 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Робота з таблицею «Джерела української фразеології» 12
Клас Українська мова Тема. Фразеологія. Мета: поглибити знання учнів про «фразеологію», «типи фразеологічних одиниць», джерела їх походження; формувати загально пізнавальні вміння з’ясовувати походження і значення фразеологічних зворотів; удосконалювати вміння використовувати їх в усному та писемному мовленні; підвищувати мовну культуру, виховувати учнів у дусі народної моралі. Тип уроку: засвоєння нових знань Обладнання:підручник,фразеологічні словники,картки, таблиця Епіграф: Наші предки стріляли з лука, Вміли точно влучати в ціль. Тож і образ іде звідусіль; Влучне слово в оздобі звука. Процвітай, українська мово, Заохочуй красою нас: Що багатший твій слів запас, - Легше вибрати влучне слово. Д. Білоус Хід уроку І. Організаційна частина ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми, мети та завдань уроку. ІІІ. Засвоєння нових знань. Лекція з елементами бесіди Пам’ять народу зберегла для нас чудові перлини народної мудрості, які з глибини віків дійшли до нас і служать нам далі. - Як у мовознавстві називається розділ науки про стійкі мовні звороти? Фразеологія - слово грецького походження (φραστς – вислів, зворот мови, λογος –поняття, вчення, буквально означає «вчення про звороти мови») – розділ мовознавства , що вивчає усталені вирази, звороти мови. Сучасними мовознавцями вживається у двох значеннях: а) фразеологія – мовознавча дисципліна, що вивчає структуру і семантику фразеологічних одиниць, функцію їх у мові та мовленні, історію їх виникнення й розвитку; б) фразеологія – сукупність стійких зворотів мовлення, фразеологічних одиниць, властивих певній мові. Об’єктом вивчення фразеології є стійкі звороти, словосполучення – фразеологічні одиниці, фразеологізми, сталі вислови мовлення. Фразеологізми – стійкі відтворювані сполуки, що мають своєрідні специфічні структурні властивості. Вони не однакові за генетичними функціональними та структурно-граматичними ознаками. Тому вчені виділяють декілька структурних типів фразеологічних одиниць: 1) Прислів’я. 2) Приказки. 3) Крилаті вислови. 4) Ідіоматичні словосполучення. 5) Каламбури. 6) Народні прикмети. - Пригадайте, що називається прислів’ям? Прислів’я – стислий, влучний, образний, здебільшого народний вислів, що стосується різноманітних явищ життя (Вчи дитину не штурханцями, а добрими ділами та слівцями). - Що називається приказкою? Приказка - влучний, образний народний вислів. Зміст не має повчального характеру. Властива синтаксична незавершеність, це вкорочене прислів’я (Надоїв як гірка редька). Крилаті вислови – створені майстрами слова – граматично викінчені судження. Походять із літературних, міфологічних, історичних джерел (Світ ловив мене та не спіймав. Г. Сковорода). Ідіоматичні словосполучення – семантично спаяні фразеологічні одиниці. Їх декілька видів: фразеологічні зрощення (замилювати очі, погріти руки), слова, що входять до їх складу не мають самостійного значення, синтаксично вони неподільні й не перекладаються на іншу мову; фразеологічні єдності ширші, ніж зрощення, за обсягом і різноманітніші за будовою (держати камінь за пазухою); фразеологічні сполучення –семантично відносо подільні (сміх бере, зло бере, заклятий ворог). Каламбури – іронічні вирази (Трошки гречки, трошки проса, трошки взута, трошки боса). Народні прикмети – зібрані народом спостереження за природою, які залишилися в людській памяті й відтворюються у процесі спілкування в готовому вигляді (Як зозуля закує, так і літо настає). Фразеологічні синоніми – фразеологізми, що вживаються для позначення того самого поняття (Дати дуба, віддати Богові душу, протягти ноги, піти на той світ). Фразеологічні антоніми – зіставлення протилежних явищ, смислове протиставлення (легкий на руку – важкий на руку)
Робота з таблицею «Джерела української фразеології»
12 |
