 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| ОРГАНІЗАЦІЯ САДІВНИЦТВА НА ПЛОЩІ 190 ГА
Організація території саду Ефективність садівництва значною мірою визначається правильною організацією території саду. Земельна ділянка,відведена під сад має бути розташована недалеко від населеного пункту,та магістральних шляхів. Територію саду розбиваю на квартали прямокутників форми, по межах яких планують лісосмуги і дороги. Квартали засаджують однією культурою (2 – 3 сортів) з однаковим строком достигання. Для раціональної механізації в кварталах відстань між деревами повинна бути однакова. По зовнішніх межах саду передбачаються садозахисні лінії з 1 – 2 рядків. Відповідальним моментом у садівництві є садіння дерев. Їх висаджують механізованим способом за допомогою машини ( МПС – 1). Важливим є також і обрізка дерев яка виконується вручну і потребує висококваліфікованих працівників. Збирають врожай в основному вручну. Групами по 2 – 4 особи на одне дерево, з яких одні збирають з верхнього ярусу, а інші з нижнього. Практикують також і механізований збір врожаю, але при такому способі врожай відправляють на переробні заводи так як втрати при зберіганні зростають. Практика садівництва свідчить, що при збільшенні густоти садіння дерев, насадження починають плодоносити раніше і підвищується їх врожайність. Тому створюють інтенсивні насадження з густотою на 1 га до 160 тис. рослин на карликових підщепах. У садівництві основною формою організації праці,які в інших галузях, є постійна спеціалізована бригада, що складається з ланок. Це бригади які постійно знаходяться на підприємстві. Організація оплати праці Оплата праці – це частина одержаного продукту, виділена на особисті потреби відповідно до кількості та якості затраченої праці. Основні принципи організації праці: - Розмір і оплата відповідно до кваліфікації працівників - Кількість, якості та строку виконання робіт - Матеріальна зацікавленість працівника в підвищенні продуктивності праці На сільськогосподарських підприємствах застосовують тарифну систему,яка враховує умови та характер праці, забезпечує отримання принципу однакової оплати за рівну працю. Тарифна сітка – це шкала співвідношення в оплаті робіт, які потребують різної кваліфікації і виконуються не в однакових умовах. Вона складається із шести тарифних розрядів із присвоєними їм тарифними коефіцієнтами, що показують, у скільки разів оплата праці за даним розрядом більша за перший. Розмір оплати праці за кожний розряд за одиницю часу називають тарифною ставкою. Її розмір для першого розряду встановлюють не нижчим, ніж затверджений державою мінімальний рівень оплати праці. Тарифно – кваліфікаційний провідник містить перелік і характер робіт, вказівки про піднесення їх до певного розряду залежно від особи виконання та груп використовуваних засобів виробництва. Тарифні ставки у рослинництві відображені у таблиці 2.1 Таблиця 2.1 Мінімальні розміри денних тарифних ставок та коефіцієнти між розрядних співвідношень окремих категорій працівників (норм галузевої угоди на 2012 рік.)
При організації оплати праці виділяють її ограни, види й системи. Форми оплати праці залежать від способу обліку затрат праці. Розрізняють відрядну і почасову оплату праці. Відрядну форму застосовують тоді,коли за основу беруть кількість виконаної роботи або виробленої продукції. Почасова форма передбачає нарахування оплати праці за відпрацьований час. Для уточнення внеску кожного працівника на певній стадії виробництва продукції впроваджують такі види оплати праці як основна, додаткова та преміальна. Основна оплата – це заробіток, нарахований безпосередньо за виконану роботу або відпрацьований час відповідно до тарифних розцінок. Додаткова оплата – являє собою доплату до основної за кращу якість і скорочення строків виконання роботи, за стаж та висоту кваліфікації працівника, суспільства професій тощо. Преміальну оплату – поділяють на поточну й за кінцеві результати. Вона підвищує матеріальну зацікавленість працівників у результаті роботи. |
