ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Деякі особливості викреслювання збірних креслень

1. Місця стику суміжних деталей викреслюють однією лінією (товщина ліній не подвоюється). Зазор між деталями до 2 мм у масштабі креслення реко-мендується не показувати.

2. На збірних кресленнях з метою спрощення допускається не показувати:

а) фаски, галтелі, проточки, накатки, насічки та інші дрібні елементи;

б) кришки, маховики і т.ін., якщо треба показати закриті ними складові частини виробу. У цьому випадку відповідне зображення має супроводжуватись написом, наприклад: Кришка поз. 5 не показана, Маховик поз.З знятий;

в) видимі складові частини виробів або їх елементи, розташовані за пружиною.

3. Рухомі деталі, які займають в експлуатаційних умовах у виробах різні положення і спрягаються з нерухомими деталями, зображуються в крайніх положеннях штрихпунктирною лінією з двома точками.

4. Такі деталі, як болти, гвинти, шпонки, штифти, заклепки, шпінделі, руко-ятки, вали суцільні, у поздовжньому розрізі на збірних кресленнях зображуються нерозсіченими і відповідно незаштрихованими ( див. рис. 2 — дет. 5).

5. На всіх розрізах і перерізах збірних креслень виробів, для одних і тих же деталей, при нанесенні графічних позначень матеріалів для металів і твердих сплавів, штриховка має бути спрямована в один і той же бік.

6. На стику поверхонь двох деталей, що дотикаються, нахил лінії штриховки слід вибирати для однієї деталі — праворуч, для другої — ліворуч.

Перерізи, ширина яких на рисунку становить менше 2 мм, допускається зачорнювати (див. рис. 2 — дет. 4).

Розміри на збірних кресленнях

На збірному кресленні виробу наносять:

1. Габаритні розміри, які характеризують висоту, довжину і ширину виробу або його найбільший діаметр. Якщо якийсь із цих розмірів змінний у наслідок переміщення рухомих деталей механізму, то на кресленні показують розміри граничних положень рухомих частин (див. рис. 2).

2. Монтажні розміри, які потрібні для правильного поєднання між собою деталей, розміщених у виробі у безпосередньому зв'язку.

3. Установлювальні розміри, що визначають величину елементів, за якими виріб установлюють на місце його монтажу або приєднують до іншого виробу.

4. Експлуатаційні розміри, які показують деякі розрахункові та конструктивні характеристики виробу.

Розміри окремих деталей або їх елементів на збірному кресленні не проставляють.

Номери позицій

На збірному кресленні всі складові виробу нумерують відповідно до номерів позицій, нанесених у специфікації виробу, тобто за правилами ГОСТ 2.108-68 спочатку заповнюють специфікацію, а потім з неї переносять на креслення відповідні номери позицій. Номери позицій слід проставляти на тому зображенні, на якому деталь проекціюється як видима, віддаючи перевагу основним виглядам або розрізам, розміщеним на їх місці.

Номери позицій проставляють на поличках ліній-виносок, які заходять на зображення деталі і закінчуються точкою.

Лінії-виноски і полички виконують тонкими суцільними лініями, причому лінії-виноски не мають перетинатись між собою і, якщо можливо, не бути паралельними лініям штриховки розрізів і перерізів.

Розміщують номери позицій параллельно основному напису креслення поза контуром зображення, зазвичай групуючи їх у рядок бо в колонку.

Номер позиції проставляють на кресленні переважно лише один раз. Цифри для номерів позицій мають бути на один-два розміри більші за розмір шрифту розмірних чисел.

Дозволяється проводити спільну лінію-виноску з вертикальним розташуванням номерів позицій для групи кріпильних деталей.

Специфікація

Специфікація — документ, який визначає склад збірної одиниці, комплексу або комплекту, потрібний для виготовлення конструкторських документів і для запускання виробу у виробництво.

На кожну збірну одиницю виконують специфікацію на окремих аркушах формату А4. Основний напис специфікації відрізняється від основного напису креслення і виконується згідно з ГОСТ 2.104-68.

Якщо специфікація виконується на декількох аркушах формату А4, то на першому аркуші основний напис такий, як на рис. 3, на наступних — як на рис. 4. Форма і розміри граф специфікації подані на рис. 3

Рис. 3

Рис. 4

У загальному вигляді специфікація складається з таких розділів:

а) документація; б) комплекси; в) складальні одиниці; г) деталі; д) стандартні вироби; є) інші вироби; ж) матеріали; з) комплекти.

Наявність тих чи інших розділів визначається складом виробу. Назву кожного розділу вказують у вигляді заголовкау графі "Назва" і підкреслюють.

Після кожного розділу специфікації бажано залишати декілька вільних рядків для додаткових записів і по одному рядку після кожного заголовка.

У розділ "Документація" заносять основний комплект конструкторських документів на специфікований виріб, крім власне специфікації. У наших випадках це буде переважно збірне креслення.

У розділ "Складальні одиниці″ записують збірні одиниці, що безпосередньо входять до специфікованого виробу. На кожну з них виконують самостійне складальне креслення зі своєю специфікацією. Слід звернути увагу, що якщо збірне креслення виконано на форматі А4, дозволяється поєднувати специфі-кацію з самим кресленням.

У розділ "Деталі»записують нестандартні деталі виробу. Деталі записують у послідовності зростання цифр, які входять у позначення.

У розділ "Стандартні вироби" записують вироби, виготовлені за державними стандартами. У межах кожної категорії стандартів вироби записують за однорід-ними групами, об'єднаними їх функціональним призначенням, наприклад, кріпильні вироби, у межах кожної групи — в алфавітній послідовності їх назв, у межах назви — за зростанням номерів стандартів, у межах кожного номера ста-ндарту — в порядку зростання основних параметрів виробу.

У розділ "Матеріали" записують лише ті матеріали, які безпосередньо застосовуються у складальному виробі.

Графи специфікації заповнюють таким чином:

у графі "Формат" записують позначення формату, на якому виконано креслення деталі. Для деталей, на які креслення не виготовлені, у цій графі слід писати "БК"; графу "Зона" заповнюють лише для креслень, поділених на зони; у графі "Поз." наводять порядкові номери складових виробу в послідовності запи-сування їх у специфікацію. Для розділів "Документація" і "Комплекти" цю графу не заповнюють; у графі "Позначення" записують позначення конструкторських документів на всі документи й вироби, занесені до специфікації.

Для всіх галузей машино- і приладобудування згідно з ГОСТ 2.201-68 введені системи позначень, у яких кожний виріб, деталь, збірна одиниця закодовані певним номером.