ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

на збірку «Сон із дзьоба стрижа»

(автор : Володимир Даниленко)

Володимир Даниленко – автор книжок повістей та оповідань "Місто Тіровиван" (2001), "Сон із дзьоба стрижа" (2006), критики й есеїстики "Лісоруб у пустелі" (2008), романів "Газелі бідного Ремзі" (2008), "Кохання в стилі бароко" (2009), аудіоальбому радіоп’єс "Струнний квартет для собак" (2005). Лауреат Літературного конкурсу гумору і сатири (1995), літературної премії імені І. Огієнка (1999), премії "Благовіст" (1999), журналу "Кур’єр Кривбасу" (2005), Першого всеукраїнського конкурсу сучасної радіоп’єси (2007). Автор антологій сучасної української прози "Квіти в темній кімнаті" (1998), "Опудало" (1998), "Вечеря на дванадцять персон: Житомирська прозова школа" (1998), антології кримськотатарської прози "Самотній пілігрим" (2003). Автор і продюсер конкурсів сучасного українського роману "Золотий бабай" і "Коронація слова", театру сатири "Політичний вертеп". Твори письменника перекладалися німецькою, японською, польською, російською мовами.

На всеукраїнському форумі видавців у Києві збірка оповідань "Сон із дзьоба стрижа" визнана найкращою прозовою книжкою 2007 року.

Книга сучасного українського письменника привертає увагу творами, в яких поєднується реальність та містика, буденність та еротика, звичні життєві ситуації і доля , що в поєднанні з вишуканим стилем і притчевим підтекстом надають їм неповторного шарму.

Ось що зазначено в анотації: до збірки увійшли оповідання, в яких життя постає ареною, де розігрується поєдинок між фатумом і людською волею, а реальний світ пов′язаний зі світами, які існують поруч із нами. У кожного з героїв є таємниця, яку він ховає від людського ока, щоб не видати своєї внутрішньої драми. Глянцеве і реальне життя української буржуазії, мрії, якими живе сучасна людина, звільнення від нажитих і нав′язаних страхів і комплексів, сенс життя - лейтмотив книжки, в якій герої нагадують цікавих дітей, що роблять помилки, наперед знаючи про це.

«Черемхова віхола», «Смак персика», «Нічний коханець», «Далекий голос саксофона» – саме такі романтичні назви переважають у збірці Володимира Даниленка. Відповідними є і сюжети та стиль оповіді автора.

У його творах немає нічого постійного. Письменник ніби стверджує, що почуття чоловіка й жінки тимчасові, краса тимчасова, благополуччя тимчасове, життя тимчасове і тільки смерть вічна. Разом з тим, у них відсутній трагізм, насилля, порнографія, а є внутрішній спокій персонажів, вияв власної волі, еротика, неможлива без кохання чи захоплення.

Персонажі Володимира Даниленка вільні від зовнішніх обставин, завжди керуються спонтанними почуттями і ніколи про це не шкодують. Їхній морально-етичний кодекс – внутрішній голос, який не зраджує. Вони завжди в пошуках щастя, що дуже часто криється у них же, у гармонії самих із собою.

Герої оповідань здебільшого благополучні й успішні люди, які не мають ні дефіциту грошей, ні дефіциту успіху. Єдиним їхнім дефіцитом є дефіцит любові. Одні з них переживають почуття самотності, відчуженості, «інакшості» себе, але часто знаходиться вихід – в інший світ: у творчість, мрії, сни, фантазії.

У таких новелах, як «Нічний коханець», «Смак персика», «Розбуди мене до Парипсів», «Далекий голос саксофона», «Увечері після карнавалу» відчувається, що автор добре знайомий із психологією жінки. В них він шукає джерело любові, бо поза межами любові жінка — джерело руїни і смерті.

В художньому світі Володимира Даниленка панує відчуття естетичної гармонії, за якою приховано відсутність гармонії в душах героїв. Письменник ніби спростовує відому думку Достоєвського, що краса врятує світ. Даниленко доводить, що між часом Достоєвського і нашим часом пролягла глибока прірва, через яку зло дев'ятнадцятого століття видається дитячою іграшкою в порівнянні зі злом сучасним. Фатальна жінка зі світу Даниленка обов'язково красива, але ця краса несе смерть.

Володимир Даниленко іронізує, що справжня пристрасть починається як романтична пригода, розвивається як драма, а закінчується, як комедія.
Герої Даниленка - уважні спостерігачі навколишнього світу з чутливою душевною природою, рефлексуючі і вразливі, делікатні і нестримні у своїй пристрасті, як персонажі оповідання "Футбол по-туровецьки". Його сюжет можна розглядати як дитячу історію, як сатиру на українське суспільство і як парафраз на тему завоювання Трої. Тільки в ролі Єлени виступає Люська Вацьківська, в ролі Париса - Жора Лапай, в ролі Менелая - Микола Бусол, в ролі Ахіла - Віча, в ролі троянського коня - тренер Борис Фельдблюм, а в ролі древньої Трої - українське село Туровець. Любовний трикутник, в якому опинилися двоє провінційних хлопчаків, підштовхує їх до війни. І вони вибирають футбольний поєдинок як війну за руку і серце своєї троянської Єлени. У нечуваних дитячих пристрастях, що розігралися в оповіданні "Футбол по-туровецьки", сконцентровано все людське зло, яке підносить і руйнує цивілізації: лицемірство і аморальність, брехня й цинізм, зрада і підкуп. І коли підкуплена команда починає забивати у свої ворота м'ячі, а обурені футбольні фани запльовують маленького горбатого "Запорожця", що перетворюється на велику запінену грудку, завершується ще одна війна, задумана богами.

Якщо говорити про містичну сторону книжки "Сон із дзьоба стрижа", то в цьому сенсі Даниленко - здебільшого "нічний" письменник, що зазирає в темні глибини життя і знаходить потаємні пружини, які рухають світом. У нього добре розвинуте почуття ілюзорності земного життя, таємничих і містичних сил. Місто Даниленка - вмістилище солодкого гріха. У ньому панує ніч, темна, як безодня Всесвіту. Примарне місто нагадує захоплюючий і страшний сон, у якому владарюють фатальні жінки і слабкодухі чоловіки.

В його новелах мене вразила найперше та людська симпатія, з якою письменник змальовував абсолютно різних людей; приваблювали знання життя і одночасно – таїна, містичність у викладі матеріалу; вміння подавати поетично і романтично найбуденніші сцени життя. Хіба що новела «Смерть учителя» стояла осторонь від усіх оповідань. Його сатиричним персонажам бракує мудрості і благородства. І цей висновок підтверджується невтішною думкою Павла: “Світ так змалів, що кожен посланий нам пророк буде все жалюгіднішою пародією на того, якого розп’яли. Та мусимо дякувати долі й за такого, – каже Павло, – бо кожен наступний буде ще гіршим”.

Особливого присмаку, більшості оповідань, надає містика. Автору вдалося у коротеньких історіях відобразити все, що для нас так важливе – нас самих.

Читаючи прозу Даниленка, завжди ловиш себе на думці, що перебуваєш на дегустації у світі примарних снів, коли поруч із тобою п'ють меланхолійний інтелектуал, жінка-вамп і дивний чоловік у фраку із сигарою і копитами.