ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Шум та його характеристики

Шум — це сукупність звуків різної частоти та інтенсивності, яка зашкоджує психофізіологічному сприйняттю людиною корисних звукових сигналів і негативно позначається на життєдіяльності людини.

Людина живе у світі звуків. Звук із фізичної точки зору являє собою механічні коливання, які поширюються у пружному середовищі, — звукову хвилю. Звукова хвиля характеризується такими фізичними величинами:

· довжиною хвилі λ, м, - відстань між початком одного циклу і початком наступного. Довжина хвилі звуку певної частоти дорівнює швидкості звуку (у повітрі ≈ 344 м/с), поділеної на частоту. Довжини звукових хвиль чутного діапазону лежать у межах від ≈ 2 см до ≈ 20 м.

· амплітудою хвилі А, м, — найбільшим зміщенням точки середовища від рівноважного положення;

· періодом Т, с, — часом, протягом якого кожна точка середовища здійснює одне повне коливання;

· частотою звуку υ, с ^-1, або Гц, — кількістю повних коливань, здійснених коливною точкою середовища за 1 секунду. Частота звуку відповідає суб’єктивній характеристиці звуку, яку ми називаємо висотою звуку;

· інтенсивністю звуку І, Вт/м², — величиною енергії, що припадає щосекунди на поверхню площею 1 м², розташовану перпендикулярно до напряму поширення хвилі. Інтенсивність звуку відповідає суб’єктивній характеристиці звуку, яку ми називаємо гучністю звуку.

Зверніть увагу! Гучність звуку визначається амплітудою коливань, однак гучність - суб'єктивна характеристика інтенсивності звуку, тоді як об'єктивною фізичною характеристикою є інтенсивність звуку.

Наслідки шуму. 1) Тривала і сильна дія шуму призводить до зниження продуктивності розумової праці на 60-65%, а фізичної праці - на 30-35%.

2) У великих містах тривала і сильна дія шуму скорочує тривалість життя людини на 8-12 років.

Закон Вебера-Фехнера

Особливістю органів слуху (так само, як й усіх інших органів чуттів людини) є те, що вони оцінюють дію зовнішнього подразнення у логарифмічному масштабі: приріст сили відчуття є прямо пропорційним десятковому логарифму відношення інтенсивностей двох подразнювачів, що порівнюються. Це твердження має назву закону Вебера-Фехнера.

Довідка. Це емпіричний психофізіологічний закон, відкритий Ернстом Генрі Вебером (1795 – 1878), німецьким психофізіологом і анатомом і Густавом Теодором Фехнером (1801 – 1887), німецьким психофізіологом. Іноді його формулюють по іншому: інтенсивність відчуття пропорційна логарифму інтенсивності стимулу.

Згідно із законом Вебера-Фехнера, для розрахунку рівня гучності L (рівня шуму) використовують математичну формулу: , де — поріг чутності — найменша інтенсивність звуку, що її сприймає вухо людини; — інтенсивність джерела шуму, що досліджується. Розрахункова величина L при застосуванні цієї формули вимірюється у децибелах.

Децибел – це безрозмірна одиниця, що застосовується для виміру відношень деяких енергетичних величин (співвідношення рівнів) у логарифмічному масштабі. Стосовно шуму логарифмічний масштаб сприйняття означає, що людина може почути новий звук на деякому звуковому фоні тільки тоді, коли його амплітуда перевищує амплітуду фону не на деяку певну абсолютну величину, а на певний множник, який залежить від частоти.

Приклад. У скільки разів зросла інтенсивність звуку J, якщо рівень звуку L збільшився на 3 дБ (10 дБ, 20дБ, 30 дБ)?

Розв’язання.

За умовою задачі: ; тобто .

Звідси . Отже, інтенсивність звуку J, Вт/м², зросла вдвічі порівняно з попереднім значенням.

Аналогічно, при збільшенні рівня звуку на 10, 20, 30 дБ, інтенсивність звуку зростає в 10,100,1000 разів.

Отже, природа дуже невигідно «сконструювала» органи чуття людини: небезпека з боку оточуючого середовища (в даному випадку, інтенсивність звуку) зростає на кілька порядків ( в десятки і сотні разів), а відчуття небезпеки збільшується лише на кілька поділок. Тобто суб’єктивні відчуття відстають від об’єктивної реальності.