 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Види нотаріальних дій та органи, що їх вчиняють
Відповідно до ст. 34 Закону України „Про нотаріат”, Цивільного та Сімейного кодексів України у державних нотаріальних конторах та поза вказаними приміщеннями вчиняються такі нотаріальні дії: 1) посвідчуються правочини (договори, заповіти, довіреності, шлюбні договори та ін.); 2) уживаються заходи до охорони спадкового майна; 3) установлюється опіка над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме; 4) видаються свідоцтва про право на спадщину; 5) видаються свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя; 6) видаються свідоцтва про посвідчення та про прийняття на зберігання секретних заповітів; 7) видаються свідоцтва виконавцям заповіту; 8) оголошуються секретні заповіти; 9) видаються свідоцтва про придбання майна з публічних торгів (аукціонів); 10) видаються дублікати документів, що зберігаються у справах держнотконтори, приватного нотаріуса; 11) накладається заборона відчуження житлового будинку, будівлі, садиби, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого та рухомого майна, майнових прав; 12) засвідчується правильність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 13) засвідчується справжність підпису на документах; 14) засвідчується правильність перекладу документів з однієї мови на іншу; 15) посвідчується факт, що фізична особа є живою; 16) посвідчується факт перебування фізичної особи в певному місці; 17) посвідчується тотожність фізичної особи з особою, зображеною на фотокартці; 18) посвідчується час пред'явлення документів; 19) передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам; 20) приймаються у депозит грошові суми та цінні папери; 21) вчиняються виконавчі написи; 22) вчиняються протести векселів; 23) пред'являються чеки до платежу і посвідчується неоплата чеків; 24) вчиняються морські протести; 25) приймаються на зберігання документи; 26) засвідчується справжність електронного цифрового підпису на документах (за наявності технічної можливості роботи з електронними документами). Законодавством України на нотаріусів може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій. Так, згідно листа Міністерства юстиції України від 29.03.94 року „Про порядок чинення нотаріальних дій, не передбачених законодавством України” у деяких міжнародних договорах про правову допомогу, укладених Україною, передбачається вчинення нотаріальних дій, невідомих українському законодавству про нотаріат. У населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів до охорони спадкового майна; 2) накладають та знімають заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна. У населених пунктах, де немає, також, і приватних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, окрім дій, передбачених вище, вчиняють також і інші нотаріальні дії: 1) посвідчують заповіти; 2) посвідчують доручення; 3) засвідчують вірність копій документів і виписок з них; 4) засвідчують справжність підпису на документах. Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів не мають права оформляти документи, призначені для дії за кордоном. До нотаріально посвідчених документів прирівнюються (ст.40 Закону України “Про нотаріат”, Порядок посвідчень заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених): заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах, санаторіях або проживають у будинках для престарілих та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їх заступниками по медичній частині або черговими лікарями цих лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами і головними лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів; заповіти громадян, які перебувають під час плавання на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором України, посвідчені капітанами цих суден; заповіти громадян, які перебувають у розвідувальних, арктичних та інших подібних до них експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій; заповіти та доручення військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками по медичній частині, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів; заповіти та доручення військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиняють нотаріальні дії, - також заповіти та доручення робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів; заповіти та доручення осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі. Посадові особи зобов'язані негайно передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів у державний нотаріальний архів чи в державну нотаріальну контору за постійним місцем проживання заповідача. Капітани морських суден зобов'язані передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів начальникові порту України або консулові України в іноземному порту для наступного направлення їх у державний нотаріальний архів чи державну нотаріальну контору за постійним місцем проживання заповідача. Державна нотаріальна контора передає одержаний нею примірник заповіту на зберігання у відповідний державний нотаріальний архів з повідомленням про це заповідача та посадової особи, яка посвідчила заповіт. Коли заповідач не мав постійного місця проживання в Україні або якщо місце проживання заповідача невідоме, заповіт направляється в державний нотаріальний архів міста Києва. Завідуючий державним нотаріальним архівом зобов'язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, і в разі встановлення невідповідності його законові повідомити про це заповідача і посадову особу, яка посвідчила заповіт. Компетенція консульських установ щодо вчинення нотаріальних дій регулюється ст. 38 Закону України "Про нотаріат" та Консульським статутом України, затвердженим указом Президента України від 2 квітня 1994 р. Вони можуть посвідчувати правочини, видавати свідоцтво про право на спадщину, на частку в спільному майні подружжя, вживати заходів до охорони спадкового майна, приймати в депозит грошові суми та цінні папери, приймати на зберігання документи, посвідчувати юридичні факти знаходження громадянина в живих, у певному місці, тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці, часу пред'явлення документів, засвідчувати вірність копії документів і виписок із них, справжність підпису на документах і вірність перекладу з однієї мови на іншу, вчиняти морські протести та виконавчі написи. Крім того, відповідно до Консульського статуту (ст. 44) консульські установи мають право забезпечувати докази. Оскільки консульські установи діють на території інших держав, вони в ряді випадків не є правомочними застосовувати ті правила й повноваження, що їх мають нотаріальні органи в Україні. Тому з їхньої компетенції виключено деякі нотаріальні дії, а саме: вони не можуть посвідчувати угоди про відчуження нерухомості, що знаходиться в Україні, накладати заборони на відчуження нерухомості, передавати заяви від одних осіб до інших, вчиняти протести векселів, приймати чеки до платежу і посвідчувати несплату чеків, видавати свідоцтва про придбання жилих будинків із прилюдних торгів. Консульські установи України мають право вчиняти нотаріальні дії й відносно іноземців, причому не лише тоді, коли правочини укладаються на території України, а й тоді, коли вони укладаються на території інших держав, якщо це випливає з міжнародних договорів і конвенцій, у яких бере участь Україна. Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, що вчиняються консульськими установами України. Консульський статут України містить застереження, що стосуються вчинення нотаріальних дій, а саме: • консул вживає заходів до охорони майна, що залишилося після смерті громадянина України. Якщо ж залишене майно повністю або частково складається з предметів, що можуть зіпсуватися, а також за надмірної дорожнечі зберігання такого майна консул має право продати майно і надіслати вилучені гроші за належністю (ст. 36 статуту); • консул має право приймати спадкове майно для передачі спадкоємцям, які знаходяться в Україні (ст. 37 статуту); • консул може приймати на зберігання гроші, коштовності, цінні папери й документи, що належать громадянинові України, а в разі смерті особи, якій належало майно, здане на зберігання, вживає заходів до його охорони, а при необхідності може його реалізувати і вилучені гроші надіслати за належністю (ст. 38 статуту); • консул негайно передає до Міністерства закордонних справ України всі відомі йому дані про спадщину і можливих спадкоємців, якщо йому стане відомо про спадщину, котра відкрилася на користь громадян України, які проживають в Україні (ст. 51 статуту); • консул приймає від капітана морського судна заяву про загибель або пошкодження судна, а також на його прохання складає акт про морський протест (ст. 79 статуту); • консул вживає заходів до збереження (забезпечення) речових доказів у разі аварії чи вимушеної посадки повітряного судна (ст. 85 статуту); таких самих заходів він вживає, коли мова йде про засоби автомобільного, залізничного транспорту і суден річкового флоту (ст. 88 статуту).
|
