Тема 7: Політичні партії та громадські організації Тема 1 Поліс –місто-держава, що складалася з самого міста і прилеглої до нього території; особлива форма соціально-економічної і політичної організації суспільства, типова для Стародавньої Греції. Політика – цілеспрямована діяльність у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, пов’язана з боротьбою за здобуття або утримання державної влади, як знаряддя регулювання і формування цих стосунків. Політична сфера –галузь суспільного життя, яка охоплює політичні відносини даного суспільства, діяльність її суб’єктів. Її утворюють взаємовідносини великих соціальних груп, верств, націй і держав, громадсько-політичних організацій, рухів і сил з приводу вирішення різних політичних проблем як у середині країни, так і за її межами. Політологія –наука, об’єктом якої є політика і її відносини з особистістю і суспільством. Об’єкт політології –все те, що відноситься до прояву політичного: політична сфера, особливості її функціонування і розвитку; політична діяльність, політичне життя особи й суспільства, політичні відносини; політичні ідеї, теорії і доктрини, проблеми, події, прогнози, технології політичних процесів. Предмет політології –певна система знань про політичний об’єкт, а саме: історико-політичні вчення; закономірності становлення, функціонування, зміна політичної влади; джерела, рушійні сили політичного життя суспільства; сутність, природа, тенденції розвитку, механізми прояву політичного; політичні інститути; міжнародні відносини. Методи політології –це сокупність прийомів та операцій практичного та теоретичного освоєння дійсності (діалектний; системний; соціологічний; функціональний; інституційний; соціально-психологічний; діяльнісний; порівняльний; емпіричний; антропологічний). Функції політології –основні напрями її впливу на суспільство: теоретико-пізнавальна; методологічна; світоглядна; соціалізації; програмно-ідеологічна; інструментальна; прогностична; інноваційна. Система політичних наук –сукупність відносно самостійних політичних дисциплін, серед яких: політична філософія, політична соціологія, політична психологія та ін. Тема 2 Політична влада - це є здатність суспільних груп та індивідів, які їх представляють, впроваджувати в суспільне життя рішення, щовиражають їхню волю з допомогою різних засобів - волі, авторитету, права, політичних норм, насильства. Державна влада — це влада, яка здійснюється тільки державою та її органами і характеризується суверенністю, універсальністю та здатністю владно-примусового впливу на поведінку всіх людей та їх організацій, що забезпечується державно-правовими методами. Політичне панування — це встановлення структурованих у суспільстві відносин командування — підкорення, що забезпечують політичний порядок. Суб'єкт влади - це соціальні групи, насамперед панівні класи, політичні еліти, окремі лідери; носії влади - державні та інші політичні організації, органи та установи. До ресурсів влади належать суб'єктні (персоналізовані), політичні, матеріальні, соціальні, культурні, інформаційні, силові, демографічні та інші. Їх роль у різні періоди може змінюватися. Засоби влади – все те, що індивід або соціальна спільність можуть використати для впливу на інших. Легітимність влади — це морально-психологічне сприйняття влади громадянами, визнання її права здійснювати управління соціальними процесами, згода, готовність їй підпорядковуватися. Узурпація влади — захоплення влади в монархії без законного права або неконституційне захоплення влади певним посадовцем чи групою посадовців у немонархічній державі, перевищення повноважень. Тема 3: Політична діяльність – це сукупність дій як окремих індивідів, так і великих соціальних груп (класів, націй, соціальних верств, партій, громадських організацій) по реалізації своїх політичних інтересів, насамперед, щодо завоювання, реалізації і утримання влади. Політичний інтерес - це спрямованість дій суб'єкта політики на постановку й досягнення політичної мети залежно від можливості вирішення того чи іншого політичного завдання. Політичне рішення — акт, здійснюваний суб'єктами політики, спрямований на втілення в життя політичних цілей і завдань, здійснення для цього відповідних заходів на основі аналізу інформації, вибору варіантності дій, урахування політичного часу і реальних політичних сил. Політична участь– включення індивідів та соціальних спільностей у процесс політичної життєдіяльності за допомогою вироблених у політичній практиці форм політичного впливу на політичні структури з метою втілення своїх політичних потреб, інтересів, постановки вимог, вираження настроїв і пропозицій. Політичне функціонування – це діяльність політичних інститутів (державних структур, політичних партій, громадсько-політичних об’єднань), пов’язана з політичним управлінням суспільством. Політичний менеджмент – система управління політичними процесами, аналіз тенденцій політичного розвитку, передбачення його наслідків, вироблення рекомендацій для політичного керівництва та забезпечення їх реалізації в політичній практиці. Політичний маркетинг – діяльність, спрямована на створення, підтримку чи зміну поведінки людей щодо конкретних політичних лідерів, організацій та ідей громадського значення. Політична взаємодія – діяльність у системі узгодження інтересів, які базуються на принципах толерантності, плюралізму, компромісу. Політичні відносини – взаємодія суб’єктів політики і влади, де відбувається їх об єднання або роз’єднання, передача ідей, поглядів, обмін ресурсами, передача вольових прагнень від одного суб’єкта до другого. Політичний процес – це сукупність різних видів діяльності суб’єктів політики, які спрямовані на досягнення політичної мети. Тема 4 Політична система суспільства ‑ це сукупність взаємозв'язаних і взаємозалежних політичних інституцій та організацій, за допомогою яких здійснюється завоювання, утвердження і функціонування політичної влади в суспільстві відповідно до досягнутого рівня його політичної культури.. Політичний інститут ‑ це політична установа, що визначає спільність людей, які мають особливі повноваження і виконують спеціальні функції в політичному житті суспільства. Політична організація суспільства ‑ це сукупність взаємозалежних і взаємовпливових державних, партійних організацій, громадських об'єднань, що створені та діють з метою формування і функціонування системи владарювання й упорядкованості політики або мають вплив на неї. «Вхід» у політичну систему -взаємодія політичної системи з оточуючим середовищем, що здійснюється у формі «вимог» і «підтримки» громадян вихід –рішення і «дії» владних структур у відповідь на «вимоги» громадян. Політична реформа –це зміна окремих елементів чи сторін політичної системи без впливу на її сутнісні параметри. Політична революція- ( від лат. revolutio - поворот, переворот) – суспільний рух, що ставить за мету повалення старого ладу, встановлення нового режиму шляхом насильницького завоювання політичної влади, здійснення докорінних змін політичного життя суспільства. Тема 5 Політи́чний режи́м — тип, характер влади в країні; сукупність засобів і методів здійснення політичної влади, яка відображає характер взаємовідносин громадянідержави. Демократичний режим — це такий режим, коли державна влада здійснюється з дотриманням основних прав людини, коли враховуються інтереси всіх соціальних груп населення через демократичні інститути: вибори, референдуми, засоби масової інформації. Демократичний режим поділяють на такі види: демократично-ліберальний, демократично-консервативний,демократично-радикальний. Авторитарний режим — це такий режим, коли порушуються або обмежуються основні права людини, особливо її свобода, честь і гідність; коли влада зосереджується в руках невеликої групи людей або однієї особи; коли забороняється легальна діяльність політичних партій і громадських об'єднань, які знаходяться в опозиції. Тоталітарний режим - режим, за якого державна влада здійснюється шляхом: обмеження або порушення основних прав людини, усунення легальних можливостей для вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення; зосередження неконтрольованої населенням державної влади в руках правлячої верхівки або однієї особи; фактичного одержавлення суспільства, громадських організацій, релігії тощо. Тема 6 Держа́ва — формальний інститут, який є формою організації політичної спільноти під управлінням уряду; суб’єкт політики, ядро політичної системи. Етатизм — напрям політичної думки, який розглядає державу як найвищий результат і мету суспільного розвитку. Конституціоналізм - політико-правове явище, правова (юридична) суть якого зумовлена, перш за все, нормативно-правовою основою цієї системи, якою виступає Конституція (конституційне законодавство). Фо́рма держа́вного правлі́ння — це спосіб організації верховної влади, який визначає систему її найвищих органів, порядок їх формування і особливості розподілу повноважень між ними, а також взаємовідносини з населенням держави. Форма державного устрою — це елемент форми держави, який характеризує внутрішню структуру держави, спосіб її територіального поділу, співвідношення держави як єдиного цілого з її складовими частинами, міру централізації та децентралізації державної влади. Мона́рхія — форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія) або частково (обмежена, конституційна монархія) належить одній особі — спадкоємному монархові. Респу́бліка — форма державного правління, за якої верховні органи державної влади обираються на певний термін, з окресленими законами повноважень, існує поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову. Унітарна держава –держава, територія якої складається з адміністративних або політико-адміністративних одиниць (єдина конституція, єдина система вищих органів влади, єдина судова система, наявність єдиного громадянства. Федерація – союзна держава, територія, якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю. Конфедерація – форма союзу держав, за якої країни зберігають свій суверенітет у повному обсязі. Президент – глава державави, найвища почадова особа держави. Парламент – найвищий орган державної законодавчої влади, в якому здійснюється представництво основних політично активних груп населення. Уряд – орган виконавчої влади держави, очолюваний прем’єр-міністром або президентом Правова держава – форма організації публічно-політичної влади, яка функціонує за принципом верховенства права. Соціальна держава – держава, найважливішою функцією якої є перерозподіл доходів між різними соціальними верствами з метою забезпечення прав кожної людини на гідне життя Тема 7: Політичні партії та громадські організації Об’єднання громадян – прихильники певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формування органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі. Політична партія – добровільне об’єднання людей, корті прагнуть домогтися здійснення ідей, які вони поділяють, задоволення спільних інтересів. Громадська організація – це масове об’єднання громадян, що виникає за їх ініціативою для реалізації довгострокових цілей, має свій статут і характеризується чіткою структурою. Суспільний рух –суспільна активність або колективна поведінка великих мас людей, прошарків суспільства, класів, груп, котрі керуються якимись певними ідеями, цілями, мотивами і мають загальну ціль та мету. Кадрова партія – це група відомих людей для підготовки виборів, проведення компаній і підтримки контактів з кандидатами.Особливість-необов’язковість членських внесків. Масова партія – об’єднують велику членів, організованих у певних структурах. Головне джерело фінансування- членські внески. Партійна система – це політична структура, що утворюється із сукупності політичних партій різних типів з їхніми стійкими зв’язками і взаємовідносинами між собою, а також з державою та іншими інститутами влади. Партократія – правління невеликої групи осіб, які прагнуть задоволення власних потреб, незважаючи на країну і решта громадян, а найвищим завданням партії, яку вони утримують або до якої належать, вважають прихід до влади будь-якою ціною. Департизація – заборона створювати осередки політичних партій в органах державної влади, прокуратури, збройних силах, в держаних установах, організаціях; припинення діяльності вже існуючих партійних осередків у цих органах. |