ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д. Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу. Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар. | Склад грунту та його г гігієнічне значення. Грунт складається з твердих часток мінерального та органічного походження, що мають різні величину і форму - зерен і вільних проміжків між ними - пop, які заповнені повітрям, водою і великою кількістю організмів. Розрізняють грунт піщаний, супіщаний, глинистий тощо. Піщаним називається грунт, в якому міститься пересічно 90 % піску і менше 10 % глини, супіщаним — грунт із вмістом глини 30 %, суглинистим — 50 %, глинистим — понад 50 %. Якщо грунт має крупні зерна і пори, його називають крупнозернистим (пісок, супісок). Поруватість (відношення об'єму пор до об'єму грунту, виражене у відсотках) такого грунту мала — 25-40 % загального об'єму. Крупнозернистий грунт легкопроникний для повітря і не затримує воду, отже, він сухий. Дрібнозернистий грунт (глинистий, торф'яний) містить велику кількість маленьких пор. Поруватість глини досягає 50 %, торф'яного грунту — 84 %. Внаслідок малого розміру пор такий грунт погано пропускає воду, утримуючи її на своїй поверхні. Грунт— поганий провідник тепла, тому нагрівання і охолодження його поверхневих шарів повільно передається вглиб. Коливання температури грунту помітно тільки на глибині 5 см, на глибині 0,5—1 м воно відсутнє і пересічна температура грунту тут дорівнює пересічній температурі повітря. На глибині 16—30 м температура грунту постійна. В міру заглиблення на кожні 34,1 м температура підвищується на 1 °С. Температура грунту залежить від його структури, а також від клімату, сонячної радіації, наявності рослинності. Так, піщаний грунт нагрівається швидше, ніж глинистий. Велике гігієнічне значення має здатність грунту затримувати мінеральні та органічні речовини. Речовини, що знаходяться у воді, яка фільтрується крізь грунт, у тому числі мікроорганізми, будуть затримуватися в ньому, якщо їх розміри більші від діаметра ґрунто часток (механічна вбирна здатність грунту). Адсорбція частинами грунту розчинених у ґрунтовій воді речовин називається фізичною вбирною здатністю грунту. Речовини, які знаходяться у розчиненому стані у ґрунтових водах, вступають у хімічну реакцію з речовинами, що входить, до складу грунту, і утворюють нерозчинні продукти цієї реакції, які затримуються в порах грунту (хімічна вбирна здатність грунту). Розчинені у ґрунтовій воді речовини поглинаються рослинами, мікроорганізмами, що знаходяться в грунті (біологічна вбирна здатність грунту). Таким чином, грунт здатен великою мірою інактивуватишкідливі речовини і патогенні мікроорганізми за рахунок фізико-хімічних процесів, мікробіологічного розкладення, поглинання вищими рослинами і ґрунтовою фауною, тобто активно самоочищатися. При цьому велику роль відіграє його механічний склад. Так, у крупнозернистому грунті процеси самоочищення перебігають енергійніше внаслідок більшого припливу кисню, який потрібен для окислення органічних речовин, що містяться в грунті. Механічний склад грунту е вирішальним чинником під час вибору ділянки для будівництва житлових будинків, організації місць відпочинку людей (парки, сквери) тощо. Повітря, яке заповнює пори, також має велике гігієнічне значення, адже всі окислювальні процеси з участю аеробних бактерій можливі тільки за наявності достатньої кількості кисню. Між ґрунтовим і атмосферним повітрям постійний обмін, зумовлений різницею температури і атмосферного тиску. Ґрунтове повітря суттєво відрізняється від атмосферного. Склад його залежить від газообміну з атмосферним повітрям і від перебігу в грунті біологічних процесів. Так, чим більше в грунті органічних речовин, тим більше кисню йде на їх окислення. Тому в міру заглиблення в грунт вміст кисню в ньому зменшується до 10 % і нижче. Відповідно кількість двоокису вуглецю підвищується до 15 % і більше. В грунті можуть знаходитися сірководень, аміак, леткі вуглеводні й інші гази. Таке ґрунтове повітря може виділятися з г рунту і надходити у приземний шар атмосфери внаслідок зниження атмосферного тиску, підвищення рівня стояння ґрунтових вод, різниці температур грунту й атмосферного повітря. Грунтове повітря може заміщатися водою, джерелом якої є атмосферні опади. Ґрунтова вода зумовлює водопроникність, вологоємність і гігроскопічність грунту. Водопроникність — це здатність грунту пропускати воду. У різних грунтів вона різна. Так, дрібнозернистий грунт, в якому частинки прилягають одна до одної, має малу, а крупнозернистий — велику водопроникність. Цю властивість грунту враховують, вибираючи земельні ділянки для будівництва, влаштовуючи поля зрошення та ін. Вологоємністю називається властивість грунту утримувати воду в своїх порах. Так, наприклад, високий ступінь вологоємності притаманний глинистому грунту, який може бути просякнутим водою на 60—70 %, тим часом як крупнозернистий піщаний грунт — на 15—20 %. Найвища вологоємність торф'яного грунту. Гігроскопічність грунту — це його здатність пропускати ґрунтову воду догори по своїх порах. Гігроскопічність грунту тим більша, чим менша величина ґрунтових частинок. Так, наприклад, у глинистому грунті вода може підніматися по порах на 3—4 м. Капілярне підняття ґрунтової води слід враховувати, закладаючи фундаменти будівлі, бо воно може стати причиною вогкості стін. Для комунального і житлового будівництва слід вибирати територію з чистим крупнозернистий грунтом, який має велику повітро- і водопроникність і малу вологоємність. Санітарна охорона грунту. В чинному Земельному кодексі України приділяється велика увага питанням надання земель землекористувачам для державних і суспільних потреб, а також їх вилучення. Правове регулювання цих питань здійснюється з урахуванням пріоритету сільськогосподарського землекористування. Земельний закон ставить заслін нераціональному використанню грунту, створює правові гарантії сталості землекористування і визначає умови найефективнішого господарського використання всіх земельних ресурсів держави. Велике значення мають охорона грунтів і підвищення родючості їх. Ерозія грунтів щорічно виводить з користування великі ділянки сільськогосподарських угідь, стаючи для окремих районів справжнім лихом. Промислові та будівельні організації зобов'язані не допускати забруднення грунту покидьками і стічними водами. Існує ряд економічних заходів, які повинні використовувати промислові підприємства і будівельні організації з метою запобігання збиткам, що можуть з'явитися в разі порушення земельного законодавства. З метою охорони грунту розроблені заходи щодо впровадження найефективніших систем землеробства, впровадження і освоєння сівооборотів, розвитку зрошення, осушення, поліпшення лук і пасовищ тощо. Бурхливе зростання міст, промислових комплексів, збільшення видобування гірських копалин, будівництво каналів і водойм, автомобільних і залізничних шляхів тощо прискорюють розвиток несприятливих природних процесів — видування і змив родючого шару грунту, засолення зрошуваних масивів, а це погрожує посухою. Антропогенне руйнування або деградацію грунтів спричиняють помилки у господарській діяльності людини. Виявляється це у фізичному знищенні поверхневих родючих горизонтів грунтів, у забрудненні грунтів токсичними речовинами, що веде до різкого і швидкого (протягом декількох років) зниження врожаїв сільськогосподарських культур. Крім того, наслідком такої діяльності є водна ерозія орних грунтів на схилах і яроутворення на місці шляхів, видування орного шару вітрами (пилові бурі), знищення грунту кар'єрами, переосушення багнищ, швидке зникнення торф'яників, деградація пасовищ внаслідок випасання надмірної кількості сільськогосподарських тварин. |