 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Тема: Характеристика джерельної бази історичного краєзнавства.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Факультет української філології та соціальних наук Кафедра української і всесвітньої історії та культури
Практичні заняття з курсу
ІСТОРИЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО (для студентів ІІ курсу денної форми навчання)
Укладач: Дорошева А. О.
ІЗМАЇЛ – 2016
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1 (2 години) Тема: Історичне краєзнавство, як наукова дисципліна. Історія становлення та розвитку історичного краєзнавства в Україні. 1. Історичне краєзнавство, як наукова дисципліні. 2. Функції національного краєзнавства. 3. Методи дослідження історичного краєзнавства. 4. Основні форми краєзнавства. 5. Перші краєзнавчі відомості про Україну. 6. Зародження наукового краєзнавства на Україні. 7. Розвиток історичного краєзнавства в останній третині ХІХ – на початку ХХ ст. Питання для самостійного вивчення. 1. Взаємозв’язок історичного краєзнавства з іншими історичними дисциплінами. 2. Особливості вивчення краєзнавства в 17 ст. 3. Історія розвитку туризму та краєзнавства. Основні поняття до теми:краєзнавство, історичне краєзнавство, історична географія, демографія, історіографія, літопис, картографія, методологія краєзнавства, метод науки, методика дослідження, державне краєзнавство, шкільне краєзнавство, наукове краєзнавство. Модульне завдання до теми: 1. необхідно заповнити наступну таблицю. Основні етапи розвитку історичного краєзнавства на Україні.
Для виконання цього виду роботи студенту необхідно чітко виділити етапи розвитку історичного краєзнавства в Україні та з допомогою наявних підручників виокремити хронологічні межі періоду (на приклад: остання третина ХІХ – початок ХХ ст.); відомих діячів зазначеного періоду та його характерні риси (розквіт чи занепад краєзнавства, історичні умови розвитку (входження до складу певних країн, національні рухи), діяльність наукових товариств, застосування нових методів дослідження тощо). 2. заповніть пробіли у твердженнях. Перші краєзнавчі відомості про Україну містяться в праці античного вченого Геродота, яка називається ______. Римський астроном, картограф, етнограф __________першим серед європейських учених відрізняв географію і хорографію. У Київському літописі вперше вжито назву "Україна", який датується ____р. Експедиція Географічного товариства до Південно-Західного краю була організована _________. Журнал "Життє і слово" редактором якого був Іван Франко друкувався на _______. Для виконання завдання № 2 необхідно використовувати літературу запропоновану до практичного заняття та знання отримані на лекції. ЛІТЕРАТУРА · Жупанский Я., Круль В. Про об’єкт і предмет національного краєзнавства // Краєзнавство. ‒ 1994. ‒ №1-2. ‒ С. 3 · Кравчук Г. Використання антропоніміки у навчальному процесі // Історія в школі. – 2000. – № 37. – С. 23. · Баженов Л.В. Історичне краєзнавство Правобережної України ХІХ – на початку ХХ ст.: Становлення. Історіографія. Біобібліографія // Хмельницький: Доля. – 1995. – С. 54-56. · Серкіз Я. Історичне краєзнавство: Навчально-методичний посібник. ‒ Львів: Львівський обласний науково-методичний інститут освіти, 1995. · Тронько П. Історичне краєзнавство в Україні // Історія України. – 2008. – №. 47. – С. 1-5. · Будзар М.М. Дворянська сільська садиба Лівобережної України XIX століття у сучасних історико-краєзнавчих дослідженнях // Збірник наукових праць [Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди]. Серія:. – 2010. – №. 38. – С. 194-199. · Бондаренко Г. В. Історичне краєзнавство Волині: монографія: у 2 кн. ‒ Луцьк: РВВ «Вежа» ВНУ ім. Лесі Українки, 2003. · Тронько П. Т. Краєзнавство у відродженні багатовікових культурних традицій українського народу // Восьма Всеукр. наук. конф. «Історичне краєзнавство і культура». Наук. доп. та повідомл. – Ч. – 1997. – Т. 1. – С. 6-12. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2 (2 години) Тема: Розвиток краєзнавства в Українській РСР у 20-40-х рр. ХХ ст. та після ІІ світової війни. 1. Розвиток історичного краєзнавства по закінченню Першої світової війни. 2. Характеристика краєзнавчого руху на Україні підчас та після Великої вітчизняної війни. 3. Сучасний стан української краєзнавчої науки. 4. Утворення та діяльність Всеукраїнської спілки краєзнавців. Питання для самостійного вивчення. 1. Житомирське науково-краєзнавче товариство. 2. Волинська обласна організація краєзнавців. 3. Розвиток краєзнавчого руху у Херсонській області та на Черкащині на сучасному етапі. 4. Сумське історико-краєзнавче товариство «Спадщина». Основні поняття до теми:Всеукраїнська спілка краєзнавців, наукове товариство, краєзнавчій рух, краєзнавчій з’їзд, регіональна конференція, реабілітація. ЛІТЕРАТУРА · Уривалкін О.М. Історичне краєзнавство: Навчальний посібник. – К., 2006. – 296 с. · Бойко О.Д. Історія України: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К., 2005. – 688 с. · Прокопчук В.С. Історичне краєзнавство Правобережної України 30-х років ХХ ‒ початку ХХІ століття: від репресій, занепаду до відродження, розквіту. ‒ Кам’янець-Подільський, 2005. · Ткаченко В. В. Історичне краєзнавство: Чернігово-Сіверщина у перше пожовтневе двадцятиріччя. ‒ К.: Знання, 2007. · Куделко С., Кашаба О. Теоретико-методологічна дискусія з питань історичного краєзнавства в 20-ті на початку 30-х років XX ст. // С. Куделко, О. Кашаба // Краєзнавство. – 2009. – №. 3-4. – С. 21-27. · Гиляка С.А. Розвиток історичного краєзнавства на Миколаївщині у 20-30-ті роки ХХ ст. // Наукові праці: науково-методичний журнал. –Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА. – 2001. – С. 101-102. · Костриця М.Ю. Національне краєзнавство: актуальні питання теорії і методології // Історичне краєзнавство в системі освіти України: здобутки, проблеми, перспективи: Зб. наук. праць. ‒ Кам’янець-Подільський. – 2002. – С. 3-9. · Ігнатенко М. М. Розвиток історичного краєзнавства на Чернігівщині у другій половині ХХ ст. // Грані: Зб. наук. праць. – 2011. – №. 2. – С. 76. · Опалько Ю.В. Збереження культурно-історичної спадщини в сучасній Україні: проблеми та перспективи // Стратегічні пріоритети. – 2007. – №. 1. – С. 2. · Щербина Н. Деякі аспекти розвитку археології в контексті історичного краєзнавства на Одещині // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. –Науки: економіка, політологія, історія.–Одеса. – 2005. – №. 6. – С. 18. · Голубко В., Середяк А. Історичне краєзнавство у Львівському університеті // Вісник Львівського університету. Серія історична. – 2013. – №. 49. – С. 210-215. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3 (4 години) Тема: Характеристика джерельної бази історичного краєзнавства. 1. Археологічні джерела історичного краєзнавства. Археологічні знахідки Одещини. 2. Музеї в історичному краєзнавстві. Характеристика краєзнавчих музеїв Одеської області. 3. Матеріали архівних установ як основа джерельної бази краєзнавства. 4. Пам’ятники архітектури як джерело з вивчення історії рідного краю. Найвидатніша пам’ятки архітектури Одещини. 5. Мова як історичне джерело. 6. Топонімічні джерела. Топоніміка Українського Подунав я. 7. Розвиток антропоніміки в Україні. 8. Прізвище як джерело історичного краєзнавства.
Питання для самостійного вивчення. 1. Писемні джерела історичного краєзнавства. 2. Пам’ятники історії та культури, як джерела краєзнавства. Основні поняття до теми:археологія, музей, архів, топоніміка, ономастика, антропоніміка, мова, гідроніми, фоніми, ойконіми, спелеоніми, ороніми, хороніми, лімноніми, потамоніми, гелоніми, полісоніми, агороніми, годоніми. Модульне завдання до теми:складіть коротку топонімічну довідку, яка б пояснювала назву вашого рідного міста / села. Для виконання цього завдання студенту необхідно чітко визначитися з поняттям «топоніміка», а потім з допомогою наукової літератури, місцевих періодичних видань, спогадів мешканців села/міста скласти коротку розповідь про історію виникнення назви населеного пункту та перейменування, якщо останні мали місце. ЛІТЕРАТУРА · Латишева Л. Містобудування і архітектура як джерело локальної історії Одеси XVIII – XIX ст. // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. – 2009. · Відейко М.Ю. Матеріали з розкопок поселення трипільської культури біля с. Немирівське Балтського району Одеської області // Археологія і давня історія України. – 2010. · Іваніченко Л.М. Дослідження новобудівних експедицій відділу археології Північно-Західного Причорномор’я ІА АН УРСР (1976–1990) // Інтелігенція і влада. – 2014. – №. 30. – С. 126-137. · Формування музейної мережі півдня України у першій половині XIX століття / Т. Курченко // Краєзнавство. ‒ 2011. ‒ № 4. ‒ С. 178-183. · Присяжнюк О.М. НАУКОВІ ТА ОСВІТНІ УСТАНОВИ ОДЕЩИНИ У СПРАВІ ВИВЧЕННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ РЕГІОНУ (1945-1991 РР.) // ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ. – 2009. – С. 56. · Дослідження стоянок кам'яного віку Катаржино 1 та Катаржино 2 на Одещині / І.В. Піструіл // Кам’яна доба України. ‒ 2011. ‒ Вип. 14. ‒ С. 172-181. · Левченко В.В. Музей изящных искусств // Імператорського Новоросійського університету: історія і доля скарбниці // «Полікультуротворча діяльність. – 2010. – С. 12-13. · Тенденція розвитку сучасного етнографічного музейництва Півдня України / Т. Величко // Народна творчість та етнографія. ‒ 2008. ‒ №. 5. ‒ С. 105-112. · Гілязетдінов Р.Н. З історії заснування та діяльності Одеського крайового сільськогосподарського музею імені професора К.А. Тимірязєва // Гілея: науковий вісник. – 2015. – №. 98. – С. 43-46. · Мікула Н.А. Культурні ресурси як джерело унікальних конкурентних переваг регіону // Зб. наук. праць ПВНЗ «Буковинський університет». – 2010. – №. 6. – С. 111-119. · Колісник Є.М. Феномен національного архітектурного стилю // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Мистецтвознавство. Архитектура. – 2007. – №. 4. – С. 120-127. · Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. ‒ К.: Наук. Думка, 1993. – Т. 197. – С. 79-а. · Зубко А. Українська ономастика: здобутки і проблеми // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. – 2007. · Черкез І. Епістолярій кінця ХІХ – початку ХХ ст. як джерело дослідження соціолекту української інтелігенції // Мова і суспільство. – 2010. – №. 1. – С. 67–77-67–77. · Афанасьєв О.Є. Географічне дослідження топонімічної системи Украї-ни : дис. – К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2006. · Верес К.О. Особливості застосування топоніміки в туристично-краєзнавчих дослідженнях / К. О. Верес, Т. Г. Купач // Наукові праці НУХТ. – К. : НУХТ, 2012. ‒ № 47. – С. 138-143. · Вербич С. Українська ономастика: перспективи розвитку // Українська мова. – 2010. – №. 3. – С. 73-80. · Дзира О.І. До історії вивчення української антропоніміки // Гілея: науковий вісник. – 2013. – №. 72. – С. 13-20. · Обухова В.М. Українські прізвища як джерело лінгвокраїнознавчої інформації // Культура народов Причерноморья. – 2008. · Веретільник С. Розвиток антропонімів Гетьманщини XVII–XVIII ст. // Синопсис: текст, контекст, медіа. – 2015. – №. 1. · Новикова Ю.М. Національно-культурні конотації сучасних українських прізвищ // Вісник Донбаської національної академії будівництва і архітектури. – 2013. – №. 2. – С. 60-63. · Торчинський М.М. Українська ойконімія як джерело етнолінгвістичної інформації [Текст] / М. М. Торчинський // Наука і сучасність. Сер.: Педагогіка. Філологія : зб. наук. пр. – К. : НПУ, 2003. – Т. 36. – С. 131-138. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 4 (2 години) |
