ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Ступені порівняння прислівників

Форми ступенів порівняння прислівників утворюються так само, як і в прикметників: гучно — гучніше, більш гучно, найгучніше, найбільш гучно, якнайгучніше, щонайгучніше.

За творення форм ступенів порівняння прислівників відбуваються ті самі зміни приголосних, що і в прикметниках: високо — вище, вузько — вужче, глибоко — глибше.

Правопис прислівників

Разом пишуться прислівники
утворені сполученням прийменників з іменниками, прикметниками, числівниками, займенниками, прислівниками	утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови	утворені з кількох основ (з прийменником чи без)	утворені приєднанням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- до різних частин мови
насміх, востаннє, третє, заодно, позавчора, передусім	навздогін, навкруги, завтовшки, знадвору, спідлоба	нашвидкуруч, мимохідь, горілиць, натщесерце	абиколи, анітрохи, дедалі, щосили, якомога

Через дефіс пишуться прислівники
И префіксом по- і суфіксами -е, -и, -ому, -ему (-ему)	3 частками казна-, хтозна-, бозна-, будь-, -небудь, -таки, -от	Утворені повторенням однакових, синонімічних чи антонімічних слів
по-перше, по-нашому, по-східному, по-вірмен-ськи, а також прислівник по-латині	казна-коли, бозна-де, будь-як, як-небудь	ледве-ледве, десь-інде, тишком-нишком, часто-густо, не сьогодні-завтра, з діда-прадіда

Зауважте! Запам’ятайте: будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього_} де-не-де, коли-не-коли, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.

Прислівникові сполуки, утворені поєднанням однакових повнозначних слів у різних відмінкових формах, пишуться окремо: кінець кінцем_} сама самотою, одним одна, з року в рік, день у день.

Окремо пишуться прислівники (прислівникові сполуки)
утворені сполученням прийменника з іменником, частини яких зберігають відносну самостійність значення (між ними часто можна вставити означення)	утворені сполученням прийменника з прикметником чоловічого роду або прийменника по зі збірним числівником	утворені сполученням двох іменників і одного чи двох прийменників
без відома, до смаку, в ногу, в обмін, на щастя	в цілому, в основному, по двоє, по десятеро	час від часу, з ранку до вечора, день у день, раз у раз

Літера и пишеться в кінці прислівників після г, к, х (навкруги, зав’ вишки, верхи), після к, ч у прислівниках з префіксом по- (по-болгарськи, по-вовчи) і в кінці прислівників безвісти, почасти, восени.

Правила вживання апострофа

Апостроф вживається перед літерами я, ю, є, ї, коли вони позначають сполучення приголосного [j] з голосними [а], [у], [е], [і] після твердих приголосних.

Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:

1. Після букв б, п, в, м, ф, якщо перед ними нема іншого приголосного (крім р), що належить до кореня: п’ю, б’ється, в’яз, м’язи, солов’їний, ім’я, В’ячеслав, Стеф’юк; верб’я, верф’ю, торф’яний, черв’як.Але: свято, морквяний, мавпячий, цвях.

Якщо приголосний, що стоїть перед губним, належить до префікса, то апостроф теж ставиться: зв’язок, підв’ялити, обм’яклий, розв’ючувати.

2. Після твердого р: подвір’я, на узгір’ї, з матір’ю, кур’єр.Якщо ря, рю, рє позначають сполучення м’якого [р'] із голосними а, у, е ([р'а], [р'у], [р'е]), то апостроф не пишеться: рясний, Рябко, буря, рюмсати, Рєпін.

3. Після будь-якого твердого приголосного, яким закінчується префікс або перша частина складних слів: без’язикий, від’єднати, з’ясувати, над’їдений, над’ярусний, роз’ятрити, роз’юшений; дит’ясла, пан’європейський, пів’юрти, пів’ящика,але з власними назвами через дефіс: пів-Європи.

4. Після к в імені Лук’яні похідних від нього: Лук’я-ненко, Лук’янчук, Лук’янчиктощо.

Вживання м'якого знака

М'який знак вживається для позначення м'якості приголосних. М'який знак ставиться лише після букв, що позначають зубні (д, т, з, с, ц, л, н), якщо ці приголосні вимовляються м'яко: кінець, поршень, коли-небудь, ткацький, близько, просьба, бадьорий, тіньовий, спрацьований. Зокрема м'який знак пишеться: - у суфіксах -ськ-, -цьк-, -зьк-: поліський, волинський, військо, людськість, по-товариському, по-українському, зайчисько, Луцьк, Донецьк, донецький, криворізький; у суфіксах -еньк-, -оньк-, -іньк-: рученьки, гарненький, голівонька, свіжісінький.

Префікс с- :

Префікс з перед глухими приголосними к, п, т, ф, хпереходить у с: сказати, спалахнути.

Префіксипре-, при-:

префікс пре- вживається для вираження найвищого ступеня ознаки: прегарний, презавзятий, прекрасний;

префікс при- вживається переважно в дієсловах, що означають наближення, результат дії тощо: прибігти, прибудувати.

Префікспрі- вживається тільки в словах: прізвисько, прізвище, прірва.