 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Грунтознавство як наука, його основні положення
Назаренко І.І., Польчина С.М. Нікорич В.А. Грунтознавство. Поняття про грунт Лекція №1 ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ГРУНТОЗНАВСТВА 1.1.Поняття про грунт 1.2. Грунтознавство як наука, його основні положення 1.3. Короткий огляд історії вивчення грунту 1.4. Розвиток ґрунтознавства в Україні 1.5. Методологія і методи дослідження грунту 1.6. Місце та роль грунту в природі й діяльності людини Поняття про грунт Перше наукове визначення грунту дав В.В.Докучаєв у праці "Лекції з грунтознавства" (1901): "грунтом треба називати "денні" або зовнішні горизонти гірських порід (усе одно яких), природно змінених сумісною дією води, повітря і різного роду організмів, живих і мертвих". Учений ставив грунт у ряд самостійних природних тіл, які якісно відрізняються від інших. Це тіло історичне, має свій вік, історію утворення. У своєму підручнику П.А.Костичев писав: "... ми перш за все виділяємо верхній шар землі до тієї глибини, до якої доходить головна маса рослинних коренів, і називаємо цей шар грунтом". За В.Р.Вільямсом,"грунт – це пухкий поверхневий горизонт суші земної кулі, здатний продукувати врожай рослин". Д.Г.Віленський (1945): "Грунт являє собою самостійне тіло природи, утворене шляхом сполучення та взаємодії геологічних процесів із біологічними і яке володіє ... родючістю". У тлумачному словнику з агрогрунтознавства М.І.Лактіонова (1998) дане визначення: "Грунт – самостійне природно-історичне органо-мінеральне тіло природи, що виникло в результаті дії живих і мертвих організмів та природних вод на поверхневі горизонти гірських порід у різних умовах клімату й рельєфу в гравітаційному полі Землі". Грунт – це складна поліфункціональна, полідисперсна, гетерогенна, відкрита, чотирифазна, біокостна структурна система в поверхневій частині кори вивітрювання гірських порід, що володіє родючістю і є комплексною функцією гірської породи, організмів, клімату, рельєфу та часу. Термін "відкрита система" показує, що грунт знаходиться в стані постійного обміну речовиною й енергією з навколишнім середовищем. Грунт, як "структурна система" бо він володіє певною будовою – ієрархічною організацією. Грунт, поряд з рослинами (фітоценоз), тваринними організмами (зооценоз), мікроорганізмами (мікробоценоз), а також грунтовими водами та атмосферним повітрям (кліматоп), є компонентом екосистеми (рис. 1).
Рис. 1. Місце грунту в біогеоценозі Грунт розміщується між літосферою, атмосферою й гідросферою, він формує особливу геосферу – педосферу, або грунтовий покрив Землі, а також є компонентом біосфери – області поширення життя на Землі. Грунт є особливим біокосним тілом природи, тобто таким, що складається як із живої частини (організми), так і з неживої (породи, мінерали, іони тощо). Грунтознавство як наука, його основні положення
Основником вчення про грунт став В.В.Докучаєв (1846-1903). У його основу російський геній поклав генезис, тобто походження, розвиток і еволюцію грунту як самостійного природного історичного тіла. Отже, грунтознавство – наука про грунти та їх генезис, будову, склад, властивості й географічне поширення; закономірності походження, розвитку, ролі в природі, шляхи й методи їх охорони, родючість, раціональне використання в господарській діяльності людини. При пізнанні грунтів і грунтового покриву планети грунтознавство тісно зв'язане з іншими природничими науками. Серед наук – науки фундаментальні (фізика, хімія, математика), методами яких грунтознавство повсякденно користується, науки геолого-географічного циклу (геологія, мінералогія, петрографія, гідрогеологія, фізична географія, геоботаніка); науки агробіологічного циклу (біологія, екологія, мікробіологія, біохімія, агрохімія, фізіологія рослин, рослинництво, землеробство, луківництво, лісівництво) і науки аграрно-економічного циклу (економіка, землевпорядкування тощо).
Найбільш важливими розділами грунтознавства є: 1) учення про формування й розвиток (генезис) грунтів; 2) учення про грунтовий покрив як цілісне просторове утворення, взаємопов'язане із зовнішнім середовищем; 3) учення про родючість грунтів і про принципи його регулювання агротехнічними й меліоративними заходами; 4) учення про охорону грунтового покриву.
Фундаментальні розділи грунтознавства виділяються за властивостями грунтової маси (фізика, хімія, біологія, мінералогія, картографія, систематика, екологія, оцінка, інформатика, родючість, меліорація, ерозія, охорона грунтів тощо) і прикладні розділи за формами використання грунтів (агрономічне, лісове, меліоративне, санітарне, інженерне, екологічне грунтознавство).
Основними положеннями грунтознавства є: 1. Поняття про грунт як самостійне природно-історичне тіло, яке формується в часі й просторі під впливом факторів грунтоутворення. 2. Учення про фактори та умови грунтоутворення (клімат, рельєф, грунтоутворюючі породи, живі організми, час). 3. Учення про грунтоутворюючий процес як складний комплекс елементарних грунтових процесів. 4. Учення про родючість грунту. 5. Принципи систематики й класифікації грунтів. 6. Учення про зональність грунтів. |
