ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Можливості діагностичних та авторознавчих досліджень письмодокументів, встановлення виконавців і засобів їх виготовлення

Криміналістичне дослідження письма може проводитись у двох формах:

- попереднє дослідження (результати якого фіксуються у протоколі огляду документа);

- судово-експертне, яке полягає у призначенні та проведенні авторознавчої чи почеркознавчої експертизи.

Незалежно від виду призначуваної експертизи цієї групи, слідчий, суд (суддя), орган дізнання надсилає до експертної установи чи експертові такі документи:

- постанову, ухвалу про призначення експертизи;

- документи, рукописи та інші матеріали, в яких є письмо, що досліджується;

- порівняльні зразки письма (письмової мови чи почерку);

- деякі матеріали справи, де містяться відомості щодо мож­ливого автора і виконавця, а також документи щодо умов вико­нання документів, які досліджуються.

До порівняльних зразків письмової мови ставляться відпо­відні вимоги:

- обсягу,

- походження,

- часу виконання,

- тактики отримання.

У методичних вказівках для правоохоронних органів йде мо­ва, що зразки за обсягом повинні бути до п'яти сторінок маши­нописного тексту і до 10 сторінок рукописного тексту.

Але треба пам'ятати, що придатність матеріалу насамперед залежить не тільки і не стільки від обсягу, скільки від його якості, від характеру особливостей, що відображають навички письмової мови.

За походженням підібрані зразки можуть і повинні бути вільними, відносно вільними та експериментальними.

Вільними зразками вважаються документи, виконані (скла­дені, написані, надруковані на множильних апаратах тощо) до­сліджуваною особою самостійно, власноручно, поза зв'язком із розслідуванням, тобто до порушення кримінальної справи, а щодо відносно вільних - можливо і після порушення кримі­нальної справи, але без жодного стосунку до розслідування.

Такими зразками можуть бути матеріали особової справи, доповіді, звіти, щоденники, листи та ін.

Експериментальні зразки - це тексти, виконані досліджува­ною особою у процесі розслідування справи, на пропозицію слідчого, суду, експерта чи іншої особи, що відбирає ці зразки під час проведення оперативно-розшукових заходів.

Отримання таких експериментальних зразків пов'язане з потребою перевірки написання досліджуваною особою певних виразів, окремих слів тощо, які зазвичай відсутні у вільних зразках.

Таке отримання треба проводити декілька разів.

Вільні зразки повинні бути якомога більше наближеними до часу появи досліджуваного документа.

Найбільше це важливо тоді, коли є дані про те, що автор – особа, яка продовжує навчатися письму або проходить спе­ціальну підготовку, наслідком якої можуть бути зміни письма тобто активне збагачення активної лексики.

Тактика - підбір зразків: слідкувати за різноманітністю те­матики, бо це дозволить ретельніше прослідкувати лексичні особливості та виявляти деякі елементи стилю викладу думок.

Одначе серед таких документів повинні бути також доку­менти, написані на ту ж тему (або наближену), що й досліджу­ваний документ.

Експериментальні зразки під час дослідження експертом письмової мови можуть бути використані лише для перевірки граматичних, але не лексичних і стилістичних ознак, через те що останні несуть інформацію про письмову мову саме автора, а не складальника тексту (хоча якщо правильно провести отримання експериментального зразка, тобто коли буде унеможливлено спотворення письмової мови досліджуваною особою, тоді за екс­периментальними зразками можна запропонувати експертові досліджувати текст і за лексичними та стилістичними ознаками).

Судово-авторознавча експертиза може вирішувати дві групи завдань:

Ідентифікаційні: встановлення тотожності автора конкрет­ного документа; встановлення або вилучення із загалу авторів (початково розцінюваних як таких) досліджуваного документа; визначення факту складання документа різними авторами, а та­кож установлення того, що автор і виконавець (рукописного) документа - різні особи.

Діагностичні: визначення належності тексту конкретного документа до певного мовного стилю; факту навмисного спо­творення письмової мови та фактів, що стосуються умов скла­дання тексту документа тощо.

Наближений перелік питань до експерта-авторознавця:

1. одна чи різні особи є авторами поданих на дослідження до­кументів?

2. яким є соціально-біографічний «портрет» автора документа?

3. чи є автором документа конкретна особа?

4. рівень грамотності автора документа і ступінь його воло­діння навичками письмово-мовного характеру?

5. навмисно чи ненавмисно змінено письмову мову поданого документа?

6. автором анонімного листа є чоловік, жінка та ін.

Почеркознавчі експертизи

Методикою судово-почеркознавчої експертизи розроблено вимоги до порівняльних зразків (за аналогією зі зразками для авторознавчої експертизи):

1. достовірність (безсумнівність);

2. зіставлюваність (порівнянність);

3. належна якість;

4. достатність.

Достовірність (безсумнівність) походження зразка означає, що слідчий повинен упевнитися, ким виконано текст документа, що скеровується для експертизи як вільні зразки (зразки повинні бути засвідчені слідчим у процесуальному документі їх фіксації).

Зіставлюваність (порівнянність) означає, що зразки повинні бути виконані з використанням фрагментів досліджуваного тексту, слів, речень тощо; тими ж графічними символами, бук­вами того ж алфавіту або шифрами, за таких самих умов для письма на подібних матеріалах (не можна подавати зразки на папері, якщо текст, що досліджується, виконано на фанері, вер­тикальній стіні. У такому випадку зразки одержують на верти­кальному об'єкті, а потім фотографують і подають знімки).

Належна якість. Зразки не повинні допускати великого роз­риву в часі від періоду виконання досліджуваного документа; бути виконаними на схожому папері чи бланку, аналогічними пишучими засобами і в тих самих умовах тощо.

Достатність означає: бути за обсягом не менше рекомендо­ваних інструкцією¹, яка вимагає такого обсягу зразків, що забез­печить можливість повного і всебічного зіставлення всіх ознак, що містяться в досліджуваному тексті.

Єдиних рекомендацій щодо кількості зразків немає, та це й неможливо передбачити, одначе вільних зразків повинно бути не менше 5-6 аркушів, причому різних за характером (матеріа­ли особової справи, чорнові записи тощо); вільних зразків під­писів - не менше 10 (до них можна прирівняти підписи на заявах, дорученнях, довіреностях, відомостях тощо).

Експериментальні зразки почерку відбираються у кількості 10-12 аркушів, підписів - не менше 20-30.

Кількість обумовлюється тим, що застосування математич­них методів, що ґрунтуються на статистиці ймовірностей, вима­гає значного обсягу зразків.

Для вирішення судово-почеркознавчих завдань (аналогічно до авторознавчих) потрібні такі види зразків почерку:

1. вільні;

2. умовно вільні;

3. експериментальні, які можуть бути звичайними та спе­ціальними.

Вільні - документи, виконані обвинуваченим (підозрюва­ним) не через справу до її порушення (вони здебільшого міс­тять звичайний почерк, не спотворений через страх, що ці доку­менти стануть предметом порівняльного дослідження). Вони є найбільш корисними для експертизи.

Під час їх підбору необхідно керуватися ось чим:

- за наявності великої їх кількості відбирати потрібно саме ті, які могли бути виконані за часів злочинних діянь цієї особи або за змістом були схожі з тими, що потрібно досліджувати;

- за кількістю тексту вільні зразки повинні бути об'ємніши­ми і містити вирази, слова, склади, букви, цифри, розділові зна­ки - що є у досліджуваному тексті;

- зразки мусять бути виконані на тій же мові, що й досліджуваний документ;

- зразки мусять бути виконані схожим із досліджуваним до­кументом приладом (ручкою, олівцем, пером тощо) і на схожо­му папері.

Умовно вільні зразки - тексти, написані обвинуваченим після порушення кримінальної справи.

Тут можна припустити, що обвинувачений, передбачаючи, що його можуть підозрювати, на момент написання цих доку­ментів міг змінити свій почерк.

Відбір цих зразків відбувається за тими ж правилами, що й вільних.

Експериментальні звичні зразки - це такі, що не вимагають особливих умов для їх отримання.

А от експериментальні спеціальні - ті, для отримання яких потрібні спеціальні умови, максимально наближені до тих, за яких виконувалися досліджувані рукописи.

Під час отримання експериментальних зразків необхідно ке­руватись ось чим:

- для письма під диктування повинні бути підготовлені під­хожі до досліджуваного документа папір (того ж розміру, ко­льору, розлініювання, стану поверхні – гладка, шерехата), ручка, чорнила, олівець;

- обвинувачений (підозрюваний) повинен під диктування записати текст досліджуваного документа. Якщо продиктувати повний текст неможливо через нецен­зурні вирази або з міркувань оперативного порядку, то диктує­ться спеціально складений текст, у якому повинні міститися слова, словосполучення письмових знаків, цифри, які є в досліджуваному тексті;

- під час диктування необхідно спостерігати за тим, щоб обви­нувачений писав звичним для себе, а не спотвореним почерком.

Якщо слідчий зауважить, що обвинувачений (підозрюва­ний) обмірковує виконання букв або прискорює темп письма, потрібно відповідно прискорити або уповільнити диктування і по якімсь часі повторити отримання зразків.

Диктувати треба чіткою, зрозумілою мовою, спокійним голо­сом, не вказуючи особі, яка пише, на розділові знаки, не під­креслюючи окремих слів або їхніх закінчень.

Слова, що відрізняються за вимовою від правопису, дикту­ються так, як вони вимовляються.

Якщо особа питає, як написати те чи інше слово, слід відпо­відати, що нехай пише так, як уважає за потрібне, або як пише зазвичай.

Забороняється показувати обвинуваченому текст дослі­джуваного документа, вимагаючи від нього написання букв по­трібної форми: писати великі, дрібні, з відповідним нахилом, вимагати того чи іншого розміщення тексту, підкреслювати (повторювати) граматичні помилки тощо.

Рекомендується попередньо взяти від особи певне письмо­ве пояснення, автобіографію або інший виконаний рукописом документ, але забороняється давати їй списувати текст дослі­джуваного документа, тим паче пропонувати викреслити (ви­малювати) текст досліджуваного документа. Поза під час письма повинна бути звичною - сидячи за столом.

Якщо піддослідний у повсякденному житті, на роботі ко­ристується окулярами, то цієї умови мусить бути дотримано і під час отримання зразків. Якщо відомо, що досліджуваний документ виконувався в незвичному положенні (стоячи, зі­гнувшись тощо) або за ненормальної обстановки (кепського освітлення, холоду тощо), рекомендується під час отримання зразків пропонувати таку ж позу і створити, по можливості, такі ж умови. У тих випадках, коли особа має поранення або хворобу, що порушує координацію рухів, ці обставини повинні бути пові­домлені у довідці чи постанові про призначення експертизи, що приєднується до зразків.

Кожен зразок під диктування повинен засвідчуватися підписом особи і слідчого, який диктував текст.

Аналогічними є правила отримання підписів (вільні та екс­периментальні зразки, з якомога більшою кількістю варіацій підписів), сполучення букв, повний підпис, скорочений підпис, підпис з ініціалами та без, із розчерком і без, нахил, розмір букв).

Експериментальні зразки підписів потрібно отримувати од­ночасно з текстом і окремо, не рекомендується відбирати експериментальні зразки під­писів на одному аркуші паперу.

Краще за все, якщо вони будуть виконані на декількох арку­шах паперу з 5-10 підписами. Зразки почерку особи, що підозрюється у підробленні чу­жого підпису або в підписі від імені вигаданого громадянина, подають у вигляді текстів, у яких повинно бути записано прі­звище тієї особи, від імені якої виконано підпис, а також підпи­си, виконані від імені особи, підпис якої підроблено. Окрім того, на дослідження повинні направлятися справжні зразки підозрюваної особи.

Коли ж підпис, що підлягає дослідженню, виконано від імені неіснуючої особи, про це необхідно вказати в постанові, у випадках, коли припускається, що досліджуваний текст чи підпис виконано не пишучою рукою, про що на зразках роб­ляться відмітки Для дослідження рукописів, виконаних стилізованим по­черком, як зразки подають вільні та експертні зразки письма, викопані звичайним скорописом; зразки стилізованого письма.