 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Комунальне підприємство «Вінницяоблводоканал»
ЗВІТ про проходження практики з дисципліни „Моніторинг довкілля“
Студентки: Сучок Ірини Олександрівни Спеціальності екологія та охорона навколишнього середовища Курсу 3 групи 1-ЕО Місце проходження практики: Термін практики з по 2010р. Керівник практики: проф. Ковтун К.П.
м.Вінниця 2010р.
ЗМІСТ Вступ ……………………..………………………………………………… 2 1. Комунальне підприємство «Вінницяоблводоканал» ………………...…… 5 а) Історія підприємства……………………………………………………………5 в) Підприємство сьогодні…………………………………………………………8 с) Лабораторія підприємства «Вінницяоблводоканал»………………………..12 d)Реагенти…………………………………………………………………………. 14 e)Показники якості…………………………………………………………………16 2.Оцінка рівня забруднення атмосферного повітря вихлопними газами автотранспорту ……………………………………………………………. 18 Висновок …………………………………………………………………… 23
ВСТУП Вода входить до складу всіх організмів біосфери, в тому числі і до складу тіла людини. У ньому вона виконує роль структурного компонента, розчинника і переносника поживних речовин, учасника біохімічних процесів, регулятора теплообміну з навколишнім середовищем. Від забезпеченості водою залежить життєдіяльність усіх живих організмів. Вода регулює клімат планети, забезпечує господарську та промислову діяльність людей. Основними споживачами води є сільське й комунальне господарство та промисловість. У сільському господарстві воду використовують для поливу рослин, напування й приготування корму для свійських тварин, у комунальному господарстві — для пиття та приготування їжі для людей, для задоволення їхніх санітарно-гігієнічних потреб, як теплоносій тощо. У промисловості воду використовують як сировину, реагент та розчинник для проведення різних технологічних процесів, а також для промивання сировини й продуктів тощо. Усі галузі господарства за відношенням до водних ресурсів поділяють на користувачів і споживачів. Користувачі використовують воду як середовище або джерело енергії і не забирають її з джерел (водний транспорт, рибальство, туризм, спорт, гідроелектростанції тощо). Споживачі забирають воду з джерел і використовують її за призначенням (пиття, приготування їжі, вирощування сільськогосподарської продукції, здійснення технологічних процесів на виробництві, обігрівання приміщень тощо). У багатьох випадках вода після використання частково або повністю повертається до джерел, але зі зміненою якістю. Згідно з екологічною комплексною оцінкою якості поверхневих вод за гідрохімічними показниками, яка включає шість класів - від дуже чистої (І клас) до надзвичайно брудної (VI клас), вода в басейні р. Південний Буг головному джерелі в системах централізованого питного водопостачання м.Вінниці практично розподіляється за трьома класами якості. Підземні води, залучені до систем централізованого водопостачання, найчастіше є також некондиційними. У них міститься надмірна кількість сполук залізо, марганцю, солей твердості, хлоридів, сульфатів, надмірна величина загальної мінералізації, сполук фтору, азоту. Все це вказує на необхідність застосування підприємствами питного водопостачання сучасних технологій кондиціювання та транспортування води. Більшість міст з поселенням понад 100 тис. отримують воду за графіком, що призводить до порушення режимів роботи систем водопостачання і, як наслідок, до значного погіршення якості води. Незадовільною залишається ситуація і у малих населених пунктах. Особливо незадовільна ситуація з водопостачанням склалась у сільській місцевості. Недостатні інвестиції у сектор водопостачання призвели також майже до повного вичерпання ресурсу систем трубопроводів і розподільних мереж. Вони на сьогодні є найбільш некерованим елементом системи водопостачання, і соме там спостерігаються значні непродуктивні втрати води та підвищена аварійність, створюються умови погіршення якості води. Через цей фактор в окремих поселених пунктах, навіть якщо на виході з очисної станції вода відповідає встановленим вимогам, кінцевий споживач може отримувати воду вже іншої якості. Вирішення проблеми забезпечення населення питною водою гарантованої якості можливе шляхом впровадження сучасних технологій, споруд, реагентів, матеріалів та обладнання, відновленням системи розподілення питної води, удосконаленням економічного фактору взаємодії споживачів та підприємств, що надають відповідні послуги. Але такий процес пов'язаний з надзвичайно великими капітальними затратами і, навіть при використанні всіх можливих джерел фінансування, в т.ч., державного та місцевих бюджетів, коштів самих підприємств, залучення інвесторів тощо - потребує тривалого часу для своєї реалізації. Проблему забезпечення населення якісною питною водою у всіх населених пунктах країни необхідно розв'язувати у найкоротші строки, оскільки від цього залежить здоров'я населення. На період відновлення і розвитку систем централізованого водопостачання доцільно стимулювати підготовку та доставку бутильованої води підвищеної якості; використовувати індивідуальні очищувачі води, влаштовувати локальні водоочисні установки з відповідною системою її доставки до водорозбірних кранів (третій кран тощо).
Комунальне підприємство «Вінницяоблводоканал»
Проходження практики студентами групи 31-ЕО на комунальному підприємстві «Вінницяоблводоканал»
На водопровідних очисних спорудах Вінницяводоканалу запровадили нову технологію коагуляції з використанням флокулянта - спеціального абсолютно безпечного реагента органічного походження. У такий спосіб вдалося зменшити застосування сірчанокислого алюмінію й досягти вищого ступеню очищення. Щоб очищати воду від бактеріальних та вірусних забруднень на водопровідних станціях підприємства встановлено хлоратори англійського виробництва.
До речі, у Вінниці сьогодні одні з найнижчих в Україні тарифів на послуги з водопостачання. Усім циклом роботи насосних водопровідних станцій керує комп’ютеризована та автоматизована диспетчерська. І хто може подумати що декілька років тому про несподівані відключення та аварійні ситуації тут дізнавалися тільки завдяки дзвінкам розлючених споживачів. Є на підприємстві і агітаційний автобус, який їде до будинків, де мешкають боржники та оголошує суми боргу. Найбільший відсоток у собівартості одного кубічного метру води займає електроенергія. На підприємстві систематично проводиться робота щодо економії електроенергії та впроваджуються енергозберігаючі програми.
Район з експлуатації мереж водопостачання - забезпечує безперебійну та економічну роботу мереж. В ньому працює високо кваліфікаційний технічний персонал, який виконує вимоги посадової інструкції; веде звіт, контроль та аналіз технічного стану мереж. Функції мережі водопроводу: 1. Забезпечує безперебійне постачання питною водою населення та інших абонентів; 2. Забезпечує справність стану водопровідної мережі та усіх споруд на ній; 3. Проводження заходів по боротьбі з течіями і втратами води, а також з самовільним приєднанням до мереж водопостачання; 4. Виконання планово-попереджувальних ремонтів мереж та споруд згідно із затвердженими планами і графіками робіт; 5. Приймання необхідних мір для термінової ліквідації аварії; 6. Проводження періодичного манометричного знімання тиску в мережі та регулює його; 7. Забезпечення санітарний режим утримання водопровідних споруд, водорозбірних колонок та мереж. Район з експлуатації мереж водопостачання організовує раціональний режим експлуатації мереж та споруд. Впроваджує передові методи експлуатації споруд та мереж водопроводу, впроваджує прогресивні технології на основі сучасних досягнень науки та техніки. Виконує заходи по підготовці споруд і мереж до роботи в зимових умовах.
с) Лабораторія підприємства "Вінницяоблводоканал"
|
У 1925-26 р.р було розроблено проектно-кошторисну документацію на реконструкцію водопровідної станції «Кумбари».Потужність станції передбачали 100.000 відер на добу. В 1928-32 р.р станцію було реконструйовано. Потужність склала до 3.000 куб .м. на добу. Населення міста на той час становило 75.000 чоловік. 
Довжина мереж водогону у 1932 році становила 24 км. Станція працювала до 1939 року. Втім, ще у 1937 році на П’ятничанах було розпочато будівництво нової водопровідної станції, потужністю 40.000 куб. м на добу. У грудні 1940 року урядова комісія прийняла в експлуатацію основні споруди нового водогону .За час війни 1941-44 рр. новий водопровід було зруйновано. Насосні станції першого та другого підйомів - підірвано. Обладнання лабораторії було знищено. Після визволення Вінниці від фашистів почалися відновлювальні роботи. У серпні 1945 року частина споруд та обладнання було відновлено У 1948 році план відновлювальних робіт водоканалом склав 132%. У 1949 році довжина мереж складала 42 кілометри, потужність водопровідної станції досягла довоєнного рівня і склала 10.000 куб. м за добу. Роботи з другого етапу завершено було 1955 року. Протяжність водопровідної мережі склала 53 км. 1961 року потужність водопровідної станції було доведено до 25 тис. куб. м за добу. У 1962-63 рр. потужність водопровідних споруд станції будівництва 1936 року було доведено до проектної і склала вона 30 тис. куб.м за добу. Станція працювала до 1990 року. У лютому 1991 року її було законсервовано. 
Проектування каналізації м. Вінниці почалося у 1930 році, а у 1935-36 рр. «Гіпроградом» було розроблено технічний проект каналізації всього міста. Будівництво головної насосної станції №1 по вул. Свердлова і міських очисних споруд було розпочато у 1939 році, але його зупинила війна. У 1952 році було виготовлено проект першої черги каналізації міста, а будівництво каналізації першої черги з даного проекту було завершено 1960 року. З пуском в експлуатацію очисних споруд було ліквідовано очисні споруди на Замості і в Центральній частині міста. В 1961 році інститутом «Укрпрокомунстрой» було розпочато розробку проекту розширення водогону у Вінниці на 50 тис.куб.м. на добу з доведенням потужності водопровідних споруд до 80 тис. куб.м на добу. Протяжність у 1961 році мереж водопроводу становила у Вінниці 112 км. Черговий етап розширення водогону у Вінниці датується 1972 роком, коли було розроблено відповідний проект. У 1978 році загальна довжина мереж водопроводу склала 236 км. Розвиток міста стримувала незначна пропускна спроможність мереж каналізації і потужність споруд очищення стічних вод. Було прийнято рішення щодо будівництва додаткових потужностей міських ОСК, каналізаційних насосних станцій і мереж у місті. 1965 року було введено в дію перший етап черги очисних споруд біологічного очищення потужністю 9.000 м на добу, в 1966 році введено етап другої черги потужністю ще 9.000 м на добу, а в 1967 році введено три етапні черги потужністю 9.000 м-добу. Таким чином, загальна потужність очисних споруд каналізації першої та другої черг досягла 33 тис. м-добу. В 1976 році на базі головного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства м. Вінниці було створено обласне виробниче підприємство «Вінницяводоканал». До його складу увійшли 9 районних водопровідно-каналізаційних господарств.
в) Підприємство сьогодні
За 94 роки свого існування потужність водопроводу зросла у 333 рази. Щоб досягти високого ступеня очищення води, потрібно чимало зусиль багатьох людей. Вода з Південного Бугу проходить два ступені очищення: відстоювання та фільтрацію. На водопровідних станціях відмінно працює цілий комплекс гідротехнічних споруд: потужні насоси, що підіймають воду з ріки, відстійники, фільтри. Щоб видалити з річкової води одноклітинні водорості потрібні коагулянти. Мікрофлору води, в тому числі і патогенну, знешкоджують хлоруванням. Для цього щогодини використовується до 30 кілограмів рідкого хлору. Вода, яку споживають вінничани, якісна і безпечна для здоров’я. Її очищення відбувається за новими сучасними технологіями. Контроль якості проводиться за розширеним переліком показників. Адже перед тим, як подати воду до споживача, її треба підготувати відповідно до державних стандартів. Для цього існують водопровідні очисні споруди. Звичайну річкову воду насамперед подають у відстійники, де осідають завислі речовини, потім фільтрують крізь шар піску, і насамкінець – дезінфікують. Щоб процес відстоювання не затягнувся, у воду додають коагулянт-сірчанокислий алюміній.
