ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Сутність та завдання трудового виховання.

ЛЕКЦІЯ 12

ТЕМА. Трудове та економічне виховання. Профорієнтаційна робота в школі

ПЛАН

1. Сутність та завдання трудового виховання.

2. Сутність та завдання економічного виховання.

3. Профорієнтаційна робота в школі.

ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

Організаційна частина

Привітання

Перевірка готовності до заняття

Мотивація та стимулювання навчальної діяльності студентів

Повідомлення теми та мети заняття

Виклад основних питань лекції

Сутність та завдання трудового виховання.

Людина розвивається духовно й фізично тільки в пра­ці. Без праці вона деградує. Будь-які спроби уникнути про­дуктивної праці зумовлюють негаразди для особистості і суспільства. З цього приводу К. Ушинський писав: «Якби люди винайшли філософський камінь, то біда була б ще невелика: золото перестало б бути монетою. Але якби вони знайшли казковий мішок, з якого вискакує все, чого душа забажає, або винайшли машину, яка цілком заміняє всяку працю людини, то самий розвиток людства припинився б: розбещеність і дикість полонили б суспільство».

У процесі фізичної праці в учнів розвиваються муску­латура, координація і точність рухів, зграбність, сила, витривалість. Праця сприяє їхньому розумовому розвит­кові. Зайняті різними видами праці діти кмітливіші, вина­хідливіші, у них багатший словниковий запас. Участь у трудових процесах позитивно впливає на їх поведінку, дисциплінує.

Трудове виховання‒ процес залучення школярів до різноманіт­них педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передавання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці.

Трудове виховання учнів здійснюється в усіх видах пра­ці, передусім у навчальній праці.Як зауважував К. Ушин­ський, навчання є найскладнішим і найважчим видом пра­ці. Для багатьох учнів значно легше попрацювати фізично, ніж розв’язати математичну задачу або написати твір. Навчання формує потрібні трудові якості людини лише за умови, що воно має істотні ознаки праці: свідому постанов­ку мети, осмислення конкретним індивідом своєї ролі в до­сягненні поставлених завдань, напруження розумових сил, подолання труднощів і перешкод, самоконтроль. Для цього необхідно пробудити в учнів бажання вчитися, роз­винути в них пізнавальні інтереси, дати їм змогу пізнати радість успіху в навчанні. Складність розв’язання цього завдання полягає в тому, що школярі не завжди бачать результати навчальної праці.

Важливою складовою системи трудового виховання є трудове навчання, що здійснюється від першого класу до закінчення школи.

Його зміст визначається програмою з трудового навчання для кожного класу.

На першому етапі (початкові класи) на уроках праці, які нерідко об'єднуються з уроками образотворчого мис­тецтва і стають уроками художньої праці, учні набувають елементарних навичок роботи з папером, картоном, плас­тиліном, природними матеріалами. Вони беруть участь у вирощуванні сільськогосподарських рослин на пришкіль­ній ділянці, доглядають домашніх тварин, квіти, ремонту­ють наочні посібники, виготовляють корисні речі, пода­рунки й іграшки для підшефного дитячого садка. Усе це закладає основи любові до праці, вміння й бажання працю­вати, сприяє розвитку інтересів і захоплень, організації корисних занять у вільний час.

На другому етапі (5‒9 класи), спираючись на набутий у початкових класах досвід, учні здобувають знання, вміння і навички з оброблення металу, дерева, основ електротехні­ки, металознавства, графічної грамоти. У міських школах вони вивчають технічну і обслуговуючу працю, а в сільських ‒ сільськогосподарську, обслуговуючу й технічну.

На третьому етапі (9‒12 класи) трудове навчання має професійно орієнтований характер. Програми трудо­вого навчання старшокласників передбачають оволодін­ня багатьма професіями. Профілі трудової підготовки визначають на місці, з урахуванням потреб народного господарства і наявної навчально-технічної та виробни­чої бази.

Трудове і початкове професійне навчання не визнача­ють однозначно професійного спрямування юнаків і дів­чат, а мають загальноосвітній, загально розвиваючий і по­літехнічний характер. Набутий учнями початковий прак­тичний виробничий досвід допомагає їм краще зрозуміти свої здібності, нахили, інтереси й остаточно визначитись у виборі професії.

На всіх етапах трудового навчання вирішуються зав­дання трудового виховання: учнів озброюють технічними та сільськогосподарськими знаннями, у них формуються трудові вміння і навички, здійснюється психологічна та практична підготовка до праці й вибору професії.

Праця у шкільних майстернях, на навчально-дослід­них ділянках сприяє усвідомленню школярами її су­спільної користі й виробничої значущості. Різномані­тність видів праці, в яких беруть участь учні, дає змогу розвивати їх задатки, нахили, інтереси, створює умови для вибору майбутньої професії.

В організації трудового навчання вагома роль нале­жить особистому прикладу вчителя праці, його майстер­ності та культурі.

Складовою системи трудового виховання школярів є також організація їх суспільно корисної праці. За суспіль­ною значущістю її поділяють на продуктивну, суспільно корисну і побутову.

Продуктивна праця учнів. Спрямована вона на ство­рення матеріальних цінностей. її організаційні форми на різних вікових етапах неоднакові. Для молодших школя­рів продуктивна праця поєднується з грою, передбачає ви­користання спеціально виготовлених для дітей інструмен­тів та обладнання. Підлітки і старші школярі працюють в однакових умовах з дорослими, користуються тими зна­ряддями праці, що й вони, отримують трудові завдання, планують порядок роботи, контролюють її виконання й оцінюють результати. Продуктивна праця учнів може бу­ти організована в навчальних майстернях, у процесі виго­товлення продукції на замовлення, на пришкільних ділян­ках, під час трудової практики на виробництві й у сфері обслуговування.

Виховні можливості участі школярів у продуктивній праці виявляються у тому, що, працюючи поруч з доросли­ми, вони прилучаються до життя суспільства, набувають життєвого досвіду, виробляють у собі вміння спілкуватися у виробничій сфері, опановують ефективні прийоми вироб­ничої діяльності. Виготовляючи продукцію власними ру­ками, вони усвідомлюють свої можливості, починають від­чувати впевненість у собі, у власних силах, а сам вигляд Добре зробленої речі приносить естетичне задоволення, а плата за роботу переконує їх в значущості цієї праці. Крім того, самостійно зароблені гроші вчать бережливості, раціо­нальної організації власного життя, вміння співвідносити і задоволення потреб з реальними можливостями. Продук­тивна праця вдосконалює трудові вміння і навички, прив­чає до трудових зусиль, розвиває суспільну активність, во­лю, дисциплінованість, відповідальність, ініціативу, точ­ність і ретельність.

Суспільно корисна праця учнів. Такою працею може бути збирання макулатури, лікарських рослин, дарів лісу, надання допомоги ветеранам війни і праці, хворим і лю­дям похилого віку. Нерідко вона має змагальний харак­тер, що спонукає дітей на добрі справи не заради винагороди, а з усвідомлення необхідності робити людям добро. До суспільно корисної праці належать і виготовлення ігра­шок для дошкільнят, створення і ремонт наочних посібни­ків, упорядкування книжок у шкільній бібліотеці та ін.

Виховна цінність суспільно корисної праці в тому, що школярі вчаться безкорисливо робити добрі справи, усві­домлюють необхідність поєднання суспільних та особистих інтересів, розвивають почуття обов’язку перед людьми.

Праця учнів з побутового самообслуговування. Ре­монтуючи навчальне обладнання, підтримуючи порядок і чистоту в класах, шкільних майстернях, рекреаціях, на шкільному подвір'ї, учні вчаться працювати й цінувати працю дорослих, руками яких зведено шкільну будівлю, виготовлено меблі й навчальне обладнання, розвивають у собі бережливе ставлення до створеного.

Роботу із самообслуговування учні мають виконувати і вдома (прибирання ліжка, чищення одягу і взуття, допо­мога старшим у прибиранні квартири, приготуванні їжі, заготівлі дров та ін.). Нерідко батьки оберігають дітей від домашньої роботи, перебирають на себе те, що вони здатні зробити самі. Діти, які виросли у таких сім'ях, намагають­ся уникати фізичної праці, не вміють трудитися і не ціну­ють працю інших. Педагоги повинні допомогти батькам правильно організувати самообслуговування дітей в сім'ї. Одна з форм праці із самообслуговування ‒ чергування уч­нів у класі та в школі, виконання різних організаторських функцій у класному і в загально шкільному колективі.

Кожен вид праці покликаний сприяти фізичному, ро­зумовому і моральному вихованню школярів. Однак для того, щоб праця виховувала, вона має бути належно орга­нізована.

Передусім вона має бути цілеспрямованою, тобто учні повинні розуміти мету пропонованої роботи, знати, для чо­го вони її виконують, якими будуть її результати. Кожен учень повинен усвідомити, що вимагають від нього. Неусвідомлена праця не сприяє формуванню потреби в ній, лю­бові до неї.

Працю учнів необхідно пов'язувати з їх навчальною роботою, тому, підбираючи об’єкти праці для учнів, слід поєднувати їх з навчальною роботою. Важливо домагати­ся, щоб трудова діяльність Школярів сприяла практично­му застосуванню і поглибленню знань, підготовці до про­дуктивної праці в різних галузях виробництва, допомагала формуванню в них високих моральних якостей, підвищу­вала суспільну активність. Як стверджував А. Макаренко, праця без освіти, без політичного і морального виховання є нейтральним процесом.

Виховна ефективність праці зростає за умови, що учні є її організаторами, а не лише виконавцями. Тому педаго­ги повинні залучати школярів до пошуків об'єктів праці, її планування та організації колективу на її виконання. У та­кому разі вони будуть зацікавлені у своєчасності та якості виконання трудових завдань, у них формуватиметься іні­ціативність, самостійність і відповідальність. Виховання любові до праці, формування трудових умінь і навичок потребує систематичної праці учнів, а не випадкової учас­ті в ній. Для цього класні керівники й адміністрація шко­ли, плануючи участь учнів у різних видах праці, мусять детально продумати її послідовність, усвідомити, якого виховного ефекту вони прагнуть досягти, пропонуючи ді­тям певний вид праці.

Праця має бути доступною. Непосильна праця поро­джує невпевненість учня у власних силах, небажання ви­конувати її. Якщо робота надто легка, не потребує зусиль, вона викликає зневажливе ставлення. Праця повинна ускладнюватися за методами її виконання і збільшуватися за обсягом у міру набуття школярами трудового досвіду, учнів слід привчати завершувати справу, починаючи з мо­лодших класів.

Виховання любові до праці передбачає добір цікавих за змістом і методикою організації видів праці. Недоцільно пропонувати учням одноманітну, нетворчу працю. Водно­час їх слід психологічно готувати до того, що в житті нерід­ко доводиться виконувати й нецікаву роботу.

Організація праці учнів повинна ґрунтуватися на нау­кових засадах. Це сприятиме формуванню у них культу­ри праці‒ продуманого порядку на робочому місці (ра­ціональне розміщення інструменту, матеріалів, готової продукції), ефективного використання робочого часу, ра­ціональних прийомів праці, економного витрачання ма­теріалів, електроенергії, дотримання особистої гігієни й техніки безпеки тощо.

Учні мають навчитися працювати в колективі. Колек­тивна праця сприяє формуванню гармонійних взаємин між учнями, духу співробітництва, взаємодопомоги, това­риськості, виробляє здатність до спільного трудового зу­силля. У цьому переконував А. Макаренко: «Спільне тру­дове зусилля, робота в колективі, трудова допомога людей та постійна їх взаємна трудова залежність тільки й можуть створити правильне ставлення людей один до одного... лю­бов і дружбу у відношенні до кожного трудівника, обурен­ня і засудження у відношенні до ледаря, до людини, що ухиляється від праці... У трудовому зусиллі виховується не тільки робоча підготовка людини, але й підготовка това­риша, тобто виховується правильне ставлення до інших людей, — це вже буде моральна підготовка».

Трудове виховання має спрямовуватися на формуван­ня творчого ставлення учнів до праці. Для цього людина має любити працю, відчувати радість від неї, розуміти її корисність і необхідність, що праця стає для неї основною формою вияву таланту.

На ефективність трудового виховання впливає й оцінка результатів праці школярів. Педагог повинен не тільки по­рівнювати й оцінювати результати трудової діяльності окре­мих учнів, а й вказувати на індивідуальні якості особистості, що сприяли їх досягненню. За таких умов учні намагаються працювати краще, прагнуть досягти високих результатів.

Критерієм трудової вихованості школярів є висока осо­биста зацікавленість і продуктивність праці, відмінна якість продукції, трудова активність і творче, раціоналіза­торське ставлення до процесу праці, трудова, виробнича, планова, технологічна дисципліна, працелюбність.