ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Шляхи і способи розв'язання подолання бідності

Бідність – це комплексна проблема, а її подолання є довготривалим процесом. Оптимальним варіантом розв'язання цієї проблеми є поєднання активної соціальної політики, спрямованої на відновлення і зростання зайнятості та створення умов для гідної праці, з ефективною підтримкою найуразливіших верств населення.[1]

Розв'язання проблеми передбачається за такими напрямами:

- відновлення виробництва та стимулювання економічного зростання;

- сприяння зайнятості населення та розвитку ринку праці;

- удосконалення механізму оплати праці та соціального діалогу як основних чинників створення умов для гідної праці;

- розвиток системи соціального страхування;

- удосконалення пенсійної системи;

- реформування системи соціального захисту;

- соціальна підтримка сімей, дітей та молоді;

- поліпшення медичного обслуговування населення;

- удосконалення методологічних підходів до оцінки бідності та проведення моніторингу ефективності виконання Програми.

З метою відновлення виробництва та стимулювання економічного зростання передбачається:

- запровадження нових механізмів відновлення виробництва;

- стимулювання розвитку внутрішнього ринку;

- створення умов для забезпечення стабільного розвитку галузей промисловості шляхом:

- проведення технологічних та організаційних перетворень на підприємствах, що не підлягають приватизації, з максимальною орієнтацією їх діяльності на виконання державних програм;

- визначення найбільш важливих сегментів регіональних промислових комплексів та формування на їх основі відповідних інвестиційних зон для залучення приватного капіталу в їх розвиток;

- виробництва високотехнологічної продукції та надання послуг на інноваційній основі, підвищення рівня наукового забезпечення розвитку галузей та інноваційної активності промислових підприємств;

сприяння розвитку підприємницької діяльності шляхом:

- започаткування територіальних осередків дорадчої служби для надання консультацій підприємцям з питань сільськогосподарського виробництва;

- проведення Всеукраїнського конкурсу бізнес-планів підприємницької діяльності серед молоді;

- удосконалення нормативно-правової бази з питань виробництва, праці та професійної кваліфікації;

- сприяння розвитку містоутворюючих підприємств;

- сприяння запровадженню суб’єктами господарювання програм та міжнародних стандартів соціальної відповідальності бізнесу.

З метою сприяння зайнятості населення та розвитку ринку праці передбачається спрямувати зусилля центральних та місцевих органів виконавчої влади на:

- сприяння розвитку підприємництва та самостійній зайнятості населення;

- забезпечення збільшення частки зайнятого населення у високотехнологічних сферах промисловості;

- сприяння збільшенню попиту на працю шляхом державного замовлення на створення об'єктів соціальної інфраструктури;

- підвищення якості та конкурентоспроможності національної робочої сили;

- сприяння підготовці кадрів вищими та професійно-технічними навчальними закладами відповідно до потреб економіки та ринку праці;

- посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості;

- недопущення згортання сфери офіційного оформлення праці;

- сприяння працевлаштуванню осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, громадян похилого віку;

- створення рівних можливостей для працевлаштування жінок і чоловіків;

- реалізацію діючих механізмів надання молоді, насамперед випускникам вищих та професійно-технічних навчальних закладів, першого робочого місця;

- створення умов для роботи молоді у вільний від навчання час;

- підтримку зеленого туризму, сфери побутових послуг та харчування, відродження народних промислів, організації фермерських господарств;

сприяння зайнятості осіб з інвалідністю шляхом:

- пріоритетного спрямування коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів;

- підвищення доступності та ефективності професійної реабілітації інвалідів, здійснення їх професійного навчання за професіями та спеціальностями відповідно до потреби ринку праці;

- удосконалення системи встановлення нормативів для працевлаштування інвалідів з метою врахування особливостей підприємств із шкідливими та небезпечними умовами праці;

- удосконалення організаційних засад та запровадження механізму регулювання використання праці іноземців.

З метою вдосконалення механізму оплати праці та соціального діалогу як основних чинників створення умов для гідної праці передбачається:

- удосконалення механізму визначення прожиткового мінімуму та його підвищення;

- підвищення мінімальної заробітної плати;

- вжиття заходів з легалізації заробітної плати;

- удосконалення умов оплати праці працівників бюджетної сфери, державної служби та підвищення рівня їх оплати праці;

- забезпечення зростання реальної заробітної плати;

- забезпечення своєчасної виплати заробітної плати та недопущення виникнення заборгованості з її виплати;

- ліквідація заборгованості із заробітної плати на підприємствах державної форми власності та активізації дій щодо її зменшення на підприємствах інших форм власності;

- посилення ролі колективно-договірного регулювання оплати праці;

- залучення всеукраїнських професійних спілок та їх об'єднань і всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців до формування соціальної та економічної політики держави;

- зміцнення інститутів соціального діалогу;

- сприяння укладенню колективних договорів і угод на національному, галузевому, територіальному і локальному рівні.

З метою розвитку системи соціального страхування необхідно:

- оптимізувати витрати фондів та спрямувати їх кошти переважно на відшкодування виплат за страховими випадками, уникнути виплат не страхового характеру, що сприятиме запобіганню бідності серед населення;

- забезпечити поступове підвищення розмірів мінімальних виплат в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування до встановленого законом розміру прожиткового мінімуму.

З метою вдосконалення пенсійної системи необхідно:

- покращити матеріальне забезпечення у разі виходу на пенсію працівників освіти, культури, охорони здоров'я;

- удосконалити порядок призначення та індексації пенсій;

- забезпечити розвиток накопичувальної системи пенсійного страхування.

З метою реформування системи соціального захисту передбачається:

- перехід до принципу адресності під час надання соціальних допомог і пільг;

- розроблення та впровадження системи моніторингу та оцінки програм соціальної допомоги;

- удосконалення системи соціальної допомоги з урахуванням результатів оцінювання ефективності виконання її окремих програм;

- запровадження єдиного критерію оцінки майнового стану сім’ї під час визначення її права на призначення соціальної допомоги;

- підготовка пропозицій щодо внесення змін до законодавчих актів з питань надання пільг незахищеним верствам населення та особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;

- забезпечення функціонування інформаційно-аналітичної системи соціального захисту та єдиної бази даних одержувачів соціальної допомоги;

- забезпечення прийому громадян, які звертаються за призначенням соціальної допомоги, в органах праці та соціального захисту населення за принципом «єдиного вікна»;

удосконалення системи соціального обслуговування осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, зокрема:

- забезпечення безперешкодного доступу таких осіб до соціальних послуг;

- створення умов для залучення до сфери надання соціальних послуг недержавних суб'єктів;

- підвищення якості соціальних послуг;

забезпечення соціального захисту інвалідів, зокрема:

- першочергове забезпечення протезно-ортопедичними виробами дітей-інвалідів з урахуванням їх індивідуальних потреб;

- комплексна реабілітація інвалідів та дітей-інвалідів на базі діючих реабілітаційних установ;

- створення умов для впровадження і розвитку інклюзивного та інтегрованого навчання для інвалідів у професійно-технічних та вищих навчальних закладах;

- розв'язання проблем бездомних осіб та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, зокрема:

- функціонування закладів для бездомних осіб та установ для

осіб, звільнених з місць позбавлення волі;

- здійснення соціального патронажу осіб, звільнених з місць

- позбавлення волі;

- сприяння благодійництву;

- збільшення видатків державного бюджету на забезпечення житлом соціально незахищених верств населення та молоді.[18]

З метою соціальної підтримки сімей, дітей та молоді необхідно забезпечити:

- підвищення конкурентоспроможності на ринку праці шляхом професійної орієнтації молоді, її підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

- запобігання можливим негативним проявам у молодіжному середовищі шляхом розвитку молодіжних ініціатив у сфері праці;

- формування цілісної системи оздоровлення та відпочинку дітей, зокрема дітей-інвалідів, підвищення якості та доступності послуг з оздоровлення та відпочинку;

- доступність дошкільної освіти незалежно від місця проживання шляхом оптимізації мережі дошкільних навчальних закладів на якісно новій основі та стимулювання батьків до здобуття дітьми обов'язкової дошкільної освіти;

- надання кредитів молоді для здобуття вищої освіти.

З метою поліпшення медичного обслуговування населення передбачається:

- збільшення обсягу фінансування державних програм і заходів, спрямованих на підвищення якості надання медичної допомоги;

- запровадження стандартів лікування;

- посилення державного контролю за якістю медичної допомоги, лікарських засобів і виробів медичного призначення, їх ціноутворенням;

- пропаганда здорового способу життя;

- здійснення заходів щодо поліпшення стану здоров'я матері та дитини.

Для оцінки бідності застосовуються такі критерії:

- межа бідності, визначена за відносним критерієм 75 % медіанного рівня середньодушових еквівалентних сукупних витрат;

- межа крайньої бідності, визначена за відносним критерієм 60 % медіанного рівня середньодушових еквівалентних сукупних витрат та адаптована до критерію Європейського Союзу;

- межа абсолютної бідності, визначена за критерієм прожиткового мінімуму;

- межа абсолютної бідності, визначена за критерієм вартості добового споживання на рівні 5 доларів США відповідно до паритету купівельної спроможності з метою порівняння її з міжнародними показниками.[7,5,1]

Наслідки бідності

Одна група учених розглядала бідність як чинник боротьби за існування, який підстібає розвиток суспільства і окремо взятих індивідів. Цей напрям одержав назву соціал-дарвіністського, в сучасному світі дана позиція захищається лібералами. Інша група учених бачить в бідності соціальне зло і закликають до його усунення за допомогою більш зрівняльного розподілу всіх благ між людьми. Цей підхід називають соціал-зрівняльним (або егалітарним), його дотримуються прихильники соціалістичної ідеології. Бідність є чинником соціальної напруженості. Борючись з несправедливим, на їх думку, розподілом доходів, бідні схильні до здійснення злочинів і до насильницьких методів політичної боротьби. Навіть якщо бідні не скоюють актів насильства відносно інших людей, суспільство в якому вони живуть, все одно несе втрати. Бідна людина не може повноцінно брати участь в житті суспільства, його творчий потенціал не розкривається і пропадає безплідно. Особливо трагічна «успадкована» бідність, коли діти бідняків при однакових здібностях мають набагато менше шансів само-реалізуватися, ніж їх однолітки, що народилися в сім'ях з нормальним достатком. Бідняки, що живуть в країнах «третього світу», страждають від антисанітарії, в їх середовищі поширені епідемічні захворювання, від яких потім можуть страждати і багаті країни. Визнаючи, що в багатьох аспектах бідність шкідлива для суспільства, ліберали в той же час підкреслюють її позитивні наслідки. На їх думку, якби не було бідності, то зменшився б стимул людей підвищувати продуктивність праці. Бідність, таким чином, примушує людей брати активну участь в конкуренції за життєві блага. Прихильники обох позицій – і соціалісти, і ліберали – сходяться у визнанні переважно негативних наслідків абсолютної бідності, але розходяться в думках з приводу відносної бідності.[11,15]

ВИСНОВОК

Підводячи підсумки, можна стверджува- ти, що після проголошення Незалежності України майнова та матеріальна поляри- зація суспільства відбувалася досить високими темпами. Одним із найзначиміших факторів поширення бідності в Україні є падіння обсягів виробництва, що викли- кало підвищення рівня безробіття. Для України як незалежної держави притаманні такі моделі бідності, як раптова тотальна (1991—1999 рр.); тимчасова масштабна (2000—2008 рр.) і, починаючи з 2008 року існує невизначена модель бідності, бо поки неможливо оцінити вплив світових і національних кризових явищ на зміни у майновій і матеріальній диференціації населення України. Головна проблема бідності – це низький рівень доходів. Існує два шляхи зменшення бідності. Перший – це активний спосіб, тобто підвищення доходів працюючих, другий – пасивний через підвищення соціальної допомоги. Виходом має стати соціально орієнтована економіка як механізм переробки ресурсів у товари та послуги для громадян, яка зрештою приведе до створення свідомого власника, зможе подолати масштабну бідність та зробить нашу державу країною зі зростаючим добробутом.

Також можна зробити такий висновок, що саме від ступеня державної підтримки малого й середнього бізнесу залежить зростання добробуту суспільства, формування середнього класу. Оскільки населення підтримує ту політичну владу, яка піклується про підвищення рівня життя, соціальну захищеність людей, це означає, що сприяння розвитку малого і середнього бізнесу стане фактором легітимності політичної влади. Особливістю нинішнього періоду, що переживає Україна, є перетинання економічного та політичного аспектів реформування. Так, якщо економічна проблема полягає в тому, щоб розробити ефективні заходи щодо боротьби з бідністю, то політичне завдання зводиться до того, щоб досягти легітимності влади, яка можлива лише у випадку підвищення рівня життя населення. Визначаючи подальші шляхи подолання бідності в Україні, необхідно виходити з того, що працездатна частина населення має бути забезпечена роботою і гідною заробітною платою, що дозволить викорінити бідність серед працюючих громадян і суттєво знизити рівень бідності серед малозабезпечених, соціально вразливих верств населення. Сучасний стан рівня життя населення України потребує підвищення якості життя найбільш числених (а не лише найбідніших) прошарків населення, що стане підґрунтям для формування середнього класу ― основи стабільності суспільства.