 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Сутність та значення криміналістичного забезпечення наглядової діяльності прокурора 12
Ефективна реалізація повноважень, наданих прокурору для нагляду за додержанням i застосуванням законів, обумовлює використання їх адекватно конкретній ситуації, що складається під час його діяльності, знання певних умов, способів та засобів застосування наданих йому наглядових повноважень, послідовності та часу вчинення певних дій тощо. Тобто йдеться про опанування прокурором основ тактики i методики прокурорського нагляду. Тактика взагалі розглядається як складова частина військового мистецтва, що містить в собі теорію та практику підготовки та ведення бою, а також сукупність засобів та прийомів досягнення наміченої цілі. Криміналістична тактика - самосійний розділ криміналістики, який містить систему наукових положень та рекомендацій щодо організації та планування досудового та судового слідства, що розробляються на основі визначення оптимальної лінії поведінки осіб, прийомів провадження слідчих та судових дій, спрямованих на збирання та дослідження доказів, а також встановлення обставин, що сприяють вчиненню злочину. Прокурорсько-наглядова тактика, так само, як i криміналістична, міцно пов'язана із методикою прокурорського нагляду, адже рекомендації тактики реалізуються через методику нагляду за розслідуванням конкретних злочинів, з урахуванням їх специфічних рис. Реалізація криміналістичних знань прокурором породжує його управлінський вплив на інформаційні процеси виявлення та доказування злочинів. Алгоритм реалізації цих знань, або модель криміналістичної діяльності прокурора, складається з наступних етапів: 1) побудова моделі матеріального права, яке порушено; 2) побудова процесуальної (процедурної) моделі діяльності по реалізації своєї компетенції; 3) побудова криміналістичної моделі діяльності зі здійснення (організації) виявлення злочинів. Виявлення та усунення недоліків діяльності на етапі виявлення злочинів: - недоліки в організації діяльності контролюючих органів та органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність; - порушення законів в діяльності піднаглядних органів, осіб, що свідчать про вчинення злочину; 4) здіснення нагляду за законністю та ефективністю виявлення, 5) визначення тактики i методики найбільш ефективного здіснення перевірки та оцінки криміналістичних засобів та методів доказування, контроль за побудовою криміналістичної моделі діяльності по доказуванню злочинів, процесуальної реалізації результатів встановлення слідів-відображень системи «злочин» в матеріалах кримінальної справи; 6) виявлення та усунення недоліків при формуванні системи доказів та окремих її елементів: 7) визначення особливої криміналістичної тактики та методики підготовки та здіснення судового слідства: виявлення та усунення недоліків при реалізації системи доказів в суді; 8) здійснення профілактичної діяльності, спрямованої на комплексне припинення та попередження порушень закону, а також недоліків діяльності у сфері боротьби зі злочинністю. В систему криміналістичного забезпечення наглядової діяльності прокурора входять наступі елементи: - криміналістична освіта; - криміналістичні знання; - методичне забезпечення практичної реалізації цих знань в ході здійснення прокурорсько-наглядової діяльності [[12]; с. 87]. Проблема латентних злочинів привертає увагу не тільки вчених, але й практичних працівників, однак роль прокурора в організації виявлення латентних злочинів в літературі фактично не розглядається. Однією з особливостей сучасного етапу розвитку методики виявлення злочинів пов’язана із серйозними кількісними та якісними змінами, котрі зазнає система досліджуваних в цьому розділів об’єктів. Як зазначає В.А. Образцов [[13]; с. 545], даний процес знаходить свій прояв, зокрема, в тому, що поряд з традиційними кримінально-правовими поняттями, що характеризують окремі види злочинів, в якості вказаних об’єктів все частіше виступають певні групи криміналістичних однорідних видів злочинів. До їх числа відносяться злочини, пов'язані з професійною діяльністю. Це злочини, що мають ряд подібних з криміналістичної точки зору рис. Характерною особливістю зазначених діянь є не тільки зв'язок зі сферою професійної діяльності, але й те, що злочини вчиняються учасниками цієї діяльності в процесі реалізації ними своїх професійних функцій. Слід зазначити, що ці злочини пов’язані з порушеннями правил нормативного характеру (законів, посадових інструкцій, наказів), що регламентують певні відносини, напрямки відповідної професійної діяльності. Крім наглядової діяльності прокурора, такого роду правопорушення та злочини покликані виявляти різні підрозділи органів державного управління та контролю. При цьому слід зазначити, що при здійсненні наглядової функції прокурор досліджує не лише правову форму діяльності тієї чи іншої організації, його діяльність супроводжується криміналістичним дослідженням процесів, що там відбуваються. Зазначене відноситься i до повноважень прокурора при здісненні ним нагляду за додержанням законів контролюючими органами. Прийоми та способи виявлення, розкриття i розслідування злочинів розроблені в основному криміналістикою. Прокурору важливо знати та вміло застосовувати її досягнення не тільки в процесі нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, але й при реалізації своїх повноважень з нагляду за додержанням та застосуванням законів по виявленню кримінально-караних порушень закону, а також причин та умов, що їм сприяли. Крім того, зміст матеріалів кримінальних справ в ряді випадків потребує проведення загально наглядових перевірок, як по відношенню до різних категорій осіб (неповнолітніх, раніше судимих, призовників), так i певній сфері діяльності (торгівлі, освіті, промисловості, агропромисловому комплексі). Усе це потребує оптимізації криміналістичного змісту діяльності прокурора в досліджуваному напрямку. В рівній мірі це відноситься i до способів та методів здійснення нагляду за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, котрі забезпечують діяльність з виявлення злочинів. Загалом це використання прокурором методів, спрямованих на: 1) застосування індуктивних моделей розслідування або перевірки: а) індуктивної моделі по відношенню до способу вчинення злочину; б) індуктивної моделі по відношенню до зв'язку з державними органами; 2) більш широке застосування спеціальних знань (використання допомоги спеціалістів та спеціальних знань в інших формах); 3) збільшення обсягу процесів виявлення злочинів шляхом активізації пошукової роботи спільно з потерпілими, свідками та обвинуваченими; 4) використання дедуктивних моделей для встановлення нових фактів, що забезпечують виявлення злочинів. [ Методологічною основою для діяльності з виявлення злочинів можуть бути: - аналіз діяльності конкретної особи; - вивчення аналогічних злочинів; - використання по відношенню до нерозкритих злочинів способу, встановленого для розкриття злочинів певної категорії; Виявлення нових злочинів відбувається i при поглибленому дослідженні етапів розвитку даного злочину. Це, перш за все, стосується ретельного дослідження: - етапу підготовки до злочину; - механізму злочину; - наслідків злочину, так як вони в ряді випадків формують окремі види злочинів; - причин злочину. Серед основних форм криміналістичної діяльності прокурора, спрямованих на виявлення злочинів, можна виділити наступні: - вивчення матеріалів перевірок за заявами та повідомленнями про злочини, за фактами смерті громадян, з обліково - реєстраційними матеріалами; - ознайомлення з матер1алами перевірок, ревізій, проведених контролюючими органами; - виїзд на місце події злочину; - ознайомлення з матеріалами досудового розслідування (заслуховування доповіді слідчого щодо провадження розслідування у кримінальній справі як в цілому, так i по окремим епізодам або окремим слідчим діям; безпосередня перевірка та вивчення кримінальної справи; ознайомлення з матеріалами оперативно-розшукової діяльності у кримінальній справі); - безпосередня участь у розслідуванні злочинів: - присутність при провадженні слідчими слідчих дій; - самостійне проведення окремих слідчих дій у справі, що знаходиться в провадженні слідчого або проведення розслідування в повному обсязі особисто; - розгляд скарг на дії та рішення органів дізнання та слідчого; - участь в судовому розгляді кримінальних справ. У вказаній сфері прокурор, згідно чинного законодавства, не має наглядових повноважень. Але в суді, як в дзеркалі, відображається якість досудового слідства та прокурорського нагляду, виявляються помилки та недоліки в роботі слідчого та прокурора. В ході судового розгляду в ряді випадків з'ясовуються обставини та факти, що не були предметом дослідження на досудовому слідстві i котрі містять ознаки злочину, тобто є підставами для вирішення питання про порушення нових кримінальних справ. Перелік подібних прикладів можна продовжувати. Але узагальнюючи вищезазначене, можна зробити висновок про те, криміналістичний аспект в наглядовій діяльності прокурора щодо виявлення кримінально-караних порушень закону має неабияке практичне значення, що в свою чергу оптимізує діяльність прокурора в даному напрямку i дозволяє здійснювати прокурору ефективний регулюючий вплив на діяльність усіх суб’єктів, що покликані вести боротьбу зі злочинністю. При цьому уся проведена прокурором в цьому напрямку робота має фіксуватися в інформаційних листах для поширення позитивного досвіду та розробки відповідних методичних рекомендаціях. Основні аспекти криміналістичного забезпечення прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство. Прокурорський нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, безумовно, припускає володіння прокурором прийомами та методами криміналістики. Без наявності у прокурора системних криміналістичних знань, підкріплених відповідним практичним досвідом, здійснення ефективного прокурорського нагляду на вказаній ділянці, оскільки даний вид діяльності має певну специфіку і хорошого знання одних лише кримінально процесуальних норм для досягнення результатів недостатньо. Зазначена вище обставина, є необхідною умовою, що забезпечує виконання завдань, що стоять перед прокурорським наглядом, зокрема щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин у кримінальній справі. Прокурорський нагляд покликаний сприяти чіткому визначенню завдань органам дізнання та досудового слідства у розкритті та попередженні злочинів та встановленню тих форм та методів, які мають бути покладені в основу всієї діяльності органів дізнання та досудового слідства з розкриття та розслідування злочинів. В зазначеному вище контексті необхідно зупинитися на питанні співвідношення предмета криміналістики, предмета криміналістичного доказування та предмета прокурорського нагляду, що пов'язане з необхідністю закріплення поняття «криміналістична складова діяльності прокурора»: по-перше, в понятійному апараті криміналістики для визначення змісту та характеристики ходу процесуального доказування; по-друге, в діяльності прокурора при реалізації ним своєї компетенції з нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство. Безумовно, діяльність прокурора єдина, її не можна механічно розмежовувати на процесуальну діяльність та криміналістичну діяльність. Є елементи діяльності прокурора, що досліджуються, науково забезпечуються та обґрунтовуються криміналістикою, кримінальним процесом, юридичною психологією тощо. Для того, щоб прокурор мав можливість аналізувати діяльність уповноважених суб'єктів, він має порівнювати між собою всі складові піднаглядної діяльності, в тому числі і процесуальну, і змістовну, тобто в тому числі і криміналістичну. При цьому деякі автори досить обґрунтовано вказують на необхідність розмежування кримінально-процесуальних та криміналістичних засобів, а значить і змісту діяльності прокурора з процесуального керівництва досудовим розслідуванням [[14]; с. 227]. Криміналістична складова діяльності, що здійснюється суб'єктами доказування, включає, по-перше, реалізацію практичних прийомів та методів роботи зі слідами (матеріальними та ідеальними) злочину, досліджуваними в і ході провадження у справі слідчих дій; по-друге, застосування логічних прийомів та методів, тобто методів мислиннєвої діяльності. Іншими словами, криміналістична складова діяльності суб'єктів доказування постає як система засобів, прийомів та дій з їх сторони, спрямована на інформаційне забезпечення розслідування шляхом здійснення найбільш ефективного проведення слідчих та інших дій в процесі кримінально-процесуального доказування. А тому і практичні прийоми та методи роботи зі слідами злочинів, і логічні прийоми та методи мислиннєвої діяльності перш за все мають бути направлені на реалізацію криміналістичного пізнання в кримінальному судочинстві. Разом з тим, ведучи мову про діяльність суб'єкта доказування, не можна припустити, що проводячи наприклад, ту чи іншу слідчу дію, він цілеспрямовано поділяє свої дії на процесуальні та криміналістичні. При цьому криміналістична складова діяльності по доказуванню злочинів пов'язується в основному лише з необхідністю максимальної ефективності проведення слідчих дій або процесуального закріплення виявлених відомостей про факти. У зв'язку з цим не можна не зазначити ту обставину, що провадження тих чи інших слідчих дій з точки зору процесуальної форми, методів і тактики їх проведення в переважній більшості випадків має стабільний та незмінний характер, реально спрямований на максимальне вилучення доказової інформації. Наприклад, при огляді місця події широко використовуються організаційні та технічні прийоми пошуку, способи попереднього вивчення та фіксації матеріальних слідів злочину. При провадженні допиту з обставин того ж огляду місця події встановлюються ті ж обставини, але вже через дослідження інтелектуальних відображень події, що відбулася. Створюється враження, що різняться не тільки процесуальна форма отримання необхідної доказової інформації, але й криміналістична складова провадження цих слідчих дій. Але це не так. І в першому і в другому випадку діяльність суб'єкта доказування спрямована на встановлення матеріальної структури злочинів шляхом дослідження його ідеальних та матеріальних слідів-відображень. Мета, зміст та спрямованість криміналістичної діяльності єдині. Різні методика і тактика досягнення результату. У зв'язку з цим виникає питання: як при єдиній меті дослідження розділити процесуальну та криміналістичну складову діяльності по доказуванню та, відповідно, «вилучити» криміналістичну складову діяльності прокурора з його процесуальних повноважень з нагляду за вказаним процесом. В зазначеному контексті (якщо виходити з логіки процесуальної теорії доказів) це неможливо. При вказаному підході мову можна вести лише про застосування криміналістичних засобів та прийомів ефективного проведення слідчих дій в процесі доказування та здійснення прокурорського нагляду за всебічністю, повнотою та об'єктивністю встановлення всіх обставин у кримінальній справі. Справа заключається в тому, що доказування неможливо розглядати з позиції виключно процесуальних відносин. Як і будь-яка діяльність, це симбіоз різних її складових. В даному випадку - і процесуально-правових, і психологічних, і організаційно-управлінських, і нарешті криміналістичних. Як зазначає А.Г. Філіпов [[15]; с. 337], діяльність із встановлення обставин, що підлягають доказуванню, - це не просто механічне поєднання елементів доказування та положень відповідних статей Кримінального кодексу. Вказані категорії, що відносяться відповідно до наук кримінального процесу та кримінального права, в криміналістиці узагальнюються, поповнюються і набувають нової якості. А.М. Ларін у зв'язку з цим підкреслює, що «діяльність слідчого, прокурора, суду по кримінальній справі є не тільки (хоча і перш за все) процесуально-правовою, але також організаційною, психологічною і криміналістичною» [[16]; с. 47]. В статті 22 КПК України «Всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи наголошується, що «прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують і обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують йоговідповідальність». Згідно ст. 25 КПК України за вказаною діяльністю, тобто за законністю та ефективністю дізнання та досудового слідства, має здійснюватися належний прокурорський нагляд. Це, в свою чергу, прямо вказує нате, що: а) прокурору при здійсненні своїх повноважень по всебічному, повному та об’єктивному дослідженню матеріалів справи обов'язково потрібна система криміналістичних знань; б) нагляд за додержанням сформульованих в ст. 22 КПК України вимог 1) в цілях здійснення нагляду на кожному етапі розслідування за прийняттям рішень, що обмежують права і свободи людини та громадянина; 2) для усунення сумнівів в джерелі одержання відомостей про факти; 3) для побудови систем зв'язків між різними фактами, що слугують підставою для перевірки та оцінки прокурором дій та рішень слідчого. Прокурор має враховувати, що процес доказування постійно розвивається в ході розслідування злочину. При вивченні матеріалів кримінальної справи перед направленням його до суду він зобов'язаний перевіряти та оцінювати не тільки одиничні докази, але й окремі етапи цього процесу. І саме головне, він зобов'язаний перевіряти та оцінювати весь комплекс доказів, зібраних за результатами досудового слідства. На формування етапів діяльності з процесуального керівництва розслідуванням впливають: 1) процесуальні вимоги. Вони визначаються перш за все поняттям доказування, тими стадіями, що встановлені законом для цієї діяльності: збирання, перевірка, оцінка доказів; 2) криміналістичні вимоги. По-перше, це оцінка зі сторони прокурора обґрунтованості та ефективності реалізації слідчим етапів, закономірностей, методів, принципів криміналістичного пізнання; по-друге, це формування внутрішнього переконання прокурора в обґрунтованості кваліфікації дій обвинуваченого та усунення у зв'язку з цим сумнівів в достовірності джерел доказів, що використовуються в ході доказування того чи іншого факту. При цьому саме криміналістичні методи перевірки та оцінки виявлених уповноваженими суб'єктами фактичних даних є основою механізму реалізації компетенції прокурора по здійсненню процесуального керівництва розслідуванням. Результати цієї діяльності є для прокурора: 1) критерієм оцінки при визначенні правильності прийняття слідчим тих чи інших процесуальних рішень; 2) підставою для дачі письмових вказівок слідчому, спрямованих на найбільш ефективне встановлення останнім криміналістичної характеристики злочину з подальшою її процесуальною реалізацією в суворій відповідності з положеннями кримінально-процесуального закону. Ще однією важливою криміналістичною особливістю діяльності прокурора з процесуального керівництва досудовим слідством є та обставина, що перевірка та оцінка прокурором виявлених в ході слідства фактичних даних використовується ним відразу в декількох цілях, а саме: - для формування власного переконання при реалізації своїх процесуальних повноважень; - для розробки та забезпечення особливої криміналістичної тактики своєї подальшої діяльності по здійсненню доказування в суді; - для обґрунтування змісту процесуальних рішень третім особам (обвинуваченому, захиснику). Наприклад, оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства і пред'явлення йому матеріалів кримінальної справи для ознайомлення свідчить про те, що кримінально-правова модель скоєного, на його думку, відповідає встановленим елементам криміналістичної характеристики злочину, зафіксованими в матеріалах кримінальної справи у відповідності з кримінально-процесуальним законом. Прокурор при направленні справи до суду повинен вказану відповідність не тільки з позицій процесуальної форми (ст. 228-232 КПК України), але й з позицій криміналістичної складової діяльності слідчого. Таким чином, не дивлячись на широкий спектр правовідносин, що виникають та впливають на процес реалізації прокурором своєї компетенції, емпіричною основою механізму регулюючого впливу прокурорського нагляду при здійсненні процесуального керівництва розслідуванням може бути тільки комплекс криміналістичних методів та засобів перевірки і оцінки виявлених суб'єктами доказування фактичних даних, що складають зміст як судових доказів, так і іншої інформації, що має орієнтуюче значення. При цьому даний комплекс є базовим для всього діапазону суспільних відносин, що входять до предмету регулюючого впливу прокурорського нагляду за процесом розслідуванням злочинів. 2. Історія розвитку (Історичний аспект) інституту прокурора – криміналіста в системі органів прокуратури України Інститут прокурорів-криміналістів почав діяти з 19 жовтня 1954 року. В цей же день була затверджена інструкція про роботу прокурорів-криміналістів [[17]; с. 47]. Створення служби прокурорів - криміналістів було обумовлено необхідністю концентрації найбільш ініціативних працівників, які мали достатній досвід слідчої роботи, володіли методиками розслідування різних категорій злочинів, відслідковували науково-технічні досягнення та вміли застосовувати їх на практиці. Згідно із вказаною інструкцією та Положенням про прокурора-криміналіста, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 05.12.1998 року[18] на прокурорів-криміналістів було покладено завдання з надання допомоги слідчим у застосуванні технічних засобів i тактичних прийомів при розслідуванні злочинів, проведення навчально-методичної роботи щодо підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих кадрів шляхом: - участі в огляді місця злочину, надаючи слідчим допомогу у виявлені i вилучені слідів i речових доказів, складанні протоколів огляду, планів i схем місця злочину, застосуванні судово-оперативної фотографії, провадженні невідкладних слідчих дій, розробці слідчих версій i складанні планів розслідування; - консультування слідчих по всіх питаннях криміналістичної техніки та застосуванню тактичних прийомів розслідування; - надання слідчим допомоги у виборі i направленні для експертного дослідження речових доказів, в оцінці висновків експертів та вирішенні питання про призначення повторних експертиз; - дослідження слідів i речових доказів для визначення їх придатності для експертного дослідження та використання результатів дослідження в цілях розкриття злочинів; - узагальнення практики застосування слідчими науково-технічних засобів i тактичних прийомів розслідування та розробки заходів підвищення наукового рівня слідства; - аналізування стану самостійного навчання слідчих по підвищенню їх кваліфікації та внесення необхідних пропозицій; - організації учбових занять та семінарів тощо; Велику роль у підвищенні якості та ефективності досудового слідства, зростання професіоналізму слідчих відігравав у державі невеликий загін прокурорів-криміналістів. 27 грудня 2004 року, коли прокурори-криміналісти органів прокуратури визначили своє 50 - річчя, уперше за всю історію існування служби прокурорів-криміналістів України, наказом Генерального прокурора було створено управління криміналістики в структурі Генеральної прокуратури. Їх роль у наданні практичної та методичної допомоги слідству завжди відігравала значну, a іноді і вирішальну роль. Слід відмітити, що управління криміналістики (серед усіх органів прокуратури держав-учасниць СНД) на даний час існує також в Російській Федерації. На сьогоднішній день з виданням Генеральним прокурором України Наказу від 19.11.2010 року, були ліквідовані на місцях відділи криміналістики; скорочені посади прокурорів-криміналістів, на їх місці створені організаційно-методичні відділи, а прокурори – криміналісти переведені на посади старших прокурорів наглядових відділів. Доповнити які функції вони зараз виконують.
ВИСНОВКИ Одним з найбільш істотних наслідків науково-технічного прогресу в області наукових досліджень стали процеси інтеграції наукових знань. На стику суміжних, не зовсім суміжних і, здавалося б, зовсім не суміжних наук виникають і розвиваються цікаві перспективні дослідження, що допомагають глибше, повніше з'ясувати суть досліджуваних явищ. Дана закономірність надзвичайно виразно виявляється у взаємозв'язку таких наук, як криміналістика, кримінальний процес і теорія прокурорського нагляду. Стосовно проблем боротьби із злочинністю криміналістика, зокрема, повинна вивчати і розробляти зміст діяльності суб'єктів кримінального судочинства, яка направлена на виявлення кримінально-караних фактів та їх ефективну процесуальну реалізацію в ході доведення на всіх етапах боротьби із злочинністю. У предмет науки прокурорського нагляду мають бути інтегровані вказані знання, направлені саме на криміналістичне забезпечення діяльності прокурора. Кримінальний процес визначає законні рамки цієї діяльності, тобто форми процедурної реалізації компетенції прокурора. Не викликає сумніву той факт, що загальна спрямованість зазначених наук на оптимізацію діяльності по боротьбі із злочинністю спричиняє за собою необхідність нових наукових розробок, синтезуючих можливості комплексного вивчення цього дуже важливого завдання правозастосування. Тільки взаємне збагачення результатами досліджень дозволить здійснити максимально повно охопити проблеми що вивчаються в процесі здійснення боротьби зі злочинністю та, відповідно, розробити конкретні рекомендації, спрямовані на ліквідацію злочинних проявів та інших форм правопорушень, тобто на забезпечення режиму законності в держави. Саме дана мета є системоутворюючою і визначаючою характер діяльності прокурора. Тому можна зробити висновок, що система наукового забезпечення діяльності прокурора обов'язково повинна включати криміналістику. В той же час криміналістичне забезпечення тоді і тільки тоді стане ефективним, коли буде ґрунтуватися на знанні закономірностей діяльності прокурора як суб'єкта боротьби із злочинністю. При цьому таке дослідження ґрунтується на вивченні специфічних криміналістичних закономірностей і чинників, що впливають на ефективність даної діяльності. Результати дослідження питань криміналістичного забезпечення діяльності прокурора у сфері боротьби зі злочинністю збагатять як криміналістику, так і кримінальний процес і прокурорський нагляд. Прокурор не тільки забезпечує дотримання прав учасників кримінального процесу, тобто стежить за законністю дій органів, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, щодо свідків, обвинувачених тощо. Він також наглядає за вимогами закону про об'єктивність та повноту розслідування, тобто про змістовну сторону діяльності по боротьбі із злочинністю. У зв'язку з цим представляється, що теза про те, що без застосування криміналістичних знань прокурор не зможе ефективно здійснювати свої наглядові повноваження на жодному з етапів боротьби із злочинністю, вимагає серйозного теоретичного обґрунтування. Це пояснюється ще і тим, що окрім внутрішнього переконання, знання процесуальних норм і правил прокурор, здійснюючи збирання, перевірку і оцінку доказів, винен сам уміти здійснювати доведення, реалізовувати наявні фактичні дані. Саме це уміння об'єктивно дозволяє прокуророві давати письмові вказівки у справі, визначати тактику поведінки в суді. Тільки ефективне і усестороннє здійснення прокурором нагляду за змістом ходу виявлення і доведення злочинів на досудових стадіях кримінального процесу забезпечує державному обвинувачеві можливість повного здійснення доведення в суді інкримінованих обвинуваченому злочинів. Безумовно, прокурор не може і не повинен підміняти оперативного працівника, слідчого або начальника слідчого підрозділу. Але також безперечно, на наш погляд, і та обставина, що діяльність по нагляду за забезпеченням законності при виявленні, доведенні і профілактиці злочинів не може не супроводжуватися дослідженням змісту даних процесів. Більш того, прокурор повинен активно формувати цей зміст. Інакше його діяльність буде надзвичайно однобокою, формальною за своєю суттю і через це украй неефективною. При цьому не менш важливою відмітною особливістю діяльності прокурора у сфері боротьби із злочинністю є і те, що функціонування прокурорського нагляду обов'язково зв'язане зі встановленням недоліків діяльності в досліджуваній сфері. Причому неможливо сказати, який з напрямів діяльності прокурора превалює і є важливішим - їх необхідно розглядати тільки в єдності. Головне тут інше - зміст регулюючої дії прокурора на процес боротьби із злочинністю носить яскраво виражений криміналістичний характер. Ні прокурорський нагляд, ні наука кримінального процесу не апелюють поняттями: «ефективність проведення слідчих дій, попереднього розслідування в цілому», «дефекти в структурі професійно важливих якостей слідчого», «виявлення і усунення дефектів діяльності на етапів виявлення злочинів», «виявлення і усунення дефектів при формуванні системи доказів і окремих її елементів», «виявлення і усунення дефектів при реалізації доказів і їх систем», «розробка і реалізація особливої криміналістичної тактики доведення інкримінованих обвинуваченому злочинів в суді» і так далі має рацію А. М. Кустов, підкреслюючи, що криміналістична наука стоїть на порозі свого наступного етапу розвитку - істотного розширення меж, предмету науки, зміни системи науки, і ми б додали - інтеграції її з іншими науками, що забезпечують ефективне здійснення боротьби із злочинністю. Але будь-яка теорія має бути підкріплена практикою, розвинена на практиці, підтверджена і прийнята практикою. І саме внаслідок того, що вказані вище доводи і обставини обумовлюють настійну необхідність наповнення прокурорського нагляду криміналістичним змістом, як наслідок цього, виникає настійна необхідність створення і розробки теорії криміналістичного забезпечення діяльності прокурора у сфері боротьби зі злочинністю. В силу викладених вище обставини при здійсненні наглядових повноважень прокурор повинен повною мірою використовувати криміналістичні методи в своїй безпосередній діяльності, а також контролювати криміналістичний зміст діяльності суб'єктів боротьби із злочинністю при здійсненні процесуального керівництва виявленням і доказуванням злочинів. При цьому зміст криміналістичної діяльності прокурора (її етапи, форми, тактичні прийоми і засоби і т. д.), що становить, слід розглядати як основу механізму процедурної реалізації його наглядової функції з процесуального керівництву вказаними процесами. В основі цього механізму лежить здійснення прямого управління ходом побудови уповноваженими суб'єктами криміналістичної моделі діяльності по доведенню факту вчинення злочину і провини підозрюваного або обвинуваченого в цілях найбільш ефективної, законної і етично прийнятної процесуальної реалізації даної моделі в ході попереднього і судового слідства. Реалізовуючи свої повноваження, прокурор зобов'язаний враховувати той факт, що специфіка придбання знань про досконалий злочин кожним учасником боротьби із злочинністю визначається: 1) моментом пізнання; 2) процесуальним інтересом; 3) об'єктом пізнання; 4) способом пізнання; 5) засобом пізнання; 6) способом посвідчення пізнаного. А внаслідок того, що прокурор повинен здійснювати контроль за всіма вказаними параметрами досліджуваного процесу, його процесуальний інтерес полягає перш за все в тому, щоб кожен суб'єкт пізнання на конкретному його етапі належним чином фіксував цей етап в строго певній процесуальній формі. При цьому, системно не контролюючи криміналістичні способи і засоби пізнання, прокурор не в змозі якісно здійснювати нагляд за способами посвідчення пізнаного, тобто за процесуальними формами і методами реалізації криміналістичних знань з боку уповноважених суб'єктів. Враховуючи те, що на сучасному етапі боротьби із злочинністю надзвичайно важливою є оптимізація діяльності прокурора, необхідна розробка поняття «Криміналістичний зміст діяльності прокурора», принципів 92 реалізації та організації цієї діяльності в процесі керівного впливу прокурора на хід кримінального переслідування; алгоритму та особливостей цієї діяльності на всіх етапах боротьби зі злочинністю, з урахуванням різних категорій злочинів (спеціалізації розслідування). Вирішення цих завдань, у свою чергу, диктує настійну необхідність розробки спеціальної системи криміналістичних знань, без яких прокурор не зможе ефективно здійснювати свої процесуальні повноваження. Це перш за все знання: а) цілей криміналістичного забезпечення діяльності прокурора; б) методичних основ цієї діяльності (застосування системного підходу, теорії відображення, теорії ідентифікації тощо); в) структури прикладних криміналістичних знань (дана структура містить в собі: їх характеристику та цілі використання; вказівки на типові ситуації їх застосування; алгоритм (програму) дій стосовно цілей та ситуації; зразковий розрахунок сил, засобів і часу; характеристику типових помилок, що допускаються при їх використанні; заходи по мінімізації можливої тактичного ризику; очікуваний ефект здійснення). У зв'язку із вищевикладеним приходимо до висновку, що прокурорський нагляд в значній мірі ґрунтується на криміналістичних знаннях. Відомо, що криміналістика бере на озброєння знання інших наук, тому теорія криміналістичного забезпечення діяльності прокурора повинна послужити інтеграції цих знань в систему наукового забезпечення діяльності прокурора. 1. Базыкин, Е. Криминалистика в прокуратуре: обучение следствию / Е. Базыкин // Законность. - 2005. - N 10. - С. 15-16.
4. Інструкція про роботу прокурора-криміналіста від 18.10.1954 року. 5. Іщенко А.В., Ієрусалимов I.O., Удовенко Ж.В. Теорія i практика криміналістичного забезпечення процесу доказування в розслідуванні злочинів: Навч. пociб. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 160 с. 6. Іщенко А.В., Ієрусалимов I.O., Удовенко Ж.В. Теорія i практика криміналістичного забезпечення процесу доказування в розслідуванні злочинів: Навч. nociб. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 160 с.; Грошевий Ю.М. Поняття і класифікація засобів доказування в кримінальному процесі //Вісник Академії правових наук України. — 1997. — № 3(10). — С. 69-76; Долгополов С.В. Некоторые проблеми доказывания на предварительном следствии // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. — 1998. — Вип. 1. — С. 103-115: Лобойко Л.М. Тактика і методика доказування в дослідному кримінальному процесі // Вісник Університету внутрішніх справ. — Харків, 1998. — Вип.3-4. — С. 214-220: Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право. — К.. 2003. — С. 264-276: Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України. — К., 2003. — С. 111-117. 7. Іщенко А.В., Ієрусалимов I.O., Удовенко Ж.В. Теорія i практика криміналістичного забезпечення процесу доказування в розслідуванні злочинів: Навч. nociб. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 160 с.
9. Криміналістика / Під ред. Шепітька В.Ю. - К.: Вид. дім «Ін Юре», 2003. - 750 с. 10. Криміналістика / Під ред. Шепітька В.Ю. - К.: Вид. дім «Ін Юре», 2003. - 750 с. 11. Кустов A.M. Поэтапное развитие науки криминалистики // Уголовное право. - 2002. - № 4. - С. 66-69. 12. Кустов A.M. Поэтапное развитие науки криминалистики // Уголовное право. - 2002. - № 4. - С. 66-69.
14. Маляренко В.Т., Вернидубов І.В. Прокурор у кримінальному судочинстві. – К.: Юрінком Інтер. – 2001. – 240 с.
16. Положения про прокурора-криміналіста, затверджене наказом Генерального прокурора України від 05.12.1998 року.
18.Романюк Б. Участь прокурора - криміналіста на стадії досудового слідства // Вісник прокуратури. - 2003. - № 1. - С.44-49. 19. Романюк Б. Участь прокурора-криміналіста на стадії досудового слідства // Вісник прокуратури. - 2003. - № 1. - С.44-49. 20. Романюк Б. Участь прокурора-криміналіста на стадії досудового слідства // Вісник прокуратури. - 2003. - № 1. - С.44-49. 21. Фаткуллин Ф.Н. Общие проблемы процессуального доказывания. - 2-е изд., доп. - Казань. - 1976. - 206 с. 22. Фаткуллин Ф.Н. Общие проблемы процессуального доказывания. - 2-е изд., доп. - Казань. - 1976. - 206 с.
[1] Іщенко А.В., Ієрусалимов I.O., Удовенко Ж.В. Теорія i практика криміналістичного забезпечення процесу доказування в розслідуванні злочинів: Навч. nociб. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 160 с.
[2] Теория доказательств в советском уголовном процессе. отв. редактор Н.В. Жогин, изд. 2-е испр. и доп., М., "Юридическая литература", 1973. -С.56. [3] Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. Т. 1. М.,1958, -С. 329. [4] Васильев А.М. Предмет, метод и система криминалистики // Криминалистика / Под ред. А.М. Васильева. – М., 1980. [5] Іщенко А.В., Ієрусалимов I.O., Удовенко Ж.В. Теорія i практика криміналістичного забезпечення процесу доказування в розслідуванні злочинів: Навч. nociб. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 160 с.
[6] Ларін О.М. розглядає межі доказування як сукупність допоміжних фактів на відміну від предмета доказування як сукупності обставин, що підлягають доказуванню. Див.: Расследование по уголовному делу. — М., 1970. — С. 64. [7] Миньковский Г.М. Пределы доказьвания в советском уголовном процессе. — М.. 1956. — 113 с.; Элькинд П.С. Цель, предмет и пределы доказывания; В кн. Проблеми доказательств в советском уголовном процессе. — Воронеж, 1978. — 216 с. [8] Іщенко А.В., Ієрусалимов I.O., Удовенко Ж.В. Теорія i практика криміналістичного забезпечення процесу доказування в розслідуванні злочинів: Навч. nociб. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 160 с.; Грошевий Ю.М. Поняття і класифікація засобів доказування в кримінальному процесі //Вісник Академії правових наук України. — 1997. — № 3(10). — С. 69-76; Долгополов С.В. Некоторые проблеми доказывания на предварительном следствии // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. — 1998. — Вип. 1. — С. 103-115: Лобойко Л.М. Тактика і методика доказування в дослідному кримінальному процесі // Вісник Університету внутрішніх справ. — Харків, 1998. — Вип.3-4. — С. 214-220: Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право. — К.. 2003. — С. 264-276: Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України. — К., 2003. — С. 111-117. [9] Іщенко А.В., Ієрусалимов I.O., Удовенко Ж.В. Теорія i практика криміналістичного забезпечення процесу доказування в розслідуванні злочинів: Навч. nociб. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 160 с.
[10] Костін М.І. Вдосконалення нормативно-правової регламентації слідчих дій – перспективний напрям у захисті особистих і публічних інтересів в ході протидії організованій злочинній діяльності // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) Науково-практичний журнал № 15. [11] Базыкин, Е. Криминалистика в прокуратуре: обучение следствию / Е. Базыкин // Законность. - 2005. - N 10. - С. 15-16.
[12] Романюк Б. Участь прокурора-криміналіста на стадії досудового слідства // Вісник прокуратури. - 2003. - № 1. - С.44-49. [13] Криміналістика / Під ред. Шепітька В.Ю. - К.: Вид. дім «Ін Юре», 2003. - 750 с.
[14] Романюк Б. Участь прокурора - криміналіста на стадії досудового слідства // Вісник прокуратури. - 2003. - № 1. - С.44-49.
[15] Фаткуллин Ф.Н. Общие проблемы процессуального доказывания. - 2-е изд., доп. - Казань. - 1976. - 206 с. [16] Кустов A.M. Поэтапное развитие науки криминалистики // Уголовное право. - 2002. - № 4. - С. 66-69.
[17] Інструкція про роботу прокурора-криміналіста від 18.10.1954 року. [18] Положения про прокурора-криміналіста, затверджене наказом Генерального прокурора України від 05.12.1998 року.
12 |
недоліків комунікативного спілкування слідчого та учасників кримінального судочинства; психофізіологічних недоліків показань; недоліків в структурі професійних якостей слідчого; психофізіологічних недоліків в діяльності суб’єктів боротьби зі злочинністю; недоліків визначення цілей розслідування; недоліків вибору засобів та методів здіснення пошуково – пізнавальної діяльності; недоліків додержання процесуального порядку доказування; недоліків системи доказів; недоліків оцінки доказів; недоліків обґрунтування процесуального або іншого рішення;