 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Класифікація споживчих кредитів
Існують різні ознаки класифікації споживчих кредитів. Аналіз засвідчив, що в більшості джерел ознаки, які використовуються в класифікації споживчого кредитування співпадають з ознаками класифікації кредитів взагалі. Кількість ознак різниться у різних авторів, але найбільш розповсюдженими класифікаційними ознаками споживчих кредитів є наступні : 1. За об'єктами кредитування(напрямами використання) в Україні споживчі кредити поділяються на два види: - на споживчі цілі і нагальні потреби; - на затрати капітального характеру. 2. За строками кредитування споживчі кредити поділяють на: - короткострокові (строком від 1го дня до 1го року); - довгострокові (строком понад 1 рік). Строки надання споживчих кредитів різноманітні. З загальної суми споживчих кредитів значна частина приходиться на короткострокові та середньострокові кредити. Деякі з них видаються з розстрочкою платежу. Довгострокові кредити видаються на інвестиційні цілі. 3. За способом надання споживчі кредити поділяють на цільові і нецільові (на невідкладні потреби, овердрафт та ін.). 4. За видами забезпечення розрізняють позики незабезпечені (бланкові) і забезпечені (заставою, гарантіями, поручительствами, страхуванням). 5. За методами погашення розрізняють кредити, які погашаються одночасно, й кредити з розстрочкою платежу. 6. За методом стягнення процентів кредити класифікують так: - кредити зі стягненням процентів у момент його надання; - позики зі сплатою процентів у момент погашення кредиту; Позики зі сплатою процентів рівними внесками протягом усього строку кредитування (щоквартально, один раз у півріччя, або за спеціально обумовленим графіком). 7. За характером кругообороту коштів кредити поділяють на разові і відновлювальні (револьверні). В групу револьверних, як правило, включають кредити, які надаються клієнтам за кредитними картками, або кредити за єдиними активно-пасивними рахунками у формі овердрафту. 8. В залежності від цільового призначення споживчі кредити поділяються на: - інвестиційні; - для купівлі товарів та сплати послуг; - на розвиток підсобного господарства; - цільові кредити окремим соціальним групам; - на нецільові споживчі потреби; - відстрочені кредити у вигляді кредитних карток 9. За суб’єктами кредитування кредитори можуть бути структуровані як банківські та небанківські фінансові установи. Банки кредитори можуть надавати споживчі кредити безпосередньо позичальникам ( прямі кредити), що звертаються в банк за позикою, або побічні через посередників (торговельну організацію, ломбард, пункт прокату). В зв’язку з тим, що торгівельні організації не завжди мають грошові кошти, щоб перекрити всю заборгованість по наданому ними кредиту покупцеві, вони самі звертаються в банки за позиками. Непряме кредитування дозволяє надавати кредити без значного збільшення операційних витрат банку. Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначається виходячи з вартості товарів і послуг, які є об`єктом кредитування, в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою з урахуванням суми її поточних доходів. В нашій країні (ще за часів СРСР) аж до перебудовчих процесів в економіці (до 1987 р.) переважали два основні види споживчого кредиту: кредит на купівлю товарів тривалого користування та на житлове будівництво (індивідуальне та кооперативне). Перший вид кредиту носив побічний характер, так як його надавали різні торгові організації при посередництві кредиту Держбанку, а другий вид кредиту видавався безпосередньо кредитними установами (Держбанком та Будбанком ). З початком процесу формування ринкових форм господарювання, який супроводжувався падінням виробництва, а відповідно й товарообігу, втратило своє практичне значення кредитування населення в формі придбання товарів в торгівлі з розстрочкою платежу. У кінці 90х років 20 сторіччя разом з зупинкою падіння виробництва в Україні кредитування житлового будівництва, а також надання деяких інших видів споживчого кредитування (на будівництво і благоустрій садових ділянок, будівництво, купівлю і ремонт будівель в сільській місцевості для сезонного проживання, на купівлю молодняку худоби та господарське обзаведення, на невідкладні споживчі потреби ) поступово взяли на себе комерційні банки України (спільний проект іпотечного споживчого кредитування будівництва житла для громадян АКБ „Аркада” та „Київмісьбуд”). Кредитування споживчих потреб населення комерційними банками України здійснюється при дотриманні таких же принципів, що й при кредитуванні юридичних осіб: терміновості, повернення, цільової спрямованості, платності, забезпеченості. Важливим критерієм є платоспроможність позичальника . Відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" в Україні на сьогоднішній день надання споживчих кредитів здійснюється також наступними небанківськими фінансовими установами, які мають право надавати фінансові послуги за умови включення інформації про них до Державного реєстру фінансових установ та функціонують під контролем Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг) : - кредитні спілки; - ломбарди; - страхові компанії по довгостроковому страхуванню життя; - спеціалізовані фінансові компанії споживчого кредитування ; Таким чином, аналізуючи наведені матеріали слід відзначити, що не існує єдиної класифікації споживчих кредитів. В роботі запропонована класифікація, яка є найбільш вдалою, на мій погляд, за кредитним ризиком забезпечення об”єктів споживчого кредитування: - малоризикове цільове іпотечне кредитування з заставою нерухомості та страхуванням (до 100000 доларів США); - середньоризикове цільове кредитування засобів транспорту з їх заставою та страхуванням (до 20000 доларів США); - високоризикове цільове кредитування придбання меблів та складної побутової техніки без застави (до 5000 доларів США); найризиковіше нецільове беззаставне кредитування придбання споживачем товарів та послуг(до 1000 доларів США). |
