 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Характеристика загальних засад конституційного ладу України.
Конституційний лад – сукупність основних правовідносин, закріплених нормами конституційного права (зокрема, розділами I, III Конституції України). Стаття 1 Конституції України проголошує Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, що складається з Автономної Республіки Крим, 24 областей, міст Києва і Севастополя. Стаття 3 Конституції проголошує, що людина, його життя й здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека зізнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Затвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. За формою правління Україна – президентсько-парламентська республіка. Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6 Конституції України). Ст. 10 Конституції затверджує статус української мови як державного в Україні. Ст. 13, 14, 16 Конституції визначають основні принципи економічних відносин і гарантують рівноправність і захист всіх форм власності. Ст. 8, 9, 19 Конституції України закріплюють такі основні принципи побудови і функціонування національної правової системи, як: - верховенство права; - вищу юридичну силу Конституції; - положення Конституції є нормами прямої дії. Державними символами України згідно ст. 20 Конституції є: Державний прапор України, Великий Державний Герб України, Державний Гімн України. Столицею України є м. Київ.
4. Конституційно-правовий статус людини й громадянина в Україні. Правовий статус людини – це її юридично закріплене становище в суспільстві, сукупність прав і обов'язків, відповідальності та гарантій. Основу цього статусу складає конституційно-правовий статус, який базується на принципах: - загальності прав, свобод і обов'язків людини і громадянина; - рівності; - єдності прав і обов'язків; - гарантованості прав і свобод; - невід'ємності прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина; - взаємної відповідальності держави і громадянина; - невичерпності конституційних прав і свобод людини і громадянина; - вільного розвитку особистості. Конституція України визначає такі групи основних прав людини й громадянина: Особисті права: - право на життя, на недоторканість особи, житла (ст. 27, 28, 29, 30); - на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної кореспонденції (ст. 31); - право на особисте життя, невтручання в неї (ст. 32); - на вибір місця проживання, свободу переміщення (ст. 33); - на свободу власної думки й слова, на вільне волевиявлення своїх поглядів і переконань (ст. 34); - на свободу світогляду й віросповідання (ст. 35). Політичні права: - право брати участь в управлінні державними та громадськими справами (ст. 38); - обговорювати і приймати закони та рішення загальнодержавного і місцевого значення (ст. 39); - посилати індивідуальні і колективні звернення до державних органів (ст. 40); - створювати і брати участь у роботі об'єднань громадян (ст. 36, 37); - обирати і бути обраним до державних органів та органів місцевого самоврядування тощо (ст. 38). Економічні права: - право на приватну власність (ст. 41); - право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст. 42); - право на працю (ст. 43); - можливість вибору роду занять і роботи за своїм покликанням (ст. 43); - право на справедливу оплату праці (ст. 43); - право на страйк (ст. 44); - право на відпочинок (ст. 45). Соціальні права: - право на охорону здоров'я (ст. 49); - право на житло (ст. 47); - право на матеріальне забезпечення старості, у випадку хвороби, втрати працездатності (ст. 46); - право на гідний рівень життя для себе і своєї сім’ї (ст. 48) тощо. Екологічні права: - право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище (ст. 50); - на екологічно безпечні продукти харчування і предмети побуту (ст. 50); - на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50). Культурні права: - право на утворення (ст. 53); - право користування досягненнями вітчизняної і світової культури (ст. 54); - право на свободу наукової, технічної і художньої творчості (ст. 54); - право на захист інтелектуальної власності (ст. 54). Система прав і свобод розроблялася на підставі наступних міжнародних актів: - Загальна декларація прав людини (ООН, 1948 р.); - Міжнародний пакт про цивільні й політичні права (1966 р.); - Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права (1966 р.); - Європейські конвенції про права і свободи людини (1950 р.); - Паризька хартія для нової Європи (Україна приєдналася в 1990 р.). Основними обов'язками громадян України є: - поважати права і інтереси інших осіб (ст. 68); - дотримуватися Конституції та законів України (ст. 68); - зберігати природу і охороняти її багатства (ст. 66); - сплачувати податки і збори, подавати декларації про свій майновий стан і доходи (ст. 67); - захист Батьківщини, служба в Збройних силах України. Права і свободи людини і громадянина забезпечують Верховна Рада України, Конституційний суд України, Президент України, Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації, система судів загальної юрисдикції і спеціалізованих судів, прокуратура, інші правоохоронні органи України. Громадянство України – це правовий зв'язок між фізичною особою й Україною, що виявляється в їх взаємних правах і обов'язках. Питання громадянства України регулюються Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 р. Громадянином України вважається особа, яка набула громадянства України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України. Громадянство України надається: 1. По народженню; 2. по територіальному походженню; 3. внаслідок прийняття громадянства; 4. внаслідок поновлення громадянства; 5. внаслідок усиновлення; 6. внаслідок установлення над дитиною опіки чи піклування; 7. внаслідок установлення над особою, визнаною недієздатним судом, опіки; 8. у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного або обох батьків дитини; 9. внаслідок встановлення батьківства; 10. на інших підставах, передбачених міжнародними актами України.
|
