ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Маркетинг транспортних послуг

Маркетинг транспортних послуг– забезпечити фінансування капітальних вкладень у межах реконструктивних заходів і поставок рухомого складу; – відшкодування державному бюджету коштів, що отримані на підготовку кадрів, охорону здоров’я й освіту, що не включаються до собівартості перевезень; – утворювати економічні фонди стимулювання за встановленими нормативами (фонд матеріального заохочення, фонд соціального розвитку тощо), мати фінансові резерви для допомоги відсталим підприємствам і на особливі потреби; – забезпечити розрахунки транспорту з державним бюджетом за основні виробничі фонди, нормовані оборотні кошти, трудові ресурси, отримані банківські кредити. Встановлення тарифів на основі зазначених складових забезпечує впровадження принципу самоокупності й самофінансування на кожному виді транспорту. Тарифи на транспортну продукцію, у поняття яких входять не тільки плати й збори, що стягуються за перевезення й послуги, але й правила їхнього обчислення, установлює держава з урахуванням доцільного співвідношення між собівартістю й накопичуванням для кожної галузі економіки. Таким чином, в основі побудови тарифів знаходиться вартість продукції транспорту, яка стосується перевезень вантажів і перевезень пасажирів.

Розрахунок тарифів заснований на собівартості перевезень як найважливішого показника діяльності транспорту, що характеризує його економічну ефективність. Оскільки витрати транспорту, що враховуються у собівартості, не вичерпують всієї сукупності необхідних витрат на перевезення, рівень ставок провізної плати зазвичай встановлюють вище собівартості з таким розрахунком, щоб отримані транспортними підприємствами доходи не тільки відшкодовували їхні витрати, але й забезпечували створення необхідних нагромаджень. Рівень тарифу для транспортних підприємств визначає розміри доходів, а для вантажовласників – видатки на перевезення. Саме тому з погляду показника економічної ефективності, розглянутого в цілому для економіки країни, необхідно максимальне наближення тарифів до вартості перевезень і систематичне їх зниження. Рівень тарифів у цілому для виду транспорту повинен відповідати вартості перевезення. При цьому для окремих вантажів рівень тарифних ставок може бути різним стосовно собівартості. Під впливом даних факторів і формуються часткові відхилення рівня тарифу на доставку деяких вантажів від собівартості й змінюється ступінь рентабельності їхнього перевезення. Особливістю ціноутворення на транспорті є й те, що продукцію транспорту не можна накопичувати, тому виникає необхідність у створенні певних резервів пропускної спроможності, витрати на які мають бути враховано у вартості транспортної продукції (тариф). Зміна тарифних ставок залежно від виду вантажу називається диференціацією вантажів, а зміна тарифних ставок під час перевезення однакових вантажів на різні відстані називається диференціацією тарифів за відстанню. Побудова тарифів відповідно до величини собівартості й рівня рентабельності робить їх диференціацію на перевезення різною для різних вантажів.

Специфіка формування транспортних тарифів на національному ринку Особливості формування ринку транспортних послуг і їх тарифів пов’язані з участю різних видів транспорту в перевізному процесі (залізничного, автомобільного, повітряного, водного). Їхня взаємозамінність, а також специфіка роботи кожного впливають на встановлення тарифів та вибір того чи іншого виду транспорту для перевезення.

Транспортні тарифи можуть мати різну форму побудови (диференціальну, пропорційну або акордну). Диференціальні тарифи встановлюються таким чином, що тарифні ставки за одиницю транспортної продукції змінюються в тій або іншій закономірності залежно від відстані перевезення, частіше знижуються зі збільшенням відстані перевезення (тарифи залізничного транспорту). Пропорційні тарифи встановлюються у вигляді єдиних ставок за одиницю транспортної продукції на всіх відстанях перевезення. У цьому випадку провізна плата за перевезення вантажу зростає прямо пропорційно відстані перевезення (тарифи автомобільного транспорту). Акордні тарифи встановлюються у вигляді фіксованих ставок за перевезення вантажів у конкретних кореспонденціях або за певну відстань перевезення (водний, авіаційний транспорт). Вантажні транспортні тарифи розрізняються за видом відправлень залежно від розміру партії пред’явленого вантажу: тарифи за вагонні, суднові, автомобільні, контейнерні перевезення, дрібні відправки. Серед усіх вантажних тарифів найбільшим ступенем вільності й гнучкості відрізняються тарифи на автомобільні перевезення. Саме на цьому ринку поряд з державними з’явилися й успішно працюють досить багато середніх і дрібних підприємств різних форм власності, що займаються перевезеннями. На інших видах транспорту, де панує державна форма власності, тарифна політика повністю перебуває під державним контролем. Будучи рівноправними суб’єктами господарської діяльності, транспортні підприємства повинні працювати рентабельно, забезпечуючи собі умови для розширення, і зобов’язані сплачувати всі податки, вносити неподаткові платежі, передбачені чинним законодавством. Виходячи із цього й відповідно до загальних правил формування цін транспортний тариф складається із собівартості перевезень, прибутку й непрямих податків і неподаткових відрахувань. Оскільки переважним підходом у формуванні тарифів є витратний, собівартість транспортних послуг являє собою вихідну розрахункову базу при визначенні тарифів. Розрахунок транспортних витрат. Собівартість перевезень характеризує питому величину експлуатаційних видатків, тобто видатків, безпосередньо пов’язаних з перевізним процесом, що припадають на одиницю транспортної роботи. При цьому має значення характер перевезених вантажів.

Основні чинники, що визначають розходження в собівартості перевезення різних вантажів, можна розділити на дві групи. До першої групи належать чинники, пов’язані із властивостями самого вантажу, географією й умовами його виробництва й споживання, ступенем його підготовленості до переміщення: співвідношення маси й обсягу вантажу, кількість вантажу, який має бути перевезений за однією адресою, форма й габаритні розміри вантажних місць, відстань перевезення, необхідність запобігання вантажу від псування та пошкодження, потреба в спеціальному обслуговуванні (супровід вантажів, обслуговування перевезень швидкопсувних вантажів, тварин). Друга група факторів зумовлена характеристиками транспортних засобів, застосовуваних для перевезення вантажів. До них належать вантажопідйомність і місткість транспортних засобів, витрати на ремонт рухомого складу, термін його служби, ступінь спеціалізації. Для калькуляції собівартості перевезень важливе значення має угруповання експлуатаційних видатків за стадіями перевізного процесу, економічному втримуванню (елементам витрат), засобом включення витрат у собівартість окремих видів перевезень (прямі й непрямі).

Особливістю формування витрат на транспорті з урахуванням технології перевізного процесу є розподіл витрат за двома стадіями: за початково-кінцевою і за руховою операціям. Початково-кінцеві операції припускають видатки по утримання рухомого складу під час стоянки, з підготовки його до завантаження й вивантаження, маневрових робіт тощо. Ці витрати не пов’язані з дальністю перевезення й залежать тільки від обсягу вантажу. Рухові операції визначають витрати за переміщенням вантажу: палива, зміст шляхів сполучення, енергетичного господарства, зв’язку, сигналізації, рухомого складу в шляху проходження тощо. Ці видатки безпосередньо залежать від дальності перевезення. При визначенні транспортних витрат перевезень на різну відстань можна використати наступну залежність: В = а + bl, де В – витрати з перевезення за відстанню l; a – витрати на початково- кінцеві операції, розраховуючи на 1 тонну вантажу; b – витрати з пересування, розраховуючи на 1 тонно-кілометр; l – дальність перевезення в кілометрах. З наведеної залежності можна розрахувати собівартість одного тонно-кілометра перевезень (C1 т·км ): C1 т·км = a/l + b.

З отриманої формули випливає, що собівартість транспортування одного тонно-кілометра вантажу залежить від дальності перевезення: чим більше дальність, тим менше собівартість. Маркетинг транспортних послуг. Угруповання транспортних витрат за економічним змістом, коли в одну групу поєднуються витрати на однорідні, споживані в процесі виробництва ресурси, – відмінна від інших галузей виробництва. Це багато в чому пов’язане з відносно більш високою трудомісткістю й фондомісткістю транспортних послуг. Наприклад, на автотранспортних підприємствах калькуляція собівартості включає такі елементи витрат, як заробітна плата з різними нарахуваннями; паливо й пально-мастильні матеріали; зношування й відновлення шин; технічне обслуговування; експлуатаційний і капітальний ремонт; амортизація; загальногосподарські, відрядні та інші витрати.

Тарифи повітряного транспорту побудовані досить просто: за один тонно-кілометр незалежно від типу літака, швидкості й роду вантажу. Основними видами перевезень на річковому транспорті є перевезення суховантажів і наливних вантажів. Як на повітряному, так і на річковому транспорті існують збори за додаткові операції (зважування, зберігання, експедиційні операції, перевантаження та ін.).