ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

ІСТОРІЯ ДЕРЖАВНИХ УСТАНОВ УКРАЇНИ

Державний апарат Галицько-Волинського князівства.Особливості розвитку державного устрою Галицько-Волинського князівства. Влада князя. Роль боярської ради в управлінні Галицько-Волинського князівства. Проблема взаємовідносин князя і боярської ради. Характерні риси розвитку центральних органів влади (двірсько-вотчинної системи) Галицького-Волинського князівства. Структура місцевих органів влади. Роль воєвод в місцевому управлінні.

Державні установи Речі Посполитої в управлінні українськими землями.Основні риси політико-адміністративного устрою українських земель у складі Речі Посполитої. Влада короля. Роль Вального сейму в державному управлінні. Склад та повноваження Сенату та Посольської ізби. Центральні органи влади: великий коронний і надвірний маршалок, канцлер і підканцлер, коронний і надвірний підскарбії, коронний і польний гетьман. Місцеві органи влади в управлінні українськими землями. Функції повітових сеймиків. Посади воєвод та старост.

Державні установи Гетьманщини початку – середини 60-х рр. XVIII ст.Особливості розвитку політико-адміністративного устрою Гетьманщини початку – середини 60-х рр. XVIII ст. Структура та компетенція українських органів влади. Обмеження влади гетьмана. Російські органи влади в управлінні Гетьманщиною. Перша Малоросійська колегія: чинники створення та основні напрямки діяльності. Гетьманське правління. Друга Малоросійська колегія.

Інститут генерал-губернаторів в Україні в ХІХ – початку ХХ ст.Чинники створення генерал-губернаторств в Україні в ХІХ ст. Інститут генерал-губернаторів в реалізації політики інтеграції українських земель до складу Російської імперії. Особливості інтеграційної політики в Малоросійському губернаторстві. М.Репнін: основні напрямки діяльності. Особливості розвитку Київського генерал-губернаторства. Новоросійське та Бессарабське генерал-губернаторство.

Становлення системи державних органів влади УНР за часів Центральної Ради.Вищі та центральні органи влади УНР. Формування та компетенція Центральної Ради. Повноваження Малої Ради.Формування уряду Української Народної Республіки. Повноваження Генерального Секретаріату та склад генеральних секретарств. Особливості формування місцевих органів влади.

Розвиток державних установ України в умовах тоталітарного ладу (30-ті рр. ХХ ст.)Державні установи УСРР в першій половині 30-х рр.Централізація державного управління на рівні вищих та центральних органів влади. Зміни в державному апараті за Конституцією 1937 р. Компетенція Верховної Ради УРСР, Президії Верховної Ради. Місцеві органи влади: структура, компетенція.

Державні установи України в період десталінізації (1956–1964).Характерні риси розвитку державного апарату УРСР в період десталінізації. Послаблення централізації державного механізму. Розширення компетенції вищих органів влади УРСР у господарській сфері та законодавчій діяльності. Реформування системи управління народним господарством. Створення раднаргоспів (РНГ).

Державний апарат України в часи «застою» та загострення кризи радянської системи (1965–1985 рр.).Основні риси розвитку політико-державного устрою. Структура та компетенція вищих органів влади. Верховна Рада УРСР, Президія Верховної Ради УРСР, Рада Міністрів Української РСР. Структура центральних органів влади. Місцеві державні установи.

МЕТОДОЛОГІЯ ІСТОРІЇ

Об’єкт і предмет історичної науки. Природа і специфіка історичного пізнання. Класифікація наук. Місце історії в системі гуманітарних наук.Різні підходи до визначення предмета та об’єкта історичного дослідження. Історія і соціальна пам’ять, історія і досвід.

Сутнісна парадигма предмета історичної науки. Представники школи “Анналів” про предмет історії. Р.Колінгвуд про історію як думку. Структура предмета історичної науки. Історичні факти і засоби вираження як основні компоненти структури предмета історичної науки. Питання про співвідношення між історією і соціологією. Відмінності історичного процесу від еволюції живої і неживої природи.

Специфіка історичної науки: якісне співпадіння суб’єкта і об’єкта пізнання; незавершеність об’єкта пізнання історика; недоступність об’єкта пізнання історика прямому спостереженню дослідника; реконструктивний характер історичного пізнання; ретроспективний характер історичного пізнання; залежність від сучасності; залежність від ідеології і політики.

Соціальні функції історичної науки. Функція соціальної пам’яті. Надання сучасному суспільству стійкості, стабільності, впевненості у майбутньому. Виховна функція. Моралізаторство. Задоволення потреби в житейській мудрості. Науково-пізнавальна функція. Прогностичні потенції історії. Критика К.Поппером історицизму. Історія як лабраторія методології пізнання Іншого. Політико-ідеологічна функція: легітимізація влади, пошук спільної мови між різними соціальними і національними спільнотами (функція школи політики); засіб забезпечення національної єдності, виховання громадян. Розважальна функція. Психолого-кмпенсаторна фукція історії.

Принципи історичного пізнання. Поняття наукового принципу. Загальнонаукові принципи: принцип об’єктивності, принцип історизму. Дискусії про критерії істинності історичного знання. К.Поппер про загальнозначимість наукового знання, засади наукової об’єктивності і про “богоодкровенну” та “крузоніанську” науку. П.Рікер про об’єктивність і суб’єктивність в історії. Компоненти об’єктивності історичного пізнання: всебічне охоплення явища з метою виявлення його сутності і багатоманітності його зв’язків з історичним світом; спирання на досягнутий рівень наукового знання з урахуванням висунутих точок зору; творчий підхід: застосування всієї сукупності різноманітних методів, а також прагнення враховувати досягнення в інших галузях науки. Передумови реалізації принципу об’єктивності: спирання на метод як протокольовану центральну частину дослідження; забезпечення умов для необмеженої наукової критики. Об’єктивність і об’єктивізм.

Ціннісний підхід в історії. Аксіологічний метод пізнання в історії. Проблема цінності і оцінки в історії. Об’єктивна цінність і суб’єктивна оцінка історичного знання.

Структура історичного дослідження. Постановки наукової проблеми. Актуальність дослідження.

Операції історичного дослідження: збирання фактів, побудова моделі і її верифікація, інтерпретація. Гіпотеза. Парадигма.

Роль наукової теорії. Рівні теоретичного узагальнення.

Види пояснення: виведення закону; причинне (каузальне) пояснення; генетичне пояснення; структурне пояснення; функціональне пояснення. Поняття і терміни, категорії. Категорії історичної науки: історичний час, сутність і явище, необхідність і випадковість, дійсність і можливість, сенс історії, менталітет, суспільно-економічна формація, цивілізація, всесвітньо-історичний, локально-історичний, структура повсякденності, ідеальний тип.

Організація і представлення історичного знання. Описання в історичній науці. Історичний дискурс. Нарратив і метанарратив. Тропи як фігури слова і фігури думки. Роль метафори в історичних творах.