ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Тема 3. Основні фонди та виробнича потужність підприємства

Класифікація основних фондів – визначення і групування основних фондів за певними класифікаційними ознаками.

За виробничим призначенням та натурально-речовим характером основні фонди поділяють на такі групи й підгрупи: 1) будівлі – архітектурно-будівельні об'єкти виробничого призначення, 2) споруди – інженерно-будівельні об'єкти, які виконують технічні функції з обслуговування процесу виробництва, 3) передавальні пристрої – для передавання енергії, рідких і газоподібних речовин, 4) машини й обладнання, у т.ч. силові машини й обладнання – об'єкти, призначені для вироблення, перетворення і розподілу енергії, робочі машини й обладнання, що безпосередньо використовуються в технологічному процесі, впливаючи на предмети праці та перетворюючи їх на готову продукцію, вимірювальні й регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання, що використовуються для регулювання виробничих процесів, вимірювання і контролю різних параметрів технологічних процесів, лабораторних досліджень, обчислювальна техніка – засоби автоматизації математичних процесів для спрощення вирішення завдань, транспортні засоби – для перевезення людей і вантажів у межах підприємства і поза ним, 5) інструмент – механізовані й немеханізовані знаряддя ручної праці, що є елементом виробничого процесу і використовуються більше року, 6) виробничий інвентар і приладдя – полегшують виконання виробничих операцій або використовуються для зберігання предметів праці, 7) господарський інвентар – обслуговує процес виробництва і забезпечує нормальні умови праці, 8) робоча і продуктивна худоба, 9) багаторічні насадження, а також капітальні вкладення в орендовані основні фонди, у поліпшення земель та інші основні фонди. Таку класифікацію основних фондів використовують для обліку основних фондів, визначення і планування їх структури, розрахунку норм амортизаційних відрахувань.

Структуру основних фондів визначають як співвідношення різних груп основних фондів у загальній їх кількості. Вона відображає технічну озброєність підприємства та ефективність капітальних вкладень.

Залежно від характеру участі основних фондів у процесі виробництва розрізняють виробничі й невиробничі основні фонди. До основних невиробничих фондів належать засоби виробництва, які беруть участь у створенні не тільки споживчої вартості продукту, а й його вартості і функціонують у сфері матеріального виробництва.

Структура основних виробничих фондів різних галузей і підприємств залежить від певних факторів, типу виробництва, технологічних особливостей продукції, що виробляється, технічного рівня машин і обладнання та ін. До основних фондів невиробничого призначення належать ті, що не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва (житлові будинки, школи, дитячі садки та ін.).

За ступенем безпосереднього впливу на предмети праці, на виробничу потужність підприємства (об'єднання), галузі, основні виробничі фонди поділяють на активні й пасивні. Активні – безпосередньо впливають на форму і властивості предметів праці, підвищують продуктивність праці, збільшують обсяги випуску продукції (робочі машини й обладнання, силові машини й обладнання та ін.). Пасивні – забезпечують умови нормального функціонування виробництва (будівлі, виробничий і господарський інвентар та ін.). Класифікація основних фондів на активні й пасивні залежить переважно від галузевих особливостей виробництва. На основні фонди припадає найбільша частка вартості основних виробничих фондів. Так, у структурі основних фондів промисловості робочі машини й апарати становлять 20% (втчу машинобудуванні – 41%, у легкій промисловості – 44%). У паливно-енергетичному комплексі – значна частина споруд (35% порівняно з 5-6% в інших галузях), передавальних пристроїв (відповідно 22% і 3-4% ), силового обладнання (відповідно 18% і 2-3%). На вимірювальну й обчислювальну техніку припадає 3% вартості основних виробничих фондів промисловості, на транспортні засоби – відповідно 2% (їх частка значна у сільському, рибному й лісовому господарствах), на інструмент та інвентар – 1% (у галузях приладобудування й радіоелектроніки відсоток значно вищий). Вдосконалення структури основних фондів, збільшення їх активної частини сприяє підвищенню ефективності використання цих фондів.

За станом використання їх поділяють на: 1) ті, що функціонують у виробництві, 2) законсервовані основні фонди, ті, що в ремонті або в оренді, 3) такі, що повинні використовуватися.

За галузевою ознакою основні фонди поділяють згідно з класифікацією галузей народного господарства (фонди промисловості, сільського господарства та ін.), за типами власності – на основні фонди державних підприємств, колективних господарств і приватних підприємств.

За територіальною ознакою розрізняють народногосподарські та регіональні основні фонди (фонди областей, районів).

Структура виробничих фондів - відсоткове відношення вартості окремих видів або груп основних фондів до їх загальної вартості. Галузева структура є питомою вагою виробничих основних фондів рослинництва і тваринництва в сукупній вартості основних засобів. Видова структура основних виробничих фондів на підприємствах неоднакова. Вона залежить від характеру продукції, що її виробляють, обсягів виробленої продукції, рівня механізації й автоматизації виробництва, рівня спеціалізації та кооперації.

На структуру основних виробничих фондів впливають також кліматичні й географічні умови. Наприклад, у південних регіонах розміщено виробництво овочів, соняшнику, зернових, кукурудзи на зерно, тому в структурі фондів більшу частку становлять машини й обладнання. Будівлі для утримання тварин дешевші і менш масивні .

Для поліпшення і структури основних фондів потрібно:

- оновити й модернізувати засоби індустріалізації виробництва;

- удосконалити галузеву структуру виробництва;

- краще використовувати будівлі та споруди, заповнивши їх твариномісця, встановивши додаткове обладнання для механізації виробничих процесів;

- ліквідувати зайве обладнання, що недостатньо використовується;

- досягнути раціонального співвідношення між силовими та робочими машинами.

Зношення характеризує процес старіння основних фондів, що діють як у фізичних, так і в економічних відносинах. Зношення основних фондів визначається по будівлях і спорудах, передавальних пристроях, машинах і устаткуванні, транспортних засобах, виробничому та господарському інвентарю, робочій худобі, багаторічних насадженнях, які досягли експлуатаційного віку, нематеріальних активах. Зношення основних засобів визначається за повний календарний рік (незалежно від того, в якому місяці звітного року вони придбані або побудовані) відповідно до встановлених норм. Нарахування зношення не проводиться понад 100% вартості основних засобів. Нараховане зношення у розмірі 100% вартості на об'єкти (предмети), які придатні для подальшої експлуатації, не може бути підставою для списання їх унаслідок зносу.

Розрізняють два види зношення - фізичне й моральне

Фізичне зношення - це зміна механічних, фізичних, хімічних і інших властивостей матеріальних об'єктів під впливом процесів праці, сил природи та інших факторів. В економічних відносинах фізичне зношення є втратою первинної споживчої вартості внаслідок зношення і старіння. Для визначення фізичного зношення фондів застосовують два методи розрахунку - за обсягом робіт і за терміном служби.

Моральне зношення - це втрата економічної ефективності і доцільності використання основних фондів до закінчення терміну повного фізичного зношення. Моральне зношення першого роду - зменшення вартості машин або устаткування внаслідок здешевлення їх відтворення в сучасних умовах.

Моральне зношення другого роду зумовлене створенням і впровадженням у виробництво продуктивніших і економніших видів машин та устаткування. Моральне зношення другого роду може бути частковим, повним, а також мати приховану форму.

Часткове моральне зношення- це часткова втрата споживної вартості обладнання. Розміри, що постійно збільшуються, можуть стати причиною використання цього обладнання на інших операціях, де воно буде ще досить ефективним.

Повне моральне зношення - це повне знецінення обладнання, при якому його подальше використання є збитковим. Прихована форма морального зношення передбачає загрозу знецінення обладнання внаслідок того, що затверджено завдання на розроблення нової, продуктивнішої й економнішої техніки.

Амортизація основних фондів - це перенесення частини вартості основних фондів на знову створений продукт для подальшого відтворення основних фондів до часу їх повного зносу. Амортизація в грошовій формі виражає зношення основних фондів і нараховується на витрати виробництва (собівартість) на основі амортизаційних норм. Норма амортизації на повне відновлення (реновацію) (Н_а) визначається за формулою:

Амортизаційні відрахування по основних засобах нараховуються з першого місяця, наступного за місяцем прийняття об'єкта на бухгалтерський облік, і до повного погашення вартості об'єкта або його списання з бухгалтерського обліку в зв'язку з припиненням права власності або іншого речового права. Нарахування річної амортизації здійснюється одним з таких методів:

o прямолінійним;

o зменшення залишкової вартості;

o прискореного зменшення залишкової вартості;

o кумулятивним;

o виробничим;

o податковим.

Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічної вигоди від його використання. При цьому для різних об'єктів застосовується окремий метод амортизації.

Виробнича програма будь-якого підприємства повинна бути обґрунтована наявними виробничими ресурсами (виробничими фондами, трудовими і матеріальними ресурсами), а також виробничою потужністю підприємства. Виробнича потужність є змінною величиною. Вона залежить від продуктивності праці, впровадження нової техніки, оснастки, вдосконалення технологічних процесів, організації виробництва і праці та інших чинників.

Отже, виробнича потужність підприємства – це максимально можливий випуск продукції на підприємстві за умови виконання завдань з номенклатури, асортименту, якості і максимального завантаження устаткування і виробничої площі, використання сучасних технологічних процесів і форм організації виробництва і праці на основі прогресивних норм використання матеріальних і трудових ресурсів.

По суті, виробнича потужність – це максимальна виробнича програма. Розрахунок виробничої потужності підприємства необхідний для:

· обґрунтування планового випуску продукції;

· виявлення внутрішніх резервів зростання виробництва;

· складання балансу потужностей;

· визначення відповідності робочих місць і трудових ресурсів;

· оцінки потреби у кадрах;

· економічного обґрунтування рівня спеціалізації і кооперування, а також визначення обсягу необхідних капітальних вкладень.

Виробнича потужність визначається у натуральних одиницях при обмеженій номенклатурі виробів і у вартісному виразі при широкому асортименті.

Вихідними даними для розрахунку виробничої потужності підприємства є:

а) виробнича програма підприємства за номенклатурою, асортиментом, кількістю та якістю;

б) склад і кількісні величини обладнання та виробничих площ (враховується все обладнання за винятком обладнання допоміжного виробництва, обладнання на складах, в учбових закладах, резервного обладнання);

в) техніко-економічні норми використання машин, механізмів, агрегатів;

г) норми працемісткості деталей, виробів;

ґ) прогресивні коефіцієнти виконання норм часу (знаходиться прогресивна працемісткість);

д) показники кооперування.

Методика розрахунку виробничої потужності підприємства залежить від типу виробництва.

Дляодиничного та дрібносерійного виробництва розрахунок виконується так

, (1)

де ВПП_ОД – виробнича потужність одиничного або дрібносерійного виробництва;

ПЦ – площа цеху;

ФЧР_Д – дійсний фонд часу роботи;

ПВ – площа виробу;

ТЦ – тривалість циклу збирання виробу;

Длясерійного виробництва розраховується так:

, (2)

де ВПП_С– виробнича потужність серійного виробництва;

К_С – кількість стендів.

Для розрахунку виробничої потужності масового виробництва можна застосувати наступну формулу:

, (3)

де ВПП_ПМ – виробнича потужність масового виробництва;

Т_П.Л. – такт потокової лінії (час збирання одного виробу на потоковій лінії).

У балансах виробничої потужності кінцевим розрахунком є величина виробничої потужності на початок періоду, яка розраховується виходячи з величини виробничої потужності на початок планового періоду з урахуванням вводу и вибуття потужностей.

, (4)

де ВПП_ВИХ – вихідна потужність підприємства;

ВПП_ВХ – вхідна потужність підприємства;

ВПП_ОТ.З – збільшення потужності протягом розрахункового періоду, що відбулося завдяки здійсненню організаційно-технічних заходів;

ВПП_Р.П. – нарощування потужності завдяки проведенню реконструкції або розширення підприємства;

ВПП_Н.А – збільшення або зменшення потужності, яке відбулося через зміни у номенклатурі та асортименті виробленої продукції;

ВПП_ВИБ – зменшення потужності, що відбулося через вибуття обладнання, яке фізично та морально застаріло.

Поточна (фактично досягнута)виробнича потужність визначається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства.

Резервна потужність повинна формуватись і постійно існувати у певних галузях економіки (харчова індустрія – для переробки істотно збільшеного обсягу сільськогосподарської сировини, що швидко псується, у високоврожайні роки).

У практиці господарювання рівень використання виробничої потужності діючого підприємства визначається двома показниками:

1) коефіцієнтом освоєння проектної потужності (співвідношення величин поточної і проектної потужності);

2) коефіцієнтом використання поточної потужності (співвідношенням річного випуску продукції та середньорічної її величини).