 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Поділити текст на склади. Поставити наголос у кожному слові.
Завдання контрольної роботи із загального мовознавства Текст
Порівняльно-типологічне вивчення мов мало велике теоретичне значення, що давало можливість виявити структурні особливості різних конкретних мов, спільні закономірності, універсалії зіставлюваних мов у синхронії та діахронії. Типологічне та історико-типологічне дослідження різноструктурних мов набуло особливо широкого розвитку з 20-х років минулого століття. Лінгвістичні методи в різний час по-різному і з різною метою використовувалися. Так, описовий метод в епоху Відродження використовувався при укладанні логічних граматик. Інакше він використовувався у психологічних школах двадцятого сторіччя. Ще інакше – в ареальній (географічній) лінгвістиці. Формувалися окремі лінгвістичні дисципліни. Опис молодограматиками діалектів привів до виникнення нової лінгвістичної дисципліни – діалектології і розвитку експериментальної фонетики з використанням різних приладів і ще більш досконалої апаратури, що записує живу мову (палатографія, дзеркало, фотографія, мікро-фотозйомка, спектрографія, рентген, томографи, кімографи, осцилографи, рентгенокінозйомка, магнітофон та інші), що надало можливість наочно представити живу мову, аналізувати її. Експеримент проводився і без приладів та апаратів, шляхом самоспостереження власної мови на слух і від інформантів. На початку двадцятого століття представники ареальної (географічної) лінгвістики почали розглядати окрему мову як «пучок ізоглос», і це покликало до життя лінгвістичну географію, що характеризувалася сукупністю прийомів збору, обробки та інтерпретації діалектного матеріалу того чи іншого говору з урахуванням поширення діалектних рис на окремій території (бесіда з інформантом, анкетування, картографування, укладання лінгвістичних карт і діалектологічних атласів тощо). Дані лінгвістичної географії широко використовуються і сучасним порівняльно-історичним мовознавством. Поглиблюється діалектологічна теорія, удосконалюються методики лінгвогеографії, автоматизація лінгвістичного картографування. Поділити текст на склади. Поставити наголос у кожному слові.
По|рів|няль|но-ти|по|ло|гіч|не вив|чен|ня мов ма|ло ве|ли|ке те|о|ре|ти|чне зна|чен|ня, що да|ва|ло мо|жли|вість ви|я|ви|ти струк|тур|ні о|соб|ли|во|сті різ|них кон|крет|них мов, спіль|ні за|ко|но|мір|но|сті, у|ні|вер|са|лі|ї зі|став|лю|ва|них мов у син|хро|ні|ї та ді|а|хро|ні|ї. Ти|по|ло|гі|чне та і|сто|ри|ко-ти|по|ло|гі|чне до|слі|джен|ня різ|но|струк|тур|них мов на|бу|ло о|соб|ли|во ши|ро|ко|го роз|вит|ку з 20-х ро|ків ми|ну|ло|го сто|літ|тя. Лін|гві|сти|чні ме|то|ди в різ|ний час по|-різ|но|му і з різ|но|ю ме|то|ю ви|ко|ри|сто|ву|ва|ли|ся. Так, о|пи|со|вий ме|тод в е|по|ху Від|ро|джен|ня ви|ко|ри|сто|ву|вав|ся при у|кла|дан|ні ло|гі|чних гра|ма|тик. І|на|кше він ви|ко|ри|сто|ву|вав|ся у пси|хо|ло|гі|чних шко|лах два|дця|то|го сто|річ|чя. Ще і|на|кше – в а|ре|аль|ній (ге|о|гра|фі|чній) лін|гві|сти|ці. Фор|му|ва|ли|ся о|кре|мі лін|гві|сти|чні ди|сци|плі|ни. О|пис мо|ло|до|гра|ма|ти|ка|ми ді|а|ле|ктів при|вів до ви|ни|кнен|ня но|во|ї лін|гві|сти|чно|ї ди|сци|плі|ни – ді|а|ле|кто|ло|гі|ї і роз|ви|тку ек|спе|ри|мен|таль|но|ї фо|не|ти|ки з ви|ко|ри|стан|ням різ|них при|ла|дів і ще більш до|ско|на|ло|ї а|па|ра|ту|ри, що за|пи|су|є жи|ву мо|ву (па|ла|то|гра|фі|я, дзер|ка|ло, фо|то|гра|фі|я, мі|кро|-фо|то|зйом|ка, спек|тро|гра|фі|я, рент|ген, то|мо|гра|фи, кі|мо|гра|фи, о|сци|ло|гра|фи, рент|ге|но|кі|но|зйом|ка, ма|гні|то|фон та ін|ші), що на|да|ло мо|жли|вість на|о|чно пред|ста|ви|ти жи|ву мо|ву, а|на|лі|зу|ва|ти ї|ї. Ек|спе|ри|мент про|во|див|ся і без при|ла|дів та а|па|ра|тів, шля|хом са|мо|спо|сте|ре|жен|ня влас|но|ї мо|ви на слух і від ін|фор|ман|тів. На по|чат|ку двад|ця|то|го сто|літ|тя пред|став|ни|ки а|ре|аль|но|ї (ге|о|гра|фі|чно|ї) лін|гві|сти|ки по|ча|ли роз|гля|да|ти о|кре|му мо|ву як «пу|чок і|зо|глос», і це по|кли|ка|ло до жит|тя лін|гві|сти|чну ге|о|гра|фі|ю, що ха|ра|кте|ри|зу|ва|ла|ся су|ку|пні|стю при|йо|мів збо|ру, об|роб|ки та ін|тер|пре|та|ці|ї ді|а|лек|тно|го ма|те|рі|а|лу то|го чи ін|шо|го го|во|ру з у|ра|ху|ван|ням по|ши|рен|ня ді|а|лек|тних рис на о|кре|мій те|ри|то|рі|ї (бе|сі|да з ін|фор|ман|том, ан|ке|ту|ван|ня, кар|то|гра|фу|ван|ня, у|кла|дан|ня лін|гві|сти|чних карт і ді|а|лек|то|ло|гі|чних а|тла|сів то|що). Да|ні лін|гві|сти|чної ге|о|гра|фі|ї ши|ро|ко ви|ко|ри|сто|ву|ють|ся і су|ча|сним по|рів|няль|но|-і|сто|ри|чним мо|во|знав|ством. По|глиб|лю|єть|ся ді|а|ле|кто|ло|гіч|на те|о|рія, у|до|ско|на|лю|ють|ся ме|то|ди|ки лін|гво|ге|о|гра|фі|ї, а|вто|ма|ти|за|ці|я лін|гві|сти|чно|го кар|то|гра|фу|ван|ня.
|
