ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Фізіологічне значення вуглеводів і ліпідів .

Суха маса рослини майже на 90 % складається з вуглеводів . Вони входять до складу протоплазми і складають основу оболонки. Крім того , рослини відкладають вуглеводи в запас ( в бульбах, коренеплодах, плодах , насінні ).

Вуглеводи складаються з вуглецю, водню і кисню. Вони поділяються на дві групи: 1). прості –моносахариди і 2) складні полісахариди.

Прості вуглеводи – це похідні багатоатомних спиртів, які містять альдегідні , або кетонні групи (альдози і кетози). Прості вуглеводи класифікують за числом атомів вуглецю , які входять до складу їх молекули: тріози – діоксіацетон; тетрози – еритроза; пентози – рибоза, дезоксирибоза; гексози – глюкоза.

Моносахариди – білі кристалічні речовини , добре розчиняються у воді , мають солодкий смак.

Завдяки вільній альдегідній , або кетонній групі проявляють відновні властивості у лужному середовищі. У кислому середовищі при окисленні альдегідної групи з моноцукрів утворюються альдонові кислоти. З моносахаридів можна добути багатоатомні спирти: з глюкози або фруктози – сорбіт, з манози – маніт. Моносахариди при взаємодії з кислотами утворюють складні ефіри ( н-д фосфорні ефіри сахарів). Ці ефіри беруть участь у процесах обміну речовин у рослинах. Моноцукри при взаємодії з спиртами утворюють глікозиди, які відіграють специфічну роль в обміні речовин у рослинах.

Складні вуглеводи поділяються на дисахариди ( олігосахариди) і полісахариди. Молекули є полімерами. Олігосахариди розчиняються у воді і мають солодкий смак, здатні кристалізуватися .

Представники: сахароза (найбільше в коренях цукрового буряка 14 – 20 % , в стеблах цукрової тростини 14 – 25 %), складається з глюкози і фруктози; мальтоза ( солодовий цукор), складається з двох молекул глюкози; трегалоза ( грибний цукор); при гідролізі дає галактозу; лактоза ( молочний цукор), складається з глюкози і галактози; целобіоза складається з двох молекул глюкози , входить до складу целюлози.

Серед поліоз найпоширеніші крохмаль, целюлоза, інулін, глікоген.

Полісахариди поділяються на дві групи : гомополісахариди і гетерополісахариди. Молекули перших складаються з залишків лише одного моносахару ( крохмаль, глікоген, ліхенін, целюлоза – із залишків глюкози ; інулін, поліфруктозиди – фруктози; манани - манози ). До гетеро полісахаридів належить геміцелюлоза, камеді, слизі. Їх молекули складаються із залишків молекул різних моносахарів.

Крохмаль ( С6Н12О5)п. У насінні рису – 60-80 %, в зерні пшениці – 60–75 %, в бульбах картоплі – 12-24% крохмалю.

Крохмаль відкладається у вигляді крохмальних зерен ( прості і складні). Вуглеводнева частина крохмалю складається з амілози ( від йоду синіє) і амілопектину ( від йоду фіолетово - бурим). Амілоза розчиняється у теплій воді , а амілопектин не розчиняється , а утворює клейстер. Амілоза має лінійну будову, а амілопектин – розгалужену. Крохмаль під впливом ферменту амілази гідролізує на декстрини: амілодекстрини під впливом р – ну Люголя забарвлюються у синьо – фіолетовий колір, еритродекстрини – червоно – буре, ахродекстрини – буре, мальтодекстрини; мальтоза – жовте.

Інулін – найбільше в бульбах жоржини (12 %), та в коренях цикорію (до 10 %), в топінамбурі , кульбабі, коксагизі. При гідролізі дає фруктофуранозу.

Ірисин – в кореневищі півників; аспарагозин – в корінцях спаржі ( заячий холодок) , грамінін – у достиглих зернівках жита; секалін – у молодих рослинах жита; ліхенін – у лишайниках.

Целюлоза – ( С6Н10О5)п . Волокна бавовни складаються на 95 – 98% з целюлози; льону – 80 – 90% ; а деревина різних рослин містить 40 –50 % целюлози. При кислотному гідролізі із целюлози утворюється глюкоза, а при ферментативному (фермент целюлаза) – целобіоза. У воді целюлоза нерозчиняється , а набрякає в концентрованих кислотах при нагріванні.

Геміцелюлоза – не розчиняється у воді, але розчиняється в лугах. Виявлена в різних частинах рослин (у висівках, соломі, насінні, горіхах, деревині, кукурудзяних качанах). Пектинові речовини – високомолекулярні сполуки вуглеводневої природи, особливо їх багато в плодах і коренеплодах. Із пектинових речовин складається міжклітинна пластинка, що сполучає між собою стінки сусідніх клітин.

В присутності кислот і цукрів з пектинових речовин виготовляють желе. Пектинові речовини входять до складу оболонки рослинної клітини і відіграють важливу роль при достиганні плодів, а також при їх зберіганні і переробці. При достиганні плодів протопектин (попередник пектинової речовини) перетворюється в розчинний пектин. Відокремлення луб”яних волокон при вимочуванні грунтується на гідролізі пектинових речовин спеціальними мікроорганізмами.

Камеді і слизі – містяться в насінні ( льон, жито), утворюються в різних органах рослин при їх пошкодженні ( н-д вишневий клей), у воді набрякають і стають в’язкими.

Отже вуглеводи виконують будівельну ( структурну) , енергетичну і запасну функції.

Жири і жироподібні речовини , сполуки, які не розчиняються у воді, а розчиняються в органічних розчинниках ( ефір, ацетон, бензол, хлороформ) належать до групи ліпідів. Ліпіди поділяються на жири і жироподібні сполуки, або ліпоїди. До ліпоїдів належать фосфатиди, віск, розчинні в жирах пігменти (хлорофіли, каротиноїди), стериди, жиророзчинні вітаміни ( А, Е, Д, К). За хімічною природою жири є сумішшю складних ефірів гліцерину і високомолекулярних жирних кислот. Жирні кислоти ненасичені - олеїнова, лінолева, ліноленова, і насичені – пальметинова і стеаринова. Лінолева і ліноленова кислоти синтезуються лише рослинами , для тварин вони є незамінні і інколи їх називають вітаміном F.

Рослинні жири можуть бути однокислотними і різнокислотними.

Жири і ліпоїди входять до складу мембран, цитоплазми, різних органоїдів і відкладаються про запас, є високоякісним енергетичним матеріалом. При окисленні жиру в 2 рази більше виділяється енергії , ніж при окисленні вуглеводів.

Фосфатиди – це гліцериди , до складу яких входить фосфорна кислота та інші речовини, які часто містять азот. Найбільше їх в насінні олійних та бобових. Холінфосфатиди, або лецитини- містять холін; коламінфосфатиди, або кефаліни – коламін; серинфосфатиди- серин.

Віск за хімічною природою є складним ефіром жирних кислот; високомолекулярних одноатомних спиртів жирного або ароматичного ряду. Віск покриває листки , плоди, молоді стебла рослин і таким чином виконує захисну функцію – затримує випаровування води, проникнення патогенних мікроорганізмів. Кутин і суберин - нерозчинні ліпідні полімери, просочують оболонку клітини. Суберин знаходиться в поясках Каспарі клітин ендодерми.

Стериди – складні ефіри жирних кислот і високомолекулярних циклічних спиртів – стеролів. Вони у цитоплазмі клітини з білками утворюють складні комплекси, є речовинами , які викликають утворення злоякісних пухлин. Стероїди та терпени не містять жирних кислот і побудовані з ізопренових пятивуглецевих блоків (С5Н8). Стероїди входять до складу деяких глікозидів, а терпени до складу ефірних олій – ментолу, камфори, натурального каучуку.