Структура персонального комп'ютера Державний вищий навчальний заклад Ужгородський національний університет Фізичний факультет Кафедра фізики напівпровідників Куліков Владислав Володимирович Архітектура персонального комп'ютера Курсова робота Викладач: доц.Молнар О.О. Ужгород 2011 Зміст Вступ………………………………………………………………………………..3 1 Структура персонального комп'ютера………………………………………4 1.1 Основні блоки ПК та їх значення……………………………………………...5 1.2 Системний інтерфейс…………………………………………………………..10 1.3 Функціональні характеристики ПК…………………………………………...10 2 Мікропроцесори……..…………………………………………………………..14 2.1 Структура мікропроцесора…………………………………………………….15 2.2 Послідовність роботи блоків ПК……………………………………………...18 3 Запам'ятовуючі пристрої ПК………………………………………………….19 3.1. Внутрішня пам'ять……………………………………………………………..19 3.2 Зовнішня пам'ять……………………………………………………………….21 4 Основні зовнішні та внутрішні пристрої ПК………………………………..23 Висновок…………………………………………………………………………….25 Список використаної літератури…………………………………………………..26 Вступ Комп'ютер (англ. computer - обчислювач) -це багатофункціональний електронний пристрій для накопичення, обробки і передачі інформації. Під архітектурою комп'ютера розуміється його логічна організація, структура і ресурси, тобто засоби обчислювальної системи, які можуть бути виділені для процесу обробки даних на певний проміжок часу. Основу комп'ютерів утворює апаратура (HardWare), побудована, в основному, із використанням електронних та електромеханічних елементів і пристроїв. Принцип дії комп'ютерів полягає у виконанні програм (SoftWare) - заздалегідь заданих, чітко визначених послідовностей арифметичних, логічних і інших операцій. Будь-яка комп'ютерна програма являє собою послідовність окремих команд. Команда - це опис операції, яку повинен виконати комп'ютер. Як правило, у команди є свій код (умовне позначення), вихідні дані (операнди) і результат. Результат команди виробляється по точно визначеним для даної команди правилам, закладеним в конструкцію комп'ютера. Сукупність команд, виконуваних даним комп'ютером, називається системою команд цього комп'ютера. Комп'ютери працюють з дуже високою швидкістю, що становить мільйони - сотні мільйонів операцій в секунду. Персональні комп'ютери, більш ніж будь-який інший вид ЕОМ, сприяють переходу до нових комп'ютерних інформаційних технологій, яким властиві: - Дружній інформаційний, програмний та технічний інтерфейс з користувачем; - Виконання інформаційних процесів в режимі діалогу з користувачем; - Наскрізна інформаційна підтримка всіх процесів на основі інтегрованих баз даних; - Так звана «безпаперова технологія».[1] Структура персонального комп'ютера Архітектура комп'ютера звичайно визначається сукупністю її властивостей, суттєвих для користувача. Основна увага при цьому приділяється структурі і функціональним можливостям машини, які можна розділити на основні і додаткові. Основні функції визначають призначення ЕОМ: обробка та зберігання інформації, обмін інформацією з зовнішніми об'єктами. Додаткові функції підвищують ефективність виконання основних функцій: забезпечують ефективні режими її роботи, діалог з користувачем, високу надійність. Названі функції ЕОМ реалізуються за допомогою її компонентів: апаратних і програмних засобів. Структура комп'ютера - це деяка модель, що встановлює склад, порядок і принципи взаємодії вхідних у неї компонентів. Персональний комп'ютер-це настільна або переносна ЕОМ, що задовольняє потребам загальнодоступності і універсальності застосування. Перевагами ПК є: - Мала вартість, що знаходиться в межах доступності для індивідуального покупця; - Автономність експлуатації без спеціальних вимог до умов навколишнього середовища; - Гнучкість архітектури, що забезпечує її адаптацію до різноманітного застосування у сфері управління, науки, освіти, та в побуті; - "Дружність" операційної системи та іншого програмного забезпечення, яка обумовлює можливість роботи з нею користувача без спеціальної професійної підготовки; - Висока надійність роботи.[1] Структура персонального комп'ютера: Рис.1. Структура ПК |