 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Поняття особистості в психології. Структура особистості.
Тема 3. Особистість студента. (4 год.)
План
1. Поняття особистості в психології. Структура особистості. 2. Спрямованість особистості студента (викладача) та результативність навчального процесу. Розвиток особистості студента під час навчання у ВНЗ. 3. “Я-концепція” та мотивація навчання студента у ВНЗ. Самооцінка та рівень домагань студентів, їхній вплив на ефективність навчання. 4. Механізми психологічного захисту.
Поняття особистості в психології. Структура особистості. Поняття про особистість як центральну психологічну категорію. Співвідношення понять "людина", "індивід", "суб'єкт", "особистість", "індивідуальність"
Рис. 1. Співвідношення понять людина, індивід, суб'єкт, особистість, індивідуальність
Людина, як відомо, є об'єктом вивчення психології як науки. У психології людина вивчається в трьох аспектах - як індивід, особистість та індивідуальність. Центральним і найбільш цікавим для психології є вияв людини як особистості, оскільки вона є носієм розвиненої свідомості. Першочергово людина народжується, перебуваючи в статусі індивіда. Індивід є типовим носієм різних видів людської активності, перебуваючи в стані суб'єкта. Поступово індивід стає типовим представником суспільства, яке його сформувало, - особистістю, яка є неповторною, несхожою на інших людей. Це робить її індивідуальністю. Розглянемо ці характеристики більш детально. Індивід (індивідуум) - це людина як представник біологічного виду Homo sapiens (Людина розумна) Отже, народившись, людина є одиницею свого біологічного виду з відповідними типовими ознаками: - здатність до прямоходіння, - здатність до виконання рукою високоточних трудових операцій, - високорозвинена мозкова тканина зі складною будовою та функціями, - здатність до формування та роботи свідомості, - здатність до мовлення та абстрактного мислення, - здатність до активної взаємодії в соціумі. Отже, індивідом можна назвати і новонароджену дитину, і старого довгожителя, і цивілізованого європейця, і африканського аборигена - всіх людей. Ця якість є вродженою і незмінною впродовж всього життя людини. Потрапляючи в соціальне середовище, новонароджений індивід стає суб'єктом взаємодії з іншими людьми та виявляє власну активність, поступово формуючись як особистість. Оскільки психологія - дуже багатогранна та толерантна наука, то існує велика кількість трактувань поняття "особистість" представниками різних напрямків і концепцій. Ми говоримо лише про здатності, так як новонароджена дитина ще не має розвинених властивостей, прямоходіння, свідомості тощо, однак має закладений в ній потенціал для цього. Особистість - це свідомий індивід, що залучений до повноцінних суспільних взаємин Мається на увазі, що індивідні якості виступають основою для формування особистості. Сформована свідомість дає людині можливість виражати себе, а взаємодія із суспільством має взаємний двосторонній характер - особистість задовольняє свої потреби за рахунок суспільства, а суспільство відчуває на собі результати цієї взаємодії. Так, вчитель, працюючи на благо суспільства, готує для нього освічених громадян, отримуючи за свою професійну діяльність зарплатню. Особистість як якість людини має певні ознаки:
Рис. 2. Ознаки особистості
Особистість - це набута та динамічна якість людини. Особистість не можна вважати позитивною чи негативною характеристикою людини, вона є нейтральною, хоча бувають особистості просоціальної та антисоціальної спрямованості - перші виражають свої якості та будують поведінку на користь іншим людям (лікарі, педагоги тощо), а другі - на шкоду (злочинці, збоченці). Вже з самого народження у дитини проявляються певні ознаки, що відрізняють її від інших індивідів; поступово з плином її життя ці відмінності розширюються. Отже, людина виявляється ще й як індивідуальність. Індивідуальність - це людина в своїй неповторності, своєрідності та унікальності. Певні ознаки індивідуальності формуються ще до народження дитини і є фізичними та фізіологічними, тоді як інші набуваються поступово з формуванням особистості. Отже індивідуальність має два рівні прояву:
Рис. 3. Рівні прояву індивідуальності
Окремі вчені визначають лише особистісні вияви індивідуальності, розглядаючи при цьому людину як видатну особистість, що займає вагоме, визнане місце в суспільстві.
"Індивідом народжуються, особистістю стають, а індивідуальність доводять". О. Г. Асмолов
Структура особистості До розгляду структури особистості є різні підходи. Ми розглянемо дві з багатьох. Згідно з концепцією персоналізації А. В. Петровського в структурі особистості можна вирізнити три складові:
Рис. 4. Структура особистості за А. В. Петровським
А. В. Петровський метафорично трактує справжню особистість як джерело могутньої радіації, що перетворює пов'язаних з нею людей (радіація, як відомо, може бути корисною і шкідливою, може лікувати і калічити, прискорювати й сповільнювати розвиток). В межах системно-діяльнісного підходу К. К. Платонов вирізняє в структурі особистості наступні підструктури:
Рис. 5. Структура особистості за К. К. Платоновим
Підструктура спрямованості об'єднує спрямованість, ставлення та моральні якості особистості. Вона не породжується природними задатками, а формується шляхом виховання і є соціально зумовленою. Спрямованість особистості як система спонукань є головним структурним компонентом особистості. Підструктура досвіду включає в себе знання, уміння, навички і звички, набуті в індивідуальному досвіді через навчання, але вже з помітним впливом біологічно зумовлених властивостей особистості. Підструктура форм відображення охоплює індивідуальні особливості окремих психічних процесів чи психічних функцій як форм відображення. Вплив біологічно зумовлених особливостей у цій підструктурі проявляється ще більш чітко. Біологічно зумовлена підструктура включає в себе темперамент, статеві й вікові особливості особистості. К. К. Платонов називає запропоновану структуру особистості основною, загальною, динамічною, функціональною і психологічною. Основною вона є тому, що окрім вказаних чотирьох головних, виокремлюють ще дві накладені на них підструктури - характеру та здібностей; загальною вона є тому, що властива кожній особистості, але кожна конкретна особистість має свою індивідуальну структуру; динамічною - тому, що не залишається незмінною в жодної конкретної особистості: з дитинства до смерті вона змінюється; функціональною-тому, що вона як ціле, так і її складові елементи розглядаються як психічні функції; психологічною - позаяк узагальнює психічні властивості особистості.
|
