 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Т. Шевченко – центральна постать українського літературного процесу ХІХ ст. Поема-містерія “Великий льох”.
Білет 9. Наукові теорії та гіпотези про походження українського етносу. Проблеми етносу та етногенезу в українознавстві. Поняття «етнос» - народ, людська спільнота, яка характеризується –окремою етнічною територією, - своєрідною, - мовою, - культурою, - власною самосвідомістю, - характером, - специфічними нормами господарського життя. Етнос формується, коли утворюється кістяк цого етнічного комплексу, а не окремі його елементи. Історичні корені українського народу сягають І тис н.е.Етногенез(безперервний історичний розвиток) українців розпочався на землях Волині, Поділля, Прикарпаття наприкінці V ст. з формуванням тут празької археологічної культури. У 8-9 ст вона трансформувалася в лука-райковецьку культуру, пам»ятки якої належать праукраїнцям – літописним древлянам, полянам, уличам, тиверцям, білим хорватам, волинянам. Саме вони стал ипідгрунтям формування Київської Русі. Як імперія ранньосередньовічного типу Київська Русь увібрала інші народи: прабілоруусів(полочани, дреговичі) ,праросіян(словени, в»птичі, кривичі, радимичі), балтські, унгро-фінські, тюркські племена. До головних чинників формування етносу відносять: - расові, - географічні - історичні - суспільні - культуроморфічні - глибинно-психічні.(взаємодія живих істот з природою) - Т. Шевченко – центральна постать українського літературного процесу ХІХ ст. Поема-містерія “Великий льох”. Т. Г. Шевченко — центральна постать українського літературного процесу XIX ст. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу. У своїй поезії Шевченко звернувся до тем, проблем та ідей (соціальних, політичних, філософських, історичних, художніх), які до нього ще не порушувалися в українській літературі або порушувалися надто несміливо й соціально обмежено. Збагачуючи українську літературу новими життєвими темами й ідеями, Шевченко став новатором і в пошуках нових художніх форм та засобів. Автор «Кобзаря» виробляв і утверджував нове художнє мислення. Його роль в історії української літератури більша, ніж роль Пушкіна в російській, Міцкевича — в польській літературі. Його значення в розвитку передової вітчизняної суспільної думки, соціальної і національної свідомості народу не менше, ніж в історії поезії. Тарас Шевченко часто звертається до історичної тематики у своїй творчості, не обмежуючись змалюванням певних історичних осіб чи постатей. Талановитий митець багато розмірковує над історичною долею України, зображене супроводжує роздумами, філософській глибині яких може позаздрити не один філософ від літератури. Мені дуже подобається те, що кожного разу Т. Шевченко використовує оригінальні художні засоби, що робить його твори цікавими і неповторними. Поема-містерія «Великий льох» примітна вже своєю жанровою своєрідністю. Поема-містерія — досить рідкісний жанр літератури, який зародився та побутував у Середньовіччі, оповідаючи здебільшого про життя Ісуса Христа. Можливо, вибором цього жанру поет хотів показати, що доля України є і має бути святою для кожного українця? Чи те, що доля нашої Батьківщини сповнена таких самих безневинних страждань, яких зазнав месія за життя? Напевне, і те, і друге. Особливою є і композиція твору. Він складається з трьох частин, у кожній з яких діє по три особи. Символіка чисел часто відіграє велику роль у літературі... У першій частині ми спостерігаємо за долями душ померлих, які нудяться світом, не знаходячи собі пристановища. Це душа дівчини, яка з повними відрами перейшла дорогу Богданові Хмельницькому, тим самим впевнивши гетьмана у правильності ідеї об'єднання з Росією, друга душа — душа дівчини, яка напувала коня московського князя, тоді як московське військо зруйнувало Батурин. Третя душа — душа немовляти, яке всміхнулося Катерині II. Ці душі не пускають до раю і не пустять доти, доки українці не здобудуть собі волю, не повстануть проти пригноблення, не відродять національну гідність. Можливо, таке покарання є перебільшенням? Але у часи, коли українська національна ідея була занедбана та забута, таке перебільшення виглядало досить повчально. Друга частина «Великого льоху» — розмова трьох ворон (польської, української і московської), які обговорюють, хизуючись одна перед одною, хто більше горя приніс Україні. Дуже промовистою та символічною є третя сцена поеми-містерії — поява лірників. Це сліпі немічні люди, вони символізують так само сліпе і немічне покоління, яке спить духовним сном, виявляючи пасивність у вирішальний для Батьківщини час. У поемі-містерії автор зображує і дії москалів на Україні, які поводяться жорстоко та несправедливо, хазяйнуючи не на своїй землі. Твір Тараса Шевченка «Великий льох» є художньо довершеним та глибоким і повчальним за змістом. Читаючи його, можна впевнитися, що деякі різкі судження, що їх приховано висловлював Кобзар, були не націоналістичними (як трактувала їх радянська цензура, викидаючи «Великий льох» з тогочасних видань «Кобзаря»), а чи не найм'якішими щодо тих історичних та культурних подій, які Тарас Шевченко бачив на власні очі. Найстрашніше те, що навіть після здобуття Україною омріяної незалежності ми все ще не можемо вповні вирішити тих проблем, на які пророчо вказав нам Кобзар стільки років тому... |
