ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Загальні правила побудови схеми

Графічне позначення елементів (пристроїв, функціональних груп) і ліній взаємозв'язку, які їх з'єднують потрібно розміщувати на схемі таким чином, щоб забезпечити найкраще представлення про структуру виробу і взаємодію його складових частин. Встановлюється віддаль між сусідніми лініями умовного позначення не менше 1 мм; між окремими умовними графічними позначеннями не менше 2 мм; між сусідніми паралельними лініями взаємозв’язку не менше 3 мм.

Лінії повинні складатися із горизонтальних і вертикальних відрізків і мати якнайменше згинів і взаємних пересікань (рис.2.3).

Рис. 2.3 Зображення ліній зв’язку:

а – нераціональне, б – раціональне

В окремих випадках, для спрощення графіки схеми, допускається застосовувати нахильні ділянки ліній на невеликій ділянці схеми.

Допускається на схемі графічно виділяти пристрої, функціональні групи, частини схеми, що відносяться до певних постів, приміщень, а також частини схеми, які безпосередньо не належать до виробу, але зображені для кращого розуміння схеми. Такі фрагменти виділяють штрихпунктирною лінією у формі прямокутника або фігури неправильної форми (рис.2.4).

Рис. 2.4 Фрагмент схеми “Плата”

Для зменшення кількості паралельних ліній, що направлені в одному напрямі та мають велику протяжність, застосовують однолінійне подання таких ліній за наступними правилами:

- замість всіх ліній показують тільки одну з вказівкою кількості ліній числом або міткою (рис.2.5);

- при порушенні порядку розташування ліній повинні бути нанесені відповідні мітки (рис. 2.6);

- група ліній зв’язку, що мають розгалуження, показується так, як показано на рис. 2.7.

Рис. 2.5 Однолінійне подання ліній зв’язку

Рис. 2.6 Зображення сходження і розгалуження ліній зв’язку

Рис. 2.7 Зображення групи ліній зв’язку з розгалуженнями

Елементи і пристрої на схемі зображають сумісним і рознесеним способами.

При сумісномуспособі складові частини елементів або пристроїв зображають на схемі близько один до одного і присвоюють буквенно-цифрове позначення один раз всьому пристрою або елементу.

При рознесеному способі складові частини елементів і пристроїв або окремі елементи пристроїв зображають на схемі в різних місцях таким чином, щоб окремі кола виробу були показані більш наглядніше. При цьому буквенно-цифрові позначення присвоюють всім частинам пристрою або елемента, який зображений рознесеним способом. На рис.2.8 приведено позначення пристрою А3, зображеного рознесеним способом. Якщо поле схеми розбите на зони, то справа від позиційного позначення елемента або пристрою або під ним показується позначення зон, в яких зображені інші складові частини.

Рис. 2.8 Зображення пристрою рознесеним способом

На рис.2.9 котушка реле К1 (позначення К1.1) показана в зоні 4В. Під позначенням показано, що його контакти К1.2 і К1.3 розташовані в зонах 5А і 3А, контакти вимикача S1 (S1.1, S1.2, S1.3) – в зонах 5В, 4А, 3В.

Рис. 2.9 Позначення елементів на кресленні, що розбите на зони

Для спрощення схеми при наявності в ній декількох однакових елементів (пристроїв, функціональних груп), які з’єднані паралельно, дозволяється замість зображення всіх гілок паралельного з’єднання зображати лише одну гілку, вказавши кількість гілок за допомогою позначення розгалуження (рис.2.10).

Рис.2.10 Зображення однакових елементів, які з’єднані послідовно:

а – розгорнуте; б – спрощене; в – рекомендовані розміри

При наявності у виробах трьох або більше однакових елементів (пристроїв, функціональних груп), які з’єднані послідовно, дозволяється замість зображення всіх послідовно з’єднаних елементів (пристроїв, функціональних груп) зображати лише перший і останній елементи, показуючи зв’язок між ними штриховими лініями (рис.2.11). Над штриховою лінією вказують загальну кількість однакових елементів.

Рис.2.11 Зображення однакових елементів, які з’єднані послідовно:

а – розгорнуте; б – спрощене

Текстова інформація

На схемі можуть бути показані різні категорії даних, що мають текстову та символічну форми. Ці дані в залежності від змісту можуть бути розміщені:

- поряд з графічними позначеннями (буквенно-цифрові позначення, позначення сигналів, форми імпульсів, технічні параметри та ін.);

- всередині графічних позначень (найменування пристроїв, функціональних груп, умовні позначення потужності резисторів та ін.);

- поряд з лініями (позначення ліній зв’язку, кваліфікуючі символи);

- на вільному місці схеми.

Текстова інформація, що наведена на вільному полі схеми, може мати наступні форми запису:

- суцільний текст (технічні вимоги, пояснення);

- таблиці (перелік елементів, позначення вхідних і вихідних кіл, таблиці з’єднань та ін.).

Текстові дані, що відносяться до ліній, орієнтують паралельно горизонтальним ділянкам відповідних ліній. При великій щільності схеми допускається вертикальна орієнтація даних.

Технічні параметри резисторів і конденсаторів показують так, як показано на рис. 2.12, при цьому застосовують спрощений спосіб позначення одиниць вимірювання.

Рис. 2.12 Умовне позначення технічних параметрів

Для резисторів:

· від 0 до 999 Ом – одиниці вимірювання не вказуються;

· від 1×10³ до 999×10³ Ом – в кілоомах з позначенням одиниці вимірювання маленькою буквою “к”;

· від 1×10⁶ до 999×10⁶ Ом – в мегаомах з позначенням одиниці вимірювання великою буквою “М”;

· більше 1×10⁹ Ом – в гігаомах з позначенням одиниці вимірювання великою буквою “Г”.

Для конденсаторів:

· від 0 до 9999×10^-12 Ф – в пікофарадах, одиниці вимірювання не вказуються;

· від 1×10^-8 до 9999×10^-6 Ф – в мікрофарадах з позначенням одиниці вимірювання маленькими буквами “мк”.

Буквенно-цифрові позначення елементів і функціональних груп повинні забезпечувати взаємозв’язок документів в комплекті документації на об’єкт, повинні бути однаковими на всіх документах комплекта.

Дані про елементи повинні бути записані в перелік елементів. Перелік елементів оформляють у вигляді таблиці по формі, яка показана на рис. 2.13 і розміщують на першому листі схеми або виконують у вигляді самостійного документа. Якщо перелік елементів розміщують на першому листі схеми, то його розташовують над основним написом на відстані не менше 12 мм. Продовження переліку розміщують зліва від основного напису, повторюючи шапку таблиці.

Перелік елементів у вигляді самостійного документа виконують на формату А4. Перелік елементів, що виконаний у вигляді самостійного документа присвоюють код П і в основному написі вказують найменування виробу і конструкторського документа “Перелік елементів”.

Рис. 2.13 Форма таблиці переліку елементів:

а – поле розбите на зони; б – поле схеми на зони не розбите

В графах переліку заносять наступні дані:

- в графі “Поз. позначення” – позиційне буквенно-цифрове позначення елемента, пристрою чи функціональної групи;

- в графі “Найменування” – найменування елемента чи пристрою, тип і позначення документа, на основі якого цей елемент чи пристрій застосовані;

- в графі “Примітка” – технічні дані, що не містяться в позначенні типу елемента, значення параметрів, які підбираються регулюванням та ін.

Зв’язок переліку з графічними позначеннями здійснюється через позиційне позначення. Елементи в перелік записуються групами в алфавітному порядку буквенних позиційних позначень. В межах кожної групи, яка має однакові буквенні позиційні позначення, елементи розміщують по зростанню порядкових номерів. Дозволяється залишати декілька незаповнених рядків між групами елементів. Елементи одного типу з однаковими електричними параметрами записують в перелік в один рядок, при цьому в графі “К-ть” вказують загальну кількість однакових елементів.

При записі однакових по найменуванню елементів рекомендується об’єднувати їх в групи, виконувати загальний заголовок і записувати в графі “Найменування” тільки тип і документ, на основі якого цей елемент застосований. Дозволяється позначення документів, на основі яких застосовані елементи, записувати в загальному найменуванні (заголовку). Якщо продовження переліку перенесено на наступний лист або вільне поле схеми, заголовок групи елементів повторюють.

Якщо у виріб входять декілька однакових функціональних груп або пристроїв, то елементи, які входять в такі групи і пристрої, записуються в перелік елементів окремо в межах кожного пристрою або функціональної групи. Запис елементів, які входять до кожного пристрою (функціональної групи), починають з найменування пристрою або функціональної групи, яке записують в графі “Найменування”. Нижче найменування пристрою залишають один вільний рядок, вище – не менше одного вільного рядка. При цьому на схемі виробу існують елементи, що не входять до пристрою (функціональної групи). В такому випадку, спочатку записуються ці елементи без заголовка, а потім – пристрої, котрі не мають самостійних принципових схем та функціональні групи з елементами, що входять до них. Якщо виріб має декілька пристроїв або функціональних груп, то в переліку вказують кількість елементів, що входять в один пристрій. Загальна кількість однакових пристроїв вказується в графі “К-ть” на одному рядку з заголовком (рис.2.14).

Рис.2.14 Приклад заповнення переліку елементів