 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| РОЗДІЛ ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ БІДНОСТІ В УКРАЇНІ
Індивідуальне науково-дослідницьке завдання з дисципліни «Макроекономіка» на тему: Проблеми бідності в Україні та шляхи її подолання
Студента 3 курсу групи МЕ-3і напряму підготовки 6.030503 «Міжнародна економіка» Кінаха Тимофія Ігоровича Перевірив: к.е.н. Заглинський А.О
Рівне 2015р. ВСТУП…………………………………………………………………………2 РОЗДІЛ 1. Бідність в Україні………………………………………………..3 1.1 Бідність як поняття………………………………………………………..3 1.2 Причини бідності в Україні………………………………………………7 РОЗДІЛ 2. Шляхи подолання бідності………………………………………9 2.1 Шляхи і способи розв'язання подолання бідності………………………9 2.2 Наслідки бідності………………………………………………………..15 ВИСНОВКИ………………………………………………………………….17 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….19
ВСТУП Постановка проблеми. Однією з найгостріших соціально-економічних проблем, зумовлених трансформаційними процесами в економіці України, є низький рівень життя населення. Населення країни є неоднорідним за потре- бами та можливостями їх задоволення. Як наслідок, наявне поглиблення диспропорцій у людському розвитку, між багатими і бідними, чоловіками і жінками, містом і селом, регіонами і країнами тощо. Подібні види нерівності рідко існують ізольовано та посилюють відчуття знедоленості, яке супрово- джує людей протягом усього їхнього життя і передається з покоління в по- коління. Саме тому час від часу загострюються суперечності між різними верствами населення, що є причиною дестабілізації політичної та соціально- економічної ситуації в країні. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання підвищення рівня добробуту населення України дедалі набуває більш принципового значення. Теоретичні положення щодо рівня та якості життя населення висвітлено у працях таких учених, як І. Гукалова, Д. Карамишев, М. Кизим, Е. Лібанова, Л. Ноздріна, І. Проніна, Л. Сисак, О. Стожок, О. Тридід, Ф. Узунов та ін. Значний внесок у дослідження теоретичних та практичних аспектів життєвого рівня населення в перехідний період в Україні здійснили А.В. Базилюк, Д.П. Богиня, І.К. Бондар, О.С. Власюк, В.М. Геєць, О.М. Гладун, Т.М. Кір’ян, В.С. Крисаченко, М.Т. Степико, С.І. Пирожков, А.П. Ревенко, Л.М. Черенько, В.С. Шишкін та інші. Виклад основного матеріалу дослідження. Структура ІНДЗ: вступ, 2 розділи, висновок, список використаних джерел інформації.
РОЗДІЛ БІДНІСТЬ В УКРАЇНІ Бідність як поняття Боротьба з бідністю завжди є актуальною темою, актуальною настільки, що Європейський Союз 21 січня 2010 року офіційно відкрив Європейський рік боротьби з бідністю й соціальною ізольованістю. Тобто бідність як глобальне соціальне явище існує в усіх країнах світу, і Україна – не виняток. Значне зростання цін на продукти харчування, енергоносії та послуги першої необхідності важким тягарем лягають насамперед на плечі малозабезпечених верств населення. Сьогодні кожна четверта родина ппар на доходи, які нижчі від прожиткового мінімуму (ПМ). Найвищий рівень бідності спостерігається у багатодітних сім’ях. Приміром, у родинах із трьома і більше дітьми рівень бідності сягає 70%, а у домогосподарствах, де є діти й безробітні, – до 40%.[9] І ще одна гостра проблема – нерівність доходів населення. Співвідношення загальних доходів 10% найбільш і найменш забезпеченого населення становить 5,3 раза, у тому числі серед міського населення – 5,4 раза, серед сільського – 4,6 раза. Однак, за оцінками експертів, реальна ситуація щодо диференціації доходів набагато гірша: співвідношення доходів 10% найбільш бідних і багатих верств населення оцінюється ними більш ніж у 40 разів! Усе більше громадян вимушені звертатися за допомогою до держави. У цілому в структурі доходів населення України за ІІ квартал 2012 року соціальні допомоги та інші соцвиплати становлять 40,2%. Зростання бідності та нерівності у суспільстві пов’я-зані насамперед із нерівномірним розподілом доходів від економічного зростання, погіршенням умов життя багатодітних сімей, молоді, пенсіонерів, низьким рівнем оплати праці.[5] Попри те, що мінімальна зарплата є державною соцгарантією, а її місячний розмір є таким, нижче якого не може провадитись оплата за виконану некваліфікованим працівником місячну та поппара норму праці, сьогодні її розмір економічно необґрунтований та соціально несправедливо занижений. Величина мінімальної зар-плати (ПМ для працездатної особи) не тільки не забезпечує відтворення робочої сили, а й простого нормального існування працівника, хоч і не кваліфікованого.[6,19] Різні види економічної діяльності мають різні адаптаційні можливості до умов ринкового середовища. Серед них є самоокупні, зокреп, експортно-орієнтовані галузі, і дотаційні (повністю або частково залежать від надходжень коштів із бюджету країни чи регіонів). Саме в цих галузях найчастіше спостерігається заборгованість із виплати зарплати, що призводить, у свою чергу, до її знецінення. Надзвичайні труднощі входження до ринку «відчувають» бюджетні галузі сфери соцполітики, як-от освіта, культура і мистецтво, охорона здоров’я, наука тощо. На сьогодні у цих видах економічної діяльності концентруються найменш оплачувані категорії населення, що, у свою чергу, сприяє формуванню «вогнищ» трудової бідності працюючого населення. Законом України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що набори продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг для визначення прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних ппар населення необхідно переглядати не рідше одного разу на п’ять років. Проте на цей час для визначення прожиткового мінімуму й надалі діють набори, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2000 № 656. Таким чином, споживчий кошик в Україні не переглядався вже 12 років. Федерація профспілок України у своїй роботі приділяє значну увагу питанням прожиткового мінімуму, споживчого бюджету, відтворенню рівня робочої сили тощо.[2,3,8] Зокрема, ФПУ розроблено та презентовано Уряду, роботодавцям та науковцям проект Дорожньої карти входження України в ТОП–20, у якому, зокрема, розглядаються питання боротьби з бідністю. Під час внесення пропозицій до проекту Держбюджету України на 2013 рік профспілки наголошували на необхідності впровадження активної бюджетної політики, спрямованої на стимулювання економіки та підвищення добробуту населення, виконанні «Цілей розвитку тисячоліття» щодо боротьби з бідністю, скорочення глибини та масштабів бідності. Також акцентувалась увага Уряду на необхідності подальшої реалізації соціальних ініціатив і підтриманих профспілками, зокрема щодо збільшення доходів громадян, ефективної зайнятості, житлової політики, компенсації вкладникам Ощадбанку колишнього СРСР.[10,14] ФПУ внесла конкретні пропозиції щодо необхід-ності: – включення показників бідності до переліку основних макропоказників економічного й соціального розвитку, на основі яких формується держбюджет; – забезпечення використання виключно базового державного соцстандарту – прожитковий мінімум під час визначення права на надання та розмірів соцдопомоги, скасувавши показник «рівень забезпечення прожиткового мінімуму»; – встановлення на 2013 рік розміру ПМ для основних соціальних і демографічних населення з урахуванням оновлених наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, а також суми податку з доходів фізичних осіб, забезпечення механізму оперативного коригування розміру ПМ протягом 2013 року з урахуванням даних моніторингу ПМ, фактичного зростання споживчих цін і тарифів; – зростання мінімальної зарплати темпами, що дозволять забезпечити відтворення працівника; – встановлення розміру мінімальної зарплати на рівні, що перевищує розмір фактичного ПМ для працездатної особи з урахуванням суми податку на доходи фізичних осіб, сімейної складової та з подальшим її підвищенням протягом року; – реалізації ЄТС в оплаті праці працівників бюджетної сфери на основі тарифної ставки (посадового окладу) працівника першого тарифного розряду на рівні мінімальної поступовим збільшенням окладу для поетапного забезпечення держгарантій з оплати праці працівників освіти, охорони здоров’я, культури і науки; – забезпечення зростання розміру тарифної ставки (посадового окладу) працівника першого тарифного розряду за ЄТС вищими темпами, ніж темпи зростання мінімальної зарплати – на період до досягнення розміру тарифної ставки (посадового окладу) працівника першого тарифного розряду розміру мінімальної зарплати.[16,13] Пропозиції щодо ПМ, бюджету, зростання мінімальної зарплати, відтворення рівня робочої сили, скасування показника «рівень забезпечення прожиткового мінімуму» тощо надіслані до РНБО України в рамках підготовки до розгляду на його засіданні питання «Про ситуацію у сфері оплати праці та соціального забезпечення громадян». У вересні п. р. На виконання резолюції VI з’їзду ФПУ «Професійні спілки – за розвиток соціальної держави в Україні» у Будинку спілок за участю роботодавців і науковців з метою поліпшення соцзахисту трудящих відбулося обговорення питання щодо структури та розмірів прожиткового мінімуму. У ході обговорення були запропоновані конкретні шляхи розв’язання проблеми, а ппар: перегляд споживчого кошика відповідно до його вартості в існуючих цінах, ухвалення закону, яким встановити методику його розрахунку, визначити структуру місячного (річного) споживання людини або сім’ї, врегулювати розрахункові та реальні рівні споживання.[18,11] За результатами дискусії профспілки, роботодавці та науковці домовилися провести спільну роботу щодо напрацювання пропозицій з удосконалення методики обчислення прожиткового мінімуму. Причини бідності
• низький рівень соціальних стандартів і гарантій (занижений розмір прожиткового мінімуму, відтак, і мінімальної зарплати, розмірів державної соцдопомоги, застосування в законодавстві показника «рівень забезпечення прожиткового мінімуму»); • недосконала податкова система (великий розрив між сплатою податків багатими та бідними громадянами; відсутність неоподатковуваного мінімуму на доходи громадян, що призводить до суттєвої податкової дискримінації стосовно працюючих громадян; податкова дискримінація в оподаткуванні трудових доходів у вигляді зарплати порівняно з оподаткуванням нетрудових доходів); • заборгованість із виплати заробітної плати; • високий рівень безробіття серед молоді та осіб передпенсійного віку. В економічній психології бідністьвизначається як нездатність підтримувати мінімальний рівень життя. Бідними вважаються особистості, родини та групи, що мають у своєму розпорядженні настільки незначні (матеріальні, культурні, соціальні) засоби, що виявляються виключеними з того способу життя, який відповідає мінімальним вимогам країни, в якій вони проживають.[22,20] Психології бідності властиві поточні тимчасові переваги, коли живуть сьогоднішнім днем, не обтяжуючи себе відповідальністю за майбутнє дітей і онуків, країни. Існують різні теоретичні підходи до вивчення проблеми бідності. При аналізі ставлення до бідності виокремлюють три групи її причин: - структурні, де відповідальність покладається на екстремістське суспільство та економічні сили; - індивідуалістичні, де відповідальність за бідність покладається на поведінку та риси особистості бідних; - фаталістичні, де причиною бідності розглядаються невдача, зла доля тощо.
РОЗДІЛ ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ БІДНОСТІ В УКРАЇНІ
12 |
