 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| БУДДИЗМ ЯК СВІТОВА РЕЛІГІЯ 12
ПОНЯТТЯ СВІТОВОЇ РЕЛІГІЇ УІ тисячолітті до н.е. — І тисячолітті н.е. на зміну первісним і давнім етнічним і регіональним релігіям приходять світові релігії. Вони немов підбивають закономірний підсумок тисячолітньої релігійної еволюції людства. Це полягає в наступних основних моментах, що стосуються віровчення, культу і релігійної організації. 1. У світових релігіях у найбільш повному і завершеному вигляді присутній монотеїзм, уявлення про єдиного Бога як творця світу і законодавця людей. 2. Остаточно складається єдина, цілісна система догматів віровчення, серед яких провідне значення надається вченню про загробну віддяку. 3. Автономна громада як переважна форма релігійної організації на етапі етнічних і регіональних релігій змінюється більш централізованою і масштабною організацією — Церквою, що складається з мирян і священнослужителів. 4. Але головна особливість світових релігій, завдяки якій вони, власне, і одержали свою назву, полягає в їхньому наднаціональному характері. Люди об'єднуються в релігійну організацію як одновірці, незалежно від національної, державної, мовної або соціальної приналежності. Ця характерна риса світових релігій тісно пов'язана з першою їхньою особливістю: віра в єдиного Бога якраз заснована на тому, що він є Богом для всіх людей. Релігійна статистика стверджує, що на рубежі XX—XXI ст.ст. до числа послідовників світових релігій — буддизму, християнства й ісламу — відносить себе більше половини населення планети: кожен третій житель земної кулі є християнином, кожен шостий — мусульманином, а кожен вісімнадцятий — буддистом. З тих, хто залишається, 1,3 млрд людей, можна вважати атеїстами (233 млн), або просто байдужими до релігії (більше 1 млрд); інші люди сповідають різні форми первісних і національно-державних релігій. Відповідно може бути визначена і географія світових релігій. Основна зона поширення буддизму—країни Південної і Південно-Східної Азії. Вважається, що по усьому світі сповідають буддизм 360 млн чоловік. Християнство поширене в Європі й Америці (абсолютна більшість населення), в Африці. Іслам поширений на Близькому Сході й у Північній Африці (50% населення), а також у багатьох азіатських державах, об'єднуючи в цілому 20% населення цього континенту. БУДДИЗМ ЯК СВІТОВА РЕЛІГІЯ Першою зі світових релігій є буддизм. Основна зона поширення буддизму—країни Південної і Південно-Східної Азії. Вважається, що по усьому світі сповідають буддизм 360 млн чоловік. ЖИТТЯ ГАУТАМИ БУДДИ Відправною точкою у розгляді буддизму служить особа його засновника — Будди. Існують як міфічна, так і реальна біографія Будди. Натомість вважається, що засновник буддизму — реальна історична особа, котра жила між VII—V ст. до н.е. Він відомий під різними іменами: Сіддхартха (особисте ім'я, санскр. — той, хто досяг мети), Гаутама (родове ім'я, що означає «той, хто походить з роду Готамів»), Шак'ямуні (букв, мудрець із племені шак'я), нарешті — Будда (санскр. Просвітлений). Офіційні роки його життя — 624—544 рр. до н.е. За іншою, науково більш обґрунтованою версією, Будда жив між 566— 486рр. до н.е. Сіддхартха Гаутама належав до царюючого дому невеликого князівства Шак'я на Півночі Індії. Офіційне місце народження засновника буддизму розташоване у зараз занедбаному селищі Лумбіні із суцільно небуддійським населенням в 10 км від індійсько-непальського кордону. Мати його померла на сьомий день після пологів, і хлопчика виховувала його тітка З ранньої юності царевич уражав усіх своєю винятковою силою, спритністю, а знаннями швидко перевершив своїх учителів. Чого ж навчав Будда? Чому його вчення знайшло такий жвавий відгук у людей, що поступово перетворилося на світову релігію? Спочатку те, що проповідував Будда, і те, про що потім розповідали його учні, передавалося усно з покоління в покоління. І тільки через кілька сторіч після зародження буддизму на о. Цейлон були вперше зроблені записи зведень священних текстів буддизму, що отримали назву Типіпака (букв, три кошики). Сутність буддійського віровчення в найбільш концентрованому вигляді виражають так звані «чотири благородні істини буддизму», сформульовані Просвітленим в одній із перших проповідей • Перша благородна істина буддизму проголошує: «Сутність життя є страждання». • Друга благородна істина говорить про джерело страждань: «це жага, що приводить до нових народжень, супроводжувана задоволеннями і пристрастями, що знаходить задоволення тут і там, а саме: жага насолоди, жага існування, жага загибелі». • Третя благородна істина пояснює, як можна знищити страждання: «це повне безслідне знищення цієї жаги, відмова [від неї], відкидання, звільнення, позбавлення [її]». • Нарешті, четверта благородна істина стосується «серединного шляху», що веде до знищення страждання. «Серединний шлях» називають ще «восьмеричним шляхом», тому що він складається з восьми ступенів: правильні погляди, правильна рішучість, правильна мова, правильна поведінка, правильний спосіб життя, правильне зусилля, правильна увага, правильне зосередження. Отож сутність віровчення буддизму зводиться до заклику кожній людині стати на шлях пошуку внутрішньої волі, скинути всі окови, якими сковує її життя. РЕЛІГІЙНИЙ КУЛЬТ І РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ БУДДИЗМУ Релігійний культ у буддизмі підпорядкований одній меті—досягненню нірвани. Релігійна організація розглядається як засіб допомоги на цьому шляху. Умовно кажучи, людина, яка прагне зануритися у нірвану, має пройти у своєму релігійному житті три основних ступені. Мирський послідовник Будди зобов'язаний насамперед вести праведне життя, що зводиться до п'яти заповідей: 1) не заподіювати шкоди нічому живому; 2) не красти; 3) не чинити перелюб; 4) не говорити неправди; 5) не пити спиртних напоїв і не вживати дурманних речовин. Основне завдання простих віруючих — постійна моральна і матеріальна підтримка членів буддійської громади. Інші форми релігійного життя віруючих: відвідування місцевого храму, відвідування «святих» місць — народження, просвітлення, смерті Будди, ступ з якоюсь реліквією, прийняття обітниць. У буддизмі вперше в історії релігії з'являється чернеча організація. Той, хто вступав у чернечу громаду, відмовлявся від родини й власності, від дотримання установ касти, до якої він належав, приймав обітницю цнотливості. Він також змінював свій зовнішній вигляд: голив голову і вдягав жовтий одяг, що символізувало бідність і смиренність, відмову від усього мирського. Переважна більшість буддійських ченців — чоловіки. Однак є й жінки-черниці. Перша спроба створити стаціонарні монастирі і єдину церковну організацію була зроблена в III ст. до н.е. Однак постійно діючі монастирі з'явилися вперше тільки на межі двох ер. У наші дні монастирі є в багатьох селах. У містах їх звичайно кілька. Саме монастирі стають центрами проведення релігійних церемоній на великі свята Буддійські свята не такі численні, як в інших релігіях, оскільки три найбільш знаменні події в житті Будди — народження, просвітлення і занурення в нірвану — відбулися в один травневий день повного місяця. ПОШИРЕННЯ БУДДИЗМУ. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ В БУДДИЗМІ Поширення буддизму починається тільки з кінця IV—III ст. до н.е. і пов'язано з ім'ям індійського царя Ашоки. Зумівши прижитися в багатьох країнах і врешті-решт перетворившись на світову релігію, буддизм поділився на численні напрямки, що помітно відрізняються один від одного. Перший напрямок — тхераваду (букв, школа старої мудрості) — називають ще «малою колісницею. Другий напрямок — махаяна (букв, велика колісниця). Третій напрямок у буддизмі — ваджраяна, або тантричний буддизм. Ваджраяна часто перекладається як «діамантова (алмазна) колісниця». Ваджраяна i Махаяна проникаючи на Тибет стали основою формування тибетського варіанту буддизму - ламаїзму. В Китаї буддизм відчув сильного впливу конфуціанства та місцевих релігійних уявлень. Поширення i складний шлях утвердження буддизму в Китаї почався у II ст. i вже в VI ст. в основному сформувався китайський варіант буддизму - чань буддизм. 12 |
