ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Особливості роботи за зошитом з літературного читання

У зошиті з літературного читання розроблені завдання, які виконуються на етапі «до читання» твору і після його читання.

До читання твору проводяться завдання, які готують дітей до правильного, в міру швидкого, усвідомленого, виразного читання. Розроблені вони на матеріалі текстів творів, які читаються на уроці. Це завдання на формування точності і швидкості зорового сприймання, чіткої правильної вимови, правильного дихання під час читання, від якого залежить сила голосу, розвиток усвідомленості читання ( словникова робота, активізація мислення), розвиток оперативної пам'яті.

Для визначення місця вправ у структурі уроку керуватися умовними позначеннями. Методика проведення вправ описана у вступі до зошита, а більш повно в розділі методичного посібника «формування навички читання».

Завдання виконуються усно, письмово ( підкресли, познач, зафарбуй, допиши, добери, вкажи стрілочкою).

Завдання «підкресли в словах спільну буквену частину» розвивають точність зорового сприймання, а отже, правильність читання. Щоб побачити в словах однакові букви ( це може бути група букв, одна буква), діти повинні бути уважними. Наприклад, в словах ласка, казка треба підкреслити так, а в словах ласці, казці підкреслимо а та і.

Щоб прочитати зашифроване в таблиці речення, треба дивитися на підказку. Це можуть бути стрілочки ( початок позначений крапкою). Ідучи за стрілками від букви до букви складається речення, назва твору, прізвище автора ( напр., с.17).Може бути поданий «ключ» на таблиці поряд з шифром (с.44).Розвивають уважність вправи, коли треба точно провести очима по звивистій лінії і поселити в квадратик букву, а потім прочитати слово із розташованих таким чином букв (с. 26), знайти, який горобчик першим прилетить до годівниці (с.40); зафарбувати доріжку, якою треба пройти козеняті, що не зустрітися з вовком (с.6).

Розвивають уважність, а також точність під час висловлювання думок пошукові таблиці.

Щоб зменшити витрату часу на письмо, використовується скорочений шлях запису за допомогою цифр ( слова позначені цифрами, тому вибране слово, яким треба доповнити речення, записується цифрою ( с. 54: Як показано наближення хуртовини у вірші Анатолія Камінчука ? Баба Віхола 2, 4,5).

Завдання «Після читання» спрямовані на перевірку запам’ятовування персонажів твору і послідовності появи їх у творі; визначення речень, які є в тексті, вибір речення для підпису малюнка, визначення жанру твору, складання сюжетного малюнка з окремих предметних малюнків, характеристику персонажів, визначення настрою описаних картин, створення мультфільму і т.ін.

Завдання спонукають до уважного читання твору, усвідомленого його сприймання. Так, щоб правильно дописати слова і скласти текст про зайчика за змістом забавлянки, перед словом зайчик треба написати не сіренький ( як можуть запропонувати діти), а слово, яке передає стан: (переляканий) зайчик тікає від ловців.

Вчителю треба уважно розглянути додатки в зошиті і організувати з ними роботу: з таблицями, малюнками для складання сюжетних картин, мовним лото. Ці завдання в зошиті та інші відкривають можливості для роботи в парах, групах; для виконання завдань за вибором дитини.

Бажаємо вчителю вияву творчості для виховання в учнів любові та інтересу до читання, аналізу, переживання ними почуттів, усвідомлення ідеї творів під час спілкування з ними.

Послідовність роботи з художнім твором

Побудова уроку залежить від мети, типу й тісно пов’язана зі специфікою навчального матеріалу. Більшість уроків читання структуруються за законом триступеневого сприймання художнього тво­ру - від загального до конкретного і до нового узагальнення: «первинний синтез», аналіз, «вторинний синтез».

Сходження за етапами сприймання конкретизується під час опрацювання художнього твору таким чином.

На першому етапі «До читання твору» проводиться робота в трьох напрямах: процесуальному, змістовому, емоційному.

Процесуальний напрям має своїм завданням зняти труд­нощі техніки читання. Це вправи, які впливають на формуван­ня правильності та швидкості читання.

Завдання змістового напряму - підготувати дітей до спри­ймання змісту: актуалізувати життєвий досвід малого читача для опори на нього під час читання, дати необхідні відомості про автора, провести словникову роботу, виконати вправи, які активізують мислення.

Емоційний напрям має на меті підготувати читачів до сприймання тих почуттів, які переживають герої твору, до ро­зуміння їхнього стану; збагатити емоційний досвід дітей.

Після підготовчої проводиться робота з твором (етап «Під час читання»). Починається вона з передбачення змісту твору за заголовком, заголовком та ілюстраціями до твору, заголов­ком і опорними словами, тобто організується попереднє орієнтування учнів у тексті.

Наступний крок - первинний синтез - цілісне сприймання твору. Це може бути самостійне читання учнями, читання вчи­телем, комбіноване читання (учитель і учні), читання вголос підготовленими учнями (попередня підготовка проводиться для тих учнів, які не можуть якісно прочитати новий текст), слухання в запису. Вибір виду читання залежить від змісто­вої складності тексту, емоційності, наступних планів роботи з твором.

Під час первинного сприймання читач визначає, про що цей твір, чи близькі для нього тема, герої, що його зацікавило, хто з героїв сподобався. Тому після ознайомлення з твором учитель виявляє вплив змісту на почуття дітей, обговорює, що їх найбільше схвилювало.

У ході повторного перечитування та аналізу відбувається знайомство з персонажами, їхніми вчинками, орієнтування в структурі й мові твору. Поступово заглиблюючись у логічну (зміст), емоційно-естетичну, образну суть художнього твору, дитина-читач рухається від сприйняття його предметної сторо­ни (правильне і точне називання персонажів твору, визначення послідовності зображених у творі картин чи подій, опис місця дії, вчинків героїв твору) до проникнення в смисл (розкриття мотивів поведінки, встановлення причинно-наслідкових зв’яз­ків між персонажем твору, його вчинком, наслідком, місцем дії; спостереження за емоційним станом персонажів твору, оцінювання подій, вчинків героїв твору, визначення автор­ської оцінки описаного (на підставі його прямих вказівок), ха­рактеристика персонажа (на основі його портрета, опису по­ведінки, вчинку, розуміння його внутрішнього світу - думок, ставлення до чогось), розкриття значення художніх засобів (епітетів, метафор, порівнянь, емоційно забарвленої лексики) у створенні художнього образу.

Складний процес сприймання супроводжується і завершу­ється формуванням ставлення дитини до прочитаного, суджень про героя, події.

На етапі «Під час читання» вчитель обирає ті прийоми робо­ти з текстом, які допоможуть розкрити особливості твору, пов­ноцінно сприйняти його, організувати спілкування, включити дитину в різні види діяльності, щоб вона могла виявити себе в тій ролі, у якій їй цікаво, розвивати свої здібності. Це - перечи­тування частин твору, складання карти твору, опис місця дії, випадку, який трапився з героєм твору, створення п’єси, діафільму, інсценізація, словесне малювання уявлюваних кар­тин, діалог з автором (героєм), лист автору (герою), продовжен­ня історії, різні закінчення до оповідання, творча переробка частини тексту, у яку дитина вкладає своє бачення розвитку подій, робота з рухомими ілюстраціями, слайдова презентація картин живопису,зроблена дітьми.

Закінчується робота на цьому етапі вторинним синтезом - повторним перечитуванням твору.

На етапі «Після читання твору» учні під керівництвом учи­теля порівнюють прочитані твори, відшукують їх у читанці і перечитують.

Види аналізу художнього твору

У посібнику пропонуються сценарії уроків читання різних типів:

- вступний до теми;

- читання казки (поезії, оповідання, пісні);

- порівняльного аналізу текстів;

- узагальнюючий;

- виразного читання;

- розвитку літературних здібностей;

- синтезу мистецтв.

Учителю треба пам’ятати, що підготовка плану уроку вклю­чає: визначення типу уроку, мети і завдань читання, літератур­но-методичний аналіз тексту і розробку сценарію.

Для аналізу художнього твору добираються такі прийоми, які допомагають учням зрозуміти ідею через форму твору. Ху­дожня ідея не може зводитися до логічного її формулювання. Завдання вчителя так будувати урок, щоб у результаті співпе­реживання з героєм і автором, відтворення в уяві картин, міркувань учень зміг сприйняти твір як єдине ціле. Треба організувати емоційні, мисленнєві, вольові, мовленнєві про­цеси.

Урок читання повинен забезпечувати розвиток уяви, по­чуттів, мислення, пам’яті, мовлення. А це відбувається тоді, коли читач уявляє, переживає, розуміє події, обставини в житті героїв, співпереживає, переймається настроєм дійових осіб, автора.

Організовуючи роботу з художнім твором, важливо форму­вати в учнів читацькі вміння:

- уміння сприймати художні засоби відповідно до їхньої функції в художньому творі;

- уміння відтворювати в уяві картини життя, створені письменником;

- установлювати причинно-наслідкові зв’язки, бачити логі­ку розвитку дії, динаміку емоцій;

- цілісно сприймати художній образ, визначати авторську позицію (точку зору), авторське ставлення до описаних подій.

Виходячи з особливостей художнього твору, рівня сформо- ваності читацьких умінь, учитель вибирає вид аналізу.

Найдоступнішим для учнів 2-го класу є аналіз «услід за автором»: під керівництвом учителя учні спостерігають за розвит­ком подій, аналізують вчинки персонажів, їхні взаємостосун­ки, причину поведінки, визначають мотиви, які знаходяться або в особистісних якостях характеру, або в обставинах, які склалися; розглядають значення описів, визначають авторську точку зору, власну. У процесі роботи з текстом діти усвідомлю­ють, про що найважливіше автор хотів розповісти, яким перед ними постає художній твір (викликає захоплення, кличе до дій, насторожує, пропонує задуматися над чужим досвідом, засвоїти його або відхилити).

Вибір прийомів аналізу художнього твору визначається ху­дожньою цінністю твору, його емоційною спрямованістю. У ре­зультаті вдалого використання прийомів аналізу відбувається злиття власних думок і почуттів читача з тими, які виражені в художньому творі. Досягається це проникненням у словесно- емоційну канву твору, яке породжує в читача переживання, співчуття, емоційне сприйняття чи відхилення позиції автора, його критеріїв добра, зла, прекрасного, потворного, бажання висловити власну думку, дати морально-естетичну оцінку тво­ру, осягнути його основний зміст.

У ході аналізу для повноцінного сприймання художнього твору як мистецтва необхідно провести дитину через сюжет, композицію, допомогти зрозуміти образи, ідейно-художній зміст. У ході цього процесу навчати визначати жанрові особли­вості, бачити компоненти твору (розповідь, описи, портрет, висловлювання персонажів, образ, вчинок), відтворювати в уяві прочитане, осягати емоційну спрямованість твору, визна­чати позицію автора і власне ставлення до прочитаного.

Аналізу тексту передує первинне цілісне, емоційне спри­ймання учнями твору, цілеспрямоване перечитування, обдуму­вання всього змісту та окремих частин. У ході такої діяльності учні розмірковують над тим, яка подія описана, чим вона почи­нається, як розвивається, як закінчується, яке місце дії, хто персонажі твору.

У ході аналізу епічного твору розкривається зв’язок між подіями, місцем дії, персонажами( вчинками, поведінкою, висловлюваннями). Усвідомлення цих зв’язків пов’язане з почат­ковими уявленнями про сюжет і композицію художнього твору.

Під час аналізу необхідно навчати учнів розкривати мотив, зміст вчинку персонажа твору, встановлювати причинно- наслідкові зв’язки, визначати думки, наміри, стан персонажів твору, звертати увагу на характер висловлювань (ведення діалогу, монолог), стежити за розвитком якостей героя твору.

Усі компоненти змісту й форми твору гармонійно пов’язані, тому особливої уваги потребує навчання учнів учитуватися в художнє слово, розкривати його таємниці. За допомогою слова автор створив свій твір, своїх героїв, висловив свої думки, тому робота з художніми засобами, індивідуально з авторськими словами повинна бути в центрі уваги.

У пейзажній ліриці основним є вираження думок, почуттів, настроїв, переживань людини. Найголовнішим під час аналізу ліричного твору є виявлення почуттів, розкриття ролі засобів художньої виразності, за допомогою яких автор створює ху­дожній образ природи.

У художньому творі автор виражає свої думки, почуття засо­бами слова, через словесний образ.

Учні під керівництвом учителя навчаються бачити особли­вості вибору автором слів, якими він з найбільшою виразністю створює образ, розкриває внутрішній емоційний стан своїх ге­роїв, виражає власну оцінку зображуваного.

Важливо в ході аналізу твору показати дітям, яке значення в художньому творі мають метафора, емоційно забарвлена лек­сика, порівняння, уособлення, звукопис (алітерація, асонанс), звуконаслідування, і навчати помічати їх. Необхідно виховува­ти увагу не лише до змісту, а й до художньої форми твору, щоб допомогти учням піднятися на вершину авторського образного сприймання світу, збагатити інтелектуально-пізнавальний і морально-естетичний досвід і на цій основі формувати, як вва­жав В.О. Сухомлинський, чутливість до змісту і краси, найтонших відтінків слова, щоб воно у свідомості дитини грало й пе­реливалося різними барвами та мелодіями; здатність емоційно точно реагувати на зміст твору, виявляти й усвідомлювати свої почуття, давати оцінку прочитаному, самовдосконалюватися.

Таблиця 1.1.

Схему розроблено М.І. Омороковою (див.: Оморокова М.И. Совер­шенствование чтения младших школьников / М.И. Оморокова. - М. : АРКТИ, 1997).