 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Книгописання. Література Київської Русі: перекладна (релігійна і світська) та оригінальна (головні риси, жанри, теми). 12
Тема. Культура Київської Русі. Християнство. Література. Образотворче мистецтво й архітектура План 1. Історичні умови розвитку культури доби Київської Русі. 2. Запровадження християнства на Русі та його роль у розвитку культури. Виникнення і поширення слов'янської писемності. 3. Поява перших шкіл на Русі та розвиток освіти. 4. Книгописання. Література Київської Русі: перекладна (релігійна і світська) та оригінальна (головні риси, жанри, теми). 5. Образотворче мистецтво Київської Русі. 6.Давньоруська музика. Скоморохи
Перша держава східних слов’ян, яку історики називають Київською Руссю, існувала в 9-13 століттях. Це була одна з найбільш розвинутих і економічно процвітаючих держав тогочасної Європи. Найбільшої могутності Русь досягла у 11 столітті при князюванні Ярослава Мудрого. За різними підрахунками, Русь мала від 3 до 12 млн. населення і охоплювала територію близько 800 тис. кв. км (майже половина її – в межах сучасної України). Київська Русь розвивалася не ізольовано. Її культура досягла високого рівня розвитку і не поступалася більшості країн Європи. До визначних центрів давньоруської культури на півдні Русі належали: Київ, Чернігів, Переяслав, Галич, Холм. За часів Ярослава Мудрого на великий культурний центр перетворився Київ.
Рушієм нового культурного процесу стала християнізація Русі. Головні причини хрещення Русі – соціально-політичні.. У кінці 10 століття виникла потреба в загально визнаній ідеології. А в той час нею могла бути лише релігія.. Вона могла б сприяти об’єднанню та консолідації східних слов’янських племен у одній державі і розвитку її відносин з християнськими державами. Язичницька релігія стала на перешкоді політиці Київській Русі. Князь Володимир намагався перетворити багатобожне язичництво в єдинобожне з культом верховного бога Перуна. Був навіть збудований новий язичницький храм, святилище. Це була перша релігійна реформа Володимира 980 року. Вона не дала бажаних наслідків і не сприяла державному будівництву. В інших слов’янських країнах уже панувало християнство. Воно з єдинобожжям, ієрархією святих. Ідеєю посмертної винагороди, богослужінням значно більше відповідало князівській владі, ніж будь-як інша релігія. Тому 988 року князь Володимир провів другу релігійну реформу – остаточно хрестив Русь. Запровадження християнства було закріплене шлюбом Володимира з Анною – сестрою візантійського імператора Василія. Православ’я на Русі мало свої особливості. Так, храми не мали скульптур. Їхня наявність вважалася відгуком язичництва. Богослужіння велося рідною мовою. Почали активно зводитись церкви. Разом із церквами виникають монастирі – чоловічі і жіночі. У 13 ст. їх налічувалося 50. (17 – у Києві).Монастирі стають своєрідними освітніми центрами, центрами літописання. Важливу роль зіграв Києво-Печерський монастир. Запровадження християнства мало прогресивний характер. Давньоруська держава прилучилася до європейської цивілізації. Античної культурної спадщини передової на той час культури Візантії. З часу хрещення починає активно розвиватися писемність, руські люди ознайомилися з кращими здобутками світової літератури. Почали засновуватись школи по всій Русі, виникають книгописні майстерні. І незабаром Київська Русь стає однією з найкультурніших країн у середньовічній Європі. Писемність у східних слов’ян з’явилася приблизно у першій половині ІХ століття. Про руську писемність або “руські письмена” у своїх записах згадують арабські письменники Х століття і слов’янський просвітник Кирило. А у 1949 році у смоленському кургані була знайдена глиняна посудина середини Х століття із написом давньоруською мовою “гороухща” (гірчиця). Отже, у Київській Русі писемність стала відома ще до хрещення. Введення християнства прискорило її розвиток. Ще у 60-70-х роках ІХ століття візантійський імператор Михайло ІІІ відправив до слов’ян 2-х братів-священиків Кирила та Мефодія. Вони проповідували в слов’янських землях християнство старослов’янською мовою. Брати упорядкували слов’янський алфавіт і переклали на церковнослов’янську мову Євангеліє. На початку ХІ століття на Русі існувало 2 системи письма – кирилиця і глаголиця. Кирилиця базувалася на грецькому алфавіті, а глаголиця – на фонетичній системі, розробленій Кирилом. Глаголиця була менш популярна. Населення до ІХ століття користувалося абеткою з 27 літер, тоді як кирилиця нараховувала 43 літери.
Впровадження християнства і зміцнення держави вплинуло і на поширення освіти. Перші державні школи з’явились під час князювання Володимира Великого. У школах вчились діти знаті. Набір у школи здійснювався примусово. Держава потребувала грамотних дипломатів і адміністраторів, а добровольців відвідувати школи було мало. Князь Ярослав вважав освіченість важливою умовою успішної діяльності, а тому ввів обов’язкове навчання для молоді з князівських і боярських родин. Нові школи відкриваються у Києві, Новгороді та інших містах. Школи були двох видів: 1. Школи при монастирях (готували церковнослужителів. Тут викладалися богослов’я. читання, письмо і спів) 2. Школи вищого типу (призначалися для дітей “кращих людей”. Тут давали знання з філософії, риторики і граматики). А У 1086 році онука Ярослава Мудрого Анна Всеволодівна заснувала жіночу школу при Андріївському монастирі. Князі, бояри, дружинники володіли кількома мовами. Так, Ярослав Осмомисл знав їх 8, а Володимир Мономах досконало володів п’ятьма мовами. У 12 столітті у Київській Русі було до 400 вчених. Прості городяни теж володіли грамотою. Доказом цьому є берестяні грамоти (знайдені у 1951 році), автором яких є прості люди. Поширення писемності супроводжувалося створення бібліотек. Перші бібліотеки створювалися при церквах і монастирях. Найбільшу заснував Ярослав Мудрий у Софійському соборі (біля 1000 книг) У бібліотеках організовувалося переписування книг і книжковий фонд Київської Русі зріс до 130-140 тисячі. Книги були дуже дорогі. Одна книга коштувала приблизно як міський будинок. За Київської держави розпочався процес виділення науки у самостійну галузь культури. У накопиченні математичних знань головну роль відігравали практичні потреби. Це обумовило вивчення 4-х арифметичних дій, дробів, відсотків, площі кола. У вимірюванні використовували долоню, п’ять (відстань між витягнутими великим і середнім пальцями), лікоть, сажень (відстань між витягнутими руками). Знання про природу давали грецькі підручники: “Фізіолог” – зоологія, основана на описах тварин, “Шестиднев” – тлумачення 6 днів створення світу. Першими медикамина Русі були знахарі, відуни, волхви ,чарівники, проти яких виступало духовенство. У 11-12 століттях місце знахаря займає лічень, або лікар. Вони, як правило, були ченцями: у Печерському монастирі лікували Дем’ян і Агапіт, визнання мала лікарка Февронія, лікарі Антоній, Пимен та інші. Лікували відварами з трав. Настоянками і молитвами. Підсумком накопичення знань в різних галузях стало створення енциклопедій. Першою енциклопедією є “Ізборник” (1073) Ілларіона. Книгописання. Література Київської Русі: перекладна (релігійна і світська) та оригінальна (головні риси, жанри, теми). Давньоруська література мала перевагу над мусульманським Сходом і католицьким Заходом: вона розвивалась рідною мовою. На Заході, щоб бути письменником, треба було знати латинь, а на сході – арабську. Ці мови для багатьох людей були чужі. Тому українська література старша за німецьку, французьку та англійську. Писемна література Київської Русі ХІ століття спиралася на 2 джерела: 1. усну народну творчість; 2. Християнську традицію. У творах того часу використовувались загадки, прислів’я, приказки, замовляння і заклинання тощо. У Х столітті склався героїчний билинний епос.Головною темою билин стала боротьба з іноземними загарбниками, ідея єдності і величі Русі. Істинно народними героями стали Микита Кожух’яка, Ілля Муромець, Добриня Нікітич та інші. На писемну літературу впливала усна народна творчість. З утвердженням християнства важливу роль відіграє перекладна література.У Київ надходять твори грецькою та іншими мовами. Одним із перших був переклад Євангелія, що виконав диякон Григорій для новгородського посадника Остромира – Остромирове Євангеліє. Поширеними були і твори релігійного змісту– апокрифи. Твори церковної літератури перекладалися з максимальною точністю, а світські часто переробляли так, що виходив доволі оригінальний твір, який жваво передавав легендарні історії Греції, Риму, Єгипту, Візантії і Вавилону. Згодом з’явилися і оригінальні твори.Першим самостійним жанром давньоруської літератури став літопис.Вважається, що початок літописання припадає на кінець Х століття. Літопис– історичний твір про події і факти, подані в хронологічному порядку за роками. Кожен річний запис починався словами: “В літо…”,звідки і пішла назва. Але перші історичні описи не мали датувань, тому не всі, проставлені літописцями-переписувачами у 12-13 ст. дати є достовірними. Давньоруські літописи – цінне історичне джерело. Хоча зі зміною влади літописи часто переписувалися, інколи поспішно, але завжди на користь тих князів, що були на престолі. Переписували літописи монахи, а вони спирались на Біблію. Тому часто літопис починався переказом біблійної історії. Перші літописи з’явилися у 11 столітті – Київський (1037), Києво-Печерський (1073), Новгородський (1079). Вони відомі за згадками, до нас не дійшли. “Повість врємєнних літ”. Цей літопис створений на початку ХІІ століття ченцем Нестором на основі кількох більш давніх літописів Х-ХІ століть. Нестор об’єднав записи “за літами” в єдиний літопис. У цьому його велика заслуга. У літописі є сюжети, присвячені заснуванню Києва, походу Олега на Константинополь і його смерті, помсті княгині Ольги древлянам, хрещенню Русі тощо. У Київській Русі цей літопис був найпопулярнішим. З початком роздробленості Русі літописи складалися в кожному феодальному центрі. Останніми з літописів, що дійшли до нас, є Київський (1200) і Галицько-Волинський (кінець ХІІІ століття). Ще одним жанром оригінальної літератури Київської Русі є філософсько-богословська публіцистика. Її зразком вважається “Слово про закон і благодать” Іларіона. У ньому автор розвинув 3 теми: 1. Про духовну перевагу Нового Заповіту над Старим. 2. Про світове значення хрещення Русі. 3. Про велич Руської землі У творі Іларіон всупереч церкві прославив язичницьку Руську землю, князів-язичників Ігоря і Святослава, а не лише Володимира. Наступна пам’ятка – “Благання” Данила Заточника.Заточений ворогами у в’язницю, Данило благає князя заступитися за нього і взяти на службу. У особливий жанр оригінальної літератури Київської Русі виділилися повчання. Мова.У Київській Русі існувало 2 типи літературної мови: 1. церковнослов’янська (нею писалася церковно-повчальна і житійна література) 2. давньоруська. (велося ділове листування, складалися юридичні акти (“Руська правда”) літописи, пам’ятки світської літератури (“Слово о полку Ігоревім”) тощо) Вони впливали одна на одну і обидві були зрозумілі народу.
12 |
