 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Вибір методик і показників
В ідеалі вибір фізіологічних методик і показників повинний логічно випливати з прийнятого дослідником методологічного підходу і цілей, поставлених перед експериментом. Однак на практиці нерідко виходять з інших міркувань, наприклад, приступності приладів і легкості обробки експериментальних даних. Психофізіологічні моделі. У науці під моделлю розуміється спрощене знання, що несе певну, обмежену інформацію про об'єкт/явище, що відображає ті чи інші його властивості. За допомогою моделей можна імітувати функціонування і прогнозувати властивостей досліджуваних об'єктів, процесів чи явищ. У психології моделювання має два аспекти: моделювання психіки і моделювання ситуацій. Під першим мається на увазі знакова чи технічна імітація механізмів, процесів і результатів психічної діяльності, під другим організація того чи іншого виду людської діяльності шляхом штучного конструювання середовища, у якому здійснюється ця діяльність. Обидва аспекти моделювання знаходять місце в психофізіологічних дослідженнях. У першому випадку модельовані особливості діяльності людини, психічних процесів і станів прогнозуються на основі об'єктивних фізіологічних показників, нерідко зареєстрованих поза прямим зв'язком з досліджуваним феноменом. Наприклад, показано, що деякі індивідуальні особливості сприйняття і пам'яті можна прогнозувати по характеристиках біострумів мозку. В другому випадку психофізіологічне моделювання включає імітацію в лабораторних умовах певної психічної діяльності, з метою виявлення її фізіологічних корелятів і /чи механізмів. Обов'язковим при цьому є створення деяких штучних ситуацій, у яких так чи інакше включаються досліджувані психічні процеси і функції. Прикладом такого підходу служать численні експерименти по виявленню фізіологічних корелятів сприйняття, пам'яті і т.д. При інтерпретації результатів у подібних експериментах дослідник повинний чітко уявляти собі, що модель ніколи не буває цілком ідентична досліджуваному явищу чи процесу. Як правило, у ній враховуються лише якісь окремі сторони реальності. Отже, яким би вичерпним не здавався, наприклад, який-небудь психофізіологічний експеримент по виявленню нейрофізіологічних корелятів процесів пам'яті, він буде давати лише часткове знання про природу її фізіологічних механізмів, обмежене рамками даної моделі і використовуваних методичних прийомів і показників. Саме з цієї причини психофізіологія буяє розмаїтістю незв'язаних між собою, а іноді і просто суперечливих експериментальних даних. Отримані в контексті різних моделей такі дані представляють фрагментарне знання, що у перспективі, імовірно, повинне об'єднатися в цілісну систему, що описує механізми психофізіологічного функціонування. Інтерпретація показників. Особливої уваги заслуговує питання про те, яке значення експериментатор надає кожному з використовуваних ним показників. У принципі фізіологічні показники можуть виконувати дві основні ролі: цільову і службову. Наприклад, при вивченні біострумів мозку в процесі розумової діяльності доцільно паралельно реєструвати рухи очей, м'язову напругу і деякі інші показники. Причому в контексті такої роботи тільки показники біострумів мозку несуть цільове навантаження, зв'язане з даною задачею. Інші показники служать для контролю артефактів і якості реєстрації біострумів (реєстрація очних рухів), контролю емоційних станів випробуваного (реєстрація ШГР), оскільки, добре відомо, що очні рухи й емоційна напруга можуть привносити перешкоди і спотворювати картину біострумів, особливо коли випробуваний вирішує яку-небудь задачу. У той же час в іншім дослідженні реєстрація рухів очей, і ШГР може відігравати цільове, а не службове значення. Наприклад, коли предмет дослідження - стратегія візуального пошуку чи вивчення фізіологічних механізмів емоційної сфери людини. Отже, той самий фізіологічний показник може бути використаний для вирішення різних задач. Іншими словами, специфіка використання показника визначається не тільки його власними функціональними можливостями, але також і тим психологічним контекстом, у який він включається. Добре знання природи і всіх можливостей використовуваних фізіологічних показників - важливий фактор в організації психофізіологічного експерименту. Значення експериментів на тваринах. Як уже відзначалося вище, багато задач у психофізіології вирішувалися і продовжують вирішуватись в експериментах на тваринах. (У першу чергу мова йде про вивчення активності нейронів.) У зв'язку з цим особливого значення набуває проблема, сформульована ще Л.С. Виготським. Це проблема специфічного для людини співвідношення структурних і функціональних одиниць у діяльності мозку і визначення нових у порівнянні з тваринами принципів функціонування систем, внутрішньо- і міжсистемних взаємодій. Слід зазначити, що проблема "специфічного для людини співвідношення структурних і функціональних одиниць у діяльності мозку і визначення нових у порівнянні з тваринами" принципів функціонування систем, на жаль, поки не одержала продуктивного розвитку. Стрімке "занурення" біології і медицини... у глибини живої матерії відсунуло на задній план вивчення найважливішої проблеми - еволюційної специфіки мозку людини. Спроби знайти на молекулярному рівні деякий матеріальний субстрат, характерний тільки для мозку людини, що визначає особливості найбільш складних психічних функцій, поки не увінчалися успіхом. Таким чином, постає питання про правомірність перенесення даних отриманих на тваринах для пояснення мозкових функцій людини. Широко прийнята точка зору, відповідно до якої існують універсальні механізми клітинного функціонування і загальні принципи кодування інформації, що дозволяє здійснювати інтерполяцію результатів. Один із засновників вітчизняної психофізіології Е.Н. Соколов, вирішуючи проблему переносу результатів досліджень, виконаних на тваринах, на людину, сформулював принцип психофізіологічного дослідження в такий спосіб: людина - нейрон - модель. Це значить, що психофізіологічне дослідження починається з вивчення поведінкових (психофізіологічних) реакцій людини, Потім воно переходить до вивчення механізмів поведінки за допомогою мікроелектродної реєстрації нейронної активності в дослідах на тваринах, а в людини - з використанням електроенцефалограми і викликаних потенціалів. Інтеграція всіх даних здійснюється шляхом побудови моделі з нейроподібних елементів. При цьому вся модель як ціле повинна відтворювати досліджувану функцію, а окремі нейроподібніе елементи повинні мати характеристики і властивості реальних нейронів. Перспективи досліджень такого роду полягають у побудові моделей "специфічно людського типу" таких, наприклад, як нейроінтелект.
Словник термінів 1. альфа-ритм 2. пейсмекер 3. ретикулярна формація 4. аферентація 5. кортико-лімбічна взаємодія 6. шкірно-гальванічна реакція (ШГР)
Питання для самоперевірки 1. Як зв'язані ритмічні складові електроенцефалограми зі станом людини? 2. Чим обумовлена шкірно-гальванічна реакція? 3. Як розрізняються пневмографія і спірографія? 4. Що дає оцінка стану периферичних судин? 5. Як інтерпретують показники детектора брехні?
Список літератури
Теми рефератів 1. Історія відкриття "мозкових хвиль" мозкової активності. 2. Когерентність електроенцефалограми і її психологічні кореляти. 3. Викликані потенціали як предмет аналізу особливостей поведінки оператора. 4. Розвиток методів комп'ютерної томографії. 5. Результати експериментів з електричною самостимуляцією. 6. Використання детекторів брехні в професійній діяльності. 7. Психофізіологічні кореляти емоційних процесів. 8. Історія використання реєстрації рухів ока у вітчизняній психології.
|
