ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Вплив вірусу на організм хазяїна

Лекція №1 (2-й семестр)

Віруси

1.Особливості будови та процесів життєдіяльності вірусів.

2. Вплив вірусу на організм хазяїна.

3. Профілактика вірусних хвороб людини.

Особливості будови та процесів життєдіяльності вірусів

За сучасними уявленнями віруси як внутрішньоклітинні паразити складають окреме царство живої природи – царство Віра. Від представників інших царств віруси відрізняються тим, що не мають клітинної будови.

Вони не проявляють ніяких властивостей живого: відсутній обмін речовин, ріст, розмноження, подразливість.

У вірусів є лише один вид нуклеїнової кислоти: або РНК, або ДНК. У вірусів відстуні власні білок синтезуючі системи (що і пояснює паразитичну природу вірусів).

Вірусні частинки мають розміри від 15 до сотень нанометрів (найб11ільший вірус – збудник природної віспи – 450 нм), іноді 2000 нм.

Життєвий цикл вірусів складається з двох фаз:

-позаклітинної (не проявляє ознак життєдіяльності);

-внутрішньоклітинної (утворення комплексу вірус-клітина).

Віруси складаються з молекули нуклеїнової кислоти та оболонки, яка її оточує.

Віруси поділяються на прості та складні. Оболонка простих вірусів складається лише із білкових субодиниць, які утворюють упорядковані спіральні або багатогранні структури.

Може бути паличкоподібна, нитчаста, куляста форма.

Складні віруси можуть бути додатково вкритими ліпопротеїдною поверхневою мембраною, яка становить собою частину плазматичної мембрани клітини-хазяїна + включає глікопротеїди (таі гілок протеїди є рецепторами розпізнавання специфічних рецепторів на поверхні оболонки клітини-хазяїна). Крім того, ця додаткова оболонка може зливатись з плазматичною мембраною клітини-хазяїна, забезпечуючи проникнення вмісту вірусної частинки всередину клітини. До складу додаткових оболонок можуть входити і ферменти, що забезпечують синтез вірусних ДНК або РНК у клітині-хазяїна.

Варто зауважити: ДНК та РНК можуть мати вигляд одно ланцюгових або дволанцюгових спіралей, що утворюють видовжені (лінійні) чи кільцеві форми; спіралі можуть скручуватись у вторинні нитки. Поза організмом вірус не втрачає здатність до зараження деякий час. Наприклад, вірус поліомієліту може зберігати інфекційну здатність протягом кількох діб, іа вірус гепатиту В може навіть витримувати короткочасне кип’ятіння.

Проникнення віруса в клітину-хазяїна починається із взаємодії вірусної частинки з поверхнею клітини, на якій є особливі рецепторні ділянки. Оболонка віруса має відповідні прикріпні білки, що впізнають ці ділянки. Саме цим забезпечується висока специфічність вірусів стосовно клітин-хазяїв. Якщо вірус прикріплюється не до певних рецепторних ділянок, а до інших місць поверхні клітини, то її зараження може й не відбутись.

Всередину клітини-хазяїна вірус може проникнути різними шляхами:

1) вірусні оболонки зливаються з клітинною мембраною (вірус грипу);

2) вірусна частинка потрапляє в клітину шляхом піноцитозу, після чого ферменти клітини-хазяїна розщеплюють її оболонку, звільняючи нуклеїнову кислоту (вірус поліомієліту у тварин).

3) можуть проникати через пошкоджені ділянки клітинної стінки у рослин.

Вплив вірусу на організм хазяїна

Проникненню вірусу в клітину спричинює в ній інфекційні процеси. Інфекцією називають комплекс процесів, які відбуваються під час взаємодії інфекційного агента (бактерії, гриби, віруси) з організмом хазяїна. Подібні явища, спричинені паразитичними тваринами, називають інвазією. Проникнення вірусу в клітину може призвести до структурних та функціональних змін у ній внаслідок механічного пошкодження клітинних структур. Наприклад, якщо лізосоми, ферменти яких звільнились, можуть почати перетравлювати вміст самої клітини. В деяких випадках віруси можуть спричинити неконтрольований поділ клітини і перетворення їх на ракові (вірус Епштейна-Барр, папіломи людини).

Шляхи проникнення бувають різними. Віруси передаються повітряно-крапельним шляхом, проникають з їжею (вірус ящура, ентериту собак), через пошкоджену чи непошкоджену шкіру (віруси сказу, віспи, герпесу, папіломи людини), під час переливання крові, хірургічних або стоматологічних операцій (СНІД, гепатит В), статевим шляхом. Проникнення вірусу в організм хазяїна можливе і за участю переносників (наприклад, комарі, які переносять вірус Зіка).

Для довідки: віруси, які переносяться за участю членистоногих, називаються арбовірусами.