 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Методика розрахунку собівартості рейсів
Методика розрахунку собівартості рейсів повітряних суден зводиться до розрахунків або виділення двох груп статей витрат, які можуть бути прямо включені в собівартість рейсів, але при цьому розрізняються способами розрахунку, - постійні і змінні витрати. До постійних витрат відносяться статті витрат, що не залежать від кількості виконаних рейсів: • амортизація ВС і авіадвигунів; • витрати, пов'язані з лізингом ВС; • погодинна оплата праці льотного складу і бортпровідників; • відрахування на соціальні потреби; • витрати на періодичне технічне обслуговування повітряних суден; • витрати на капітальний ремонт ВС і авіадвигунів; • витрати на страхування ВС і професійної відповідальності. До змінних витрат належать статті витрат, безпосередньо пов'язані з виконанням рейсів: • витрати аеропортів; • витрати на оперативне технічне обслуговування повітряних суден; • відрядна оплата праці льотного складу і бортпровідників; • витрати на авіаГСМ; • аеронавігаційні збори; • збори за метеобеспеченіе; • витрати на харчування пасажирів і екіпажів в рейсі; • витрати на утримання і харчування екіпажів в чужих аеропортах; • витрати на страхування пасажирів (вантажів); • відрахування агентствам. Вихідними даними для розрахунків собівартості рейсів і льотної години ВС є: • основні льотно-технічні характеристики повітряних суден, а саме вагові характеристики, пасажиромісткість, витрата палива, дальність польоту, швидкість; • мережа маршрутів перевезень із зазначенням аеропортів вильоту, проміжних посадок, відстані між пунктами вильоту і посадки, фактичні або плановані перевезення пасажирів, вантажів і пошти; • відомості щодо наявності ВС і нальоту годин, ресурсні характеристики планерів і двигунів, дані по трудомісткості технічного обслуговування, плановані (виробничі) капітальні ремонти; • звіти про фінансову діяльність підприємств повітряного транспорту, накопичувальні відомості обліку первинних документів, що відображають виробничі витрати; • діючі та плановані на перспективу ціни на авіаційне паливо, ціни на літаки і авіаційні двигуни, дані про вартість лізингу літаків, ставки зборів, тарифи (ціни) за аеропортове і аеронавігаційне обслуговування, ціни на виконання різних форм і видів технічного обслуговування, ціни капітальних ремонтів , види і ставки страхування, ставки податків, що включаються в собівартість; • фактичні дані по чисельності і заробітної плати льотно-підйомного складу, інженерно-технічного і наземного персоналу, встановлені тарифні коефіцієнти, відрядні розцінки, які застосовуються доплати, ставки нарахувань на заробітну плату та інші відомості. Витрати на оплату праці льотного складу і бортпровідників можуть залежати не тільки від нальоту годин парком ВС авіапідприємства, а й від умов виконання конкретних внутрішніх і міжнародних рейсів. У таких випадках витрати на оплату праці льотного складу і бортпровідників розраховуються з урахуванням відмінностей в окладах, доплати, надбавки, відрядних розцінках за виконання льотної роботи, в складі екіпажів і в нальоті годин екіпажами по рейсам. До непрямих або накладних належать витрати, пов'язані е виконанням кількох рейсів, витрати на управління авіапідприємства, витрати на утримання служб загальногосподарського призначення та інші, які прямо віднести на виконані (або плановані) рейси не представляється можливим. До накладних віднесені витрати за статтями: відрахування на соціальні потреби від заробітної плати наземного персоналу; інші виробничі і загальногосподарські витрати, що включаються в собівартість перевезень, які знайшли відображення в вищевказаних статтях витрат. Накладні витрати визначаються по авіакомпанії або авіапідприємству в цілому, а потім розподіляються: за видами діяльності, за типами ВС і розглядаються рейсам. За видами діяльності витрати розподіляються відповідно до прийнятих в авіапідприємстві способами розподілу накладних витрат. За типами ВС і потім по рейсам накладні витрати розподіляються пропорційно планованим або виконаним обсягам роботи в тонно-кілометрах (або пасажиро-кілометрів). Для обліку в собівартості рейсу визначаються питомі витрати на тонно-кілометр (пасажиро-кілометр), на льотну годину або коефіцієнти, що враховують накладні витрати, у відсотках від значень за прямими статтями витрат. Собівартість є інтегральним показником, який відображає практично всі сторони фінансово-господарської діяльності авіапідприємства. На її рівень впливають різні чинники, основними з яких є наступні.
Висновок : в даній домашній роботі досліджювали формування собівартості продукції на прикладі підприємств повітряного транспорту.Ми розглядали основні шляхи зниження собівартості авіаперевезень і дішли висновку ,що ними є: 1. Підвищення ефективності виробних фондів 2. Забезпечення приросту виробничих потужностей, за рахунок технічного переозброєння авіапідприємства, модернізації обладнання, реконструкція і заміна морально застарілих конструкцій. 3. Прискорення науково-технічного прогресу шляхом впровадження нових типів літаків і сучасних наземних комплексів. Підвищення рівня механізації і автоматизації виробництва. Підвищення продуктивності праці, регулярності руху ВС про забезпечення БП. 4. Зниження витрат на тих обслуговування і ремонт за рахунок збільшення термінів служби техніки. 5. Удосконалення організації виробництва.
Список використаної літератури: 1.Жаліло Я.А. Теорія та практика формування ефективної економічної стратегії держави: монографія.-К.:НІСД, 2009.-336с. [Eлeктpoнний peсуpс] − Peжим дoступу: http://www.niss. gov.ua /content/articles/files/verska_Zhalilo_new-47147. 2.Іщенко Н.М. Маркетинг транспортних послуг:монографія/Харків:Вид.ХНЕУ, 2009-300с.-Н.М.Іщенко. 3. Кавун С.В. Система економічної безпеки: методологічні та методичні засади: монографія / Харків: Вид. ХНЕУ, 2009-300с.-С.В. Ковун. 4. Мунтіян В.І. Економічна безпека України / В.І. Мунтіян. – К. : КВІЦ, 1999. – 464 с |
