ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Стисла характеристика загальних і часткових ознак почерку, їх ідентифікаційне значення

Лекція

ЗМІСТ

1. Поняття та співвідношення письма, почерку і писемної мови, сутність ознак кожного з них……………………………………………………………………………….3

2. Характеристика загальних і часткових ознак почерку, їх ідентифікаційне значення……………………………………………………………………………………..4

3. Можливості діагностичних та авторознавчих досліджень, встановлення виконавця і засобів їх виготовлення.……………….………………………………………………….6

Лекція висвітлює такі питання:

Питання 1. Поняття та співвідношення письма, почерку і писемної мови, сутність ознак кожного з них.

Питання 2. Характеристика загальних і часткових ознак почерку, їх ідентифікаційне значення.

Питання 3. Можливості діагностичних та авторознавчих досліджень, встановлення виконавця і засобів їх виготовлення.

Питання 1. Поняття та співвідношення письма, почерку і писемної мови, сутність ознак кожного з них.

Криміналістичне дослідження письма (судове почеркознавство) — це галузь криміналістичної техніки, що вивчає закономірності письма, процес його дослідження, можливість ідентифікації людини за почерком та вирiшує інші завдання почеркознавчої експертизи. Судове почеркознавство вивчає письмо з метою вирішення ідентифікаційних і діагностичних завдань.

Об'єктом вивчення почеркознавства є почерк людини, а авторозпавства – письмова мова людини.

За почерком криміналістика вчить і допомагає встановлювати виконавця тексту (рукописного) чи окремих його реквізитів, а за письмовою мовою - автора як рукописного, так і іншим способом виконаного тексту документа.

Основними понятійними категоріями почеркознавства є:

1. Письмо, під яким розуміється спосіб матеріально фіксованого відображення на папері і при необхідності інших носіях (промислових та інших виробах тощо) думки, мови, жестового та іншого усного спілкування людини за допомогою спеціально створеної системи умовних графічних (рукописних) знаків чи позначень (букв, знаків, символів).

Цей спосіб пройшов тривалий історичний шлях від примітивної форми малюнкового (піктографічного) відображення думки та усного спілкування людини до сучасної складної системи алфавітного письма та іншого знаково-формалізованого відображення мислення, мови, жестового та іншого усного спілкування людей.

При цьому письмо призвано відображати таку діяльність людей, як їх: 1. Мислення. 2. Голосову мову (усну голосову мову). 3. Жестикулярну мову (усну мову глухонімих). 4. Іншу рухову усну мову (усну мову умовних жестів тощо).

2. Почерк, що означає відображення в рукописах ознак індивідуальної і відносно стійкої для кожного виконавця чи автора системи навичок мислення і письмових рухів при виготовлені чи виконанні цього рукопису, застосуванні засобів його виготовлення.

Таким чином, письмо і почерк співналежить між собою як загальне і часткове, коли:

1. Письмо як загальний для всіх людей спосіб формалізованого відображення думки, мови та усного спілкування людей.

2. Реалізується через індивідуальні і відносно стійкі для кожної людини навички рукописного відображення її мислення, мови та усного спілкування.

Почерк характеризується двома основними властивостями:

1. Індивідуальність почерку, заснована на природній здібності людини через навчання і тривалі тренування вироблювати стійкі, які переходять на рівень підсвідомості, навички рухів при ході, жестикуляції, артикуляції, іншому функціонуванні організму чи здійсненні інших постійно повторюваних його рухах, у т. ч. й при автоматичному написанні букв, знаків та інших формалізованих відображень думки та усного спілкування людини.

2. Відносна стійкість почерку означає те, що набуті стійкі навички виконання рукописів та підписів піддаються певній зміні внаслідок:

2.1. Природних факторів:

2.1.1. Старіння організму у контексті уповільнення чи іншої зміни рухів руки і процесу мислення.

2.1.2. Тривале удосконалення внаслідок подальшого набуття життєвого і спеціального досвіду та постійного виготовлення рукописів чи підписів, навичок їх виконання і мислення.

2.1.3. Тривале угасання такого роду навичок при протилежних процесах.

2.2. Функціональних факторів:

2.2.1. Захворювань і травм.

2.2.2 Психічних чи фізичних навантажень і перенавантажень.

2.2.3. Різних видів сп’яніння (алкогольного, наркотичного, токсичного).

2.3. Незвичних умов написання рукопису чи підпису, у т. ч. внаслідок особливостей паперу та іншого носія, засобів і процесу виготовлення рукопису чи підпису, зміни руки написання тощо.

2.4. Навмисних дій автора або виконавця рукопису чи підпису через: 2.4.1 Маскування почерку чи підпису. 2.4.2. Імітація почерку чи підпису іншої людини.

Письмова мова – це опосередкований складною системою алфавітного письма та іншого знаково-формалізованого відображення процес мислення, мови, тестикулярного та іншого усного спілкування людей.

Ознаки писемної мови:

1. Граматичні ознаки писемної мови.

2. Лексичні ознаки писемної мови (словниковий запас).

3. Фразеологічні ознаки писемної мови (звичні для певної людини фрази чи окремі слова, місцеві діалекти, жаргон).

4. Стилістичні ознаки писемної мови.

5. Топографічні ознаки писемної мови (просторова орієнтація букв чи знаків або їх елементів щодо паперу та один до одного) у вигляді:

5.1. Наявності і характеру:

5.1.1. Полів.

5.1.2. Абзаців (відступу першої букви чи знаку кожного абзацу).

5.1.3. Позначок на полях.

5.2. Будова рядків за:

5.2.1. Напрямком.

5.2.2. Відстанню між ними.

5.2.3. Проміжками між словами.

5.2.4. Скороченнями слів.

5.2.5. Характерними переносами слів чи фраз.

5.2.6. Наявністю і характер виділення окремих слів чи фраз.

5.2.7. Способом написання дат.

5.2.8. Наявністю і способом нумерації сторінок.

5.2.9. Наявністю і способом нумерації чи іншого виділення абзаців, окремих фраз.

5.2.10. Наявністю і розміщенням щодо основного тексту:

5.2.10.1. Найменування та інших структурних складових тексту.

5.2.10.2. Підпису.

5.2.10.3. Анкетних даних автора чи виконавця тощо.

5.2.10.4. Посилань чи пояснень:

5.2.10.4.1. У межах основного тексту.

5.2.10.4.2. Поза межами основного тексту.

Стисла характеристика загальних і часткових ознак почерку, їх ідентифікаційне значення

Ознаки почерку – це стійка вироблена чи нестійка навмисно створена система рухів, що зумовлює характерні для певної особи чи привнесені нею особливості написання букв чи знаків або їх елементів окремо чи в сукупності.

Ознаки почерку поділяютьсяна:

1. Загальні ознаки почерку.

2. Часткові ознаки.

Загальні ознаки почерку:

1. Ступінь виробленості почерку, відображає здатність того, хто пише, користуватися сучасною системою скоропису; визначається темпом письма і координацією рухів при виконанні письмових знаків та їх з’єднань. Під виробленістю почерку розуміють рівень володіння технікою письма, що виявляється в здатності виконувати рукописний текст у швидкому темпі, стійкими координованими рухами.

Існують три ступеня виробленості почерку:

1.1. Низький ступінь виробленості, коли відсутня ритмічність рухів і повільний темп, що призводить до появи викривлення прямолінійних рухів букв і вуглуватості їх овальних елементів.

1.2. Середній ступінь виробленості характеризує незначні вказані відхилення від норми.

1.3. Високий ступінь виробленості призводить до появи складних координованих рухів, які точно повторюються при виконання аналогічних елементів різних букв.

2. Конструктивна складність почерку:

2.1. Проста конструктивна складність почерку, що характеризується наявності близьких до нормативно-типових прописів, які чіткі, розбірливі написані із вироблено постійною ритмічністю.

2.2. Спрощена конструктивність почерку проявляється в наявності спрощених до нормативно-типових прописів письмових знаків та їх елементів через скорочення кількості рухів і, як наслідок, втрату окремих букв чи їх елементів та появу нерозбірливості почерку.

2.3. Складна конструктивність почерку призводить до появи додаткових рухів у написанні не передбачених нормативно-типовими прописами елементів, що також зумовлює нерозбірливість почерку.

3. Загальний напрямом почерку, що визначається напрямком виконання основних елементів букв чи знаків і буває за:

3.1. Характером написанням елементів букв чи знаків:

3.1.1. Коровидне або овальне написання елементів букв чи знаків.

3.1.2. Вуглувате написання елементів букв чи знаків.

3.1.3. Змішаний характер написання елементів букв чи знаків.

3.2. Основним напрямком руху:

3.2.1 Правоколовидне написання елементів букв чи знаків.

3.2.2. Лівоколовидне написання елементів букв чи знаків.

3.2.3. Змішаний характер написання елементів букв чи знаків.

4. Розмір букв і знаків:

4.1. Дрібний почерк – висота букв 2-2,5 мм.

4.2. Середній почерк – висота букв 3-4 мм.

4.3. Крупний почерк – висота букв понад 4 мм.

5. Розгін почерку, тобто співвідношення висоти букв чи знаків до відстані між їх основними елементами:

5.1. Малий розгін почерку, коли відстань менше ½-ї висоти букви.

5.2. Середній розгін почерку – між ½-ї до 1-ї висоти букви чи знаку.

5.3. Великий розгін почерку – понад 1-ну висоту букви чи знаку.

6. Зв’язність почерку, тобто ступінь безперервності написання знаків та їх окремих елементів, що змінюється залежно від умов написання:

6.1. Велика зв’язність почерку проявляється у безперервному написанні 6-ти і більше букв чи знаків.

6.2. Середня зв’язність почерку – 4-5-ти букв чи знаків.

6.3. Низька зв’язність почерку – 2-3-х букв чи знаків і менше.

7. Нахил почерку:

7.1. Правонахильний почерк.

7.2. Лівонахильний почерк.

7.3. Із поперечним розташуванням букв чи знаків.

7.4. Стійкий змішанонахильний почерк.

7.5. Нестійкий змішанонахильний почерк.

8. Темп виконання почерку:

8.1. Високий темп написання, коли за 1 с виконується понад 8 букв чи знаків.

8.2. Середній темп написання – від 3 до 8 букв чи знаків.

8.3. Повільний темп написання – 2 і менше букви чи знаки.

8.4. Уповільнений темп написання, який характеризує маскування чи інший спосіб навмисної зміни почерку або певні несприятливі умови написання (захворювання, алкогольне та інше сп’яніння, незручні умови тощо).

Викладені загальні ознаки почерку за винятком виробленості почерку в певній мірі піддаються навмисній зміні, унаслідок чого більше звертається увага на часткові ознаки почерку – стійкі особливості написання окремих елементів букв чи знаків, їх розташування один до одного і до паперу чи іншого носія.