ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Вимоги ергономіки щодо організації наукової праці

Ергономіка - наука, яка вивчає людину та її діяльність в умовах сучасного виробництва з метою оптимізації умов і процесу праці.

Робоче місце - зона трудових дій, оснащена предметами та засобами праці і робочими меблями. Завдання удосконалення робочого місця включає в себе оснащення його всім необхідним у відповідності з характером роботи, раціональне розташування оснащення, створення зручних умов праці, запобігання шкідливому впливу на людину негативних факторів зовнішнього середовища. Основні вимоги до робочих меблів:

а) набір меблів (столи, крісла, шафи, полиці) повинен бути достатньо повним, а їх розміри - відповідати характеру виконуваної роботи; меблі повинні використовуватись за призначенням, на робочому місці не повинно бути зайвих речей; б) розміри меблів повинні відповідати антропометричним даним працівника. в) раціональне розміщення робочих меблів, забезпечення досяжності, оглядовості, ізольованості, освітлення, опалення.

Досяжність передбачає таке розташування технічних засобів і робочих матеріалів, яке дозволяє працювати без даремних рухів. Оглядовість - це вимога організувати своє робоче місце так, щоб всі без винятку матеріали в будь-який час були на видноті. Кожна річ повинна мати постійне місце. Ізольованість має велике значення для продуктивної наукової праці, оскільки дає можливість ліквідувати нервову напругу, що виникає при необхідності працювати в присутності сторонньої особи.

Раціональний режим робочого часу передбачає:

а) дотримання правильного в психофізіологічному відношенні режиму робочого часу - робочого року (щорічні відпустки), тижня (щотижневі дні відпочинку) і, особливо, робочого дня.Найбільш плідним є ранковий пояс (з 8 до 15 год.); максимальна працездатність відрізняє період з 10 до 13 год.; потім - пообідній (з 16 до 19 год.) та вечірній (з 20 до 22 год.).

б) дотримання індивідуально вибраного ритму, тобто однакового темпу і напруженості роботи. Науковець сам обирає ритм своєї роботи: визначає її початок, кінець, перерву на обід, тощо. Через кожні 1-1,5 год. Роботи слід робити перерви на 10-15 хв., а після 3-4 год. роботи - на 0,5-1год.;

в) раціональне чергування різнохарактерних робіт: тяжкої розумової праці (читання) з легкою (переписування), творчої і стандартної, пов'язаної з рухом або виконуваної в непорушному стані;

г) чергування в кожній роботі при можливості різнорідних процесів (говорити, читати, слухати).

Систематичність передбачає дотримання єдиної методики та техніки при виконанні однорідних робіт, використання єдиної термінології, єдність форм при викладенні однорідного.

Самодисципліна включає в себе не лише дотримання трудового режиму та графіку робіт, але й дисципліну думки: під час роботи важливо зосередитись, не відволікатись, не відступати від логічного розвитку ідей.

93.Засоби наукової діяльності

Ефективність використання методів навчання значною мірою обумовлене наявністю матеріально-технічних засобів.

Засоби навчання — допоміжні матеріально-технічні засоби з їх специфічними дидактичними функціями.

Технічні засоби навчання — обладнання й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності.

Технічні засоби навчання розрізняють: за особливостями використовуваного матеріалу (словесний, образотворчий, конкретні мовні одиниці та схематичний показ); за видом сприйняття (зорові, слухові, наочно-слухові, аудіо, візуальні та аудіовізуальні); за способом передачі матеріалу (за допомогою технічної апаратури чи без неї — традиційним способом; в статиці чи динаміці; готові таблиці та матеріали для їх складання; картини, моделі, кінокадри, плівки); за організаційними формами роботи з ними (фронтальна — на основі демонстраційних засобів та індивідуальна — на основі розданого учням образотворчого матеріалу).

Екранні засоби. До них належать транспаранти, діапозитиви, діафільми, дидактичні матеріали для епіпроекції.

Транспарант є екранним засобом зорової наочності, ефективним завдяки своїм високим демонстраційним властивостям: фронтальності, контрастності, яскравості тощо.

Друковані засоби. До них належать таблиці, картки.

Бази даних. Вони містять різноманітну статистичну, текстову, графічну та ілюстративну інформацію у необмежених об'ємах з обов'язковою її форматизацією.

Мережові технології. Робота в комп'ютерних мережах сприяє підвищенню грамотності, розвитку мови, інтересу до навчання. Телекомунікації. Доступ до мереж телекомунікацій підвищує інформаційну озброєність учителів, дає змогу спілкуватися зі своїми колегами, проводити спільну навчальну, методичну та наукову роботу. Ділове спілкування визначається як специфічна форма контактів і взаємодії людей, які представляють не лише самих себе, а й свої організації. Воно включає обмін інформацією, пропозиціями, вимогами, поглядами, мотивацією з метою розв'язання конкретних проблем як всередині організації, так і за її межами, а також укладення контрактів, договорів, встановлення інших відносин між підприємствами, фірмами, організаціями.

Ділове спілкування на відміну від його інших видів має певні особливості, а саме: наявність певного офіційного статусу об‘єкту; спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів підтримку зв'язків між представниками взаємозацікавлених організацій; відповідність певним загальновизнаним і загальноприйнятим правилам; передбачуваність ділових контактів, які попередньо плануються, визначається їх мета, зміст і можливі наслідки; конструктивність характеру взаємовідносин, їх спрямування на розв'язання конкретних завдань, досягнення певної мети, як правило, не виходячи за рамки певного кола;

94.Методологія та методи наукового дослідження ( на прикладі теми дипломної роботи магістранта) Методологія - вчення про систему наукових принципів, форм і способів дослідницької діяльності - має чотирирівневу структуру. Нині розрізняють фундаментальні, загальнонаукові принципи, що становлять власне методологію, конкретнонаукові принципи, що лежать в основі теорії тієї чи іншої дисципліни або наукової галузі, і систему конкретних методів і технік, що застосовуються для вирішення спеціальних дослідницьких завдань.

Методологія виконує такі функції:-визначає способи здобуття наукових знань, які відображають динамічні процеси та явища;

-направляє, передбачає особливий шлях, на якому досягається певна науково-дослідницька мета;

-забезпечує всебічність отримання інформації щодо процесу чи явища, що вивчається;

-допомагає введенню нової інформації до фонду теорії науки;

-забезпечує уточнення, збагачення, систематизацію термінів і понять;

- створює систему наукової інформації, яка базується на об’єктивних фактах, і логіко-аналітичний інструмент наукового пізнання.

Метод – спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя. Це також сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вивченню конкретного завдання. Методика (гр. methodike) - сукупність методів, прийомів проведення будь-якої роботи. Методика дослідження - це система правил використання методів, прийомів та операцій.

Методи дослідження: Аналітичний – у вивчені концепцій забезпечення користувачів итуативною інформацією; Моделювання – у відтворенні процесу забезпечення користувачів ситуативною інформацією;Системний метод та метод порівняння у дослідженні було використано як додаткові методи (описові), які спільно з іншими кількісними та якісними доказами дозволили отримати результати і творчо підійти до вирішення поставленої проблеми. Ситуативний метод сприяв дослідженню онлайнового інформаційного сервісу як підсистему інформаційного обслуговування користувачів на сучасному етапі розвитку інформаційних технологій; Прогностичний метод – при розгляді можливостей, які надають новітні інформаційні технології здійснюючи онлайновий інформаційний сервіс; Статистичний та теоретичний методи – у підведенні підсумків на різних етапах дослідження. Інформаційний підхід – метод, за допомогою якого висвітлено основні тенденції й напрями еволюції традиційного інформаційного сервісу, головні завдання на сучасному етапі.

Метод термінологічного аналізу сприяв розкриттю сутності і смислового значення основних термінів і понять, які складають термінологічну базу дипломної роботи: «інформаційний сервіс», «онлайновий інформаційний сервіс», «інформаційна послуга», а також взаємодію цих термінів.

Метод узагальнення – за допомогою якого було зведено інформацію про традиційний інформаційний сервіс, а також його стан на сучасному етапі з метою передбачення трансформування інформаційного сервісу в новий вид обслуговування – онлайновий інформаційний сервіс та перспектив його розвитку в майбутньому. Часткове використання методу контент-аналізу, який дозволив дати інтерпретацію змісту аналітичної інформації на сторінках вторинних документівНаціонального інституту стратегічних досліджень та Інституту наукової інформації з суспільних наук. Для вирішення конкретних завдань у дипломній роботі мали місце такі методи як бібліографічний, так і філософські методи. Координуючим у застосуванні комплексу методів є людино-машинний підхід щодо використ. суч. інф-х технологій.

95.Застосування логічних законів і правил (на прикладі теми дипломної роботи магістранта)

Основними законами формальної логіки є: закон тотожності, закон достатньої підстави, закон суперечності, закон виключеного третього.

Формально-логічні закони - це закони правильної побудови і зв'язки думки. Закони логіки виражають такі суттєві, загальні, неодмінні властивості мислення, як визначеність, несуперечність, послідовність і обгрунтованість.

Мислення людини відбувається не хаотично, а підлягає певним логічним законам. Під законом логіки розуміють внутрішній, необхідний, суттєвий звязок між думками.

Закони логіки об'єктивні, вони не створені людським розумом, не продиктовані мисленню самим мисленням, як стверджує ідеалізм, а є відображенням закономірності об'єктивного світу. "Закон логіки є відображення об'єктивного в суб'єктивній свідомості людини" 1.

Формально-логічні закони мають загально-людський характер.Вони єдині для всіх людей, незалежно від їхньої класової чи національної належності. Всі люди мислять за одним і тим же законом логіки. "Оскільки процес мислення сам виростає із відомих відношень, сам є природним процесом, то дійсно осягаюче мислення може бути тільки одним і тим же, відрізняючись тільки за ступенем, у залежності від зрілості розвитку і, зокрема, розвитку органу мислення".

Закон тотожності формулюється так: будь-яка думка про предмет у процесі даного міркування тотожна сама собі, скільки б разів вона не повторялась.

Думка тотожна сама собі тоді, коли вона стосується одного й того ж предмета і її зміст залишається одним і тим же, скільки разів вона висловлюється. Якщо ж зміст думки змінюється або вона відноситься до іншого предмета, то така думка не може вважатися тією ж самою, тотожною самій собі, це буде уже інша думка.

Закон суперечності твердить: два протилежні висловлювання не є одночасно істинними; в крайньому разі одне із них неодмінно хибне.

Закон достатньої підстави формулюється так: будь-яка істинна думка має достатню підставу. Із закону достатньої підстави випливає, така його вимога: будь-яка думка може бути істинною тільки тоді, коли вона обгрунтована.

Закон виключеного третього діє тільки по відношенню до двох суджень, які протирічать одне одному.Закон виключеного третього виражає послідовність, несперечливість мислення, не припускає протиріччя в думках. Важливе значення має цей закон в юридичній практиці, де потрібне категоричне рішення питання.

Закон несуперечності твердить: Закон несуперечності, як і будь-який формально-логічний закон, застосовний тільки до таких суджень, у котрих ідеться про один і той же предмет, в один і той же час і в тому ж самому відношенні. Якщо ж у судженнях ідеться про різні предмети або про різні ознаки одного й того ж предмета, то такі судження не є суперечними і, отже, до них закон суперечності незастосовний.

96.Етапи наукового дослідження (на прикладі теми дипломної роботи магістранта)

Процес наукового дослідження достатньо тривалий і складний. Він починається з виникнення ідеї, а завершується доведенням правильності гіпотези і суджень.

Головними етапами наукового дослідження є:

- виникнення ідеї, формулювання теми;

- формування мети та завдань дослідження;

- висунення гіпотези, теоретичні дослідження;

- проведення експерименту, узагальнення наукових фактів і результатів;

- аналіз та оформлення наукових досліджень;

- впровадження та визначення ефективності наукових досліджень;

Дипломна робота - це кваліфікаційне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується на завершальному етапі навчання у вищому навчальному закладі.

До дипломних робіт висуваються такі основні вимоги:

- актуальність теми, відповідність її сучасному стану певної галузі науки та перспективам розвитку, практичним завданням відповідної сфери;

- вивчення та критичний аналіз монографічних і періодичних видань з теми;

- вивчення та характеристика історії досліджуваної проблеми та її сучасного стану, а також передового досвіду роботи у відповідній галузі;

- чітка характеристика предмета, мети і методів дослідження, опис та аналіз проведених автором досліджень, експериментів;

- узагальнення результатів, їх обґрунтування, висновки та практичні рекомендації.

Раціональніше організувати роботу над курсовою чи дипломною роботою, правильно розподілити свій час, спланувати його, глибоко і своєчасно розробити обрану тему допоможе наступний алгоритм написання таких робіт:

- вибір теми;

- пошук і відбір літератури з теми, її вивчення;

- складання попереднього плану, узгодження його з керівником;

- написання розділів та підрозділів;

-формулюв. висновків і рекомендацій, написання вступу;

- оформлення списку використаних джерел та додатків.

- літературне й технічне оформлення роботи, виправлення помилок;

- рецензування, підготовка до захисту і захист дипломної роботи, курсового проекту.

Виконання курсової та дипломної роботи організується відповідно до графіка, затвердженого кафедрою та деканатом.

Обсяг курсової роботи визначається у кожному вузі та з кожного предмету окремо, але зазвичай він становить 25-40 сторінок; обсяг дипломної роботи - 60-100 сторінок.