 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Нові світові релігії – загальна характеристика
СВІТОВІ ТА ЛОКАЛЬНІ РЕЛІГІЇ План 1. Первісні вірування. 2. Світові релігії. a) Християнство b) Буддизм c) Іслам 3. Нові світові релігії – загальна характеристика 4. Локальні релігії
Література
Фетишизм – це поклоніння матеріальним предметам найближчого оточення людини як наділеним надприродними властивостями (пережитки – амулети, талісмани). Тотемізм – комплекс обрядів і вірувань, пов'язаний з уявленням про надприродний зв'язок людини й окремих соціальних колективів із тваринами та рослинами (основа – віра в тотемних першопредків – рослин, тварин). Анімізм – це віра в самостійне надприродне існування уші і духів як своєрідних двійників людей, тварин, рослин, предметів та природних явищ. Магія – комплекс ритуальних обрядів, дій, які, згідно з переконанням їхніх виконавців, можуть спричинити надприродний вплив на навколишній світ із певною практичною метою. Табу – система надприродно пояснюваних заборон і приписів, функціонування якої (накладання, зняття, покарання) відбувається за певним ритуалом. Шаманізм – особливий комплекс обрядів і ритуалів, пов'язаний з віруваннями в надприродні можливості і здібності давніх служителів культу – шаманів (змінений стан свідомості).
А). Християнство Християнство – одна з найбільших світових релігій. Має близько 1,5 млрд. прихильників (20% населення Землі). Поширене в усіх країнах і на всіх континентах (менше – в Азії). Християни складають більшість населення у найбільш розвинених країнах світу. Протягом 2 тис. років християнство значною мірою впливало на становлення та розвиток їхньої культури. Це одна з найбільш розвинених в ідеологічному плані монотеїстичних релігій. Християнство виникло в І ст.. н.е. у східних провінціях римської імперії (Антіохії, Сирії, Малій Азії). Римська імперія була тоді рабовласницькою імперією, яка знаходилася у стані глибокої соціально-економічної кризи. Серед рабів і поневолених народів поширювалися песимістичні настрої, відчай та безнадію, а як наслідок цього –пошуки спасіння і порятунку від зла в надії на допомогу небесних сил, божого рятівник а. Перші християнські громади з’явилися серед населення єврейської діаспори у другій половині І ст.. н.е. Об’єднання їх відбувалося під впливом запозиченої з іудаїзму ідеї спасителя, месії, посланця Бога, який мав прийти і спасти пригноблених і знедолених. Перші християнські громади на мали сталої організації. Вони були розрізнені, діяльність зводилася до молитов на зібраннях та спільних трапез. Не було професійного духовенства, єдиного віровчення та культу. Християни зазнавали від Римської держави утисків і навіть масового знищення протягом всього ІІ ст.. Наприкінці ІІ на початку ІІ ст.. відбувається релігійний розвиток, об’єднання громад, формування церковної ієрархії (диякони, єпископи, митрополити). У 313 р. імператор Костянтин видав едикт (указ) про надання християнству офіційної рівності з усіма релігіями, а з 324 р. – оголосив християнство державною релігією. У 325 році за ініціативою імператора Костянтина відбувся І Вселенський собор у місті Нікея (Мала Азія). Було затверджено «Символ віри» – стислий виклад основних положень християнства, визначений час святкування Пасхи, засуджена аріанська єресь. ІІ Вселенський собор (381, Константинополь) затвердив формулу троїчності Бога, засудив єресі. Всього відбулося 14 вселенських соборів, православна церква визнає лише 7 із них. У 395 році відбувся розкол Римської імперії на Західну (Рим) і Східну(Константинополь). Германські племена у 476 році остаточно зруйнували Західну імперію. Визначилися 2 центри християнства – у Римі та у Візантії. Між ними наростає конфлікт. Після 7 Вселенського собору загострилася дискусія про сходження Святого Духа тільки від Бога-отця чи й від Бога-сина, як стверджувала західна церква. У 1054 році відбулося остаточне розмежування християнства на 2 церкви – західну римо-католицьку (вселенську) і східну ортодоксальну (правовірну, православну). Християнство поширюється у країнах Європи. найбільшої могутності і визначальної ролі в розвитку суспільства досягнуло в епоху Середньовіччя. В еволюції західного і східного християнства також не було єдності ні за віровченням, ні за організацією. У 16 ст. в період Реформації від католицизму відійшла частина віруючих, яка утворила протестантський рух, на основі якого згодом утворилися різноманітні протестантські церкви. Починаючи з 17 ст. формуються християнські секти на основі католицизму та православ’я. Великі течії християнства сьогодні: · Католицизм · Православ’я · Протестантизм (лютеранство, кальвінізм, баптизм, п’ятидесятники, адвентисти, Свідки, Єгови тощо). Богословська думка вважає християнське віровчення наслідком пропаганди вчителя Ісуса Христа, який, власне, і започаткував християнську релігію. Спочатку становлення християнського віровчення відбувалося на основах іудаїзму (Старий Заповіт). Водночас християни сформулювали нові ідеї (особистого безсмертя і загробної відплати), що були невідомі іудеям. Християнство має оригінальні ідеї та ідеали. Насамперед це ідея Боголюдини – Спасителя Ісуса Христа, який страждав значний і віддав життя, спокутуючи гріхи людства. Християнська мораль пронизана людяністю, гуманізмом, оскільки формувалася як альтернатива аморальності й рабовласництву. Недарма християнські апологети Юстин, Кіпріан, Тертуліан гостро викривали панівну мораль Риму, жорстокість, несправедливість, користолюбство та лицемірство. На основі ідейних джерел християнства – Біблії (Старого та Нового Завіту), рішень Вселенських соборів, Святого переказу (твори церковних авторитетів) було вироблено й затверджено «Символ віри», що складається з 12 догматичних положень
Християнський культ і обряди
b). Буддизм. Буддизм – одна з найдавніших світових релігій, яка існує понад 2500 років. вона поширена переважно в Азаії. ЇЇ послідовниками є понад 3000млн. осіб. . Основою буддизму є індійська культура. Це релігія, яка не знає Бога-творця. Буддизм виник у 6 ст.до н.е. в Індії в умовах формування великих рабовласницьких держав. розкладу родоплемінних відносин, посилення соціального гноблення, падіння авторитету жрецької касти брахманів і переходу влади до касти кшатріїв. Буддизм виступав проти каст взагалі та прибічник рівності людей. У ІІІ ст.. цар Ашока, об’єднавши під своєю владою більшу частину Індії, надав буддизму статусу державної релігії та активно сприяв його поширенню як у країні, так і поза її межами. У Х ст.. буддизм частково витісняється індуїзмом. Буддизм здатний пристосовуватися до місцевих умов і вірувань, тому має багато напрямів і каст. Основні напрямки – хінаяна (мала колісниця) і махаяна (велика колісниця). В організаційному плані буддійські церкви існують автономно, єдиного центру немає. Послідовники буддизму пов’язують виникнення цієї релігії з діяльністю індійського принца Гаутами, сина царя племені шак’я. Його біографію було записано через 500 років після смерті. За легендою Гаутама жив у розкошах і не знав про світ поза палацом. У 29 років він уперше вийшов за межі палацу і зустрів кволого старця, тяжко хвору людину та покійника, які справили на нього гнітюче враження і змусили думати про невідворотність хвороб і смерті. Після зустрічі з монахом Гаутама таємно залишив палац, відмовився від багатства і влади і став аскетом-самітником. Через сім років самотнього життя він досяг «просвітлення» і йому відкрилася істина спасіння людей від страждань, пропаганді якої Будда (Просвітлений) присвятив решту свого життя – 40 років. Будда дійшов висновку, що обидві крайнощі – і життя, повне задоволень і хтивості, і добровільні страждання – далекі від правильного шляху. Вірний шлях – це самозаглиблення для пізнання істини, спокою, просвітлення. Головним у віровченні буддизму є чотири благородні істини, які відкрив Гаутама у процесі просвітлення під деревом мудрості – смоківницею: I. Життя – це страждання; II. Причини страждань – бажання, жадоба насолод, потяг до радощів і надії; III. Щоб позбавитися страждань, треба позбутися бажань; IV. Спосіб позбутися бажань – це наслідування шляху спасіння (8 сходинок). 8 сходинок морального вдосконалення I. Правильне розуміння II. Правильне прагнення III. Правильна думка IV. Правильна мова V. Правильна дія VI. Правильний спосіб життя VII. Правильне зусилля VIII. Правильна зосередженість Це дозволяє досягнути НІРВАНИ, що перериває сансару. Нірвана – ідеальний стан людського буття, що означає звільнення від страждань, бажань та смертної оболонки. Буддизм не визнає існування Бога у вигляді персоніфікованої могутньої особи і стверджує, що світ змінний, потік ідеальних часток – дхарм, із яких комбінуються існуючі речі. Смерть людини – це розклад комбінації дхарм. Сполучення їх у комбінації новонароджених визначається кармою, тобто сукупністю гріхів і добродіянь у попередньому житті. Карма – це закон відплати або закон причинно-наслідкових зв’язків. Душа людини також утворена з дхарм. Після смерті людини дхарми її душі не зникають, а переходіть у душу нової істоти – відбувається перетворення душ. І тільки тоді, коли людина досягла нірвани. вона звільняється від неминучості перевтілень і закону карми. Космологічні уявлення зводяться до того, що світ зявився з порожнечі. Завдяки рухові і змінам утворився матеріальний світ – сансара, який з часом зникає, поступаючись місцем тій же порожнечі. Окрім сансари, існують два непомітні світи – нірвана та бодхісатва, царства блаженства, населене духовними істотами, які досягли стану бодхісатв (тих, чия сутність – знання). Головним у буддизмі є культ Будди. У пантеоні буддизму їх чимало. Ще більше – бодхісатв і хуліганів. Головний релігійний твір – «Трипітака» (Три кошики мудрості). Богослужіння в храмах здійснюється виключно духовенством. без мирян. Останні є учасниками богослужінь-містерій на вулиці, майданах. Миряни моляться вдома перед вівтарями, у степу, вшановують святі місця. У храмах запалюють свічки, приносять жерти з квітів та їжі. Монахи-лами перебувають у численних монастирях. С). Іслам Іслам (покірність) – друга за чисельністю після християнства світова монотеїстична релігія. Її сповідують від 800 тис. до 1 млрд. мусульман. наймолодша із світових релігій, існує з 580 р. н.е. (зелений прапор символізує молодість і вічність цієї релігії). Поширена в країнах Близького та Середнього Сходу, Північної Африки та Південно-Східної Азії. Іслам суттєво впливає на всі аспекти життя в цих країнах, у тому числі – економіку, внутрішню та зовнішню політику. Іслам виник на початку 7 ст. н.е. в Західній Аравії в епоху переходу від первіснообщинного до феодального ладу в арабів. Формування феодалізму вимагало відповідної ідеології – монотеїстичної релігії, яка об’єднала б арабські племена – кочівників-скотарів, (бедуїнів, серед яких панував родоплемінний політеїзм. Попередником ісламу був ханіфалізм. Житель Мекки, Мухаммед у віці 40 років (610 р.) почав проповідувати віровчення про єдиного бога Аллаха, про необхідність вірно служити йому, про те, що Аллах обрав його своїм пророком. Але в Мецці Мухаммеда підтримало мало. . У 622 році Мухаммед і його послідовники переселилися до Ясіра. Перший день року цього переселення (хіджра) у культурі арабів уважається початком мусульманського літочислення. Ясірб стали називати Мединою – містом пророка. Тут було сформовано основні риси мусульманського віровчення, культу, ритуалів, а також засновано першу мечеть, встановлено правила молитви, наслідування, поділу поживи, релігійного податку, подання милостині. Були оголошені заборони на лихварство, вживання вина, азартні ігри. З 624 по 629 роки мухаммед вів війну проти мешканців. У 630 р. мусульмани на чолі з пророком захопили Мекку, знищили язичницьких ідолів. Відтоді іслам швидко поширювався. Після смерті Мухаммеда його заступив Абу Бекр, який прийняв титул халіфа. Почалися арабські завоювання. Головні релігійні твори мусульман – Коран і Сунна (збірка переказів про життя і висловлювання Мухаммеда). На їх основі розвивалися факх (мусульманське право) і шаріат (зведення правил щодо всіх аспектів життя). Течії ісламу: · суніти; · шиїти; · хариджити.
Значний вплив на формування ісламського віровчення здійснили іудаїзм і християнство. Основні положення ісламу: · Вчення про надприродні сили – бога Аллаха, янголів, пророків. · Вчення про священні книги; · Вчення про загробне життя; · Вчення про кінець світу; · Вчення про приреченість; · Вчення про священну війну з невірними – джихад або газават; · Вчення про безсмертя душі; «П’ять стовпів ісламу» (головні обов’язки віруючого): · Вірити в те, що Аллах – єдине божество, а Мухаммед – пророк його посланник; · Відправляти молитву (салят, намаз); · Дотримання посту; · Здійснення хаджу – паломництва в Мекку до головної святині ісламу Кааби – будівля із вмурованим чорним каменем, за легендою посланим Аллахом. · Зак’ят – обов’язків податок на майно і доходи, що розподіляються серед бідних і знедолених. Садака – добровільне пожертвування і милостиня.
Нові світові релігії – загальна характеристика Останнім часом у релігійному житті з’являються нові тенденції, Нові релігійні рухи (НРР). Вони називаються так не лише тому, що виникли переважно в ІІ половині ХХ ст., але й тому, що за віровченням, культом, організацією суттєво відрізняються від «традиційних» релігій. До прихильників НРР зараховують себе 160 млн. людей. Існує більше 200 НРР. Загалом у світі кількість НРР вимірюється п’ятизначними цифрами, тому що більшість із них – одиничні нечисленні групи сектантського типу. Послідовниками НРР часто стають люди, що не мали бо втратили чіткі духовні орієнтири. У НРР їх приваблює тверда організація, усталені основи життя, авторитет лідера, чіткі незаперечні відповіді на питання морального і духовного плану. Таким чином, популяризація неорелігій першу чергу пов’язана з кризою світової свідомості ХХ ст.. НРР мають деякі спільні риси: · НРР об’єднує явлення про засновника організації як людину, якій відкрилася нова абсолютна істина; · багато НРР вважає, що епоха, яка передцувала заснуванню організації – час блукань, помилок і страждань. Сучасна епоха розцінюється як перехідна, коли відбувається боротьба добра і зла; · кожний з НРР переконаний у неминучості перемоги істини, що йому відкрилася. Світ скоро буде радикально змінено, а невіруючі – знищені; · культ у нових організаціях носить переважно колективний характер, може використовуватися техніка психологічного маніпулювання, психотерапія, особлива увага приділяється новачкам, їх адаптації в групі; · нові релігії та їх керівники характеризуються схильністю до фанатизму і негативним ставленням до іновірців, знаходяться в опозиції до традиційних церков; · НРР зацікавлені у наверненні нових прибічників, проводять активну місіонерську діяльність. «Тоталітарні секти» – НРР, що практикують обманне вербування, особливо тверду дисципліну, всеохоплюючий контроль за свідомістю, поведінкою членів організації задля збереження їхньої покори віровченню й необмеженої влади духовного лідера, використання своїх послідовників своїх послідовників для незаконного збагачення. «Деструктивні культи» – релігійні організації, діяльність яких супроводжується порушенням громадського спокою, негативно впливає на моральні засади суспільства і завдає помітної шкоди фізичному та психічному здоров’ю своїх послідовників.
НРР умовно поділяють на 6 груп: Нехристиянські об’єднання – «Діти Бога», «Церква тіла христова», «Свідки Єгови», «Церква Ісуса Христа останніх днів». Визнають Біблію як головне джерело свого вчення, Ісуса Христа – центральною постаттю віровчення, але його розуміння докорінно відрізняється від традиційного християнського. Неоорієнтальні (нові східні) об’єднання – «Товариство свідомості Кришни», інтегральна йога Шрі Ауробіндо тощо. В основі – модернізовані варіанти буддизму і індуїзму, пропонується містичний шлях звільнення – пробудження в людині божественного начала. Саєнтологічні напрямки – «Церква саєнтології», «Учення розуму», «Християнська наука». Такі організації можуть проповідувати зв'язок Землі з вищими космічними силами, космічним розумом. Синтетичні релігії – «Церква уніфікації, «Всесвітня віра Багаї», «Велике Біле братерство Юсмалос» тощо. Поєднують у собі кілька релігійних систем. Неязичницькі організації – «РУНвіра», «Рідна Віра». Характеризуються націоналістичною спрямованістю. У пошуках своєї ідентичності людина має розірвати зі світовими релігіями на користь релігії національної. Сатанистські групи – звеличують зло і насильство, проповідують спілкування з містичними джерелами зла – демонами, сатаною тощо. Мораль таких груп пройнята крайнім егоїзмом, індивідуалізмом, прагматизмом, культом сили. Окультні рухи – агні-йога, теософія, антропософія, астрологія, магія тощо. Всі вони претендують на володіння певними таємними знаннями, які забезпечують владу над силами Всесвіту. Локальні релігії Іудаїзм – одна з найдавніших монотеїстичних релігій світу, якої дотримуються євреї та представники інших народів світу. До основних догматів належать віра в єдиного Бога Ягве, у прихід месії, безсмертя душі, та існування загробного царства. Конфуціанство – це релігія, що виникла на основі філософсько-етичного вчення Конфуція (Кун-цзи) у 6 ст. до н.е. на території Китаю. Погляди Кун-цзи були викладені його учнями у книзі «Лунь-юй». Обов’язкові риси людини – гуманізм і почуття обов’язку. Індуїзм – одна з релігій сучасної Індії. Виникла в 6-4 ст. до н.е. на осонові брахманізму. Політеїстична релігія. основні боги – Брахма (творець світу), Вішну (Бог-охоронець), Шива (Бог руйнування) а також боги місцевого значення та буддійські боги. Основні догмати – вчення про дхарму (визначає соціальні обов’язки та місце людини в суспільстві), карму (відповідальність людини перед Богом за свої вчинки), ахінсу (непротивлення насильству), сансару (переродження душі після смерті). Джайнізм – релігія, яка виникла в 6 ст. до н.е. в Індії та, на думку послідовників, була передана їм із далекого минулого 24 пророками-вчителями, перший з них – Рішабха, а останній – Джина. Джайнізм заперечує кастовий лад, відкидає авторитет Вед. Весь матеріальний світ – зло. Сикхізм – склався наприкінці 15 – на початку 16 ст. і являв собою окремі течі в індуїзмі. Поширений серед сикхів – етнічної групи Індії. об’єднання мусульман та індуїстів. З ісламу він запозичив ідею про те, що бог – це добро і любов, що слід прагнути до злиття з богом під керівництвом наставника – гуру. Даосизм – релігія, поширена в Китаї; виникла у 5-6 ст. до н.е. Релігією став у ІІ ст. до н.е. Основи філософського вчення мислителя лао-цзи були викладені учнями в книзі «Даоде цзин», до якої увійшли висловлені автором філсофсько-ідеалістичні та стихійно-матеріалістичні погляди. У центрі доктрини даосизму – вчення про велике Дао – закон буття. Проголошений принцип «увей» (не діяння) означає, що людина не повинна втручатися у природний перебіг подій. Синтоїзм – релігія населення Японії, що виникла у процесі розвитку і культурного синтезу місцевих родоплемінних вірувань. Синто (шлях духів) – позначення світу надприродного, богів і духів, яких здавна шанували японці. Витоками синтоїзму були первісні форми вірувань. Основи віровчення викладені в священній книзі «Кодзикі». Пантеон синтоїзму великий. Зороастризм – стародавня релігія, що виникла на межі ІІ-І тис. до н.е. на території Південно-Західної та Середньої Азії. Засновник – пророк Заратустра (Зороастра), головний бог – Ахурамазда, священна книга – Авеста. Характерний дуалізм – уявлення про протиборство доброго і злого початків. Приписується поклонінні вогню – очищувальній силі. Вшановуються деякі тварини (кінь, собака тощо). Запитання. Завдання. 1. Назвіть основні відомі вам первісні форми релігії та дайте кожній з них коротке визначення. 2. Визначте, пережитками яких первісних форм релігії є a) віра у вампірів; b) звичай носити знак зодіаку; c) заборона викидати обрізки нігтів та волосся. 3. Назвіть основні положення християнської релігії та розкажіть про її походження. 4. Коли сталися два найбільших розколи в християнстві? 5. У чомy основні відмінності між католиками та православними? 6. У чому полягає сутність буддійського віровчення? 7. Що таке нірвана? 8. Назвіть «Чотири благородні істини Будди». 9. Назвіть основні положення ісламу. Яке його положення сприяє розвитку в наш час ісламського екстремізму? 10. Які п’ять стовпів ісламу вам відомі? 11. Що таке НРР? Як вони співвідносяться з традиційними? 12. Як класифікуються НРР? 13. Які національні релігії вам відомі? На яких територіях вони поширені? 14. Яка з національних релігій стала однією з основ християнства? 15. Представники якої релігії поклоняються вогню?
|
