 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| КОНКРЕТНА СИТУАЦІЙНА ВПРАВА
VALE! VALETE![1] У жовтні 1930 року в столиці України була створена Київська філія Українського інституту експериментальної ендокринології. Мало хто тоді знав, що нові корпуси інституту, побудовані в 1938 році в Дарницькому районі столиці, стануть основою самого великого в Україні хіміко-фармацевтичного об’єднання – «Дарниця». Саме «Дарниця» дала потужний імпульс розвитку сучасної фармацевтичної промисловості України. З 1994 року починається новітня історія компанії – хіміко-фармацевтичне об’єднання «Дарниця» реорганізоване в ПАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця». У ПАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» працює багато докторів і кандидатів наук, що дозволяє на науковій основі проводити розробку й впроваджувати у виробництво нові, що часто не мають аналогів у світовій практиці, препарати. Керівництво підприємства постійно знаходиться в копіткій праці та докладає чимало зусиль для забезпечення ефективної роботи та налагодження взаємозв’язків з іноземними партнерами. Останнім часом пошук нових інвесторів для пана Віталія, менеджера із зовнішньоекономічної діяльності є найпершим завданням. В результаті проведених досліджень та ефективної роботи Віталію Сергійовичу цієї осені вдалося знайти інвестора з Німеччини, пана Міллера. Проливні зливи у чарівному місті Німеччини, Франкфурт-на-Майні, змінила багряна осінь. Зелене листя ставало жовтогарячим, а сонце лагідним і ніжним. Пан Міллер, відомий інвестор фармацевтичної галузі, закінчував копітку роботу в своєму офісі і збирався у відрядження до загадкової України. Основною метою було вкладення інвестицій щодо відкриття нової лінії для виготовлення розчинів в ампулах. Привівши до ладу всі свої справи, він залишив кабінет, зробивши відповідні розпорядження своєму асистенту і попрямував у Рейн-Майнський аеропорт... Дорога до аеропорту була вільною і залишаючи рідне місто, Міллер мріяв про те, щоб відрядження до України було таким же приємним, легким та результативним, як і від’їзд. Пройшовши реєстрацію в аеропорту і відірвавшись від землі, Міллер дістав з кейса звіт і почав з ним ознайомлюватись... З прочитаного звіту Міллер розумів, що фармацевтичні ринки США та Німеччини становлять 84 та 32 млрд. доларів США відповідно. У порівнянні з ними, ринки інших країн є невеличким: ринок Польщі – приблизно 3,3 млрд. доларів США, ринки України і Казахстану – 1 та 0,4 млрд. доларів США відповідно. Однак в той час як фармацевтичний ринок Польщі швидко зростає, передбачається, що фармацевтичний ринок України скоротиться. Але ринковий потенціал України та Казахстану є дуже високим, оскільки прихована та незадоволена потреба населення в ліках є в цих країнах дуже високою. Іншою характеристикою Польщі, України та Казахстану є виробництво, що не відповідає стандартам GMP (Good Manufaсturing Praсtiсe – «вимог належної виробничої практики» – правил, що встановлюють жорстокі вимоги до технології виробництва лікарських засобів). Хоча уряди Польщі та України запровадили стандарти GMP, є лише декілька фармацевтичних компаній, які хоча б частково відповідають європейським стандартам GMP. Підраховано, що для приведення фармацевтичної промисловості кожної країни до стандартів GMP потрібно 5-10 млрд. доларів США і досягнення цієї амбіційної мети займе приблизно 10 років. Саме в цей момент пасажирам рейсу було запропоновано каву... Смакуючи каву, Міллер замислився над прочитаними фактами та замислився про стратегічні ідеї інвестування у розвиток нової лінії по виготовленню розчинів в ампулах на лідируючому підприємстві ринку України, а саме ПАТ «Фармацевтичну фірму «Дарниця»... Міллер продовжував вивчати звіт та доходив висновку, що у Польщі, Україні та Казахстані вітчизняне виробництво може задовольнити лише частину потреб населення в лікарських засобах, результатом чого є потреба імпортувати значні обсяги медикаментів із зарубіжних країн. Таким чином, всі три порівнювані країни мають значний торговий дефіцит з фармацевтичної продукції. Значну частку дефіциту спричиняє імпорт сировини, тому що більшість (до 70 %) необхідної сировини для вітчизняного виробництва ліків потрібно імпортувати. Залежність української фармацевтичної промисловості від імпортної сировини робить її чутливою до коливань валютного курсу. Україна має відносно високий рівень експорту, що становить приблизно 40% вітчизняної продукції за вартістю, тоді як Казахстан повинен імпортувати близько 97% продукції і має лише незначну частку експорту лікарських засобів. Польща експортує менше половини свого виробництва, однак за вартістю це втричі більше, ніж Україна. Однак Польща також імпортує в п’ять разів більше, ніж Україна, за вартістю. Залежність експорту України від країн СНД є другим слабким місцем через зростаючу конкуренцію з боку Росії. На сьогодні наша держава ще не зайняла чітких конкурентних позицій на міжнародному ринку. Пан Міллер знаходився перед дилемою, як же саме вчинити, щоб розвинути ринок фармацевтики в Україні та вивести його на міжнародний рівень якості. За роздумами час спливав швидко і пана Міллера зустрічала Україна з надіями інвестування та розвитку фармацевтичної галузі. |
