ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Міжнародних економічних відносин

Лекція 1. Інституційне середовище міжнародного бізнесу

План

1. Міжнародні організації у системі регулювання міжнародних економічних відносин.

2. Чинники, що обумовлюють утворення міжнародних організацій.

3. Типізація міжнародних організацій.

Міжнародні організації у системі регулювання

міжнародних економічних відносин

Регулювання міжнародних економічних відносин (МЕВ) у сучасних умовах здійснюється на основі міжнародних договорів, рішень міжнародних економічних конференцій, міжнародних звичаїв та рішень міжнародних організацій.

Об’єктивна необхідність зовнішньоекономічних зв’язків між країнами зумовлюється зростаючою взаємозалежністю і взаємозв’язком національних економік і інтенсифікацією розвитку економічних відносин між країнами; неузгодженістю національних законодавств різних країн, що потребує створення такого механізму регулювання міжнародних економічних відносин, який забезпечував би збалансовану координацію національних правових режимів.

Механізм регулювання міжнародних економічних відносин має два взаємопов’язаних рівні: національний та міжнародний, кожному з яких властива певна система принципів, інституційно-правових структур, інструментів та методів управління.

Так, елементами регулювання міжнародних економічних відносин є:

- принципи управління як фундаментальні правила, що характеризують певну «ідеологію» підходу до міжнародних відносин в економічній сфері;

- інституційно-правові структурияк сукупність міжнародних та національних норм, правил, звичаїв та угод, що регламентують здійснення співробітництва;

- інструменти та методи управління як сукупність конкретних заходів впливу на окремі процеси, наприклад валютні курси, субсидії, митні тарифи, квоти і ліцензії на експорт та імпорт, система встановлення цін на товари й послуги для міжнародного обміну тощо.

Національному рівню відповідає система дій держави (уряду), що спрямована на регулювання зовнішньоекономічних відносин і використовує названі вище елементи (принципи, методи, інструменти).

На міжнародному рівні здійснюється погоджений вплив двох або більше держав на економічні відносини між країнами взагалі або на окремі їх форми (на міжнародну торгівлю, міжнародну міграцію робочої сили, експорт та імпорт капіталу тощо). Цей рівень механізму регулювання являє собою систему координації зовнішньоекономічних політик кожної з країн та окремих дій, які потребують колективного міжнародного регулювання.

Координація економічних дій – це процес погоджених певних параметрів національних економічних політик з метою регулювання впливу на світогосподарські, регіональні чи функціональні зв’язки. Об’єктами координації можуть бути:

- цілі;

- інформація (обмін, оприлюднення, зберігання тощо);

- інструменти економічної політики;

- час, масштаби та форми проведення конкретних заходів, дій.

Залежно від кількості сторін, які беруть у цьому участь, координація міжнародної економічної діяльності може бути двосторонньою або багатосторонньою.

Двостороння (білатеральна) координація включає угоди та домовленості між двома суб’єктами МЕВ, які досягаються безпосередніми переговорами між партнерами.

Багатостороння координація забезпечує погодження різних аспектів міжнародної економічної діяльності щонайменше трьома суб’єктами з різних країн.

Координація економічної політики залежно від засобів здійснення може бути двох видів: дискретна та інституціональна.

Дискретна координація –це узгодження, яке досягається шляхом так званих дискретних (окремих) дій, коли у кожному конкретному випадку держави домовляються самостійно використовувати деякі заходи, інструменти, методи для досягнення належної єдності дій.

Інституціональна координація – це погодження, яке виробляється на підставі визначеного інституту, тобто з використанням встановлених уже законів, правил, норм, звичаїв та практики, організаційних структур. Отже, поняття «міжнародні інститути» містить такі складові:

1) організаційні структури, тобто самі міжнародні організації, установи, конференції тощо;

2) сукупність законів, норм, правил, угод та ін.

При цьому міжнародні організації виступають водночас і як продуценти, і як користувачі сукупності законів та норм.

Характерною рисою сучасного етапу розвитку міжнародних організацій є розширення їхньої компетенції і ускладнення структури. Загальна кількість міжнародних організацій наближується до 5 тисяч, з яких понад 400 – міжурядові. Організації економічного напряму становлять найбільшу частку – понад 50% усіх міждержавних організацій. З недержавних – найбільше таких засновано у комерції та промисловості, а також у системах охорони здоров’я і медицини.