Задача двох тіл: зведення руху двох частинок до руху однієї частинки зі зведеною масою. Під задачею двох тіл звичайно розуміють задачу про рух замкненої системи двох частинок, що взаємодіють між собою.  Таким чином, задачу про рух двох частинок, що взаємодіють, зведено до задачі про рух однієї допоміжної уявної частинки зі зведеною масою µ під дією сили, яка прикладена до першої частинки з боку другої. Після знаходження закону руху уявної допоміжної частинки, тобто радіус-вектора з рівняння (8.31) можна за допомогою формул (8.30) знайти закон руху кожної реальної частинки. За відсутності дисипативних до задачі двох тіл сил можна застосувати і закони збереження. У замкненій системі частинок зберігаються повна механічна енергія та момент імпульса, які для двох частинок мають вигляд  Рух космічних ракет та штучних супутників Землі. Космічні швидкості.   Порівняння перетворень Галілея та перетворень Лоренца.  Порівняння перетворень Лоренца і перетворень Галілея приводить до висновку, що в CTB час та просторові координати не є незалежними параметрами. Наслідки з перетворень Лоренца. Відмінність перетворень Лоренца від перетворень Галілея тягне за собою низку наслідків щодо кінематики руху зі швидкостями, які не можна вважати малими порівняно зі швидкістю світла, причому деякі з них настільки радикально відрізняються від наших уявлень про механічний рух, які склалися на підставі нашого досвіду спостережень рухів з малими швидкостями ( c << υ ), що можуть здаватися такими, що суперечать так званому «здоровому глузду». Перед тим, як перейти до обговорення наслідків перетворень Лоренца, варто спеціально наголосити, що останні, як ми бачили, прямо випливають з трьох постулатів, котрі самі по собі не можна віднести до таких, що виходять за межі наших уявлень про рух. Принаймні, зміст цих постулатів не суперечить «здоровому глузду». Дійсно, перший із них – це постулат про існування інерціальних систем відліку як таких, до якого можна прийти цілком логічними міркуваннями на основі узагальнення спостережень механічного руху зі швидкостями набагато меншими за швидкість світла (див. підрозділ 3.1). Другий постулат (відомий як перший постулат Айнштайна), як ми вже відзначали, є розпосюдженням принципу відносності на всі (а не лише на механічні) явища. Третій постулат, на який спирається СТВ (другий постулат Айнштайна), також не сприймається як щось надзвичайне: якщо всі явища протікають однаково в усіх ІСВ, то можна припустити, що в усіх ІСВ швидкість світла є однакова. Відповідний постулат механіки Ньютона – принцип далекодії, наслідком якого є третій закон динаміки Ньютона, є значно більш незбагненним, оскільки відповідно до нього взаємодія передається миттєво на яку завгодно, навіть нескінченну відстань (іншими словами швидкість поширення взаємодії є нескінченною). Часовий інтервал між подіями в різних системах відліку, причинно зв’язані події в спеціальній теорії Відносності. |