ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Твір мистецтва – основна ланка художньої культури дитини дошк. віку

Для того, щоб зрозуміти твір образотворчого мистецтва і надати художньому образу оцінку, важливо розібратися у тому, що являє собою зміст та форма, які між ними взаємовідносини та взаємовпливи.

У художньому творі зміст багатопластовий і різнобічний, йод найвищі рівні, такі як ідея та тема, складають основний ідейно-художній смисл твору та визначають цілісну змістовну структуру. У свою чергу вони співвідносяться з іншими компонентами змісту — характер, конфлікт, сюжет, котрі також співвідносяться з меншими смисловими елементами (значення окремих сцен, епізодів, атрибутів), і таї до найнижчих значущих одиниць.

Зміст мистецтва в цілому характеризує категорія художньої теми (від грецьк. "thema" — те, що покладено в основу). Перш за все, тема означає коло об'єктів самої дійсності, які поєднані соціально-історичною або національно-етнографічною спільністю, і які, у свою чергу, стають реальними джерелами конкретного твору мистецтва. Художня форма — це структура змісту й засіб його матеріального втілення за законами видів та жанрів мистецтва. У кожному творі використовуються як загальні засоби виразності, притаманні образотворчому мистецтві, так і специфічні для кожного його виду. Так. малюнок як зображувально-виразний засіб міститься в основі всіх видів образотворчого мистецтва. У широкому розумінні поняття "ма­люнок" об'єднує майже всі спеціальні сторони якісного відтворення пред­метного світу: відображення форми об'єкту, обсяжне й просторове її моде­лювання ( за допомогою світлотіньових та кольорових градацій і перспективи (графіка, живопис), відповідної пла­стики трьохмірних форм (скульптура); вірно знайдених пропорцій, взаємовідношення частин об'єкту за їх розмірами відносно цілого: правдивої експресії; впливу образу, що досягається професійною майстерністю художника у визначенні найбільш характерного, суттєвого і якісного його виконання та інше.

Лінія, як і малюнок, належить до найбільш важливих та універсаль­них засобів образотворчого мистецтва. У природі лінії, як такої, немає, а існують, принаймні, межі форм. Тому до деякої міри лінія завжди схематична, умовна. Ці схематизм та умовність пов'язані, перш за все. із завданнями конструктивної побудови форми. Але коли мова йде про виразність лінії, то. як правило, мається на увазі не тільки технічна майстерність її виконання, що виявляється у впевненості та віртуозності руки художника, а в умінні розкрити емо­ційний стан відтворюємого образу, передати власне до нього ставлен­ня і викликати відповідне ставлення у глядача. Зважаючи на це, характер лінії, яка використовується художником у відповідному значенні, обу­мовлений змістом втіленого образу. Тому в одних випадках вона може бути широкою, впевненою, стрімкою, в інших — спокійною, стриманою, повільною. Колір в образотворчому мистецтві, зокрема в живописі, служить відтворенню реальних предметів у реальному середовищі. Разом з тим. він вирішує водночас два найважливіших завдання — інформаційне та виразне.

Відомо, що кожен предмет у навколишньої дійсності має певний колір. Отже, інформуючи глядача про цю ознаку предмета, художник виходить, перш за все, з його природних, або так званих локальних, тобто, чистих, незмішаних кольорових ха­рактеристик. Разом з тим, колір предмета не є щось абсолютне, постійне Він змінюється залежно від освітлення та сусідства. Так, зелене листя де. рев має вигляд дещо інший в ясну, сонячну погоду, ніжу похмуру; біла скатерка виявиться голубуватою, якщо на неї покласти апельсин, або трояндовою, коли ми бачимо на ній зелені яблука. З надходженої зовнішньої інформації художник-реаліст відбирає найбільш суттєве, абстрагуючись від того, що перебуває зовні образотворчих завдань, і встановлює кольорові відно­шення, які притаманні предметам та явищам навколишньої дійсності. Ця сукупність кольорів, наділених конкретним змістом, створює колорит (від франц. "coloris", від лат. "color" — фарба, колір) зображення. Отже, об­разна виразність картини залежить, перш за все, від того, наскільки точне її колорит відповідає характеру зображення події, діючої особи, пейзажу наскільки яскраво відтворено в кольоровій гамі твору його основна дум­ка, ідея.

Композиція (від. лат. "comnpositio" — сурядність, упорядкування, розміщення), розглядається частіше за все як засіб організації худож­нього твору у відповідності з його змістом, ідейно-естетичної концепції автора та його художнім задумом. Композиційне рішення твору засно­вується на законах, правилах і прийомах, які склалися в процесі худож­ньої практики та естетичного пізнання дійсності.

Закони композиції мають об'єктивний характер. Вони відобража­ють у специфічній для того чи іншого виду мистецтва формі законо­мірності реального світу.

Закон цілісності ґрунтується на самій суті композиції, її неподільності як основної ознаки. Завдяки дотримування закону цілісності твір образотворчого мистецтва сприймається як одне ціле. Іншими слова­ми, композиція не може складатися хоч би в незначній мірі з само­стійних частин. Всі її елементи перебувають у взаємному зв'язку й підпорядкуванні.

Закон контрастів випливає із загального закону діалектики — закону єдності й боротьби протилежностей. Основні контрасти в образот­ворчому мистецтві є тонові (світлотні) й кольорові природні протилежності. На їх основі виникають і діють інші види контрастів — ліній форм, розмірів, характерів, станів та інше. Таким чином, роль контрасті у композиції універсальна — вони мають відношення до всіх її елементів починаючи з характеру конструктивної ідеї й закінчуючи побудово* сюжету.

Закон новизни є загальним законом мистецтва, виявляючий свою дію в тому, ш\що художній образ — це завжди нове в мистецтві і за змістом, і за формою. Новизна композиції завжди обумовлена естетичним сприйманням і відчуттям художником реальності, пов'язана з його за­думом