 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Особливості підручника «Літературне читання»
Зміст підручника «Літературне читання » спрямований на досягнення мети, розв'язання завдань, визначених у програмі; моделює систему навчання учнів читати і повноцінно сприймати художній твір як мистецтво слова, яка включає розвиток спостережливості, творчої уяви, чуття поетичного слова, здатності сприймати звукові, словесні образи, емоційно реагувати на художнє слово, співпереживати, творити. Відкривається підручник зверненням автора до учнів, спрямованим на встановлення контакту з маленькими читачами, на щиру і ефективну взаємодію. Точку зору автора, допомогу у розумінні художніх творів діти відчуватимуть на сторінках читанки: чи погоджуєшся ти з висловленою думкою, якщо так чи ні – доведи свою думку з опорою на текст. Таким чином, створюються умови для ведення діалогу. Деякі тексти перериваються запитаннями, учні включаються в діалог з автором твору, його героями.Тексти казок, оповідань, віршів із сюжетною лінією мають продуману систему завдань , які допомагають дитині визначити моральний зміст твору, поміркувати над його вчинками, мотивами поведінки, подумати над тим, як би вона діяла в аналогічній ситуації. Читання в особах, постановка «живих картин» ( розіграй поведінку персонажа твору , а друзі нехай впізнають розігрувань ситуацію) , інсценізація, розповідь від імені персонажа створює можливості учневі поставити себе на місце іншого, пройнятися почуттями, думками героя твору. Створення ситуації вибору завдання, читання віршів з пам'яті, які насамперед подобаються дитині, робота в парі, малій групі, колективні розмірковування над складними проблемами твору, висловлювання власних думок, різноманітність творчих робіт на основі прочитаного, наявність підказок у текстах творів та завданнях до них створюють можливості для оволодіння учнями читацькою компетентністю. Структура підручника У підручнику два розділи: з народного джерела і з літературної скарбниці. Входження дітей у світ літератури починається з фольклорних творів: дитячих пісень (пісні-небилиці, забавлянки, заклички, інсценівки, ігри); загадок, прислів’їв, приказок, скоромовок, лічилок. Кожен запропонований твір розкриває загальнолюдські цінності, особливе для українського народу. Наприклад, у дитячій пісні «Два півники» - всі працюють ( і дорослі, і діти), відпочинок поєднують із піснею, танцями. У народних творах для дітей фігурує число два ( пара). Як у цій пісні в образі вовка чатує небезпека, так і в інших ( «Подоляночка» - дівчинка припала до землі) звучить відгомін історії нашого народу, який потерпав від набігів ворога. Можливо, у «Подоляночці» і відображений той момент: дівчина намагалася злитися із землею, щоб її не помітили. Аналіз загадок, в яких втілена кмітливість і спостережливість народу, прислів’їв, приказок, казок, в яких увіковічнена народна мудрість, оповідань, наповнених приказками, прислів’ями, казок із відгадуванням персонажами загадок спрямовується на виховання поваги до закладених у них цінностей, формування власних оцінних суджень, бажання знати і звертатися до перлин усної народної творчості у житті, усвідомлювати приналежність до свого народу. Тому кожен жанр УНТ вивчається окремими блоками (скринька пісень-небилиць,…скринька загадок), що дає можливість дітям усвідомити жанрові особливості кожного твору, сприйняти їх як самостійні художні твори. Методика вивчення малих жанрів УНТ у підручнику розроблена так, щоб діти усвідомили їх як перлини народної творчості, скарбницю народної мудрості, навчилися сприймати художню, звукову образність, ритм і зміст. Тому у підручнику запропонована робота із загадкою як ознайомлення із перенесенням ознак, а отже із метафорою. Спостерігаючи за тим, як вона загадана, відгадуючи її, дитина робить перші кроки до розуміння метафоричної мови. Основою роботи з прислів’ями є навчання усвідомлювати узагальнено-метафоричний зміст. Скоромовки подаються як твори, які мають витончене звукове оформлення, а лічилки – чіткий ритм. Яскраве, мелодійне звукове оформлення допомагає “почути” твір, пройнятися настроєм, відчути його естетичну цінність. Читаючи у наступному розділі твори різних жанрів, особливо пейзажну лірику, діти вслухатимуться у звучання, помітять, що звукові повтори, звуконаслідування допомагають “почути”, якими звуками наповнена описана картина. Нагадаємо, прийом звукового увиразнення мови називається звукописом. Звукопис - це звукові повтори і звуконаслідування. Повторення в словах однакових приголосних - це алітерація. Повторення однакових голосних - асонанс. Передача словом звуків природи - звуконаслідування. Чапля зшила черевички І мерщій пішла до річки. Платон Воронько Йшла синичка до кринички – загубила черевички. Ганна Чубач Читаючи ці рядки, уявляємо в черевичках чаплю і синичку, чуємо як ч-апля йде до рі-ч-ки, а сини-ч-ка до крини-ч-ки (ч-ч-ч - човгають вони черевичками). Тремчу в кущах - ні звуку, і раптом, як на злість, під лапою моєю суха ломака - трісь! Оксана Сенатович Читаємо перший рядок і ніби завмираємо разом з переляканим зайчиком. Звуконаслідуванням «трісь» тиша порушується. І ми вже очікуємо найстрашнішого. Одним влучним звуковим штрихом створений звуковий образ, передано відчуття, пов’язані з ним. Разом з цим діти навчаються правильно читати кожен вид усної народної творчості: вибирати тон ( таємничий, бадьорий, лагідний), темп (повільний, пришвидшений, швидкий), силу голосу, витримувати паузи, виділяти голосом логічні центри, підкреслювати промовлянням звукопис. У розділі «З народного джерела» подаються і авторські вірші, багаті на емоційно забарвлені слова, які надають їм наспівності, роблять їх схожими з дитячими піснями; авторські забавлянки, заклички, загадки, скоромовки. Читання фольклорних і літературних творів у порівнянні передбачає формування в учнів понять “автор твору”, “авторське ставлення”, цілеспрямоване розширення і впорядкування читацького світогляду (жанри, усна народна творчість, літературна творчість). Такий підхід покликаний забезпечити не механічне розпізнавання авторських творів ( діти з радістю повідомляють відповідь: тут написаний автор), а усвідомлення авторського привнесення в художній твір. Перше таке відкриття діти зроблять під час читання загадки Леоніда Глібова. Розділ завершують народні казки: українські і народів світу, які навчають розуміти добро і cпонукають його робити, розкривають інші грані життя. Способом творення сюжету запропонованих казок є нанизування подій (кумулятивні казки), тому під час читання пропонується скласти продовження основної частини тексту казки за поданою схемою. Особливістю підручника є наявність у ньому схем, які використовуються з метою формування уявлення в учнів про повтор у казці, розвиток умінь створювати казки за аналогією, навчання різним видам переказу, формування умінь порівнювати складену казку з оригіналом, розвиток швидкості і правильності читання. Звертаємо увагу вчителя, що до чотирьох народних казок запропоновані на першому форзаці схеми. Вони урізноманітнюють роботу з казками, зацікавлюють дітей до творчості і спостереження за способом творення казки. Казки, які дітям знайомі, відкриваються іншими гранями. Уроки з казками варто так і назвати: уроки творчості, уроки відкриття таємниць. У розділ «З літературної скарбниці» входять такі структурні одиниці: «Поетична майстерня», чотири «Поетичні збірки», «Оповідання», «Літературні казки». Зміст творів «Поетичної майстерні», методичний апарат до них спрямований на підготовку учнів до розуміння поетичного слова, поезії в цілому. Зміст, художні особливості творів, послідовність їх опрацювання, система завдань спрямовані на поглиблення в учнів уявлення про звукову і мовну образність: про звукопис (асонанс, алітерацію, звуконаслідування); риму, ритм, настрій твору. Після такої підготовки учні включаються в читання поезії. Перша поетична збірка – це твори Тараса Шевченка і Лесі Українки ( класична поезія), наступні збірки -поезія, написана для дітей у різні періоди. Перша і третя збірки в основному представлені пейзажною лірикою. У другій і четвертій – пейзажна лірика і сюжетні вірші. Мова віршів яскрава, багата на порівняння, епітети, емоційно забарвлені слова, метафори, звукопис, звуконаслідування. Такі вірші хочеться вивчити напам'ять і виразно прочитати їх. (Вчитель буде підтримувати інтерес дітей, заохочувати до вивчення віршів, створювати в класі ліричну атмосферу). Предметом аналізу ліричного вірша є живописний образ. Завдання до віршів спрямовані на формування в дітей умінь уявляти описану картину, «побачити» її й «почути» звуки, якими вона наповнена, усвідомити роль художніх засобів у створенні художнього образу. Крім віршів, у збірку включені прозові твори з метою створення умов для комплексного сприйняття художнього образу. Наприклад, у другій поетичній збірці вміщені вірші Олександра Олеся( с.60-65). Перед читанням вірша «В небі жайворонки в'ються» пропонуються рядки , в яких ідеться про майстерність поета у змалюванні картин природи: «Олександра Олеся називають королем української поезії».У вірші за допомогою дієслів Олександр Олесь описує спів жайворонка, милується ним, ніби запрошує прислухатися, почути цю неземну красу. Поет відібрав слова, відшліфував їх, щоб вони у тексті заграли різними відтінками. У цьому проявився його індивідуальний стиль. Опис Олеся Гончара доповнює враження, одержані від читання вірша. Завданням - вибрати з обох текстів слова про жайворонка, запам’ятати їх і розповісти «Як співає жайворонок» завершується робота над поетичним твором. В учнів розширюється уявлення про художнє слово: слово здатне виражати почуття, йому властива емоційність, воно допомагає уявити, почути, викликає бажання відчути це (адже є можливість, тільки б захотіти, тільки б не проходила мимо нас така краса). Розвиток мовлення учнів початкових класів розглядається у тісному взаємозв’язку з літературним розвитком засобами підібраних творів, із розширенням і збагаченням художнього сприйняття, з розвитком відтворюючої уяви, широкої сфери почуттів, спостережливості, логічної та емоційної пам’яті, творчих здібностей під час роботи над мовою художнього твору. До читання поезії пропонується монографічний підхід. Він дає можливість: · налаштувати дітей на сприймання творів певного автора, оскільки перед читанням віршів діти ознайомлюються з узагальненою думкою про творчість поета; · наблизити їх до розуміння авторської позиції, адже читач спілкується з декількома творами поета. Ознайомлюючись з творами одного автора, діти одержують певні враження, “із дитячих вражень природним шляхом випливають уявлення про письменника” (Стоюнін В. Я.); · збагачувати емоційний досвід шляхом тривалого впливу автора на душу дитини; · розвивати відчуття авторського стилю виявом уваги до авторської індивідуальності, шляхом порівняння творів різних авторів (за настроєм, що його викликає одна і та сама картина життя, почуттями, художніми засобами). Як відзначав К. Д. Ушинський, одного впливу душа не усвідомлює, не перетворює його у певне відчуття. Усвідомлення в душі починається тільки тоді, коли два враження викликають в ній акт порівняння. Повторне перечитування, порівняння спрямовується на навчання учнів розуміти художній твір в цілому і насамперед – відтворювати в уяві кожен елемент твору. У дітей розвивається потреба в читанні не лише для інформації, а й для радості спілкування з художнім твором, з його автором; · занурити в жанр, тему. Тому під час відбору та розташування творів для монографічного читання враховувався принцип різноманітності зображених картин, точок зору на одну й ту саму картину життя, природи; настроїв; багатства художніх засобів, емоційної виразності, глибини змісту. Це твори, які сповнені оптимізму, теплоти, щирості, відзначаються багатством художніх засобів, емоційною виразністю, глибиною думки, чіткістю авторської позиції. Наприклад, у підручнику учням пропонується три твори, в яких створений художній образ віхоли ( «Баба Віхола» Ліни Костенко, Анатолія Камінчука, Катерини Перелісної); дві заклички з однаковим зачином, кінцівкою і різною основною частиною; народні казки і літературні, створені на їх основі; народні і авторські заклички, забавлянки, загадки, скоромовки; казки різних народів з однаковою сюжетною лінією, основною думкою і різними персонажами. Порівнюючи, дитина включається у діалог з автором, героєм твору. Цей процес впливає на повноцінне сприймання художнього твору, для учня створюються умови самостійно відкривати особливості художнього тексту, одержувати літературознавчі уявлення, оволодівати умінням аналізувати художній твір (з одного боку) і формування діалогічного мислення, потрібного сучасній людині для самозростання, вміння здобувати знання у зіставленні різних джерел інформації (з другого). Оповідання згруповані за емоційною спрямованістю, основою описаних подій ( пригодницькі, гумористичні, на основі реальних подій), співвідношенням наукового повідомлення і художнього ( науково- художні). У науково-художніх творах наукові факти подані на фоні цікавої реальної ( О.Копиленко, А.Волкова), казкової ( Ю.Старостенко, Ю. Ярмиш) розповіді. В оповіданнях утверджуються вічні істини: що є найдорожчим, найціннішим для людини, у них піднімаються проблеми, над розв’язанням яких актуально задуматися сучасній дитині. У кінці розділу діти познайомляться із казками зі скриньок казок українських письменників та зарубіжних. Із літературних казок першою є шедевр української казкової творчості – казка Івана Франка «Лис Микита». Мова твору, хитрість лиса і тупуватість вовчиці – на поверхні казки. Яскраві малюнки, які передають характер персонажів, можна запропонувати оживити: що відчуває вовчиця, які думки снують у голові лиса? Разом з тим доцільно організувати дослідження, чи змінився образи лисиці (лиса), вовка (вовчиці) в літературній казці порівняно з народними. Діти вже мають літературну основу для цієї роботи: вони зустрічалися з вовком і лисицею у казках «Колобок», «Лисичка-сестричка», «Жбан меду»(сербська казка) і пригадають казку «Лисичка – сестричка і вовк - панібрат». У казках Юрія Ярмиша, якого називають «українським Андерсеном», діти спостерігатимуть за авторським ставленням до героїв народної казки, авторською майстерністю переробки змісту, яка щоразу акцентує увагу все на ті й самій основній думці – де дружно, там не сутужно, там лад. А одночасно письменник дає дітям ключ до створення нових казок на основі народної. Про «моє і наше», « я та інші» йдеться в казці Василя Чухліба. Спостереження за описом зайчика, його думками і переживаннями, авторським добором слів ( приплентався капловухий заєць) приводить дітей до відкриття: за тим, як описує автор подію, героя, визначаємо авторське ставлення, його оцінку. Скринька казок зарубіжних письменників представлена казками Шарля Перро і Ганса Крістіана Андерсена. Звертаємо увагу, казка «Попелюшка, або Соболевий черевичок» подається оригінально: діти складуть її початок за серією сюжетних малюнків. Такий прийом враховує обізнаність дітей з твором, спрямований на формування умінь ділити текст на частини і складати план, а чи не найважливіше, на сприйняття змісту в поєднанні уявлюваних картин з живописними. Навчально- методичний апарат визначає послідовність роботи з художнім твором, враховує особливості сприйняття жанру. З перших кроків на шляху оволодіння дитиною читацькою компетентністю привертається її увага до естетичної, пізнавальної суті художнього твору, моральних проблем, які збуджують думку, хвилюють почуття. Характер запитань визначає, з чого починати смисловий аналіз твору: із сюжету, образів чи проблеми, акцентується увага на жанрових особливостях, компонентах твору (розповіді, описах, портретах, висловлюваннях персонажів, вчинках), відтворенні в уяві прочитаного, розумінні емоційної спрямованості твору, визначенні позиції автора і власного ставлення до прочитаного, основної думки. У виборі послідовності аналізу часто допомагає заголовок до твору: наприклад, як дихає верба (Василь Струтинський, с.126). Як вона дихає, будемо читати і шукати відповідь на поставлене запитання. В результаті зрозуміємо, що автор наділяє її властивостями людини: верба відчуває стихію, вона бореться з вітром, важко дихає. Їй так само важко переносити вітер і дощ, як і Сергійкові.
Ознайомлення учнів з літературними поняттями Система роботи з ознайомлення учнів з літературознавчими поняттями, які необхідні для аналізу твору, чітко простежується за виносками над текстом твору ( персонаж твору формується під час читання народної дитячої пісні «Два півники»; герої казки, головний герой – на змісті казки «Колобок», схеми до неї – діти наочно переконуються, що персонажі змінюються, а колобок залишається; розвиток подій, вчинок героя казки, зачин, основна частина казки, кінцівка; настрій твору - на вірші Н.Забіли «Дощ іде», автор прямо називає настрій персонажа і визначає причину і т. ін.). Зміст поняття розкривається завданнями до тексту. Кожне літературне поняття розкривається учням на одному творі, засвоєння відбувається у системі творів одного жанру, переноситься на інші жанри. Добір і розташування текстів проводився із врахуванням їх можливості розкрити учням зміст поняття. Наприклад, поняття «художній образ» розкривається учням на віршах Платона Воронька (вередує ведмежа, вередує дівчинка, бо не хоче каші)- автор створює художній образ вередливих діточок. Ще раз з цим художнім образом зустрічаємося, читаючи оповідання Олега Буценя «Настуська - вередуська»(у книзі «Перлинка)». Рубрики. Зміст підручника «Літературне читання» включає додатковий матеріал. Він позначений символами: ( лілія) - помічай незвичайні слова та вислови; (жар-птиця)- ознайомся з інформацією самостійно. Під знаком «лілія» (символ краси, красномовства) подаються образні мікротексти (віршовані, прозові рядки і запитання до них), постійна робота з якими налаштовує розум дитини на розшифрування поетичного коду, збагачує її внутрішній світ образами. Спочатку ці слова виділені, потім учень знаходить їх за ознакою «новизни», незвичності, поступово збільшує кількість образних вражень. Інформаційний зміст підручника «Літературне читання» умовно позначений «жар-птицею»- ознайомся з інформацією самостійно. Разом з тим, зроблені посилання на джерела інформації: словники – тлумачний, синонімів, епітетів, на енциклопедії, антології творів автора; зміст деяких творів, поданих у підручнику, доповнюється додатковими текстами під рубрикою «Чи знаєш ти», якими спрямовується увага учнів на формування умінь самостійно знаходити в тексті потрібну інформацію. Завдання під умовним знаком золотий ключик (відкрий таємниці твору; виконай завдання зі скриньки) реалізовують мотиваційний і розвивальний аспект підручника «Літературне читання ». Це рубрики: Коли твір відкриває свої таємниці (читаючи, розмірковую, уявляю, придивляюся, прислухаюся) –рубрика об’єднує твори різних жанрів на одну тему, щоб їх зрозуміти ( а читання –не що інше, як розгадування таємниць, захованих у словах і за їх межами), треба поміркувати, уявити описану картину, почути звуки, якими вона наповнена; а також рубрика «Завдання зі скриньки усної народної творчості» ( і т.д. за структурою підручника). У цій рубриці розроблені завдання випереджувального характеру на змісті творів, які будуть читатися. На основі набутого читацького досвіду, творчого прогнозування учні розв’язують завдання. Можливості для перевірки якості виконання або пошуку правильної відповіді відкриваються пізніше, під час читання та аналізу творів цього розділу. Така організація ї навчальної діяльності має ознаки проектної. Малюнки в підручнику. Малюнки до текстів, виконані на сторінках підручника «Літературне читання», несуть функціональне навантаження. За ними можна: · передбачити місце дії, персонажів, їхні дії (с. 75 : затишна кімната, двоє ведмежат сплять, ведмедиця колише маленьке ведмежа. Воно хитро усміхається, спати й не збирається. Йому гарно з мамою.Заголовок вірша „В лісі є зелена хата”. За заголовком і малюнками, уважно розглянувши їх з дітьми, можна передбачити, що і в який час відбувається в лісі у зеленій хаті; · визначити внутрішній стан персонажів твору (с.122: усміхнені обличчя бабусі і хлопчика, хлопчик задоволений, що допоміг старенькій одинокій бабусі); · пояснити значення слів (ремезове гніздечко, с. 96, сприйняти художній образ (баба Віхола, Пряля), порівняти, як створив цей образ художник, і як поет (баба Віхола у творах Ліни Костенко, Анатолія Камінчука, на малюнках с. 82, 94); · зрозуміти емоційну спрямованість твору (с. 95, вірш „Котики вербові”) та ілюстрація до нього: вербові котики мякі і ніжні, осяяні сонцем. Вони випромінюють тепло, викликають посмішку. · передбачити персонажів твору, зорієнтуватися у темі (с.115, взуття і одяг дітей, бурхлива хвиля, собака виносить хлопчика з води – все спрямовує думку, що події, про які будемо читати, відбуваються на далекій Півночі, суворому краї). Отже, працюючи над малюнком, необхідно: • навчати дітей звертати увагу на кожну деталь (предмети, колір); • навчати визначати внутрішній стан персонажів (вираз обличчя, постава, жести - художники яскраво передають це на малюнку); • виховувати уважність до барв, їхніх відтінків, навчати розуміти переданий ними настрій зображеної картини; • придумувати діалоги за змістом малюнка; • організовувати обговорення: як письменник змалював картину життя за допомогою слів, як художник її уявив і зобразив за допомогою фарб. Учитель має цілеспрямовано використовувати кожен малюнок. З ним можна працювати на етапі «До читання» з метою передбачення змісту твору, пояснення значень слів; на етапі «Під час читання» (знайти в тексті описаний епізод, відображений на малюнку; визначити, чи так діти уявляють цю картину, як зобразив художник, чи такий в їхній уяві виник художній образ), на етапі «Після читання» (порівняти малюнки, виконані до творів, у яких описана одна й та сама картина; поміркувати, чому художник ілюстрував цей епізод, а не інший). Таким чином, до одного й того самого малюнка, але з різними завданнями, учитель може звертатися на уроці не один, а кілька разів.
|
