ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

РОЗДІЛ 1. РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ МАШИНОБУДУВАННЯ В ГОСПОДАРСЬКОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. Роль та значення машинобудування в господарському комплексі України…………………………………………………………………………….5

РОЗДІЛ 2. Стуктура та особливості розміщення машинобудування України…………………………………………………………………………..11

2.1. Галузева структура машинобудування……………………………11

2.2. Територіальне розміщення галузей машинобудування………....14

РОЗДІЛ 3. Проблеми та перспективи розвитку машинобудівного комплексу України………………………………………………………………………….23

ВИСНОВКИ………………………………………………………………33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….35

ДОДАТКИ………………………………………………………………...37

ВСТУП

Перехід від мануфактури до машинного виробництва відкрило епоху великої машинної індустрії, промислового капіталізму ознаменував повний технічний переворот і загальне ламання суспільних відносин виробництва. Машинобудування України виникло ще в середині XIX сторіччя. Наявність металу, вигідне транспортно-географічне розташування, висока концентрація сільськогосподарського виробництва сприяли розвитку машинобудівного комплексу України.

Актуальність теми курсової роботи полягає у тому, що машинобудівний комплекс відіграє в сучасних умовах визначальну роль економічного розвитку держави. Тут зосереджена третина промислово-виробничих фондів і майже половина промислово-виробничого потенціалу країни. Машинобудування є матеріальною основою технічного переозброєння економіки. Науково-технічний прогрес прискорює накопичення капіталу, що в свою чергу сприяє підвищенню попиту на засоби виробництва, передусім на машини й устаткування.

Об’єктом дослідження є машинобудівний комплекс України.

Предметом дослідження є особливості машинобудівного комплексу, його галузева стрктура, а також проблеми та перспективи розвитку машинобудування України.

Метою курсової роботи є визначення особливостей розміщення галузей машинобудування та розкриття народногосподарського значення машинобудівного комплексу.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань, а саме:

- поглибити і систематизувати знання про машинобудівний комплекс;

- охарактеризувати галузеву структуру та територіальне розміщення машинобудування України;

- визначити роль і значення машинобудування в господарському комплексі України;

- визначити та оцінити проблеми та перспективи розвитку машинобудівного комплексу.

При написанні курсової використовувались такі методи як досліджень, літературний, картографічний, наочний, методи аналізу і синтезу, статистичний.

Практичне значення курсової роботиполягає у поглибленні зань з курсу «Економічна і соціальна географія України» та можливість використання результатів в ході вивчення інших навчальних курсів.

РОЗДІЛ 1. РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ МАШИНОБУДУВАННЯ В ГОСПОДАРСЬКОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ

Машинобудування як галузь промисловості виникла в XVIII столітті. Винахід прядильної машини, ткацького верстата, парової машини, як універсального двигуна й інших машин спричинило створення машин для виробництва машин. Це було пов'язане з винаходом супорта, удосконалюванням металорізальних верстатів і появою інших металообробних машин. Перехід від мануфактури до машинного виробництва відкрило епоху великої машинної індустрії, промислового капіталізму ознаменував повний технічний переворот і загальне ламання суспільних відносин виробництва.

Машинобудування України виникло ще в середині XIX сторіччя. Наявність металу, вигідне транспортно-географічне розташування, висока концентрація сільськогосподарського виробництва сприяли розвитку важкого, транспортного і сільськогосподарського машинобудування.

Основними елементами розвитку сучасного машинобудування є вдосконалювання засобів виробництва, методів організації виробництва (наприклад використання технологій серійного й масового виготовлення), перехід до стандартизації, автоматизації й інформаційного забезпечення процесів.

Галузева структура й асортимент продукції машинобудування зумовлюють особливості розміщення його виробництва. Особливо великий вплив на розміщення окремих галузей і підгалугей машинобудування мають технологічні процеси, форми організації виробництва. Проте машинобудування насамперед належить до галузей "вілного розміщення", оскільки на нього менше, ніж на інші галузі, впливають природні умови й ресурси.

Сучасне розміщення машинобудівного комплексу України склалося в основному за роки радянської влади. За царської Росії в Україні відносно розвиненими були тільки сільськогосподарське й транспортне машинобудування, на заводах якого виробляли не тільки нескладні машини та знаряддя для обробітку землі і збирання урожаю, а й паровози, залізничні вагони і судна. Галузева структура й територіальне розміщення машинобудування України формувалися планомірно, відповідно до принципів розміщення соціалістичного виробництва. Однак на певних етапах пріоритетними були не завжди ті самі принципи. Наприклад, курс на індустріалізацію України реалізувався завдяки створенню важкої індустрії. У зв'язку з цим і машинобудування тяжіло насамперед до джерел сировини. Фактор трудових ресурсів враховувався тільки тоді, коли йшлося про розміщення складного машинобудування, яке потребувало високого рівня кваліфікації робітників. Відомчі інтереси галузевих міністерств, намагання знизити вартість окремих об'єктів за рахунок економії на об'єктах промислової і соціальної інфраструктур призвели до надмірної концентрації машинобудівних підприємств у великих містах країни.

Машинобудівний комплекс охоплює два десятки спеціалізованих галузей. До нього належить практично всі галузі машинобудування (крім годинникової). Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази. В сучасних у мавах машинобудуванню належить винятково важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу. Витускаючи знаряддя праці для різних галузей народного господарства, машинобудування реалізує досягнення науково-технічного прогресу і забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва.

На машинобудівний комплекс України припадає понад 40 % усього промислово-виробничого потенціалу індустріального виробництва: частка продукції комплексу в загальному одсязі продукції промисловості становить 29 %. Машинобудівний комптекс належить до трудомістких галузей промисловості, про що свідчить співвідношення зайнятих у ньому та обсяг вироблюваної продукції. Водночас машинобудування належить до металомістких галузей. На 1 т готової продукції воно витрачає 1,3 – 1,5 т металу, а в цілому машинобудівний комплекс споживає третину прокату, 40 % чавунного і понад 65 % стального литва, що їх випускає металургійна промисловість України.

Галузева структура й асортимент продукції машинобудування зумовлюють особливості розміщення його виробництва. Особливо великий вплив на розміщення окремих галузей і підгалугей машинобудування мають технологічні процеси, форми організації виробництва. Проте машинобудування насамперед належить до галузей "вілного розміщення", оскільки на нього менше, ніж на інші галузі, впливають природні умови й ресурси.

Велике значення машинобудування в народногоспо­дарському комплексі визначається тим, що воно вироб­ляє знаряддя праці як для галузей, що виготовляють за­соби виробництва (робочі машини і апарати, верстати, технологічне і силове устаткування, контрольно-вимірю­вальні прилади, технічні засоби автоматики тощо), так і для галузей, які виробляють предмети споживання (ма­шини для сільського господарства, технологічне устат­кування для легкої і харчової промисловості і т. п.), а та­кож самі предмети споживання (легкові автомобілі, по­бутову техніку, телевізори, радіоприймачі, відеотехніку, годинники тощо). Крім того, машинобудування вироб­ляє різноманітне устаткування для будівництва, транс­порту, зв'язку, торгівлі, спецобладнання для невиробни­чих галузей, а також продукцію оборонного призначення.

В розвинутих країнах світу машинобудування, як правило, визначає їх експортний потенціал і забезпечує від 32 до 40% всього експорту. Машинобудування має багатогалузеву структуру і характеризується створенням спеціалізованих заводів і галузей.

Особливо великий вплив на розміщення окремих галузей і підгалузей машинобудування мають технологічні процеси, форми організації виробництва. Проте машинобудування належить насамперед до галузей “вільного розміщення", оскільки на нього менше, ніж на інші галузі, впливають природні умови й ресурси. Розміщення підприємств машинобудування визначається передусім економічними чинниками, найголовнішими серед яких є трудові ресурси та споживач, оскільки низка галузей машинобудування є високо трудомісткими, що потребує високого рівня кваліфікації зайнятих. До таких галузей належать електротехнічна, електронна й підшипникова, виробництво енергетичного устаткування тощо.

Обмеження створення нових промислових підприємств (крім об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення) у великих містах свідчить, що в ньому дедалі більшу роль починають відігравати соціальні чинники.

Залежно від цільового призначення випущеної продукції всі галузі машинобудування поділяють на такі основні групи: енергетичне, транспортне, сільськогосподарське, будівельно-дорожнє, виробництво технологічного устаткування для різних галузей промисловості та ін. Кожна група об'єднує декілька галузей, подібних за використанням сировини і технологією виробництва.

Окремі галузі машинобудування металомісткі. У машинобудуванні витрати сировини на 1 т готової продукції становлять у середньому 1,3-1,5 т; а затрати на транспортування будь-якої машини набагато вищі, ніж затрати на транспортування металу, що використовується для її виробництва. Через це металомістке машинобудування, як правило, тяжіє до джерел сировини. Оскільки більшість машин і технологічного обладнання має великі габарити, їх виробництво розмішують у районах споживання, що сприяє зменшенню витрат на транспортування. Найефективнішим є розміщення машинобудівних підприємств поблизу джерел сировини та споживача. Вартість машин і обладнання при цьому істотно зменшується за рахунок скорочення транспортних витрат на перевезення сировини й готових виробів. Серед економічних чинників дуже важливими є спеціалізація й кооперація.

Спеціалізація визначається профілем машинобудівних підприємств і характером продукції (масова, дрібно - і великосерійна, індивідуальна).

Найпоширенішою в галузі є:

предметна спеціалізація (випуск кінцевих продуктів);

технологічна (спеціалізація на випуску напівфабрикатів - литва, заготовок);

подетальна (випуск деталей, вузлів, агрегатів для комплектування машин та устаткування).

Поглиблення спеціалізації дає змогу знизити собівартість продукції, що, в свою чергу, робить економічно вигідним нарощування масового й великосерійного виробництва. Собівартість виготовленої продукції на глибокоспеціалізованих підприємствах і радіус її перевезення до районів споживання перебувають в обернено пропорційній залежності. Тому заводи подетальної спеціалізації територіально значно віддалені від заводів з предметною спеціалізацією. Останні обслуговують потреби не одного, а здебільшого кількох економічних районів або всієї України .

Спеціалізація зумовлює розширення кооперації виробництва. Машинобудівні підприємства кооперуються з іншими галузями промисловості - хімічною, текстильною, лісовою, які постачають напівфабрикати й вироби, потрібні у виробництві машин та устаткування. Кооперація виробництва сприяє розширенню територіальної спеціалізації районів країни на випуску кінцевих видів продукції. При цьому райони спеціалізуються на виробництві не тільки масової, а й дрібносерійної, навіть індивідуальної продукції

З точки зору особливостей розміщення виробництва та степені розчленування технологічного процесу галузі машинобудування класифікується наступним чином: важке машинобудування; загальне машинобудування; середнє машинобудування; виробництво точних машин механізмів, приладів та інструментів; виготовлення металевих виробів та заготовок; ремонт машин та обладнання.

В структурі сучасних машинобудівних заводів багато спільного, незважаючи на їх різну спеціалізацію. В узагальненому вигляді можна вважати, що кожен машинобудівний завод має наступні основні цехи: ливарний, ковальсько-пресовий, механічний та складальний, а також цілий ряд допоміжних (модельний, деревообороний тощо). В ливарському цеху з чорних або кольорових металів чи їх сплавів отримують заготовки деталей. В ковальсько-пресовому цеху їх оброблюють ковкою на молотах або штамповкою на пресах. Обробка ковкою або штамповкою заготовки деталі ще мають досить великі припуски, тому в механічних цехах їх оброблюють на токарних, фрезерних, стругальних та інших станках до потрібних розмірів. Таким чином із заготовки отримують готову деталь, яка поступає потім в складальний цех або відправляється на інші підприємства.

Структура машинобудування змінюється дуже швидко. За останні десятиріччя виникли нові галузі, пов`язані з випуском засобів автоматизації, електроніки та телемеханіки, космічної техніки, обладнання для атомної енергетики, реактивної авіації тощо. Машинобудування щороку випускає сотні нових видів машин та приборів. Комплекс вирізняється широким розвитком міжгалузевих та внутрішньогалузевих зв`язків, які ґрунтуються на виробничому кооперуванні.