 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Розділ І. Методичні підходи та порядок організації розрахункового обслуговування суб’єктів господарювання
Вступ Розрахунки з використанням готівки надзвичайно дорого обходяться державній і комерційним фінансовим структурам. Випуск у обертання нових купюр, обмін старих, утримання значного персоналу, незручності і великі втрати часу рядових клієнтів — усе це важким тягарем лягає на економіку країни. В Україні, наприклад, близько 20 % вартості кожної гривні іде на підтримку її ж власного обертання. Один з можливих і самих перспективних засобів вирішення проблеми готівкового обороту — створення ефективної автоматизованої системи безготівкових розрахунків на базі пластикових карток і взагалі вдосконалення розрахункового обслуговування суб’єктів господарювання. Актуальність теми полягає в необхідності аналітичного упорядкування поточних показників та тенденцій розвитку платіжних систем в Україні на базі пластикових карток з урахуванням відкритості банківської системи України після входження в СОТ для банків розвинутих ринкових країн з їх банківськими технологіями. Предметом дослідження курсової роботи є розрахунково-касові операції та механізм їх вдосконалення. Об’єктом дослідження даної курсової роботи є комерційний банк ВАТ АКБ «Укрсоцбанк». Метою роботи є вивчення організації, способів та форм розрахункового обслуговування, а також отримання показників поточного стану діяльності АКБ «Укрсоцбанк» в сегменті розрахунково-касового обслуговування та впровадження технологій карткових розрахункових банківських послуг в Україні. Завдання роботи. Актуальність удосконалення розрахунково-касового обслуговування клієнтів банками спричинена тим, що період розвитку сучасних технологій банки шукають способи привернути увагу клієнтів, надаючи нові вигідні пропозиції, які спростять відносини підприємств за банками, допоможуть зекономити час і кошти. Інформаційною базою роботи були нормативні та аналітичні матеріали Національного банку України, річна та поточна фінансова звітність ВАТ АКБ «Укрсоцбанк», аналітичні матеріали Асоціації комерційних банків України, аналітичні рейтингові матеріали агентства «Простобанк», матеріали галузевих видань з питань платіжних систем з використанням пластикових карток та ін. Розділ І. Методичні підходи та порядок організації розрахункового обслуговування суб’єктів господарювання Розрахунково-касові операції полягають у забезпеченні руху грошових коштів на рахунках клієнтів банків згідно з їхніми дорученнями. Ці операції посідають особливе місце в банківській діяльності і відіграють важливу роль в забезпеченні успішного перебігу економічних процесів на мікро- та макрорівнях. Розрахунково-касове обслуговування клієнтів є однією з трьох базових операцій банків, які конституюють їх як особливі фінансові установи, що називаються банками. Тому ці операції тісно пов’язані з усіма іншими банківськими операціями. Будь-яка операція банків — і пасивна, і активна, і надання послуг — неминуче супроводжується здійсненням платежу, отже — розрахунковим чи касовим обслуговуванням відповідного клієнта. Причому для виконання таких операцій банкам не потрібні додаткові резерви, оскільки необхідні кошти мають бути у тих клієнтів, за дорученням яких банки здійснюють платежі, чи касові операції [1]. За своїм характером ці операції, власне, є послугами, і за них банки стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди, а не процента. Одержання таких доходів обходиться банкам відносно дешево і без значних ризиків для їх фінансового стану. Тому зростання обсягів розрахунково-касових операцій є надійним і вигідним способом збільшення доходів і підвищення рентабельності банківської діяльності. Для клієнтів банків розрахунково-касові операції забезпечують одержання грошового еквівалента за реалізовану продукцію чи послуги, оплату необхідних для виробництва матеріальних ресурсів, виплату заробітної плати працівникам, оплату зобов’язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, накопичення та використання заощаджень тощо. Тому чим швидше та надійніше банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів, тим кращі умови створюються в останніх для відтворювального процесу, зміцнення платіжної дисципліни, оздоровлення фінансового стану, а в кінцевому підсумку — для підвищення життєвого рівня населення. Розрахунково-касові операції банків забезпечують переважну частину потоків сукупного грошового обороту. Будь-які перебої в розрахунково-касових операціях неминуче призводять до гальмування грошових потоків та розбалансування грошового обороту, що негативно впливає на стан економіки в цілому, на розвиток виробництва товарів та послуг. Важлива роль своєчасного здійснення грошових платежів у забезпеченні функціонування економіки кожної країни обумовлює необхідність створення спеціальних платіжних систем, спроможних надати всім економічним агентам (фізичним та юридичним особам) можливість виконати свої платіжні зобов’язання [1]. Платіжна система в широкому розумінні — це сукупність визначених законом платіжних інструментів, норм, правил, а також механізмів та процедур їх застосування всіма суб’єктами грошового обороту. Учасниками платіжної системи є всі види підприємств, державні структури, громадські організації, населення, комерційні та центральний банки. Встановлення в межах платіжної системи для всіх її учасників визначених законом норм та правил поведінки ставить їх у рівні умови, захищає інтереси кожного з них. Тому створення високоефективної, дієвої та надійної платіжної системи є одним із ключових економічних завдань держави [2]. Особливе місце в платіжних системах посідають банки. Вони не тільки беруть участь у них як звичайні платники та одержувачі платежів, а й як посередники в платежах, покликані якнайшвидше, в режимі реального часу доставити грошові кошти від платника до одержувача. Цю свою роль у платіжній системі банки виконують через сукупність розрахунково-касових операцій, які, по суті, є ключовим елементом платіжної системи, приводними пасами всього грошового обороту. В організації розрахунково-касових операцій можна виділити три етапи: підготовка організаційних, технічних та технологічних передумов для здійснення платежу; формування та передача інформації щодо платежу; переказування чи передавання грошей, тобто сам платіж. На першому етапі здійснюються такі дії, як відкриття в банках рахунків для учасників платіжної системи, створення комп’ютерних систем зв’язку, приймання, оброблення, обліку та передавання інформації, емісія платіжних карток тощо. На другому етапі виконуються такі операції, як підготовка, забезпечення захисту, передавання банку та перевірка на справжність інформації, необхідної для здійснення платежу на певних інструментах (носіях). На третьому етапі здійснюються приймання — видавання готівки з рахунків клієнтів, переказування грошей з рахунку платника на рахунок одержувача чи залік взаємної заборгованості [2]. Важливе місце в розрахунково-касових операціях посідають платіжні інструменти, під якими розуміють певних носіїв інформації, що слугують банкам правовою підставою для здійснення грошових переказів на рахунки чи виконання касових операцій (чек, вексель, платіжне доручення, різні види платіжних карток тощо). Інколи до платіжних інструментів відносять також паперові гроші, розмінну монету, безготівкові кошти на банківських рахунках [2]. Розрахунково-касові операції банки здійснюють з урахуванням загальних принципів, на яких базується організація платіжних систем. Особливе значення для організації банками розрахунково-касового обслуговування клієнтів мають такі принципи: - економічні агенти (юридичні особи) — власники грошових коштів мають право вибору форми платежу (готівкою, чи безготівково) та право вибору банку, в якому вони хочуть зберігати кошти і через який здійснюватимуть свої розрахунки у безготівковій формі; - зберігання коштів у банках та переказування їх здійснюється на банківські рахунки, які відкриваються клієнтам на їх прохання при згоді банків. Кожний економічний агент має право відкрити декілька рахунків у різних банках; - переказ коштів чи видача готівки з рахунку здійснюються банком за розпорядженням власника в порядку визначеної ним черговості та в межах залишку коштів на рахунку. За умови низької платіжної дисципліни, як, наприклад, в Україні в сучасний період, держава може сама визначати черговість платежів, щоб захистити інтереси певних учасників платежів, зокрема державного бюджету; - форма переказування банком коштів по рахунку клієнта визначається самим клієнтом відповідно до форми безготівкових розрахунків, передбаченої в його господарському договорі (контракті) з контрагентом, при невтручанні банку в договірні відносини між ними. Економічні агенти, як правило, вибирають ті форми розрахунків, які найкраще захищають їхні інтереси в кожній конкретній господарській операції; - строк переказування банком коштів з рахунку визначається клієнтом відповідно до порядку його розрахунків з контрагентом, передбаченого в їх господарському договорі. Безготівкові платежі між господарськими агентами будуються на принципі строковості і можуть бути залежно від визначеного в договорі строку достроковими, строковими і простроченими. Стосовно господарської операції, яка оплачується, платіж може бути: попереднім (авансовим); компенсаційним, тобто зробленим негайно після здійснення господарської операції; відстроченим, тобто здійсненим через певний строк після такої операції; - відносини між банком і клієнтом у процесі розрахунково-касового обслуговування будуються на засадах партнерства і взаємної вигоди і здійснюються згідно договору про розрахунково-касове обслуговування [3]. У договорі передбачаються права та обов’язки сторін, а також їх відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань з фіксацією розмірів штрафів за кожне з таких порушень [3]. Указані принципи організації грошових розрахунків обумовлені закономірностями функціонування ринку і найповніше виявляються в країнах з високорозвинутими ринковими економіками. У країнах з перехідними економіками, в тому числі і в Україні, ці принципи поступово утверджуються, і на певних етапах спостерігаються істотні відхилення від їхніх вимог у практиці організації платіжних відносин та розрахунково-касових операцій банків. Ведення банками рахунків клієнтів є необхідною передумовою та важливою складовою їх розрахунково-касового обслуговування. Весь процес ведення рахунків умовно можна розділити на три стадії: відкриття, обслуговування, закриття рахунків. Відкриття рахунків. Для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів операцій банки відкривають своїм клієнтам кілька видів рахунків: поточні, депозитні (вкладні), бюджетні. Перші два види рахунків можуть відкриватися в національній та іноземній валюті, а останній — тільки в національній [3]. Банки відкривають рахунки у національній валюті для таких груп клієнтів: юридичні особи та фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності — резиденти, зареєстровані в установленому порядку; філії, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи підприємств-резидентів, зареєстровані в установленому порядку (далі — підрозділи підприємств); представництва юридичних осіб-нерезидентів, іноземні інвестори; фізичні особи (резиденти та нерезиденти). Підприємство, одержавши згоду вибраного банку на розрахунково-касове обслуговування, подає йому такі документи для відкриття рахунку: 1) заяву за встановленою формою, підписану керівником та головним бухгалтером підприємства (див. додаток, рис. 1.1); 2) засвідчену нотаріально копію свідоцтва про державну реєстрацію; 3) засвідчену нотаріально копію зареєстрованого статуту; 4) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на облік податковим органом; 5) картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпоряджатися рахунком та підписувати розрахунково-касові документи; 6) нотаріально засвідчену копію документа про реєстрацію підприємства в органах Пенсійного фонду України [3]. Фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, що працюють без створення юридичної особи, відкривають поточні рахунки на своє ім’я, для чого подають банкам: — заяву; — копію свідоцтва про державну реєстрацію; — картку зі зразком підпису, засвідчену працівником банку, що відкриває рахунок, чи нотаріально; — документ, що засвідчує особу; — копії документів про взяття на податковий облік та про реєстрацію в органах Пенсійного фонду, засвідчені нотаріально чи органами, що їх видали. Такі підприємці можуть надавати право іншим особам розпоряджатися своїм рахунком за довіреністю, що завірена нотаріально. Фізичні особи відкривають поточні рахунки у національній валюті для зберігання вкладів “до запитання” та здійснення розрахунково-касових операцій за ними. Ці рахунки відкриваються для таких категорій фізичних осіб: - резидентам: громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, що мають посвідку на проживання в Україні; - нерезидентам: громадянам України, що постійно проживають за межами України; іноземцям та особам без громадянства, що проживають в Україні за відкритою візою строком до одного року та одержують платню за свою працю згідно з трудовою угодою (контрактом) у гривнях, що отримали спадщину в Україні або прибуток від своїх інвестицій в Україні [1]. Власник рахунку (резидент) може надавати довіреність іншій особі (резиденту) на здійснення операцій за його рахунком. Така довіреність засвідчується нотаріально чи уповноваженою особою банку. Фізичні особи (резиденти) за своїми поточними рахунками можуть здійснювати широке коло операцій у готівковій та безготівковій формі: зарахування доходів, одержаних у формі оплати праці, виплати пенсій, стипендій, допомог, авторських гонорарів, оплати наукових робіт та винаходів; зарахування орендної плати та виторгу від реалізації житла, рухомого і нерухомого майна, іноземної валюти, сільськогосподарської продукції; зарахування страхових виплат, відшкодування збитків, заподіяних унаслідок каліцтва та в разі втрати годувальника; видача готівки; платежі з рахунків за послуги, одержані від юридичних та фізичних осіб, за куплені товари, цінні папери, іноземну валюту; платежі до державного і місцевого бюджетів, до позабюджетних фондів; платежі до статутних фондів підприємств, у створенні яких бере участь власник рахунку; переказування коштів на інший власний рахунок (поточний чи депозитний) та на рахунки інших фізичних осіб (крім нерезидентів); інші платежі, що не суперечать чинному законодавству [3]. Фізичні особи-нерезиденти за своїми поточними рахунками можуть здійснювати ті самі операції, що й особи-резиденти, а також деякі додаткові операції, зумовлені їх статусом нерезидентів, зокрема: зарахування коштів, отриманих унаслідок іноземної інвестиції в Україну; переказування на рахунок юридичної особи-резидента реінвестицій відповідно до чинного законодавства України. Нерезиденти при зарахуванні готівки в гривнях на свої поточні рахунки повинні подати підтвердження джерел її походження. Депозитні (вкладні) рахунки в національній валюті відкриваються підприємствам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам на підставі депозитного договору, укладеного між банком і його клієнтом на певний строк [1]. За депозитними рахунками забороняється проводити безготівкові розрахункові операції та видавати готівку. Депозитні рахунки для фізичних осіб прийнято називати вкладними. Вони відкриваються тим самим категоріям фізичних осіб, що й поточні рахунки. Для осіб-нерезидентів вкладні рахунки відкриваються за умови підтвердження джерел походження готівки в гривнях, що вкладається, чи перерахування коштів з власного поточного рахунку. Для відкриття вкладного рахунку банк укладає з клієнтом договір з видачею йому вкладного документа. Ним може бути ощадна книжна (іменна чи на пред’явника) або окремий документ, що засвідчує укладення договору. Фізичним особам-нерезидентам видається лише іменна ощадна книжка. Кошти на вкладні рахунки можуть вкладатися: готівкою; переказуванням з власного поточного рахунку (в національній чи іноземній валюті); переказуванням з власного вкладного рахунку в іншому банку. Бюджетні рахунки відкриваються підприємствам (їх відокремленим підрозділам), військовим частинам, установам та організаціям, яким виділяються кошти за рахунок державного та місцевих бюджетів для цільового їх використання. Відкриття бюджетних рахунків здійснюється на підставі дозволів, які видаються фінансовими органами — розпорядниками бюджетних коштів, а також заяви клієнта про відкриття рахунку, картки зі зразками підписів осіб — розпорядників рахунків та відбитком печатки. Якщо даний клієнт має в цій установі банку поточний рахунок, то бюджетний рахунок йому може бути відкритий лише на підставі заяви без подання інших документів [1]. Особливості відкриття рахунків в іноземній валюті. В іноземній валюті відкриваються поточні та депозитні (вкладні) рахунки в уповноважених банках для тих самих категорій клієнтів, що й поточні та депозитні рахунки в національній валюті, включаючи рахунки [4]. За поточними рахунками в іноземній валюті здійснюються розрахунково-касові операції, дозволені чинним законодавством. Це, зокрема, розрахунки між юридичними особами (резидентами та нерезидентами), пов’язані з зовнішньоекономічною діяльністю, та операції на валютному ринку України; надходження готівки; виплата готівки в іноземній валюті на витрати, пов’язані з відрядженнями, за переказами з-за кордону та за чеками і пластиковими картками фізичним особам (резидентам і нерезидентам); виплата авторських гонорарів, оплата праці нерезидентів; перерахування коштів за межі України на проведення виставок, конференцій і т. п.) [4]. Відкриття поточного рахунку в іноземній валюті для підприємств-резидентів здійснюється на підставі таких самих документів, що й відкриття поточних рахунків у національній валюті. Якщо рахунок в іноземній валюті відкривається в тому самому банку, в якому відкритий рахунок у національній валюті, то клієнт може надати банку тільки заяву та картку зі зразками підписів. Решту документів можна не подавати. Відкриття поточного рахунку в іноземній валюті для фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) здійснюється на підставі договору та надання таких самих документів, що й при відкритті поточних рахунків у національній валюті, а також документів, що засвідчують особу клієнта. Тільки для осіб-нерезидентів додатково потрібно подати копію легалізованого дозволу центрального банку іноземної країни на відкриття такого рахунку, якщо це передбачено міжбанківськими угодами або законодавством тієї країни [6]. При відкритті поточних рахунків в іноземній валюті для фізичних осіб-нерезидентів має бути підтвердження джерел походження цієї валюти. За відсутності претензій до клієнта керівник банку приймає рішення про відкриття рахунку, про що робиться запис на заяві клієнта з зазначенням номера рахунку та дати відкриття. Протягом трьох робочих днів з дати відкриття рахунку установа банку має повідомити про це податковий орган за місцем реєстрації клієнта (для підприємств та їх відокремлених підрозділів) чи за місцезнаходженням цього банку (для деяких інших установ). Про відкриття рахунків банк також повідомляє Національний банк України для включення до зведеного електронного реєстру власників рахунку. Податкові органи, одержавши вказані повідомлення, реєструють власників рахунків, роблять про це відповідний запис на повідомленні і повертають його банку. При відкритті кількох рахунків у національній валюті їх власник повинен визначити протягом трьох робочих днів один з них як основний і обліковувати на ньому заборгованість, що списується у безспірному порядку. Номер цього рахунку його власник повідомляє податковому органу, в якому він зареєстрований як платник податку, податковому органу за місцем своєї реєстрації та банкам, в яких відкриті додаткові поточні рахунки в національній та іноземній валюті. Банки, що відкривають клієнту додаткові рахунки та рахунки в іноземній валюті, мусять повідомити про це протягом трьох робочих днів банк, в якому відкрито основний рахунок, та податковий орган [5]. З відкриттям рахунків банк укладає з клієнтом договір на розрахунково-касове обслуговування, яким передбачаються права та зобов’язання сторін, їх відповідальність за порушення умов договору і форми та порядок розрахунків, порядок розгляду спорів тощо [5]. Обслуговування рахунків. З дати відкриття поточного рахунку, вказаної на заяві клієнта, банк може здійснювати на ньому операції з зарахування коштів у готівковій та безготівковій формі. Видаткові операції, тобто списання грошей з рахунку, банк має право здійснювати після одержання повідомлення від податкового органу про взяття клієнта на податковий облік. У разі зміни номера будь-якого рахунку установа банку, в якій відкрито цей рахунок, зобов’язана повідомити про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунку протягом трьох робочих днів з дати зміни номера рахунку. Клієнт банку має право змінити свій основний рахунок. Якщо при цьому у нього буде податкова заборгованість, то він зобов’язаний подати в установу банку, котра веде картотеку заборгованості, письмову згоду від податкового органу, в якому він зареєстрований як платник податків, та від установи банку, в якій відкривається новий основний рахунок, на переведення картотеки заборгованості в цей банк. Грошові кошти, що надійшли на адресу клієнта, банк зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня зарахувати на його рахунок. У разі наявності грошей на рахунку клієнта банк повинен негайно — протягом операційного дня — виконати розпорядження клієнта про списання грошей з рахунку для оплати його боргових зобов’язань. Якщо таке розпорядження надійшло в банк після завершення операційного дня, то воно виконується наступного дня. Усі надходження коштів на поточний рахунок обліковуються в його кредитовій стороні — виторг від реалізації продукції, наданих послуг та виконаних робіт, виторг від продажу цінних паперів та проценти за ними, виторг від продажу іноземної валюти, одержані банківські позички, кошти з закритих депозитних рахунків тощо. Всі платежі з поточного рахунку обліковуються в його дебетовій стороні — оплата купленої сировини, матеріалів, інших цінностей, одержаних послуг чи виконаних робіт, одержання готівки для оплати праці, витрат на відрядження, господарських витрат, платежі та збори до бюджету та позабюджетних фондів, погашення кредитів та сплата процентів за ними тощо. Доручення платника на перерахування коштів приймаються банком у межах коштів, наявних на рахунку на початок робочого дня. Виняток становлять доручення на переказування з основних рахунків до бюджету та позабюджетних цільових фондів сум податків і зборів, неподаткових платежів, пені, штрафів та інших санкцій, передбачених законодавством. Такі доручення приймаються банком і обліковуються окремо за балансом як неоплачені в строк через відсутність коштів у платника. Це так звана картотека неоплачених документів. Протягом трьох робочих днів платник зобов’язаний переказати залишки коштів з інших поточних рахунків на основний для оплати вказаних документів картотеки або оплатити їх безпосередньо з додаткового поточного рахунку. У разі відсутності коштів на рахунку банк приймає до виконання документи на безспірне списання (стягнення) коштів. Вони також розміщуються в картотеці неоплачених документів і виконуються згідно зі встановленою законодавством черговістю платежів, а якщо вона не встановлена, то за календарною черговістю їх надходження. Закриття рахунків. Банки закривають поточні рахунки підприємств у національній та іноземній валюті на підставі: - заяви власника рахунку; - рішення органу, на який покладено обов’язки щодо ліквідації підприємства; - рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства; - інших обставин, передбачених чинним законодавством чи договором між банком та клієнтом [6]. У разі ліквідації підприємства його основний рахунок переоформляється на ім’я ліквідаційної комісії, а всі додаткові рахунки закриваються. Якщо на рахунку, що закривається, є залишок коштів, то підприємство повинно платіжним дорученням переказувати їх на інший рахунок, спеціально відкритий для цих цілей. Якщо при цьому у власника рахунку, що закривається, є картотека заборгованості, то вона має бути передана банку, в якому відкривається новий рахунок. Цей банк не може відмовити в прийнятті документів, що містяться в картотеці заборгованості [6]. Після закриття рахунку клієнта документи (справа), на підставі яких відкривався рахунок, залишаються в установі відповідного банку. Поточні рахунки фізичних осіб у національній та іноземній валюті закриваються на підставі їх заяви, в разі смерті та в інших випадках, передбачених договором або чинним законодавством. Залишки коштів на рахунку видаються готівкою, або переказуються на інший рахунок за розпорядженням власника чи спадкоємців [6]. Закриття депозитних (вкладних) рахунків у національній та іноземній валюті юридичних та фізичних осіб здійснюється: при закінченні строку депозиту (вкладу), на який був укладений договір; при достроковому розірванні договору однією зі сторін, якщо така можливість передбачена договором; у разі смерті власника (для фізичних осіб) [6]. В обох випадках кошти з депозитних рахунків юридичних осіб разом з процентами переказуються на поточний рахунок власника депозитного рахунку. Видача коштів готівкою юридичній особі при закритті її депозитного рахунку не дозволяється. З вкладних рахунків фізичних осіб при їх закритті кошти, включаючи проценти, можуть бути видані: готівкою; переказуванням на інші рахунки за розпорядженням власників або спадкоємців. Якщо закривається вкладний рахунок фізичної особи-нерезидента, то переказування коштів можливе лише на його власний поточний рахунок. При достроковому закритті депозитного (вкладного) рахунку юридичної та фізичної особи за її ініціативою банк не виплачує процентів взагалі, або ж виплачує на рівні процентів, установленому для поточних рахунків. Протягом трьох робочих днів після закриття поточних, бюджетних та депозитних рахунків (крім рахунків фізичних осіб та офіційних представництв) банк зобов’язаний повідомити про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунку. Платіжні інструменти. Щоб забезпечити учасникам міжгосподарських розрахунків можливість успішно виконувати вказані вище завдання, світова практика виробила широкий спектр різних платіжних інструментів, кожний з яких має свої переваги та недоліки. Враховуючи їх та зважаючи на свій реальний фінансовий стан і характер конкретної товарної операції, кожний з контрагентів товарних операцій може вибрати найбільш надійний та зручний для себе платіжний інструмент та визначити умови його застосування. Платіжні інструменти з кредитовим переказом коштів рухаються в тому самому напрямку, що й сам платіж — від платника до одержувача. Платник є ініціатором платіжної операції та емітентом відповідного інструменту. Це дає йому можливість якнайкраще проконтролювати відносини з контрагентом і захистити свої інтереси. Платіжні інструменти з дебетовим переказом коштів рухаються у зворотному відносно платежу (руху грошей) напрямку. Одержувач грошей є ініціатором платіжної операції та емітентом такого інструменту. Це дає йому можливість тримати під контролем свої відносини з контрагентом, впливати на їх реалізацію і захищати свої інтереси. Платіжними інструментами звичайно називають складені за встановленою формою документи, які подаються банкам юридичними та фізичними особами з дорученням (чи з вимогою) переказати з їхніх рахунків (чи зарахувати на їхні рахунки) певну суму грошей. Платіжні інструменти строго уніфіковані, мають єдину для всієї країни стандартну форму, визначений набір реквізитів. Значна частина реквізитів є спільною і обов’язковою для всіх інструментів. До обов’язкових реквізитів належать: — назва документа; — номер, число, місяць та рік виписки документа; — повна та скорочена назва платника і одержувача грошей, номери їхніх рахунків та ідентифікаційних кодів; якщо платник є нерезидентом, то вказується країна його реєстрації; — назва та місцезнаходження банків платника й одержувача, умовні номери за МФО (коди банків); — сума платежу (словами та цифрами); — призначення платежу для перерахування чи одержання грошей; — підписи керівника та головного бухгалтера платника (чи одержувача) та відбиток печатки; — сума податку на додану вартість або напис “без податку на додану вартість”. Розрахунки платіжними дорученнями. Платіжне доручення — це письмовий документ, оформлений за стандартною формою, з дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування вказаної суми коштів з його рахунку на рахунок одержувача . Розрахунки платіжними дорученнями — це одна з найпоширеніших в Україні форм розрахунків. За цією формою клієнти банків можуть розраховуватися по товарних і нетоварних операціях: за куплені товари, послуги, виконані роботи, по зобов’язаннях перед фізичними особами (аліменти, пенсії, заробітна плата, гонорари тощо), по зобов’язаннях перед банками, податковими, страховими та іншими фінансовими органами, іншими юридичними особами. Платіжне доручення виписує платник, чітко дотримуючись установлених правил оформлення платіжних документів, і подає в банк, що його обслуговує, не пізніше ніж протягом 10 календарних днів після дати виписки доручення. Сума взятого банком для виконання доручення списується з рахунку платника (рахунок дебетується) і зараховується на рахунок одержувача (рахунок кредитується), якщо він відкритий у тому самому банку. Якщо ж рахунок одержувача відкритий в іншому банку, то списані кошти з рахунку платника будуть зараховані на кореспондентський рахунок банку платника і подальший їх рух здійснюється згідно з чинним порядком міжбанківських розрахунків. Рух платіжних документів при цій формі розрахунків має такий вигляд (рис. 1.2). При застосуванні цієї форми розрахунків платник та одержувач коштів певною мірою ризикують. Розрахунки платіжними дорученнями — досить проста, зручна, економічна форма, що забезпечує швидке здійснення платежу.
Рис. 1.2 Схема здійснення платежу при розрахунках платіжними дорученнями Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями. Платіжна вимога-доручення — це комбінований документ, в якому передбачаються два види дій: 1) вимога продавця до покупця оплатити надіслані йому комерційні документи на відвантажені товари; 2) доручення покупця (платника) своєму банку оплатити вказані документи і перерахувати кошти продавцю. Це не дуже поширена форма розрахунків [8]. Звичайно вона застосовується в розрахунках за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги. Вимогу-доручення виписує продавець і разом з комерційними документами пересилає безпосередньо покупцеві. Останній перевіряє одержані документи на предмет дотримання продавцем умов договору і, якщо погоджується здійснити оплату, дає відповідне розпорядження своєму банку прямо у вимозі-дорученні. Оформлення платником вимоги-доручення і подання його в банк здійснюється в порядку та в строки, встановлені для звичайних платіжних доручень. Банк приймає вимогу-доручення від платника протягом 20-ти календарних днів після виписки і на суму, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника. Якщо платник відмовляється оплатити вимогу-доручення, то про це він повинен повідомити безпосередньо одержувача в порядку та строки, зазначені в договорі, та вказати причини відмови. Розрахунки чеками. Чек — це письмове розпорядження власника поточного рахунку (чекодавця) банку, в якому рахунок відкрито (банку-емітенту), виплатити вказану суму грошей пред’явнику чека (чекодержателю). Чеки, які застосовуються для безготівкових платежів, називаються розрахунковими [8]. Розрахунки чеками застосовуються переважно в платежах за отримані товари, виконані роботи, надані послуги, а також у деяких нетоварних платежах. На практиці чеки доцільно застосовувати у внутрішньоміських розрахунках. Проте в Україні ця форма розрахунків розвинута слабо порівняно з західними країнами, в багатьох з яких чек є одним з основних платіжних інструментів. Згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в господарському обороті України чеки можуть використовуватися в розрахунках між юридичними особами та між фізичними і юридичними особами. Розрахунки чеками між фізичними особами не допускаються. Оплата чеками гарантована, що забезпечується депонуванням чекодавцем потрібної суми коштів на окремому рахунку “Розрахункові чеки” у банку-емітенті. Заяву на депонування коштів платник подає банку одночасно з заявою на одержання чекової книжки. Розрахункові чеки виписуються на конкретних одержувачів платежу, тобто є іменними, на бланках, виготовлених на спеціальному папері за зразками, затвердженими НБУ (рис. 1.3). Чеки брошуруються в чекові книжки по 10, 20, 25 штук, які є бланками суворої звітності. Строк дії чекової книжки — один рік. Підприємства одержують чекові книжки в банках, які ведуть їхні рахунки, на підставі заяв установленого зразка.
Рис. 1.3 Форма розрахункового чека При видачі чекової книжки банк проставляє на ній суму заброньованих коштів для оплати чеків (ліміт чекової книжки). Виписуючи розрахункові чеки, чекодавець заповнює корінець до нього, в якому проставляється сума невикористаного ліміту. Кожний наступний чек може виписуватися тільки в межах наявного ліміту чекової книжки. Схема документообороту при розрахунках чеками наведена на рис. 1.4 Якщо від банку-емітента протягом 10 днів не надходять кошти по чеку, банк чекодержателя повинен дати йому запит про причини затримки. Не пізніше наступного дня після одержання запиту цей банк повинен дати відповідь банку чекодержателя, а останній повідомляє її зміст своєму клієнту. По закінченні строку дії чи вичерпанні ліміту чекової книжки в ній можуть залишитися невикористані чеки. В цьому разі чекодавець може попросити банк продовжити строк дії книжки чи поповнити її ліміт. Якщо ж у цьому немає потреби, то невикористані чеки повертаються до банку-емітента, де вони погашаються.
Рис. 1.4 Схема здійснення розрахунків чеками при обслуговуванні продавця і покупця різними установами банків Розрахунки акредитивами. Акредитив — це зобов’язання банку оплатити платіжні вимоги, які він надає на прохання свого клієнта-платника його контрагенту-постачальнику (бенефіціару) за умови дотримання останнім передбачених в акредитиві умов поставки та платежу. Застосовується акредитивна форма переважно в міжміських і в міжнародних розрахунках, коли постачальник хоче забезпечити собі гарантію оплати поставленої продукції [8]. При покритому акредитиві сума його при відкритті списується з поточного рахунку платника і бронюється на окремому рахунку “Розрахунки акредитивами”, відкритому в банку-емітенті або у виконуючому банку. Цей акредитив не вигідний платнику, оскільки відволікає кошти з його обороту на певний період. При непокритому акредитиві кошти платника попередньо не бронюються, платежі здійснюються з його поточного рахунку під гарантію банку-емітента, що в разі відсутності коштів на цьому рахунку банк надасть позичку для здійснення платежів за акредитивом. Тому цей вид акредитиву називають ще гарантованим. Такий акредитив дуже зручний і вигідний для платника. Відзивний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом за вимогою платника без попереднього погодження з бенефіціаром. Зміна або анулювання акредитива здійснюється тільки через банк-емітент. Цей акредитив не зручний для бенефіціара, оскільки не виключає ризику неплатежу. Безвідзивний акредитив не може бути змінений чи анульований без попередньої згоди бенефіціара, що дає йому можливість захистити себе від ризику неплатежу. Схема документообороту та платежів при розрахунках акредитивами показана на рис. 1.5
Рис. 1.5 Схема здійснення розрахунків за покритим акредитивом, відкритим у виконуючому банку Розрахунки по сальдо взаємної заборгованості. Підприємства, які мають постійні господарські зв’язки з зустрічними поставками товарів (виконання робіт, надання послуг), можуть розраховуватися між собою періодично за сальдо зустрічних вимог. Такий порядок розрахунків передбачається в їхньому договорі, в якому визначається періодичність розрахунків, день звіряння взаємної заборгованості, порядок оплати сальдо, сторона, що здійснює розрахунки. Після закінчення розрахункового періоду сторони звіряють взаємну заборгованість, визначають її сальдо та його спрямування (хто платник, хто одержувач). Сторона, що здійснює розрахунки, виписує і подає своєму банку платіжне доручення, якщо їй слід сплатити сальдо, або платіжну вимогу-доручення, якщо кошти в розмірі сальдо належить їй одержати. Погашення сальдо може оформлятися векселем [4]. Розрахунки платіжними вимогами. Платіжна вимога — це письмове доручення одержувача грошей своєму банку стягнути (інкасувати) вказану суму коштів з платника (боржника) і зарахувати на його рахунок. Зараз ця форма розрахунків застосовується рідко — лише у випадках безспірного стягнення та списання коштів без згоди (акцепта) з рахунків їх власників. Такі випадки можуть передбачатися законами України, а також визначатися рішеннями суду, арбітражного суду, виконавчими надписами нотаріусів. У всіх таких випадках стягувач коштів подає своєму банку платіжну вимогу, в якій має бути посилання на підставу платежу — назва і стаття закону, постанова суду тощо. Стягувач несе відповідальність за обгрунтованість і правильність посилань у платіжній вимозі на підстави для безспірного та безакцептного стягнення коштів з платника. Без чіткого та обгрунтованого зазначення таких підстав банк не приймає платіжну вимогу до виконання [4]. Розділ ІІ. Технологія проведення та аналіз механізму розрахунково-касового обслуговування клієнтів в ВАТ АКБ „Укрсоцбанк” Назва банку: повна – Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк”, скорочена – АКБ «Укрсоцбанк». Адреса банку: Україна, 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29 Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» на сьогодні — один з найбільших системних універсальних банків України, який входить в міжнародну UniCredit Group. 23 січня 2008 року UniCredit Group завершила купівлю 94,2% загального випущеного акціонерного капіталу Укрсоцбанку в групи інвесторів, яких представляла міжнародна інвестиційна консалтингова компанія EastOne (продавець із боку акціонерів) через Bank Austria, який входить до Групи і є відповідальним за комерційну банківську діяльність у країнах Центральної та Східної Європи. Розмір зареєстрованого статутного капіталу банку – 1,27 млрд. грн. Структура банку складається з трьох бізнес-орієнтованих напрямків: - Корпоративний бізнес — обслуговування юридичних осіб. - Роздрібний бізнес — обслуговування фізичних осіб. - Фінансово-інституційний бізнес — надання послуг комерційним банкам та компаніям, які емітують власні фінансові інструменти, як правило, корпоративні облігації. Відповідно з сегментацією клієнтської бази розрахунково-касове обслуговування в ВАТ АКБ «Укрсоцбанк» має уніфіковані та спеціалізовані банківські продукти: 1. Для сегменту клієнтів – юридичних осіб та приватних підприємців: - відкриття поточних рахунків і національній та іноземній валютах, проведення перерахувань безготівкових коштів у внутрішніх та зовнішньоекономічних операціях; - купівля-продаж безготівкової іноземної валюти для проведення перерахувань по оплаті зовнішньоекономічних договорів; - видача готівки в касу підприємства чи інкасація господарської виручки готівки на розрахунковий рахунок підприємства; - обслуговування „зарплатних” та „відряджувальних” проектів за допомогою пластикових платіжних карток з самостійним отриманням готівки в банкоматах чи проведення безготівкової оплати товарів і послуг (еквайринг); - обслуговування „корпоративних” платіжних карток для проведення операцій безготівкової оплати послуг з рахунку підприємства; - віддалене обслуговування клієнтів по безготівковим комерційним платежам за допомогою „електронних комплексів” – „Клієнт-банк”, „Інтернет- банкінг”, „SMS – банкінг”. 2. Для сегменту клієнтів фізичних осіб: - відкриття поточних рахунків і національній та іноземній валютах, проведення перерахувань безготівкових коштів у внутрішніх та зовнішньоеко-номічних операціях згідно переліку операцій в Інструкції; - проведення переказів готівкових коштів по оплаті комунальних послуг та інших послуг без відкриття розрахункового рахунку; - валютообмінні готівкові операції; - операції з продажу та покупки дорожніх чеків в іноземній валюті; - відкриття спеціальних пенсійних та бюджетних розрахункових рахунків по отриманню пенсії та державної бюджетної допомоги; - видача готівки з розрахункового рахунку чи зарахування готівки на розрахунковий рахунок; - обслуговування „зарплатних”, „пенсійних”, „бюджетних” та „відряджу-вальних” проектів за допомогою пластикових платіжних карток з самостійним отриманням готівки в банкоматах чи проведення безготівкової оплати товарів і послуг (еквайринг); - віддалене обслуговування клієнтів по безготівковим картковим платежам за допомогою „електронних комплексів” – „Інтернет-банкінг”, „SMS – банкінг”; - проведення переказів готівкових коштів в національній та іноземній валютах по Україні та за кордон з використанням Інтернет-систем переказу „Western –Union”, „СОФТ”; 3. Для клієнтів – інших комерційних банків: - відкриття та ведення системи взаємних „ЛОРО” та „НОСТРО” коррес-понденських рахунків для проведення переказів безготівкових коштів клієнтів в національній та іноземній валютах; - вікриття та ведення кореспондентського рахунку в Національному банку України в системі безготівкових платежів в національній валюті; - відкриття та ведення корреспондентських рахунків в національній та іноземній валютах в клірингових банках по обслуговуванню пластикових банківських платіжних систем через автомати самообслуговування; - продаж та купівля готівкових коштів в національній та іноземній валю-тах за безготівкові кошти для касового обслуговування клієнтів та автоматів самообслуговування; - обслуговування транзакцій інших платіжних систем через мережу бан-коматів ВАТ АКБ «Укрсоцбанк». В ВАТ АКБ «Укрсоцбанк» клієнт може обслуговуватися: - на основі загальних тарифів; - на основі одного із тарифних пакетів. При віддаленому розрахунковому обслуговуванні клієнти можуть управляти грошовими потоками на своїх поточних рахунках незалежно від розкладу роботи банку й часу доби, не витрачаючи часу й коштів на обслуговування у відділенні, а саме: - здійснювати всі необхідні операції з рахунком завдяки системі Інтернет-Клієнт-Банк; - одержувати оперативну інформацію про рух коштів на рахунку максимально зручним способом — за телефоном, електронною поштою або за допомогою SMS-повідомлень; - здійснювати операції у будь-який час доби, у будь-який день тижня; - простота оформлення й використання; - висока оперативність обслуговування завдяки застосуванню новітніх технологій і програмного забезпечення; - високий ступінь захищеності операцій та інформації про них. Підключившись до послуги «Інтернет-Клієнт-Банк», клієнт зможе досягти максимальної оперативності у своїй роботі. «Інтернет-Клієнт-Банк» — це технологічно сучасна система, що активно розвивається, легка у використанні й навчанні, багатофункціональна та абсолютно безпечна. Ви готуєте й передаєте в банк такі фінансові документи: платіжні доручення в національній та іноземній валюті; заявки на купівлю, продаж і конвертацію валюти, зарплатні відомості для зарахування коштів на карткові рахунки співробітників, конфіденційні листи з можливістю вкладення файлів. Дана послуга дає змогу здійснювати наступні функції: - одержувати оперативну інформацію про стан рахунків і рахунків підпорядкованих організацій; можете інтегрувати систему з бухгалтерськими програмами; - користуватися переглядом, роздруківкою та імпортуванням електронних документів; - мати доступ до архіву платіжних документів за тривалий період; - користуватися автоматичним довідником при заповненні реквізитів платіжних доручень; - поповнювати й знімати кошти з депозиту «OnLine». Документи та бухгалтерські проводки при розрахунково-касових операційях в ВАТ АКБ «Укрсоцбанк». Загальні засади грошового обігу та функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказу коштів регулюються Конституцією України, законами України "Про Національний банк України"[2], "Про банки і банківську діяльність" [1], "Про поштовий зв'язок", “ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” [3] , іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами Національного банку України, а також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказу коштів. Безготівкові грошові кошти в національній валюті - це банківські записи, про наявність у клієнта банку підтверджених випискою банку кредитних вимог до банку в грошових одиницях України, які виконують функцію засобу платежу по Україні та обліковується на рахунках у банках-резидентах [5]. Безготівкові грошові кошти в іноземній валюті - це банківські записи, про наявність у клієнта банку-резидента підтверджених випискою банку-нерезидента кредитних вимог до банку в грошових одиницях іноземної валюти, які виконують функцію засобу міжнародного платежу та обліковується на рахунках у банках-нерезидентах (на кореспондентських рахунках банків –резидентів). Безготівкові розрахунки – це банківські операції перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає: - класифікацію розрахунків; - організацію розрахунків; - форми відповідних документів; - взаємовідносини платників з банками. «Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» [5] встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Для здійснення безготівкових операцій підприємства - учасники безготівкових розрахунків відкривають рахунки згідно «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» [6], а також рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями (акредитиви, розрахункові чеки тощо). Під час здійснення безготівкових розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. «Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» [5] встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів (платіжні інструменти – це засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ коштів з відповідного рахунку платника): 1.Меморіального ордера (розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" [3] та нормативно-правових актів Національного банку). 2. Платіжного доручення (розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача). 3. Платіжної вимоги-доручення. Платіжна вимога-доручення – це розрахунковий документ, який складається з двох частин: - верхньої - вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; - нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача. 4. Платіжної вимоги (розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача). 5. Розрахункового чека (розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів). 6. Акредитива (договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж). Розрахункові документи складаються на бланках, реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами до Інструкції [5]. Усі текстові елементи бланків мають бути виконані українською мовою. Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку. Банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів вимогам до Інструкції [5]: - банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: "Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк платника", "Код банку платника", а та-кож "М. П." та "Підписи платника"; - банк отримувача - заповнення таких реквізитів: "Отримувач", "Код отримувача", "Рахунок отримувача", "Банк отримувача", "Код банку отримувача", а також "М. П. отримувача" та "Підписи отримувача"; - банк стягувача - заповнення таких реквізитів: "Стягувач", "Код стягувача", "Рахунок стягувача", "Банк стягувача", "Код банку стягувача", а також "М. П. стягувача" та "Підписи стягувача" . Клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку. Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом. Засобами безготівкових платежів підприємств в іноземній валюті при здійсненні зовнішньоекономічних контрактів є наступні: 1. Банківський переказ, який виконується згідно “Положенню про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів” [8]; 2. Документарний акредитив, технологія виконання якого наведена в «Положенні про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями» [9]; 3. Інкасування чеків в іноземній валюті, яке виконується згідно з “Правилами бухгалтерського обліку банками України операцій з чеками в іноземній валюті” [10]; Між готівковою і безготівковою формами розрахунків існує тісний зв'язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в установленому порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі. Рейтингова позиція банку на ринку пластикових платіжних карток в банківській системі України. Загальні засади емісії та здійснення операцій із застосуванням платіжних карток регулюються нормами законів України "Про Національний банк України" [2], "Про банки і банківську діяльність" [1], "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" [3], “Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням” № 137 [21], іншими законодавчими актами України. АКБ «Укрсоцбанк» є членом міжнародних платіжних карткових систем "Visa International" з 2005 року (табл. 2.1) та "MasterCard International" з 2006 року (табл. 2.2), емітує картки по їх технології та проводить обслуговування в транзакційних центрах цих платіжних систем, в національній системі масових карткових «електронних платежів» НСМЕП НБУ банк участі не приймає. Станом на 01.01.2009 «Укрсоцбанком» емітовано 947 951 шт. карток MasterCard та 3 157 456 шт. карток Visa International. Від здійснення операцій з використанням банківських платіжних карток банк протягом 2008 року отримав доходів в сумі 243,9 млн. грн., що в 1,5 рази більше ніж за попередній період, фінансовий результат становив 126,3 млн. грн. що на 32,4 млн. грн. більше ніж в 2007 році. В 2008 році Укрсоцбанк впровадив нову послугу – переказ коштів на картки платіжної системи Visa будь-якого банку України. Ця послуга стала для клієнтів найкращою альтернативою звичайним банківським переказам та передачі грошей через знайомих. Переказ коштів здійснюється тільки на картки міжнародної платіжної системи Visa, емітовані іншими українськими банками. Ця послуга надавалась в усіх банкоматах Укрсоцбанку для будь-яких типів карток банку, оформлених до карткових рахунків фізичних осіб у гривні. Це стало можливим завдяки об’єднанню мережі банкоматів АКБ «Укрсоцбанк» та банків UniCredit Group. Кількість банкоматів, що входять до цієї мережі налічує понад 15 тисяч. Так, клієнти банку відтепер можуть отримувати готівку у таких країнах, як Австрія, Болгарія, Італія, Німеччина, Польща, Росія, Словаччина, Туреччина, Угорщина, Чехія та ін. [24]. Також Укрсоцбанк є лідером на ринку зарплатних проектів. Це підтверджує той факт, що вже понад 6,2 тис компаній довірили банку найвищу цінність їх співробітників – виплати заробітних плат на банківські платіжні картки. На рішення клієнтів про вибір Укрсоцбанку вплинуло впровадження банком новітніх технологій обслуговування зарплатних проектів, серед яких: - Інтернет-банкінг і SMS-банкінг, які дають змогу в будь-який час доби й незалежно від місця розташування контролювати витрати по картковому рахунку; - цілодобові зали самообслуговування, в яких можна не тільки зняти, але й покласти готівкові кошти під 13% («Ощадний+») і 20% («Капіталіст») річних; - найбільша в Україні об’єднана мережа (партнерами Укрсоцбанку є ПУМБ, АКІБ «УкрСиббанк», ВАТ АБ «Укргазбанк», ВАТ «Державний Ощадний банк України», ВАТ Банк «Фінанси й Кредит», АБ «Брокбізнесбанк» АКБ « Правекс-Банк», КБ «Хрещатик», ВАТ «Родовід Банк», UniCredit Банк Україна та ін.); цілодобова підтримка через Контакт-центр всіх клієнтів Укрсоцбанку. Таблиця 2.1 Реєстрація Національним банком України участі АКБ «Укрсоцбанк» в міжнародній платіжній системі "Visa International" [25]
Таблиця 2.2 Реєстрація Національним банком України участі АКБ «Укрсоцбанк» в міжнародній платіжній системі "MasterCard International" [25]
Загальні показники розвитку ринку платіжних карток в Україні та рейтингова позиція АКБ «Укрсоцбанк» на ньому наведені в табл. 2.3 – 2.6: - Таблиця 2.3. Основні показники ринку платіжних карток в Україні; - Таблиця 2.4. Кількість та сума операцій з використанням платіжних карток; - Таблиця 2.5. Види платіжних карток, які емітовані українськими банками; - Таблиця 2.6. Дані у розрізі банків-членів платіжних систем щодо кількості платіжних карток та інфраструктури їх обслуговування. Таблиця 2.3 Основні показники ринку платіжних карток в Україні [24]
Таблиця 2.4 Кількість та сума операцій з використанням платіжних карток [24] Таблиця 2.5 Види платіжних карток, які емітовані українськими банками [24]
Таблиця 2.6 Дані у розрізі банків-членів платіжних систем щодо кількості платіжних карток та інфраструктури їх обслуговування за станом на 01.07.2009 [24]
Як показує рейтинговий аналіз ринкова частка АКБ «Укрсоцбанка» ста-новить (табл.2.6): - За обсягами емітованих пластикових карток – 2,77%; - За обсягами активних карток в обігу – 2,62%; - За обсягами розгорнутих банкоматів – 3,83%; - За обсягами розгорнутих платіжних терміналів – 3,15%, що відповідає 5 рейтинговому місцю в БС України станом на 01.07.2009 року. Види розрахунково - касових операцій банку з використанням банківських платіжних карток: Розрахунково - касові операції АКБ «Укрсоцбанк» з пластиковими платіжними картками розподілені на наступні класи (тарифи) [25]: 1. Ощадний+ (до Вашого карткового рахунку вам відкривається поточний рахунок, на який Ви можете вільно та без обмежень переводити кошти зі своєї картки, використовуючи його як своєрідний гаманець). 2. Депозитний (рахунок призначений для зарахування відсотків за вкладом у банку та суми вкладу після закінчення його терміну). 3. Пенсійний (банк відкриває Вам окремий поточний рахунок, на який Вам будуть нараховувати пенсію та державні соціальні виплати). 4. Зарплатний-необмежений (за картковим рахунком «Зарплатний-необмежений» Вам встановлюється кредитна лінія в розмірі до 75% від середньомісячного доходу або до 75% від мінімальної заробітної плати (без надання довідки про доходи), за допомогою якої Ви зможете купувати товари в кредит). 5. Visa Gift (картка випускається неперсоніфікованою, завдяки чому вам не потрібні ні документи того, кому призначений подарунок, ні його підпис, ні тим більше присутність). 6. Visa Virtual (розраховуючись карткою Virtual, Ви підвищуєте безпеку своїх розрахунків, оскільки на пластику картка не виготовляється. Вам буде надано на спеціальному паперовому бланку реквізити картки: номер картки, термін дії та спеціальний цифровий код для додаткового захисту операцій). SMS-банкінг – це комплекс інформаційних сервісів, які надаються держателям міжнародних платіжних карток АКБ «Укрсоцбанк» за допомогою SMS-повідомлень. Цілодобова система інформування дає змогу знизити ризик несанкціонованого використання Ваших карткових коштів і контролювати їхнє використання. SMS-повідомлення містять оперативні дані про стан Вашого карткового рахунку, про операції, які були проведені з використанням Ваших платіжних карток і карток додаткових держателів.
|
