Система та напрями юридичної психології. Юридична психологія взаємодіє і з педагогікою як науково-практичним комплексом, який розробляє питання навчання та виховання, а особливо – досліджує генезис протиправної поведінки, зокрема неповнолітніх. А проблема важковиховуваних підлітків є спільним об’єктом дослідження юридичної психології, педагогіки та кримінології. Юридична психологія пов’язана з медичними науками, перш за все з психіатрією та судовою медициною. Юридична психологія включає наступні напрями: 1. Правова психологія. Вона досліджує психологічні аспекти правотворчості і змісту права, його інститутів, принципів вини і відповідальності, їх межі, вплив законодавства на формування суспільної та індивідуальної правосвідомості та суб’єктів правовідносин. 2. Психологія правоохоронної та правозастосовної діяльності. Вивчає психологічні аспекти процесуальної (слідчої, судової, адвокатської) та не процесуальної (оперативно-розшукової, управлінської) діяльності та психологію учасників цих різновидів діяльності. 3. Кримінальна психологія. Вивчає психологічні закономірності виникнення і динаміки протиправних установок, мотивів вчинення злочинів, психологічні особливості злочинної поведінки, психологію злочинних груп, конкретних умов, що сприяють груповим злочинним проявам, форми і способи діяльності щодо попередження асоціальних тенденцій, корекції причин і умов формування антисуспільних орієнтацій особи, групи, натовпу тощо. 4. Пенітенціарна психологія.Вивчає систему адаптації і ресоціалізації особистості, виправлення засуджених, заходи профілактичного впливу на особистість після її звільнення з установ виконання покарань. 5. Психологічні аспекти професійного відбору і психологічної підготовки осіб для здійснення юридичної діяльності. До цього напряму відносяться розробка наукових і практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності професійної діяльності осіб у сфері юридичної діяльності. 6. Судово-психологічна експертиза та інші форми використання спеціальних психологічних знань в юрисдикційному процесі (кримінальному, цивільному, адміністративному). 4. Методологічними засадами юридичної психології як системи є наступні базисні елементи: 1) принципи - загальнонаукові (фундаментальні), що визначають відправні положення у сфері людинознавства в цілому, та принципи психології; 2) методи, що використовуються для вирішення завдань юридичної психології. Загальнонаукові принципи можна визначити як сукупність відправних позицій-єдність діалектики, логіки і теорії пізнання, об'єктивності, історизму, гуманізму та Ін. Зазначені принципи створюють передумови до використання загальнонаукових методів: системного, структурно-функціонального, логічного тощо. Основними принципами психології визначено: 1) принцип розвитку - безупинних кількісних та якісних змін психічних явищ; 2) принцип детермінізму (причинної обумовленості) - залежності розвитку психіки від способужиття (подій, життєвих ситуацій) людини; 3) принцип єдності свідомості і діяльності - свідомість є внутрішнім змістом діяльності, а діяльність її зовнішнім відображенням. Наука не може розвиватися, якщо не буде постійно поповнюватися новими фактами. Правильний та успішний її поступ можливий лише за умови накопичення фактів за допомогою науково обґрунтованих методів. Обґрунтування ж конкретних методів полягає у встановленні зв'язків між методологією та методикою науки, а вибір того чи іншого методу зумовлюється предметом та завданнями дослідження. Методи юридичної психології можна поділити на дві основні групи: 1) методи наукового дослідження; 2) методи психологічного впливу на особистість. За допомогою методів наукового дослідження вивчаються психологічні факти, закономірності та механізми відносин у сфері права, розробляються науково обґрунтовані рекомендації для оптимізації професійної діяльності. До них належать, зокрема, психодіагностичні методики встановлення психологічних характеристик особистості правопорушника, визначення рівня розвитку професійно важливих якостей працівників та ін. Основними методами наукового дослідження в юридичній психології є спостереження, експеримент, вивчення продуктів (результатів) діяльності, тестування (анкетування) та експертне оцінювання. Спостереження- цілеспрямоване вивчення особистості на основі сприймання її дій та вчинків за природних умов життєдіяльності (наприклад, слідчий при проведенні допиту фіксує особливості поведінки та проявів психіки допитуваного, не акцентуючи на цьому уваги, щоб не зникла природність поведінки). Експеримент - збирання фактів за спеціально створених умов, які забезпечують активний прояв психічних явищ, що вивчаються. Створюючи певні умови, юрист чи психолог дістає можливість чітко окреслити чинники, що діяли в момент виникнення та перебігу досліджуваного психічного явища; встановити його причину; повторювати дослід і, таким чином, накопичувати кількісні показники, на основі чого можна дійти висновку про випадковість або типовість явища (наприклад, при допиті експериментальною умовою є повідомлення допитуваному невідомих йому слідчих матеріалів, варіювання тактики допиту). Бесіда (анкетування, інтерв'ю, тестування) - вивчення особи за допомогою виконання нею певних завдань або відповідей на сукупність запитань. Вивчення продуктів (результатів) діяльності - одержання інформації фактів за допомогою аналізу матеріальних результатів психічної активності. Використовуючи цей метод, юрист чи психолог має справу не з самою людиною, а з зафіксованими матеріальними слідами, що дозволяє неодноразово до них повертатись, порівнювати результати, одержані в різний час або за різних умов діяльності (прикладом застосування цього методу може бути аналіз почерку, аудіозапису тощо). Метод експертних оцінок полягає в одержанні відомостей про людину від осіб, які можуть досить повно та компетентно її характеризувати (наприклад, реалізацією експертного оцінювання є опитування родичів, друзів, знайомих, співробітників). Методи психологічного впливу - активна та цілеспрямована діяльність, метою якої є зміна параметрів психіки чи поведінки об'єкта спілкування. В контексті професійного спілкування ці методи реалізуються, зокрема, працівниками правоохоронних органів у протидії злочинності: для розкриття і розслідування злочинів, встановлення їх причин, ресоціалізації засуджених, адаптації їх до відповідного соціального середовища, а також для формування і розвитку необхідних професійно важливих властивостей і якостей фахівців. У найбільш загальному вигляді методи психологічного впливу поділяються залежно від структурних складових психіки, на яку вони спрямовані: вплив на інтелектуальну, емоційну та вольову сфери. Таким чином, системне уявлення про юридичну психологію, її проблеми (факти, закономірності і механізми), принципи і методи дозволяє розглядати її як єдине ціле у вигляді неподільних психологічних і юридичних аспектів явищ, що вивчаються. Розробка теоретичних І методологічних проблем юридичної психології не є самоціллю. Теорія повинна забезпечувати практичне застосування отриманого знання. Теорія юридичної психології (виходячи з двоєдиного характеру цієї науки) забезпечує здобутки наукового знання завдяки саморозвитку юридичної психології як науки, а також завдяки трансформації через неї знань інших галузей психологічної науки. У чистому вигляді теоретичні знання цих наук у правоохоронній та правозастосовчій практиці використані бути не можуть. Необхідною ланкою між ними є юридична психологія. Література. 1. Васильев В. Л. Юридическая психология. – С.-Пб., 1997. 2. Жалинский А.Э. Основы профессиональной деятельности юриста. – Смоленск, 1995. 3. Коновалова В.Е. Правовая психология. – Харьков, 1997. 4. Костицкий М.В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. – К., 1990. 5. Розин В.М. Психология для юриста. – М., 1997. 6. Юридична психологія: Підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. і фак./За заг. ред. Я. Ю. Кондратьєва. – К., 1999. |