ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Мета, зміст та принципи роботи з сім'єю.

Сім'я – динамічна мала група людей, котрі разом проживають, пов'язані родинними відносинами (шлюбу, кровної спорідненості, усиновлення, опіки), спільністю формування і задоволення соціально-економічних та інших потреб, взаємною моральною відповідальністю [5].

Сім'я також визначається як соціально-педагогічний інститут та особлива соціальна система, яка є підсистемою суспільства. Це дозволяє говорити про такі її ознаки, як шлюбні, міжпоколінні, кровні, встановлені зв'язки між членами сім'ї; родинні почуття, почуття безпеки, захищеності, любові, поваги; спільний побут і проживання членів сім'ї; наявність певних функцій у суспільстві, прав сім'ї в суспільстві й прав членів сім'ї в родині, обов'язків членів сім'ї стосовно один одного та відповідальність перед суспільством за своїх членів [3, 4]. Як виховний інститут нуклеарна сім'я складається з трьох основних підсистем: чоловік - жінка; батьки - діти; дитина - дитина. Ці системи дещо автономні одна від одної, проте взаємозалежні у повсякденному житті.

Робота з сім'ями – це пріоритетний напрям діяльності соціального педагога. Метою соціально-педагогічної роботи з сім’єю є збереження цілісності сім’ї, захист прав і інтересів її членів, створення оптимальних умов для розвитку особистості, надання психолого-педагогічної та посередницької допомоги у вирішенні соціальних, економічних, медичних, правових проблем.

Основні функції соціального педагога у роботі з сім’єю: діагностична, прогностична, організаційно-комунікативна, правозахисна, попереджувально-профілактична, соціально-побутова, соціально-психологічна, організаторська, культурно-дозвіллєва, консультативна.

Соціальний педагог проводить діагностику і на її основі складає програму допомоги сім’ї, яка може включати виховання дітей, організацію догляду за дітьми, які мають відхилення у здоров'ї, оформлення опікунства, усиновлення (удочеріння), правовий захист дітей, організацію дозвілля, пропаганду здорового способу життя, підвищення освітнього, культурного рівня членів родини, надання допомоги неблагополучним сім'ям, вирішення кризових ситуацій, робота із запобіганню бездоглядності дітей.

Об’єктом впливу соціального педагога може бути дитина в сім’ї, дорослі члени сім’ї, сама сім'я вцілому.

Діяльність соціального педагога включає три складові соціально-педагогічної допомоги:

Освітня	Психологічна	Посередницька
Допомога у навчанні та вихованні,подоланні таких помилок, як: - Відсутність єдиних вимог у вихованні; - Викривлене уявлення про методи, цілі, задачі виховання; - Сліпа любов до дитини; - Надмірна вимогливість; - Перекладання відповідальності і турботи за освіту та виховання на виховні заклади; - Відсутність педагогічного такту тощо. Тому одним із напрямів діяльності соціального педагога є просвіта з питань: - Підготовки батьків до виховання; - Роль батьків у вихованні удітей адекватної поведінки по відношенню до ровесників; - Значення власного прикладу, батьківського авторитету; - Взаємовідносини різних поколінь, методи педагогічного впливу; - Виховання дітей відповідно до правил педагогічної диференціації віку і статі; - Про покарання та заохочення; - Про помилки у вихованні дітей; - Трудове виховання, режим дня тощо. Окрім зазначених знань надаються соціальні уміння, навички на практичних заняттях, які допомагають підвищити статус сім'ї, упорядкувати побут (уміння вести домашнє господарство, бюджет тощо). Допомога, яка надається під час консультацій. Методи сімейного виховання: 1 група. Методи повсякденного спілкування і взаємодії (метод поваги до дитячої особистості, метод переконання через прийоми обговорення, розуміння, довіри, спонукання, співчуття, критики). 2 група. Методи впливу з метою корекції (приклад, пояснення, викликання психічного стану радості, метди зняття психологічного напруження через прийоми звернення до честі, совісті, справедливості, естетичних почуттів, співчуття, милосердя, страху, навіювання, переконання, похвали). Ці технології допоможуть батькам позбутися тактики диктату, опіки тощо.	Включає два компоненти: 1. Підтримка, яка спрямована на створення сприятливого клімату в сім'ї. 2. Психологічна допомога сім'ї у подоланні стресу, кризових ситуацій, аналіз ситуацій внутрісімейних відносин.	Включає три компоненти: 1. Координація, що спрямована на спільне вирішення питань передачі в прийомну сім'ю, усиновлення, влаштування дітей у притулок тощо. 2. Інформування (допомога в наданні інформації з питань соціального захисту у формі консультування). 3. Допомога в організації виставок, аукціонів, клубів літнього відпочинку тощо.

Принципи роботи з сім'єю:

- Принцип універсальності (надання допомоги усім сім'ям, які її потребують, виключаючи будь-яку дискримінацію);

- Принцип законності та прав людини (надання соціально-педагогічної допомоги на основі чинного законодавства щодо захисту прав людини);

- Принцип соціального реагування (або принцип конкретності) – забезпечує здійснення заходів з урахуванням виявлених індивідуальних проблем, а не обмеженні стандартним набором форм і методів;

- Принцип добровільності у наданні допомоги (забезпечує право сім'ї на згоду співпрацювати з соціальним педагогом та іншими суб’єктами соціально-педагогічної діяльності та виконувати взяті на себе зобов’язання, а також обирати форми і методи роботи щодо досягнення поставленої мети. Цей принцип також забезпечує право сім'ї відмовитися від соціально-педагогічної допомоги);

- Принцип клієнтоцентризму (визнання пріоритету прав сім'ї у всіх випадках, крім тих, які суперечать правам та інтересам інших людей (сімей));

- Принцип конфіденційності (не розповсюдженість суб’єктами соціально-педагогічної діяльності інформації про сім'ю, яка може завдати їй шкоди чи дискредитувати. Така інформація може бути використана тільки у професійних цілях в інтересах сім'ї, крім випадків, передбачених законом і пов’язаних із загрозою життю чи здоров'ю інших людей або можливістю насильства. В таких випадках соціальний педагог повинен проінформувати про це відповідні державні органи);

- Принцип опори на власні сили, який забезпечує суб’єктну роль сім'ї в процесі надання соціально-педагогічної допомоги, її активну позицію у вирішенні своїх проблем (проте, сім'їз обмеженими можливостями мають право одержувати допомогу, не виявляючи при цьому власної активності);

- Принцип толерантності (коректне і терпиме ставлення суб’єктів соціально-педагогічної діяльності до сім'ї незалежно від їх особистого ставлення до особливостей поведінки, ціннісних орієнтацій членів сім'ї;

- Принцип цілеспрямованості (реалізація соціально-педагогічної допомоги до вирішення проблеми, досягнення професійної мети);

- Принцип системності (єдність форм, методів, засобів і прийомів при вирішенні поставленої проблеми);

- Принцип диференційованого та індивідуального підходу до сім'ї (здійснення комплексу послуг з урахуванням особливостей (вікових, статевих, психологічних, поведінкових тощо).

2. Класифікація форм роботи з сім'єю (з метою профілактики та запобігання негативних явищ):

1) За кількісним складом учасників: індивідуальні, групові, масові;

2) За домінуючим засобом впливу на сім'ю: словесні, практичні, наочні;

3) За складністю побудови: прості, складні, комплексні;

4) За часом проведення: короткочасні, періодичні, систематичні, довготривалі.

Найбільш поширені форми і методи роботи з сім'єю, а також з дітьми та підлітками, що виховуються в цих сім'ях:

- діагностичні методи (методика незакінчених речень, психопроективні методики «Я і моя сім'я», «Я серед людей» (спільно з психологом), анкетування, опитування, тести, аналіз мікросоціуму та соціального оточення сім'ї (створення генограми та еко-карти сім'ї);

- тематичні виховні заходи за спільною участю батьків і дітей;

- тематичні батьківські збори з елементами тренінгу («Вплив сімейного середовища на формування особистості дитини», «Типи сімейного виховання: за і проти», «Кризові періоди розвитку дитини», «Труднощі і помилки у вихованні дитини» тощо);

- ігрові методики, моделювання проблемних ситуацій та шляхів їх розв’язання;

- бесіди (індивідуальні та сімейні; інформаційні та профілактичні);

- консультування (індивідуальне та сімейне);

- соціально-психологічні тренінги;

- інформаційно-просвітницькі лекції;

- семінари;

- зустрічі з представниками державних та громадських установ, діяльність яких пов’язана із захистом сім'ї та профілактикою негативних явищ;

- тематичні дні («День родини першокласника», «День відкритих дверей», «День сім'ї», «День матері»), тижні, місячники (правового та превентивного виховання, громадянського виховання, профілактики негатичних явищ у сімейному середовищі тощо);

- свято багатодітної сім'ї;

- загальношкільні батьківські конференції;

- «Школа молодих батьків», «Батьківський університет», «Школа батьківської підтримки»;

- конкурси (наприклад, сімейних ерудитів, «Співуча родина», «Наші родинні свята», «Дерево нашого роду», «Наші сімейні традиції та реліквії» тощо);

- соціально-педагогічний театр;

- оформлення інформаційного куточка;

- розробка пам'яток та методичних рекомендацій щодо сімейного виховання, а також інформаційних листків з переліком організацій, які задіяні у роботі з профілактики злочинності серед дітей та підлітків тощо;

- рекламно-інформаційні кампанії в співпраці зі ЗМІ;

- благодійні акції;

- відвідування за місцем проживання (інспектування);

- діяльність Ради профілактики школи тощо.

Напрями, форми і методи роботи з сім'єю обираються залежно від конкретної проблеми родини або від характеру допомоги, за якою звернулась сім'я, а також від типу сім'ї, рівня її благополуччя стосовно впливу на розвиток дитини.