ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Основні засади здійснення господарської діяльності в Україні.

Тема 5. Основи господарського права

Основні засади здійснення господарської діяльності в Україні.

2. Суб'єкти господарювання. Підприємства в Україні

3. Майнова основа господарювання.

4. Господарські зобов'язання: поняття, підстави виникнення, порядок виконання.

5. Господарські договори. Порядок визнання суб'єкта господарювання банкрутом.

6. Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання.

7. Засади правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Основні засади здійснення господарської діяльності в Україні.

Господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного ха­рактеру, що мають цінову визначеність.

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України (прийнятий 16.01.2003 р. та набув чинності 01.01.2004 р.), законами України, норматив­но-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів держав­ної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Основним нормативним документом, що визначає засади Господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання є Господарський кодекс України.

Схема учасників відносин у сфері господарювання подана на рис. 1:

Рис. 1.Учасники відносин у сфері господарювання

Згідно зі ст. 8 ГК України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господа­рювання.

Сферу господарських відносин становлять господарське-ви­робничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини (рис. 2):

Рис. 2.Сфера господарських відносин

Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встанов­леного правового господарського порядку, згідно вимог законо­давства.

Загальними принципами господарювання в Україні є:

§ забезпечення економічної багатоманітності та рівний за­хист державою усіх суб'єктів господарювання;

§ свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

§ вільний рух капіталів, товарів та послуг на території Ук­раїни;

§ обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, еко­логічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпе­ки суспільства і держави;

§ захист національного товаровиробника;

§ заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у госпо­дарські відносини.

Для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціаль­ного розвитку держава бере участь у регулюванні господарської діяльності шляхом застосування різноманітних засобів і механізмів, основними з яких є:

§ державне замовлення, державне завдання;

§ ліцензування, патентування і квотування;

§ сертифікація та стандартизація;

§ застосування нормативів та лімітів;

§ регулювання цін і тарифів;

§ надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

§ надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

В системі господарювання розрізняють господарську комерційну діяльність (підприємництво) та некомерційне господарювання (рис. 3).

Згідно чинного законодавства, підприємництво здійснюєть­ся на основі:

§ вільного вибору підприємцем виду підприємницької діяль­ності;

§ самостійного формування підприємцем програми діяль­ності, вибору постачальників і споживачів продукції, що вироб­ляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, вста­новлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

§ вільного найму підприємцем працівників;

§ комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

§ вільного розпоряджання прибутком, що залишається підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

§ самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Згідно сі. 51 ГК України, підприємницька діяльність припиняється:

§ з власної ініціативи підприємця;

§ у разі закінчення строку дії ліцензії;

§ у разі припинення існування підприємця;

§ на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комуналь­ного секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до законодавства забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

2. Суб'єкти господарювання. Підприємства в Україні.

Суб'єкти господарювання - це учасники господарсь­ких відносин, які здійснюють господарську діяль­ність, реалізуючи господарську компетенцію (сукуп­ність господарських прав та обов'язків), мають від­окремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Статтею 55 ГК України визначено перелік суб'єктів господа­рювання. До них належать:

1) господарські організації— юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність га зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянстві, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Господарські організації — це суб'єкти господарю­вання, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається ци­вільним та господарським законодавством. Відокрем­лені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій можуть діяти лише на основі права оперативно-господарського використання майна, без ста­тусу юридичної особи.

Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську ком­петенцію на основі таких видів правового режиму майна:

§ права власності;

§ права господарського відання;

§ права оперативного управління;

§ права оперативно-господарського використання майна відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шля­хом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта гос­подарювання з додержанням вимог законодавства.

Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарю­вання. В установчих документах повинні бути зазначені:

§ найменування та місцезнаходження суб'єкта господарю­вання;

§ мета і предмет господарськоїдіяльності;

§ склад і компетенція органів його управління, порядок прийняття ними рішень;

§ порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків;

§ умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не пе­редбачено законом.

Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації у ви­конавчому комітеті міської, районної у місті ради або в ра­йонній державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбаче­но законом.

Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійсню­ється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (влас­ників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх право­наступників, а у випадках, визначених законодавством, - за рішенням суду.

Підприємство - самостійний суб'єкт господарюван­ня, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробни­чої, науково-дослідної, торговельної, іншої госпо­дарської діяльності в порядку, передбаченому чин­ним законодавством.

Класифікація підприємств:

1. Залежно від форми власності:

§ приватні підприємства;

§ підприємства колективної власності;

§ комунальні підприємства;

§ державні підприємства;

§ підприємства, засновані на змішаній формі власності;

§ інші види підприємств, передбачені законодавством.

2. В залежності від частки іноземних інвестицій у статутному фонді:

§ підприємства без іноземних інвестицій;

§ підприємства зіноземними інвестиціями (частка іноземних інвестицій - не менш як 10%);

§ іноземні підприємства (частка іноземних інвестицій — 100%).

3. В залежності від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду:

§ унітарні підприємства;

§ корпоративні підприємства.

4. В залежності від відносин підпорядкування (при наявності таких):

§ контролюючі підприємства;

§ дочірні підприємства.

5. В залежності від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції:

§ малі підприємства (середньооблікова чисельність працю­ючих за звітний (фінансовий) рік — не більше 50 осіб; обсяг пилового доходу за цей же період не перевищує суми, еквівалент­ної 500 000 євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні);

§ великі підприємства (середньооблікова чисельність пра­цюючих за звітний (фінансовий) рік — більше 1 000 осіб; обсяг валового доходу за цей же період перевищує суму, еквівалентну 5 000 000 євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні);

§ середні підприємства (всі інші).

Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питан­ня про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законо­давством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають ста­тусу юридичної особи і діють на основі положення про них, за­твердженого підприємством. Вони можуть відкривати рахунки в установах банків відповідно до закону.

Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання майна і участі в управлінні трудового колективу.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади І органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємстві в межах та порядку, що визначені установчими документами.

Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є:

§ грошові та матеріальні внески засновників;

доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності;

§ доходи від цінних паперів;

§ кредити банків та інших кредиторів;

§ капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

§ майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, орга­нізацій та громадян у встановленому законодавством порядку;

§ інші джерела, не заборонені законодавством України.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, ор­ганізаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов госпо­дарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству Ук­раїни. Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України, іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У разі необхідності підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою господарську діяльність (виробничу, комерційну та інші види діяльності).

Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі від­окремленої частини державної власності, як правило, без по­ділу її на частки, і входить до сфери його управління. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство".

Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, дії на основі статуту на принципах підприємництва і несевідповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому за правом господарського відання майном згідно із законодавством. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним за правом господарського відання. Державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворено у випадках та порядку, що передбачені законом, у корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство).

Казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких:

§ законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;

основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;

§ за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;

§ переважаючим (понад 50%) є виробництво суспільне не­обхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і ха­рактером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;

§ приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підпри­ємства. Найменування казенного підприємства повинно містити слова "казенне підприємство".

Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприєм­ства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне ко­мерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Найменування кому­нального унітарного підприємства повинно містити слова "кому­нальне підприємство" та вказівку на орган місцевого самовряду­вання, до сфери управління якого входить дане підприємство.

Господарські товариства - це підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених законодавством, господарське товариство може діяти в складі одного учасника. Господарські товариства є юри­дичними особами.

Закон визначає такі види господарських товариств:

1. акціонерні товариства (відкриті та закриті) (товариства, які мають статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несуть відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери не­суть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в ме­жах вартості належних їм акцій);

2. товариства з обмеженою відповідальністю (товариства, що мають статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несуть відпові­дальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учас­ники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах своїх вкладів);

3. товариства з додатковою відповідальністю (товариства, статутний фонд яких поділений на частки визначених уста­новчими документами розмірів і які несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його не­достатності учасники цього товариства несуть додаткову солі­дарну відповідальність у визначеному установчими документа­ми однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників);

4. повні товариства (товариства, всі учасники яких відпо­відно до укладеного між ними договору здійснюють підпри­ємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном);

5. командитні товариства (товариства, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підпри­ємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за зако­ном може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вклада­ми (вкладники)).

Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

З метою координації виробничої, наукової та іншої діяль­ності підприємств для вирішення спільних економічних та соціальних завдань законодавством дозволено утворення двома або більше підприємствами об'єднання підприємств (асоціації, консорціуми, корпорації, концерни тощо). Такі об'єднання є юридичною особою. Залежно від порядку заснування об'єднан­ий підприємств можуть утворюватися як:

1) господарські об'єднання (об'єднання підприємств, утворені їй ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність);

2) державні (комунальні) господарські об'єднання (об'єднання підприємств, утворені державними (комунальними) підпри­ємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визна­чених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого само­врядування).

Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ГК України. Громадянин-підприємець відповідає за свої зобов'язання усім своїм майном, на яке, відповідно до закону, може бути звернено стягнення.

Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність у такі способи:

§ безпосередньо як підприємець або через приватне підпри­ємство, що ним створюється;

§ із залученням або без залучення найманої праці;

§ самостійно або спільно з іншими особами.

Громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, найманого за контрактом. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами гро­мадянин має права та обов'язки відповідно засновника та (або) учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права і обов'язки, визначені укладеним за його участі дого­вором про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Громадянин-підприємець зобов'язаний:

§ у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності;

§ повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах;

§ дотримуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, дотримуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством;

§ не допускати недобросовісної конкуренції, інших пору­шень антимонопольно-конкурентного законодавства;

§ вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;

§ своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'яз­кові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Громадяни, які постійно проживають на території України, можуть об'єднуватися у кредитні спілки.

Кредитна спілка — неприбуткова організація, заснована гро­мадянами у встановленому законом порядку на засадах доб­ровільного об'єднання грошових внесків з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні інших фінансових послуг. Кредитна спілка є юридичною особою. Ста­тусу юридичної особи вона набуває з дня її державної реєстрації.