ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Гігієнічне та епідеміологічне значення грунту.

ТЕМА: Гігієна ґрунту.

План:

Гігієнічне та епідеміологічне значення ґрунту.

Склад ґрунту та його гігієнічне значення.

Санітарна охорона ґрунту.

Гігієнічне та епідеміологічне значення очищення населених місць.

Гігієнічне та епідеміологічне значення грунту.

Грунт є фактором навколишнього середовища, з яким людина безпосередньо пов'язана впродовж усього жит­тя. Мешкаючи на поверхні Землі, люди видобувають, з грунту воду і викопні мінерали, провадять різні грун­тові і сільськогосподарські роботи. З іншого боку, вони завжди зазнають впливу на їхнє здоров'я і умови життя чинників, що пов'язані з грунтом.

Грунт —це верхній шар поверхні Землі, який скла­дається з мінеральних та органічних речовин і заселений великою кількістю мікроорганізмів. Хімічний склад ор­ганічної та мінеральної частин грунту визначається їх походженням. У складі піщаних грунтів переважають сполуки кремнію, вапнистих — кальцію, глинистих — алюмінію. Органічна частина складається із залишків тваринного і рослинного світу, що зазнають складних перетворень.

Від складу грунту залежить, яка рослинність харак­терна для місцевості. Кількісні коливання тих чи інших хімічних елементів у грунті зумовлюють нестачу або над­лишок їх у харчових продуктах, воді, а відтак впливають на здоров'я населення. Відомо, що нестача йоду в грунті деяких місцевостей зумовлює низький вміст його у рос­линах і підземних водах, а отже, у харчовому раціоні на­селення, що сприяє виникненню ендемічного зоба.

Якщо грунт забруднюється шкідливими відходами промислових підприємств або в ньому накопичуються пестициди, які застосовуються для боротьби із шкідни­ками сільськогосподарських рослин, то це може погір­шити органолептичні властивості харчових продуктів або зробити їх шкідливими.

Грунт, який нагрівається сонцем, здійснює вплив на теплові властивості приземного шару атмосфери. Фізико­-хімічні властивості грунту визначають глибину розта­шування і склад підземних вод. Високе стояння ґрунто­вих вод сприяє підвищенню вологості повітря і заболо­ченості грунту, робить клімат нездоровим, вогким, що, в свою чергу, зумовлює вогкість будов. Через це рельєф грунту і рівень стояння ґрунтових вод обов'язково вра­ховують, вибираючи земельну ділянку для будівництва.

Грунт відіграє велику роль у кругообігу речовин у природі. Так, наприклад, деякі бактерії грунту (азотфік­суючі) зв'язують молекулярний азот атмосфери в азотовмісні сполуки, завдяки чому грунт збагачується азотом.

Грунт використовують для обеззаражування й утилі­зації покидьків, які утворюються в процесі життєдіяльності людини. Покидьки мають багато органічних речо­вин і можуть містити патогенні мікроорганізми і яйця гельмінтів. У разі поганого благоустрою населених місць і нерегулярного їх очищення ці покидьки забруднюють грунт, при цьому їхня органічна частина розкладається з утворенням сморідних газів, які забруднюють атмо­сферне повітря. Крім того, вона слугує поживним середо­вищем для патогенних мікроорганізмів, які, в свою чер­гу, забруднюють підземні води, харчові продукти, зокре­ма овочі, розповсюджуючись мухами, гризунами і з ґрун­товим пилом.

Патогенні мікроорганізми можуть потрапляти в грунт з екскрементами, а також із трупами людей і тварин, що загинули від інфекційних захворювань. Грунт є важливим фактором у розповсюдженні дизентерії, тифо-паратифозних захворювань, особливо небезпечних інфекцій і гельмінтозів. Більшість хвороботворних мікроорганізмів не дістають у грунті задовільних умов для існування і поступово гинуть. В основному в ньому мешкають плісняві гриби, віруси, одноклітинні рослини і тварини — сапрофіти, що не шкідливі для вищих тварин і рослин. Однак існують патогенні мікроорганізми, зокрема збуд­ники сибірки, правця, ботулізму, які, мешкаючи в грунті, утворюють спори, дуже стійкі до високих і низьких температур. Це дозволяє їм зберігати життєздатність тривалий час, іноді десятки років. До таких мікроорганізмів належить і збудник газової гангрени.

Палички сибірки можуть потрапляти в грунт з виділеннями хворих на сибірку тварин, з їх трупами, а також із стічними водами тваринницьких підприємств. Худоба заражається, поїдаючи траву, забруднену спорами сибірки. Джерелом сибірки для людини служать хворі або загиблі тварини.

Зараження людини правцем відбувається крізь шкіру або слизову оболонку у разі зіткнення із забрудненим грунтом. Захворюють головним чином мешканці сільської місцевості. Тяжке харчове отруєння — ботулізм — також спричинюється спорами, що постійно мешкають у грунті. Вони попадають на харчові продукти і за відсутності кисню перетворюються на мікроорганізми, які виділяють дуже отруйний токсин. Спори газової гангрени прони­кають в організм людини із забрудненим грунтом через рани. Розмножуючись, вони продукують токсин, який ви­кликає омертвіння тканин усього організму.

Обсіменіння грунту хвороботворними мікроорганіз­мами залежить від його глибини. Із збільшенням глиби­ни грунту кількість мікроорганізмів зменшується. Так, якщо на глибині до 10 см кількість їх досягає декількох сотень тисяч, то вже на глибині 25 см їх у 10—20 разів менше. Впливають на життєздатність мікроорганізмів такі фактори, як вологість і температура грунту, анта­гонізм мікроорганізмів, аерація грунту і швидкість само­очищення його від органічних забруднень тощо.

Поблизу автомобільних трас грунт забруднюється свинцем внаслідок викиду вихлопних газів автотранс­порту. Свинець виявляється у відносно вузькій смузі (до 120 м) від автостради. Вміст свинцю в грунті і рос­линах у безпосередній близькості від автостради пере­вищує фоновий рівень у 10—20 разів залежно від інтен­сивності транспортного потоку. Дощові опади сприяють збільшенню кількості свинцю у грунті та водоймах.

Зростання виробництва і застосування пестицидів не­минуче супроводжується їх розсіванням і накопиченням у навколишньому середовищі. У грунт пестициди надхо­дять під час обробки ними рослин з протравленим насін­ним, відмираючими частинами рослин, з частинками грунту, які переносяться вітром, з органічними добрива­ми і екскрементами тварин тощо. Існують дані про можливість забруднення грунту препаратами фосфорорганіч­нім сполук, зокрема севіном, який зберігається в грунті 1- 2 роки. Порівняно довго (декілька місяців і навіть років) зберігаються в грунті деякі гербіциди (діурон, моурон, симпазин та ін.).

Ступінь накопичення хімічних препаратів у грунті і шльохи їх міграції визначаються властивостями цих препаратів, особливостями грунту, характером агротехніч­них заходів тощо. Встановлено, що у перетвореннях пестицидів у грунті важливе значення мають гідролітичні та окисні процеси, а також фотохімічні перетворення. Провідна роль у розкладанні пестицидів належить ґрунтовим мікроорганізмам, які руйнують їх до утворення простих продуктів. Наприклад, деякі грунтові бактерії, гриби і актиноміцети використовують як джерела вуглеводню гербіцид далапон. Можливе мікробіологічне розкладання тріазинових гербіцидів, фосфорорганічних пестицидів (карбофосу, дихлофосу та ін.), фунгіцидів.