 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| І. Міжнародно-правові документи:
1. Парижская конвенция об охране промышленной собственности от 20 марта 1883 года // Интеллектуальная собственность: нормативно-правовые акты / Под общ. ред. А.Д. Святоцкого, В.П. Петрова. – Т.2. – К.: Ин Юре, 1999. 2. Мадридское соглашение о международной регистрации знаков от 14 апреля 1891 года // Интеллектуальная собственность: нормативно-правовые акты / Под общ. ред. А.Д. Святоцкого, В.П. Петрова. – Т.2. – К.: Ин Юре, 1999. 3. Лісабонська угода про охорону найменувань місць походження товарів та їх міжнародну реєстрацію від 31 жовтня 1958 року // Збірка вибраних міжнародних матеріалів. – К., 1999. 4. Конвенция об учреждении Всемирной организации интеллектуальной собственности от 14 июля 1967 года // Интеллектуальная собственность: нормативно-правовые акты / Под общ. ред. А.Д. Святоцкого, В.П. Петрова. – Т.2. – К.: Ин Юре, 1999. 5. Договір про закони щодо товарних знаків 1994 р. // Збірник нормативних актів з питань промислової власності / За ред. В.Л. Петрова, В.О. Жарова. – К.: Вища школа, 1999. – С. 441 – 465. 6. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода TRIPS) від 15 квітня 1994р. // Інтелектуальна власність. – 1999. – №5,6,7.
ІІ. Законодавчі акти України: 1. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток № 51. – Ст. 1122. 2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131. 3. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15 грудня 1993 року № 3689-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №7. – Ст. 36. 4. Про охорону прав на сорти рослин: Закон України 21 квітня 1993 року № 3116-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 21. – Ст. 218 . 5. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України від 15 грудня 1993 року № 3687-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 32. 6. Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від 15 грудня 1993 року № 3688-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 34. 7. Про племінне рослинництво: Закон України від 15 грудня 1993 року № 3691-XII // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 6. – Ст. 37. 8. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7 червня 1996 року № 236/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст. 164. 9. Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем: Закон України від 5 листопада 1997 року № 621/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 8. – Ст. 28. 10. Про охорону прав на зазначення походження товарів: Закон України від 16 грудня 1999 року № 752-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 27–28. – Ст. 181. 11. Про приєднання до Міжнародної конвенції по охороні нових сортів рослин: Закон України від 02 серпня 2006 року // Офіційний вісник України. – 2006. – № 34. – Ст. 2418. 12. Тимчасове положення про правову охорону об‘єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні: Затверджено Указом Президента України від 18 березня 1992 року № 479/92 // Збірник указів Президента. – 1992. – № 3. 13. Порядок сплати зборів за дії, пов‘язані з охороною прав на об‘єкт інтелектуальної власності: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року №1716 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 51. – Ст. 267. 14. Про перелік відомостей, що не складають комерційної таємниці: Завтерджено Постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 1993 року № 611 // Збірник постанов Уряду України. – 1993. – №12. 15. Правила складання та подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг: Затверджено Наказом Держпатенту України від 28 липня 1995 року № 116 // Інновація. – 1997. – №1–3. 16. Інструкція про порядок ознайомлення будь-якої особи з матеріалами заявки на об‘єкт права інтелектуальної власності: Затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України від 22 квітня 2005 року № 247 // Офіційний Вісник України. – 2005. – № 19. – Ст. 1008. 17. Правила складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель: Затвердження Наказом Міністерства освіти і науки України від 22 січня 2001 року № 22 // Інтелектуальна власність. – 2001. – №3. 18. Правила розгляду заявки на промисловий зразок: Затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України від 18 березня 2002 року № 198 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 14. – Ст. 773. 19. Положення про свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію та порядок його видачі: Затверджено Наказом Держпатенту України від 22 серпня 1995 року №129 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0323-95.
Судова практика: Про деякі питання практики вирішення спорів, пов‘язаних із захистом прав інтелектуальної власності: Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 12 // Вісник господарського судочинства. – 2012. – № 6. – С. 57. Література: 1. Демченко Т.С. Охорона товарних знаків (порівняльно-правовий аналіз): [монографія] / Т.С. Демченко. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – 184 с. 2. Крайнев П.П. Патентування винаходів в Україні / За ред. П.П. Крайнеба: [монографія] / Крайнев П.П., Ряботягова Л.І., Дятлик І.І. – К.: Ін Юре, 2000. – 340 с. 3. Макода В.Є. Правова охорона промислових зразків в Україні / В.Є. Макода. – К.: УАБ, 2000. – 172 с. 4. Промислова власність в Україні: проблеми правової охорони: Зб. наук. статей / За ред. Ю.С. Шемшученка, Ю.Л. Бошицького. – К.: І-тут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – 548 с. 5. Раевич С.И. Исключительные права. Право на товарные знаки, промышленные образцы, изобретения, авторское право / С.И. Раевич. – Л., 1996. – 137 с. 6. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации: [учебник]. – М.: Проспект, 2001. – 752 с. 7. Цивільне право України: підручник [Текст] : в 2 т. Т. 1 / кол. авторів; за ред. Г. Б. Яновицької,В. О. Кучера. – Львів: «Новий Світ-2000», 2014. – 444 с. 8. Шишка Р.Б. Охорона прав суб‘єктів інтелектуальної власності у цивільному праві України: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня д.ю.н.: спец. 12.00.03 / Р.Б. Шишка // Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2004. – 38с. 9. Юскаєв В.Б. Інтелектуальна власність: у 2 ч. / В.Б. Юскаєв. – Суми: Видавництво СумДУ, 2010. – Ч.1. – 124 с. 10. Юскаєв В.Б. Інтелектуальна власність: у 2 ч. / В.Б. Юскаєв. – Суми: Видавництво СумДУ, 2010. – Ч.2. – 141 с.
Тема: ПРАВОВІ ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ УЧАСНИКІВ ЦИВІЛЬНОГО ОБОРОТУ ( 4 год.) 1. Комерційне найменування: поняття та структура. Умови надання правової охорони. 2. Виникнення та здійснення прав на комерційне найменування. Припинення прав на комерційне найменування. 3. Поняття та види знаків для товарів та послуг. 4. Оформлення прав на знаки для товарів та послуг. Права та обов`язки, що випливають із свідоцтва на знак для товарів та послуг. 5. Захист прав на знаки для товарів та послуг. 6. Географічне зазначення: поняття та види. Умови надання правової охорони. 7. Здійснення та припинення прав на географічне зазначення.
Контрольні питання: 1. Хто може бути суб’єктом права на комерційне найменування? 2. З якого моменту є чинним право інтелектуальної власності на комерційне найменування? 3. Які майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування передбачено ЦК України? 4. Як співвідносяться поняття «торговельна марка» і «знаки для товарів і послуг»? 5. У яких випадках чинність майнових прав інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг припиняються достроково? 6. Хто є суб’єктами права інтелектуальної власності на географічне зазначення? 7. Що визнається використанням географічного зазначення?
Задачі
Задача 1. Державне підприємство «Біофарма» звернулося з позовом до ТОВ «Медфарм» та Державного департаменту інтелектуальної власності про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг «Рінгера-Локка» як такого, що суперечить законодавству України. У позовній заяві ДП «Біофарма» зазначило, що згідно Закону України «Про охорону прав на товарні знаки » не можуть одержати правову охорону загальновживані товари і послуги певного виду. Позначення «Рінгера-Локка» є назвою фізіологічного розчину, який широко використовується у медичній галузі як замісник крові та дезінтоксикант. В якості доказів ДП «Біофарма» надала витяги з медичної енциклопедії та посібників з лікарських засобів. ТОВ «Медфарм» заперечує проти позовних вимог на підставі, що товар під назвою «Рінгера-Локка» використовується лише однією юридичною особою - власником відповідної торговельної марки, прізвища Рінгера і Локка не є відомими в Україні, а права ДП «Біофарми» не можуть бути порушені, оскільки позивач не має виключного права на дану торговельну марку. Які передбачені умови надання правової охорони знакам для товарів і послуг (торговельним маркам)? Яке позначення товарів і послуг може бути визнанезагальновживаним і на підставі яких доказів? Вирішіть справу
Задача 2. ТОВ «Омега» (м. Вінниця) уклало договір з ПП «Одекс» (м. Харків) від 15.10.2001 р., відповідно до умов якого воно зобов'язувалося здійснити оплатну передачу належного йому знаку для товарів і послуг «Вінницький сир», виключні права на який засвідчуються свідоцтвом, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності від 13.12.1999р. Державний департамент відмовився зареєструвати договір про передачу права власності на товарний знак. У рішенні про відмову було вказано, що у товарному знаку «Вінницький сир» словесне позначення «Вінницький» є кваліфікованим зазначенням походження товару, яке не може бути передане суб'єктам, що здійснюють підприємницьку діяльність за межами відповідного географічного району - Вінницької області. Рішення Держдепартаменту було оскаржене ТОВ «Омега» до суду. Вирішіть справу. Чи правомірна відмова Держдепартаменту? Які права на географічне зазначення товару передбачені законодавством?
Задача 3. Білоцерківською районною державною адміністрацією 1997 р; було зареєстроване ТОВ «Амур», яке здійснює діяльність у видавничо-поліграфічній сфері. У 2000 р. представники ТОВ дізналися, що у 1999 р. Бердянською районною державною адміністрацією було зареєстроване АТ «Амур-Плюс», яке функціонує у галузі видавничої справи, виробництва і реалізації поліграфічної продукції і відтворення друкованих матеріалів. ТОВ «Амур» надіслало АТ «Амур-Плюс» листа, в якому вказало, що комерційне (фірмове) найменування АТ є подібним до найменування ТОВ; оскільки воно не надавало дозволу на використання свого найменування будь-яким суб'єктам, то використання такого позначення є порушенням виключного права на комерційне найменування і проявом недобросовісної конкуренції з боку АТ «Амур-Плюс». У зв'язку з цим воно пропонує акціонерному товариству змінити своє найменування у місячний термін. У листі-відповіді АТ «Амур-Плюс» відмовилось виконати вимоги ТОВ, обґрунтовуючи це тим, що на момент створення товариства його засновники не знали про існування юридичної особи з схожим найменуванням, АТ функціонує у іншому регіоні, тому його діяльність не є порушенням законодавства у сфері захисту від недобросовісної конкуренції. Через місяць після отримання відповіді ТОВ «Амур » звернулося до суду з позовом про визнання незаконними використання комерційного (фірмового) найменування, примусову зміну найменування і відшкодування заподіяних збитків. Які умови охороноздатності комерційного (фірмового) найменування? Вирішіть справу. Чи зміниться рішення» якщо АТ і ТОВ функціонуватимуть в одному регіоні?
Нормативно-правові акти: І. Міжнародно-правові документи: 1. Парижская конвенция об охране промушленной собственности от 20 марта 1883 года // Интеллектуальная собственность: нормативно-правовые акты / Под общ. ред. А. Д. Святоцкого, В.П. Петрова. – Т. 2. – К.: Ин Юре, 1999. 2. Мадридское соглашение о международной регистрации знаков от 14 апреля 1891 года // Интеллектуальная собственность: нормативно-правовые акты / Под общ. ред. А. Д. Святоцкого, В.П. Петрова. – Т. 2. – К.: Ин Юре, 1999. 3. Лісабонська угода про охорону найменувань місць походження товарів та їх міжнародну реєстрацію від 31 жовтня 1958 року // Збірка вибраних міжнародних матеріалів. – К., 1999. 4. Конвенция об учреждении Всемирной организации интеллектуальной собственности от 14 июля 1967 года // Интеллектуальная собственность: нормативно-правовые акты / Под общ. ред. А.Д. Святоцкого, В.П. Петрова. – Т. 2. – К.: Ин Юре, 1999. 5. Договір про закони щодо товарних знаків 1994 р. // Збірник нормативних актів з питань промислової власності / За ред. В.Л. Петрова, В.О. Жарова. – К.: Вища школа, 1999. – С. 441 – 465. 6. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТRIPS). // Інтелектуальна власність. – 1999. – №№ 5,6,7. 7. Совместная резолюция Генеральной Ассамблеи ВОИС й Ассамблеи Парижского союза о положеннях в отношении охраны общеизвестных знаков. Приложение 10 // Орлова В.В. Общеизвестные товарные знаки в Российской Федерации: современное состояние й перспективы. – М., 2001. – С. 91 – 99.
ІІ. Законодавчі акти України: 1. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15 грудня 1993 року № 3689-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 36. 2. Про ратифікацію Договору про закони щодо товарних знаків: Закон України від 13 жовтня 1995 року № 380/95-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 37. – Ст. 281. 3. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7 червня 1996 року № 236/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст. 164. 4. Про охорону прав на зазначення походження товарів: Закон України від 16 грудня 1999 року № 752-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 27–28. – Ст. 181. 5. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15 травня 2003 року № 755-IV // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 31–32. – Ст. 263. 6. Правила складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг: Затверджено Наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 року № 116 // Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. Наук.-практ. вид.: У 4-х т. / За заг. ред. О.Д. Святоцького. – Т. 3: Промислова власність. – К.: Ін Юре, 1999. – С. 417 – 450. 7. Положення про Перелік видових назв товарів: Затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України від 12 грудня 2000 року № 583 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua. 8. Положення про Комісію щодо погодження питань про внесення позначення, що містить офіційну назву держави «Україна», до знака для товарів і послуг: Затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України № 677 від 07 жовтня 2003 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua. 9. Правила погодження питань про внесення позначення, що містить офіційну назву держави «Україна», до знака для товарів і послуг: Затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України № 175 від 4 березня 2004 року // Офіційний вісник України. – 2004. – № 11. – Ст. 693.
Судова практика: Про деякі питання практики вирішення спорів, пов‘язаних із захистом прав інтелектуальної власності: Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 12 // Вісник господарського судочинства. – 2012. – № 6. – стор. 57.
Література: 1. Голубовська А.Ю. Особливості правової охорони «добре відомих» торгівельних знаків в Україні / А.Ю. Голубовська // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право» – 2012. – Вип. № 20. – Ч. ІІ. – Т. І. – С.171 – 174. 2. Демченко Т.С. Охорона товарних знаків (порівняльно-правовий аналіз): [монографія] / Т.С. Демченко. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – 184 с. 3. Демченко Т.С. Проблеми гармонізації законодавства України про товарні знаки з міжнародно-правовими нормами: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / Т.С. Демченко. – К., 2002. – 18 с. 4. Кашинцева О.Ю. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / О.Ю. Кашинцева. – К. – 2000. – 20 с. 5. Кривошеїна І.В. Співвідношення комерційних найменувань та торговельних марок як засобів індивідуалізації / І.В. Кривошеїна // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право» – 2013. – Вип. № 21. – Ч. ІІ. – Т. І. – С. 207 – 209. 6. Крижна В.М. Співвідношення прав на торговельну марку та промисловий зразок за законодавством України / В.М. Крижна // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 3. – С. 191 – 197. 7. Мельник О.М. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні: цивільно-правовий аспект / О.М. Мельник. – Ірпінь, 2001. – 135 с. 8. Рассомахіна О. Особливості правової охорони добре відомих знаків в Україні / О. Росомахіна // Юридичний журнал. – 2004. – № 6. – С. 79 – 83. 9. Цивільне право України: підручник [Текст] : в 2 т. Т. 1 / кол. авторів; за ред. Г. Б. Яновицької,В. О. Кучера. – Львів: «Новий Світ-2000», 2014. – 444 с. 10. Шишка Р.Б. Охорона прав суб‘єктів інтелектуальної власності у цивільному праві України: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня д.ю.н.: спец. 12.00.03 / Р.Б. Шишка // Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2004. – 38 с. 11. Юскаєв В.Б. Інтелектуальна власність: у 2 ч. / В.Б. Юскаєв. – Суми: Видавництво СумДУ, 2010. – Ч.1. – 124 с. 12. Юскаєв В.Б. Інтелектуальна власність: у 2 ч. / В.Б. Юскаєв. – Суми: Видавництво СумДУ, 2010. – Ч.2. – 141 с.
Тема: ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ( 4 год.) 1. Поняття та ознаки зобов’язань. 2. Елементи зобов’язань. 3. Підстави виникнення зобов’язань. 4. Система цивільних зобов`язань.
Контрольні питання: 1. Як співвідносяться поняття «договір» і «зобов’язання»? 2. Які особливості зобов’язальних правовідносин? 3. З яких елементів складається зобов’язання? 4. Що складає зміст зобов’язання? 5. Чи можливе виникнення зобов’язання з подій? 6. Хто є суб’єктами зобов’язань? 7. Які є види зобов’язань з множинністю осіб?
Задачі Задача 1. В РВВС поступила заява від гр-на Маціщука, в якій він просив притягнути до кримінальної відповідальності гр-на Юхновського за крадіжку магнітофона. В заяві Маціщук пояснив, що Юхновський проживає разом з ним в одній кімнаті, самовільно взяв магнітофон, виписався з гуртожитку і виїхав. У залишеній записці Юхновський просив не турбуватися тому, що магнітофон він взяв у тимчасове користування. Працівник міліції пояснив, що в діях Юхновського немає складу злочину. Чи правий працівник міліції. Назвіть підстави правовідношення, що виникло.
Задача 2. Бізнесмен Кравченко пообіцяв своєму онуку купити йому будь-який автомобіль на його вибір вартістю не більше 10000 доларів після успішного закінчення навчання в університеті, в підтвердження чого дав письмове зобов’язання. Через рік Кравченко помер. Після закінчення університету онук звернувся до єдиного спадкоємця Кравченка, вказаного у заповіті з вимогою купити йому автомобіль або виплатити його вартість у грошах. Отримавши відмову, онук звернувся до суду. Вирішіть спір. Завдання Завдання 1. Чим відрізняється відступлення права вимоги від купівлі-продажу боргу? Чи може банк відступити право вимоги за кредитним договором не іншому банку, а юридичній особі, яка не займається банківською діяльністю?
Завдання 2. Зобразіть схематично класифікацію цивільно-правових зобов’язань за різними критеріями.
Нормативно-правові акти: 1. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Урядовий кур’єр. – 2001. 2. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21–22. – Cт. 135. 3. Кодекс Торговельного мореплавства України від 04 травня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 2.
Література: 1. Брагинский М.И. Договорное право. Общие положення / М.И. Брагинский, В.В Витрянский. – М., 1997. – 681 с. 2. Гавзе Ф.И. Обязательственное право. Общие положення / Ф.И. Гавзе. – Минск, 1968. – 126 с. 3. Голубєва Н.Ю. Зобов’язання у цивільному праві України: методологічні засади правового регулювання: монографія / Н.Ю. Голубєва. – О.: Фенікс, 2013. – 642 с. 4. Цивільне право України: підручник [Текст] : в 2 т. Т. 1 / кол. авторів; за ред. Г. Б. Яновицької,В. О. Кучера. – Львів: «Новий Світ-2000», 2014. – 444 с. 5. Цивільне право України: підручник [Текст] : в 2 т. Т. 2 / кол. авторів; за ред. Г. Б. Яновицької,В. О. Кучера. – Львів: «Новий Світ-2000», 2014. – 428 с.
Тема: ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ( 4 год.) 1. Поняття та принципи виконання зобов’язання. 2. Суб’єкти виконання зобов’язання. Виконання зобов’язання з множинністю осіб. 3. Предмет виконання зобов’язання. 4. Строк, місце та спосіб виконання зобов’язання.
Контрольні питання: 1. Які є принципи виконання зобов’язання? 2. Що становить собою принцип належного виконання зобов’язання? 3. Хто є суб’єктами виконання зобов’язань? 4. Які підстави для заміни кредитора у зобов’язанні передбачено ЦК України? 5. Які особливості зустрічного виконання зобов’язання? 6. Які особливості виконання зобов’язання, в якому беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників? Задачі Задача 1. Гриценко позичив у Рудика 10 000 грн. строком на один рік, але в установлений строк грошей не повернув. Через шість місяців після настання строку виконання договору Рудик звернувся з позовом до суду про стягнення з Гриценка 10 000 грн. та 3% річних за час прострочення. Гриценко не заперечував проти сплати боргу, але відмовився від сплати процентів. Він пояснив, що кредитор сам винен у тому, що в строк, визначений договором, не забрав у нього гроші. Гроші лежали у нього (Гриценка) дома і всі члени сім'ї були попереджені, що прийде Рудик, і йому потрібно буде віддати гроші. Вирішіть справу. Які були б наслідки зміни місця проживання Рудика?
Задача 2. Яковлєв та Смирнов, які проживали в м. Харків, уклали договір позики строком на один рік, за яким Смирнов передав Яковлєву грошову суму в розмірі 10000 гривень. Коли підійшов час розрахунку Смирнов зателефонував Яковлєву та повідомив його, що переїхав на постійне місце проживання до міста Єкатеринбург (Росія), тому просить Яковлєва передати йому гроші там та повернути борг у російських рублях. Яковлєв відмовився, зазначивши, що договір вони укладали в Харкові, сума боргу рахувалася в гривнях, отже, він віддасть гривні в місці укладення договору. Вирішіть спір
Задача 3. Граючи на дворі дому у футбол, неповнолітні розбили в магазині вікно вартістю 480 грн. Особи неповнолітніх були встановлені. Ними виявилися 13-річні учні Яковлєв, Смирнов, Сергєєв і Петров. Магазин пред'явив до суду позов про стягнення збитків з батьків неповнолітніх. Скільки осіб виступають на боці кредитора та скільки — на боці боржника? Яке в даному випадку зобов'язання: часткове чи солідарне? Що є підставою виникнення зобов'язання? Яким повинне бути рішення?
Нормативно-правові акти: 1. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Урядовий кур’єр. – 2001. 2. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21–22. – Cт. 135.
Література: 1. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву / М.М. Агарков. – М., 1940. – 192 с. 2. Боднар Т.В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві / Т.В. Боднар. – К., Юрінком Інтер, 2005. – 272 с. 3. Боднар Т.В. Предмет виконання договірного зобов’язання у цивільному праві / Т.В. Боднар // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 3. – С. 174 – 179. 4. Зобов’язальне право: теорія і практика: [навчальний посібник] / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та ін.; за ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 304 с. 5. Иоффе О.С. Обязательственное право / О.С. Иоффе. – М., 1975. – 880 с. 6. Новікова Н. Сутність зустрічного виконання зобовязань / В. Новікова // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 9. – С. 25–27. 7. Пушай В.І. Межі та обмеження відступлення права вимоги // Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: сб. науч. тр. – Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2005. – С.578 – 579. 8. Цивільне право України: підручник [Текст] : в 2 т. Т. 1 / кол. авторів; за ред. Г. Б. Яновицької,В. О. Кучера. – Львів: «Новий Світ-2000», 2014. – 444 с. 9. Цивільне право України: підручник [Текст] : в 2 т. Т. 2 / кол. авторів; за ред. Г. Б. Яновицької,В. О. Кучера. – Львів: «Новий Світ-2000», 2014. – 428 с. 10. Чернілевська О.І. Поняття та ознаки множинності осіб у цивільних зобов’язаннях / О.І. Чернілевська // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право» – 2013. – Вип. № 21. – Ч. ІІ. – Т. І. – С. 296 – 299. 11. Шимон С. Законодавчі та договірні обмеження щодо відступлення права вимоги / С. Шимон // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 7. – С. 3 – 6.
Тема: СПОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ( 6 год.) 1. Поняття та загальна характеристика способів забезпечення виконання зобов’язань. 2. Види способів забезпечення виконання зобов’язань. 3. Поняття та значення неустойки. Види неустойки. 4. Поняття та загальна характеристика завдатку. Відмежування завдатку від авансу. 5. Порука як спосіб забезпечення виконання зобов’язань. Особливості відповідальності поручителя. 6. Поняття та загальна характеристика гарантії. Відмежування гарантії від поруки. 7. Поняття, функції та сфера застосування застави. Види застави. 8. Притримання як спосіб забезпечення виконання зобов’язань.
Контрольні питання: 1. На які види класифікують способи забезпечення виконання зобов’язань? 2. Які відмінності між авансом і завдатком? 3. Які форми неустойки передбачено чинним законодавством? 4. В чому проявляється специфіка гарантії? 5. Що не може бути предметом застави? 6. В чому полягає суть при тримання як способу забезпечення виконання зобов’язання? Задачі Задача 1. Поляков уклав договір позики з Гусєвим, на підставі якого передав останньому 1000 доларів США на строк 3 місяці. При укладенні угоди був присутній спільний друг Полякова та Гусєва Щупіков, який запевнив Полякова, що Гусєв поверне борг вчасно, і що він, Щупіков, ручається за Гусєва. Через три місяці Гусєв борг не повернув. Поляков звернувся до Щупікова як до поручителя з проханням повернути борг. При цьому він зазначив, що якби Щупіков не поручився за Гусєва, він ніколи не надав би йому таку велику суму. Вирішіть справу.
Задача 2. До суду звернувся гр-н Петров з позовною заявою до гр-ки Іванової з вимогою стягнути з відповідачки подвійну суму переданого завдатку. Із матеріалів справи виявилося, що 1 липня 1999 р. позивач та відповідачка уклали письмову угоду, у відповідності з якою відповідачка в термін до 1 жовтня 1999 р. зобов'язана була прийняти спадщину (жилий будинок), що залишилася після її батька, оформити всі необхідні документи на будинок та не пізніше вказаного в угоді терміну продати позивачу вказаний будинок. Після підписання угоди позивач видав відповідачці суму у розмірі 10 000 грн., що було оформлене розпискою у присутності свідків. В розписці було вказано, що гр-ка Іванова отримала вказану суму в якості завдатку за будинок, який згодом буде нею проданий. Загальна вартість будинку встановлювалася у розмірі 20 000 грн. Проте договір купівлі-продажу будинку так і не був укладений, у зв'язку з чим гр-н Петров звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідачки подвійну суму завдатку. Вирішіть справу.
Задача 3. Між Ощадбанком і ПП «Фарт» був укладений кредитний договір, відповідно до якого Ощадбанк зобов'язувався відкрити підприємству кредитну лінію на 2 млн. доларів США строком на З роки. Для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором було укладено договори поруки та застави нежитлового приміщення, в яких поручителем та заставодавцем виступило ТОВ «Шик». Рішенням господарського суду м. Києва за позовом Ощадбанку кредитний договір розірваний у зв'язку з неналежним виконанням ПП «Фарт» договірних зобов'язань щодо сплати відсотків за користування кредитом. Постановою Київського апеляційного господарського суду рішення залишено без змін, а в мотивувальній частині вказано, що з розірванням кредитного договору у сторін припинились права та обов'язки, які випливають з даного договору, а отже, і права застави та поруки. Крім того, рішенням господарського суду м. Києва договори застави та поруки визнані такими, що втратили чинність. У мотивувальній частині рішення суд зазначив: «Посилання відповідача на те, що з розірванням кредитної угоди не припинились зобов'язання з відшкодування збитків, не може бути враховано судом, оскільки стягнення збитків не є конкретним видом зобов'язання, яке згідно законодавства може бути забезпечено договором поруки або застави. Відшкодування (стягнення) збитків є одним із видів відповідальності, яка настає в разі порушення виконання зобов'язання, а тому є окремою категорією спорів». Ощадбанк звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України. Вирішіть справу. В чому полягає акцесорний характер поруки та застави? Які підстави припинення застави і поруки?
Нормативно-правові акти: 1. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Урядовий кур’єр. – 2001. 2. Про захист прав споживачів: Закон України 12 травня 1991 року № 1023-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 30. – Ст. 379. 3. Про страхування: Закон України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 18. – Ст. 78. 4. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 року № 2664-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – Ст. 1. 5. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07 грудня 2000 року № 2121-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5–6. – Ст. 30. 6. Про нотаріат: Закон України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383. 7. Про заставу: Закон України від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47. – Ст. 642. 8. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: Закон України від 12 липня 2001 року № 2658-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 251. 9. Про іпотеку: Закон України від 05 червня 2003 року № 898-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 313. 10. Про розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об’єкти приватизації: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2008 року № 846 // Урядовий кур'єр. – 2008. – № 179. 11. Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах: Затверджено Постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 639 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 3. – Ст. 156.
Література: 1. Брагинский М.И. Договорное право. Общие положення / М.И. Брагинский, В.В Витрянский. – М., 1997. – 681 с. 2. Гонгало Б.М. Обеспечение исполнения обязательств / Б.М. Гонгало. – М.: Спарк, 1999. – 152 с. 3. Іваненко О.А. Виникнення права на притримання / О.А. Іваненко // Вісник господарського судочинства. – 2007. − № 4 – С. 116 – 125. 4. Іваненко О.А. Цивільно-правове регулювання притримання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / О.А. Іваненко. − К., 2008. − 16 с. 5. Карнаух Т. М. Притримання як спосіб забезпечення виконання зобов'язань : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / Т.М. Карнаух. − Х., 2008. − 19 с. 6. Кізлова О.С. Застава об’єктів незавершеного будівництва: особливості законодавчого закріплення / О.С. Кізлова // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право» – 2012. – Вип. № 20. – Ч. ІІ. – Т. І. – С. 189 – 191. 7. Крат В. Неустойка: поняття, види / В. Крат // Нотаріат для Вас. – 2012. – № 12. 8. Крат В. Припинення права застави: підстави та правові наслідки / В. Крат // Нотаріат для Вас. – 2013. – № 4. 9. Матвієнко Н. Притримання речі як один із способів забезпечення виконання зобов’язання / Н. Матвієнко // Юридичний журнал. – 2005. − № 2(32). – С. 93 − 98. 10. Михальнюк О.В. Формування інституту поруки у римському приватному праві / О.В. Михальнюк // Юридична Україна. – 2005. – № 2. – С. 34 – 39. 11. Нижний С.В. Застава майнових прав як спосіб забезпечення виконання зобов’язань: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / С.В. Нижний. – К., 2007. – 198 с. 12. Отраднова О.О. Неустойка в цивільному праві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / О.О. Отраднова. – К., 2002. 13. Пучковська І. Захисна природа видів забезпечення виконання зобовязань / І. Пучковська // Право України. – 2011. – № 9. – С. 215 – 221. 14. Пучковська І. Право притримання і притримання – самостійні способи захисту прав кредитора у договірному зобов’язанні / І. Пучковська // Право України. – 2012. – № 8. – С. 218 – 226. 15. Пучковська І.Й. Види забезпечення виконання зобов'язання / І.Й. Пучковська. − Харків : ФІІН, 2011. − 77 с. 16. Сарбаш Слома В.М. Гарантія як вид забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / В.М. Слома. – Львів, 2007. – 205 с. 17. Слома В.М. Розвиток інституту забезпечення виконання зобов’язань у цивільному законодавстві / В.М. Слома // Університетські наукові записки. – 2006. – № 1 (17). – С.103 – 107. 18. Соколянський Д.В. Договір притримання у цивільному праві України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / Д.В. Соколянський. − О., 2009. − 19 с. 19. Цивільне право України: підручник [Текст] : в 2 т. Т. 1 / кол. авторів; за ред. Г. Б. Яновицької,В. О. Кучера. – Львів: «Новий Світ-2000», 2014. – 444 с. 20. Цивільне право України: підручник [Текст] : в 2 т. Т. 2 / кол. авторів; за ред. Г. Б. Яновицької,В. О. Кучера. – Львів: «Новий Світ-2000», 2014. – 428 с. 21. Шимон С.І. Проблеми об’єктоздатності окремих забезпечувальних майнових прав вимоги / С.І. Шимон // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право» – 2012. – Вип. № 20. – Ч. ІІ. – Т. І. – С. 270 – 273.
Тема: ПРИПИНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ( 4 год.) 1. Поняття та види підстав припинення зобов’язань. 2. Характеристика підстав припинення зобов’язань, що за юридичною природою є правочинами. 3. Характеристика інших підстав припинення зобов’язань.
Контрольні питання: 1. Які підстави припинення зобов’язання передбачено ЦК України? 2. В яких випадках не допускається зарахування зустрічних вимог? 3. Якими ознаками новація відрізняється від припинення зобов’язання переданням відступного? 4. В яких випадках не допускається новація?
Задачі Задача 1. Для придбання автомобіля у Ігнатенка не вистарчало грошей у розмірі 5000 грн. Він позичив цю суму у свого дядька, оформивши ці відносини договором позики. Строк повернення позики – через один рік. Через 5 місяців після укладення договору дядько помер. В заповіті єдиним спадкоємцем значився його племінник Рибченко. Яка доля зобов’язання Ігнатенка перед Рибченком ?
Задача 2. При розлученні подружжя Мельник суд постановив зобов’язати дружину передати чоловікові частину спільного майна. При цьому чоловік повинен сплачувати аліменти на утримання доньки, яка залишилася жити з матір’ю. Чоловік запропонував дружині залишити їй майно, але взамін не сплачувати аліменти. Дружина звернулась за порадою до юриста. Яку відповідь їй слід дати? Чи можливе в даному випадку зарахування вимог? Які умови є необхідними для можливості проведення зарахування?
Задача 3. За договором поставки Постачальник зобов’язується передати Покупцеві товар, а Покупець оплатити його на умовах 100% попередньої оплати. Покупець оплатив товар, але у зв’язку із істотною зміною ціни на ринку Постачальник відмовився поставити товар і повернув Покупцю гроші. Покупець гроші прийняв. Після цього Покупець звернувся до Постачальника з вимогою про передачу товару. Останній відмовився, мотивуючи це тим, що Покупець прийняв повернуті гроші, а, отже, погодився припинити зобов’язання. Вирішіть справу.
Нормативно-правові акти: 1. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Урядовий кур’єр. – 2001. 2. Про захист прав споживачів: Закон України 12 травня 1991 року № 1023-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 30. – Ст. 379. 3. Про нотаріат: Закон України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383. 4. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: Закон України від 12 липня 2001 року № 2658-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 251. 5. Про приватизацію державного майна: Закон України від 04 березня 1992 року № 2163-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 17. – Ст. 122. 6. Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію): Закон України від 06 березня 1992 року № 2171-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 350. 7. Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 10 квітня 1992 року № 2269-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 15. – Ст. 99.
Література: 1. Брагинский М.И. Договорное право. Общие положення / М.И. Брагинский, В.В Витрянский. – М., 1997. – 681 с. 2. Гавзе Ф.И. Обязательственное право. Общие положення / Ф.И. Гавзе. – Минск, 1968. – 126 с. 3. Ефимова Л.Г. О соотношении вещных и обязательственных прав / Л.Г. Ефимова // Государство и право. – №10. – 1998. – С. 35-44. 4. Зобов’язальне право: теорія і практика. Навч. посібник / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та ін.; За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 304 с. 5. Иоффе О.С. Обязательственное право / О.С. Иоффе. – М., 1975. – 880 с. 6. Коссак В.М.Проблеми припинення зобов’язань у Цивільному кодексі України / В.М. Коссак // Наукові праці. Т. 69. – Вип. 56. – С. 179 – 183. 7. Крат В. Особливості припинення зобов’язання ліквідацією юридичної особи / В. Крат // Нотаріат для Вас. – 2012. – № 11. 8. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: [навчальний посібник] / В.В. Луць. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 599 с. 9. Міхно О. Припинення та розірвання цивільно-правового договору: співвідношення понять / О. Міхно // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 9. – С. 21 – 24. 10. Пефтиев О.В. Генезис института расторжения договора в гражданском праве Украины / О.В. Пефтиев // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право» – 2012. – Вип. № 20. – Ч. ІІ. – Т. І. – С. 227 – 229. 11. Цивільне право України: підручник [Текст] : в 2 т. Т. 1 / кол. авторів; за ред. Г. Б. Яновицької,В. О. Кучера. – Львів: «Новий Світ-2000», 2014. – 444 с. 12. Цивільне право України: підручник [Текст] : в 2 т. Т. 2 / кол. авторів; за ред. Г. Б. Яновицької,В. О. Кучера. – Львів: «Новий Світ-2000», 2014. – 428 с. 4.Перелік питань на іспит 1. Предмет та метод правового регулювання цивільного права. 2. Система цивільного права. Відмежування цивільного права від суміжних галузей. 3. Принципи цивільного права. 4. Цивільне законодавство та його система. 5. Дія цивільного законодавства в часі, просторі, за колом осіб. 6. Аналогія закону та аналогія права. 7. Поняття та види цивільних правовідносин. 8. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин 9. Цивільна правоздатність фізичної особи. Відмінність між правоздатністю та дієздатністю. 10. Різновиди цивільної дієздатності фізичної особи. 11. Емансипація: підстави, умови та порядок. 12. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою: підстави та правові наслідки. 13. Ім’я фізичної особи. Місце проживання та його юридичне значення. 14. Опіка та піклування. 15. Фізична особа як підприємець 16. Поняття та ознаки юридичної особи. 17. Порядок створення та припинення юридичних осіб. 18. Класифікація юридичних осіб. 19. Правосуб’єктність юридичних осіб 20. Установчі документи юридичних осіб. 21. Відокремлені підрозділи юридичної особи. 22. Організаційно-правові форми юридичних осіб. 23. Підприємницькі товариства як юридичні особи. 24. Органи управління юридичної особи та їх компетенція. 25. Об‘єкти цивільних правовідносин: поняття й види. 26. Оборотоздатність об’єктів цивільних правовідносин. 27. Поняття і юридична класифікація речей. 28. Нерухомість як різновид речей. Майно. 29. Гроші як різновид речей. Особливості їх правового режиму. 30. Цінні папери: поняття, види, особливості правового режиму. 31. Результати творчої діяльності: поняття та особливості. Інформація. 32. Юридичні факти в цивільному праві та їх класифікація. 33. Поняття та види правочинів. 34. Умови дійсності правочинів 35. Поняття та види недійсних правочинів. 36. Підстави недійсності правочину та правові наслідки недійсності. 37. Поняття та види представництва. 38. Підстави виникнення представництва. Передоручення. 39. Довіреність. 40. Строки та терміни у цивільному праві. Порядок обчислення. 41. Поняття, види строків у цивільному праві. 42. Поняття, види позовної давності. 43. Зупинення і переривання позовної давності. 44. Поняття та класифікація особистих немайнових прав. 45. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи. 46. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. 47. Захист честі, гідності та ділової репутації. 48. Поняття, ознаки та види речових прав. 49. Поняття права власності. “Тріада” правомочностей власника і межі їх здійснення. 50. Право власності і абсолютні права, право власності і майнові права, право власності і зобов’язання. 51. Форми права власності в Україні. 52. Класифікація підстав виникнення права власності. 53. Первинні способи виникнення права власності. 54. Похідні способи виникнення права власності. 55. Особливості підстав набуття права власності юридичними особами приватного права. 56. Добровільне припинення права власності. 57. Припинення права власності з незалежних від власника причин. 58. Суб‘єкти та об‘єкти права приватної власності фізичних та юридичних осіб. |
