 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| МАСШТАБИ КОНТРАФАКЦІЇ Й ПІРАТСТВА
Термін «контрафакція» виник разом із зародженням і становленням національних систем захисту об’єктів інтелектуальної власності, прийняттям перших відповідних міжнародних актів. Так, у «Положенні про авторське право» від 22 квітня 1828 р. Російської імперії, до складу якої входила більша частина території сучасної України, зазначалося, що до закінчення визначеного Положенням строку ніхто не повинен порушувати права автора і без його згоди, або спадкоємців, або ж тих осіб, яким передані ці права на законних підставах, видавати його твори, хоча б з перекладом на іншу мову або з додаванням іншого заголовку, передмови, зауважень тощо; такий вчинок називався контрафакцією(§8). У Бернській конвенції про охорону літературних і художніх творів (Бернська конвенція) від моменту її підписання (9 вересня 1886 р.) зберігається, з певними пізнішими редакційними правками, наступне положення: контрафактні примірники твору підлягають арешту в будь-якій країні Союзу, в якій цей твір користується правовою охороною (ст.16). У виданні ВОІВ “Глоссарий терминов по авторскому праву и смежным правам” (Женева,1981) дано наступне визначення терміну “контрафактні примірники твору”: “Примірники твору, – виготовлені будь-яким способом і в будь-якій формі, – виготовлення яких зумовоює порушення авторського права на твір. У разі аудіовізуальних записів, фонограм або їх примірників виготовлення контрафактних примірників може також становити порушення відповідних суміжних прав. Такі примірники, як правило, підлягають компенсації” (С.136). А у виданні “Азбука авторского права”(М.,1982), підготовленому ЮНЕСКО, зазначено, що контрафакція – це несанкціоноване відтворення, показ або опублікування твору будь-яким способом (С.77). Термін “контрафакція” використовується не тільки стосовно об’єктів авторського права і суміжних прав, а й ряду інших видів інтелектуальної власності і, в принципі, означає товар із фальшивим найменуванням, який виготовляється на продаж без належного дозволу товар і видається в комерційних цілях за справжній і дозволений товар. Контрафакція, як правило, включає порушення проти торговельних марок і навіть патентів (імітація запатентованого товару). Сучасне визначення терміну “контрафакція” дано в “Юридичній енциклопедії”: “Контрафакція(франц. сontrafaction –підробка, від лат. сontra – проти і facere – робити) – незаконне використання відомих на ринку товарних знаків з метою одержання доходів від виробництва і реалізації товарів, що імітують товари відомих фірм; порушення авторського права шляхом відтворення і розповсюдження чужого твору. Юридична або фізична особа, законні права та інтереси якої порушено внаслідок контрафакції, може вжити заходів щодо захисту права (у тому числі – в суді) на товарний знак або авторських прав у порядку, встановленому законодавством держави” (Т.4- К.: Укр.енцикл., 2002. – С.564). Останнім часом у галузі авторського права термін “піратство” використовується, як правило, для позначення несанкціонованого відтворення творів, що захищаються авторським правом. Зазвичай цей термін використовується, нарівні з терміном “контрафакція”, для позначення недозволеного відтворення звукозаписів, відеофільмів і комп’ютерних програм. Право інтелектуальної власності Європейського Союзу також розрізняє контрафактні та піратські товари. Відповідно до ст. 2(а) Регламенту Ради (ЄС) № 3295/94 Ради від 22 грудня 1994 р., що встановлює деякі заходи щодо ввезення до Співтовариства і експорту та реекспорту із Співтовариства товарів, що завдають шкоди певним правам інтелектуальної власності, до “контрафактних товарів” віднесені: товари, включаючи їх упаковку, на яку була нанесена без дозволу фабрична або торговельна марка, ідентична фабричній або торговельній марці, зареєстрованій за всіма правилами для того ж типу товарів, або яка не може бути відрізнена за своїми основними аспектами від цієї фабричної або торговельної марки, і яка тому завдає шкоди правам власника марки, про яку йдеться, згідно із законодавством Співтовариства або законодавством держави-члена, в якій зроблено запит на втручання митних властей; будь-який марочний знак (логотип, етикетка, самостійна етикетка, проспект, керівництво з експлуатації, гарантійний документ), навіть поданий окремо, в тих же умовах, що й вищезазначені товари; упаковки з проставленими на них марками підроблених товарів, подані окремо, в тих же умовах, що й вищезазначені товари. До “піратських товарів” віднесені товари, які є або які містять примірники, виготовлені без згоди власника авторського права або суміжних прав чи власника права на рисунок або модель, зареєстрованого або незареєстрованого національним правом, або особи, нележним чином уповноваженої власником у країні виробництва у випадках, коли виготовлення цих примірників завдає шкоди правам, про які йдеться, згідно із законодавством Співтовариства або законодавством держави-члена, в якій зроблений запит на втручання митних властей. У виданні ВОІВ “Глоссарий терминов по авторскому праву и смежным правам” дано наступне визначення терміна “піратство”: “В галузі авторського права і суміжних прав розуміється як відтворення опублікованих творів або фонограм будь-яким відповідним способом для публічного розповсюдження, а також ретрансляція чужих радіотелепередач без відповідного дозволу” (C.186). У виданні “Азбука авторского права”, підготовленому ЮНЕСКО, зазначено: “Піратство” означає недозволене виготовлення примірників механічних записів або з друкованих видань твору і таємний їх продаж» (С.77). В одному з науково-практичних видань (“Защита авторских и смежных прав по законодательсьву России” - М., 2002) піратство в галузі авторського права і суміжних прав визначається “як будь-які дії, спрямовані на відтворення, розповсюдження або будь-яке інше використання твору або об’єктів суміжних прав, як правило, з метою одержання прибутку і в комерційному масштабі”(С.264-265). Отже, терміни “контрафакція” та “піратство” не мають чітко окресленого значення і здебільшого використовуються разом (“контрафакція” і “піратство”) для позначення неправомірного використання як об’єктів авторського права і суміжних прав, так і торговельних марок. “Терміни “контрафакція” і “піратство”, - писав Генеральний директор ВОІВ Каміл Ідріс, – визначаються та використовуються різним чином у різних контекстах. Зазвичай “контрафакція” асоціюється з умисним порушенням знаків для товарів і послуг, а “піратство” - з умисним порушенням авторського права і суміжних прав. Однак кожний із цих термінів може бути визначений так, щоб охоплювати інші види інтелектуальної власності. Незалежно від варіантів у дефініції та використанні цих термінів, можна стверджувати, що контрафакція й піратство безперечно означають випадки, коли інтелектуальна власність інших осіб використовується без дозволу. Це є очевидною зневагою прав інших осіб, що робить такі випадки кричущими» (Інтелектуальна власність – потужний інструмент економічного зростання. – ВОІВ. – Пер. з англ., Укрпатент, 2006. – С.332-333). Видається досить складним дати точну оцінку діапазону цієї проблеми у світовому масштабі. Ті, хто здійснює акти контрафакції й піратства, зазвичай не ведуть офіційної звітності про свої продажі. Арешт продукції торкається лише певної частки від загального обсягу ринку, а ступінь контрафакції й піратства, включаючи порушення, які мають місце в бізнесі, на підприємствах та у приватних умовах, ніколи не можна виявити з великим рівнем упевненості. Існує певна оцінка частки нелегальної контрафактної продукції на світовому ринку, котра становить від 5 до 7% від загального торговельного обороту. Щорічно втрати робочих місць внаслідок названих актів порушення становлять 120 тис. у США й 100 тис. – у країнах ЄС. Стосовно розмаху піратства, то, за приблизною оцінкою, піратське виготовлення звукозаписів щорічно призводить до втрат для звукозаписувальної промисловості в розмірі близько одного мільярда доларів США. Щорічні збитки виробників комп’ютерних програм внаслідок піратського копіювання їхньої продукції оцінюється, згідно з деякими джерелами, приблизно в 14 мільярдів доларів США. Існує декілька причин, через які держава повинна вживати ефективні заходи проти піратської діяльності. Найважливіша причина полягає в тому, що при порушенні прав, надаваних відповідно до авторського права, автори, виконавці, виробники фонограм і відеозаписів, видавці, організації мовлення та інші зазнають значної матеріальної шкоди. Вона завдається не тільки особистим матеріальним інтересам одержувачів винагороди, а й суспільству в цілому, бо стримується творчість і порушуються інтереси тих, яким закон про авторське право покликаний служити, включаючи інтереси становлення національної індустрії культури. Піратство загалом зачіпає більш за все твори, які користуються успіхом. У звукозаписувальній промисловості тільки невелика частка творів призводить до матеріального успіху, і дохід саме від цієї частки творів дозволяє промисловості займатися виробництвом менш успішних, але, можливо, більш цінних творів. Якщо цей стимул втрачається, промисловість може бути не в змозі продовжити випуск таких творів і приділяти належну увагу якості випущених творів, що в перспективі завдаватиме шкоди споживачам і суспільству в цілому. Необхідність боротьби з піратством слід розглядати з точки зору як близької, так і віддаленої перспективи. Іноді побутує твердження, що піратство може розглядатися як позитивне явище, бо на ринку з’являються популярні твори за низькими цінами. Говорять також, що пірати працевлаштовують значну частину робочої сили і тим самим розширюють ринок праці. Іноді стверджують, що в суспільстві існують невідкладніші пріоритети, ніж боротьба з піратством. Така аргументація безпідставна, якщо держава хоче підтримати свою міжнародну репутацію і брати участь у міжнародному обміні стосовно культури, інформації та індустрії розваг.
2. ПІДРОБКА товарів і торговельних марок, етикеток і упаковок
Контрафакція – це перш за все підробка товарів. Підроблений товар не тільки ідентичний у загальному розумінні, він ще створює враження дійсного товару, створеного або пропоновуваного дійсним промисловцем або торгівцем. Пропозиція такого підробленого товару тільки тоді має сенс, коли дійсний товар відомий споживачеві. Тому підроблені товари часто відносяться до предметів розкоші і оснащені добре відомою торговельною маркою. Проте підроблені товари можуть бути також товарами масового споживання або товарами, що продаються без торговельних марок, а захищені іншими правами інтелектуальної власності, такими як авторське право або охорона промислових зразків. Вони також можуть бути відомі невеликій групі спеціалізованих споживачів. Використання підроблених товарів може бути дуже небезпечним (одного разу застосування підробленого пестициду призвело до знищення усього річного врожаю зерна у великому районі Африки). Контрафакція становить собою економічне явище, що має світове значення. Важливе визнання того факту, що контрафакція є економічним злочином, який можна порівняти з крадіжкою. Підробники не тільки обманюють споживача, а й підривають репутацію дійсного виробника, а також не сплачують державі податків та інших зборів. Маркування і упаковка конкурентоздатного товару також підроблюються, проте у даному разі підробка не робить враження дійсності. Якщо поставити справжній товар і підробку рядом (хоча споживачі рідко поступають таким чином), їх можна відрізнити один від одного, і зазвичай підроблювач не ховається за спину виробника дійсного товару, а торгує під своїм іменем. Він нібито не злочинець, а конкурент, який користується недобросовісними методами. Замість того, щоб розробити своїми силами етикетку або упаковку, що створюють для товару імідж його творця, підроблювач намагається скористатися репутацією конкурентоздатного товару, надавши своєму товару зовнішній вигляд, настільки схожий з ним, що на ринку виникає змішування. Часто підроблювач використовує торговельну марку (в розумінні назви товару), яка є схожою до ступеня змішування з торговельною маркою його конкурента. Якщо він так діє, то порушує право на торговельну марку. В ряді випадків словесний знак, використовуваний підроблювачем, до певної міри, але не до ступеня змішування, схожий зі знаком його конкурента, хоча може бути цілком відмінним від нього. В таких ситуаціях змішування на ринку виникає тільки, або головним чином, у результаті використання кольорів або графічних елементів, які ідентичні або дуже схожі з цими елементами на етикетці або упаковці конкурента. Етикетка й упаковка рідко реєструються як торговельні марки, а це означає, що законодавство про торговельні марки в основному не дає підстав для втручання в таких випадках. Вони повинні розглядатися відповідно до норм законодавства про недобросовісну конкуренцію. Контрафактних копій предметів розкоші, передусім модного одягу, найбільше в Європі, де знаходяться основні виробники. Загальновживаним обманним прийомом, котрий використовують у даній галузі, є імпорт фальсифікованого одягу або інших предметів розкоші з однієї країни та виготовлення або імпорт ярликів з іншої. Фальшиві ярлики прикріплюються в країні передбачуваного продажу, що ускладнює ідентифікацію підроблених товарів під час їхнього транзиту. Одним з основних джерел підроблених товарів є законно найняті субпідрядники-виробники, що мають технічні засоби, використання яких дозволено в законному порядку для виробництва оригінального асортименту, але ці субпідрядники випускають таку продукцію у значно більшій кількості, ніж замовлено, і продають надлишки через “задні двері” за зниженою ціною. Надлишки створюють щось на зразок “сірого ринку”: вони є товарами, неправомірно виготовленими законними виробниками, потім ці товари незаконно продаються або включаються в торговельну діяльність. Такі надлишки переважно є контрафактними і негативно впливають на економіку. Найбільшим сегментом ринку спортивних товарів став молодіжний ринок – контингент покупців, найбільшою мірою готових купувати й навіть вишукувати підроблені товари з добре відомими іменами брендів за низькими цінами. Іншим фактором, що сприяє процвітанню цієї сфери є прагнення покупців володіти даним брендом. Фальсифікатори легко прилаштовують фальшиві ярлики на звичайний одяг і тим самим задовольняють великий попит молодіжного ринку. Втрати галузі парфумів від фальсифікаторів перевищують 5% від її загального товарообігу. Існує певне коло людей, готових купляти підроблену парфумерію в маленьких крамничках та у вуличних торговців за так званою прийнятною ціною, причому їх часто переконують, що товар справжньої якості, просто вкрадений. Традиційні іграшки часто копіюються і потім продаються під іншими назвами і знаками для товарів і послуг. Відеоігри продаються і копіюються у великих кількостях. Надходження підроблених авіаційних частину постачальницьку й розподільну мережі може призводити до смертельних або небезпечних результатів. Трапляються випадки використання й продажу запчастин, що не пройшли технічного приймання. Автомобільні запчастини- це нова швидко зростаюча галузь діяльності для фальсифікаторів, які націлені на товари з коротким строком використання, зазвичай стандартні частини, що можуть продаватися «з полиці» і придатні для різних марок і моделей автомобілів. Такі запчастини рідше всього мають гарантійне маркування або засоби захисту від підробки. Втрати промисловості становлять 12 мільярдів доларів США щорічно, при цьому більшість втрат має місце у Європі. На ринку лікарських засобів і фармацевтичної продукції існує набагато більше підробок і велика кількість видів контрафактної продукції, ніж це може собі уявити більшість людей. Окрім реалізації низькоякісної, а іноді й потенційно шкідливої продукції, багато контрафакторів дуже часто копіюють наклейки й упаковку, щоб споживачі не зрозуміли, що купують підроблені товари. Крім цього, товари, які були зняті з певних причин з продажу, зіпсовані товари або товари із простроченим терміном придатності, нерідко продаються з фірмовими знаками, що вводять в оману. Повністю підроблені лікарські засоби, які упаковані так, щоб бути схожими на справжні, стали серйозною проблемою. І ця проблема ускладнюється в міру зростання нових технологій, що полегшують копіювання упаковки. Такі лікарські засоби в кращому випадку є неефективними, а в гіршому – можуть містити в собі шкідливі речовини. За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) 6% світового продажу ліків становить контрафактна продукція, а в деяких країнах обсяг реалізованої контрафактної продукції сягає 70%. Обсяг контрафактної світової торгівлі годинниками становить 5%. У деяких країнах це створює бар’єр для торгівлі законною продукцією. У травні 2003 р. у Брюсселі відбувся Перший всесвітній конгрес по боротьбі з підробками товарів і торговельних марок. Конгрес постановив за мету досягнення загального розуміння проблеми розповсюдження контрафактних товарів, розробку ефективних заходів як державними, так і приватними організаціями по боротьбі з контрафактною продукцією, а також пропозицій з подальшого співробітництва в цьому напрямку. |
